Екологічний слід

Екологі́чний слід (англ. ecological footprint) — міра потреб людини в екосистемах планети; стандартизований показник, що відображає попит людської популяції на природний капітал, який може навіть перевищувати планети до регенерації цього капіталу. Інакше: це територія землі та води, яка потрібна людській популяції для отримання відновлюваних ресурсів, які вона споживає, і для поглинання відповідних відходів, які вона виробляє, з використанням переважаючих технологій. Іншими словами, він вимірює «кількість природи», яку ми використовуємо, і порівнює її з тим, скільки насправді має «природа». З іншого боку, біопотенціал є здатністю біосфери до регенерації та забезпечення життя на поточних тенденціях попиту. Він порівнює матеріальний обмін людської економіки з тим, що природа може оновити.

Карта розподілу країн світу за величиною екологічного сліду

Дана міра дозволяє порівняти потреби окремої людини, сім'ї, громади, нації та цивілізації в цілому у природному капіталі з обсягами екологічних ресурсів, що є у розпорядженні, а також, з можливостями для їх відновлення. Аналіз екологічного сліду широко використовується навколо Землі для підтримки оцінок стійкості. Це дає змогу людям вимірювати і керувати використанням ресурсів в економіці та досліджувати стійкість індивідуального способу життя, товарів і послуг, організацій, галузей промисловості, районів, міст, регіонів і країн.

Показник розраховується як для окремої людини так і для групи людей і представляється площею біологічно продуктивної поверхні суходолу та води, необхідної як для постачання природних ресурсів, що споживаються людиною чи групою людей, так і для поглинання відходів, пов'язаних з цим споживанням. За допомогою обрахунку вплив життєдіяльності людини на довкілля представляється у глобальних гектарах суходолу та водної поверхні на одну особу, що концептуально простіше для сприйняття.

Екологічний слід на душу населення (EF), або аналіз екологічного сліду (EFA), є засобом порівняння споживання та способу життя, а також перевірка його на біопотенціал - здатність природи забезпечити це споживання. Інструмент може інформувати політику, досліджуючи, якою мірою нація використовує більше (або менше), ніж доступна на її території, або в якій мірі спосіб життя нації буде відтворюватися у всьому світі. Слід також може бути корисним інструментом для освіти людей про надмірне споживання, з метою зміни особистої поведінки. Екологічні сліди можуть бути використані для того, щоб стверджувати, що багато існуючих способів життя не є стійкими. Таке глобальне порівняння також чітко показує нерівність використання ресурсів на цій планеті на початку ХХІ століття.

Історія терміну

Дослідження Різа та Вакернагеля

Термін «екологічний слід» був введений в обіг у 1992 році канадським професором Вільямом Різом. Концепція екологічного сліду та метод розрахунку була розроблена як кандидатська дисертація Матіса Вакернагеля, під керівництвом Різа в Університеті Британської Колумбії у Ванкувері, Канада, з 1990-1994 рр. Спочатку Вакернагель і назвали поняття "привласнена несуча здатність".

Щоб зробити цю ідею більш доступною, Різ придумав термін "екологічний слід", натхненний комп'ютерним техніком, який похвалив "маленький слід свого комп'ютера на столі". На початку 1996 р. Вакернагель і Різ опублікували книгу «Наш екологічний слід: скорочення впливу людини на Землю» з ілюстраціями Філа Тестемаля.

Значення відбитків класифікуються за вуглецем, продуктами харчування, житлом, товарами та послугами, а також загальною кількістю відбитків Землі, необхідних для підтримки населення світу на такому рівні споживання. Цей підхід також може бути застосований до діяльності, такої як виготовлення виробу або керування автомобілем. Цей облік ресурсів подібний до аналізу життєвого циклу, де споживання енергії, біомаси (їжа, волокно), будівельного матеріалу, води та інших ресурсів перетворюється на нормований показник площі землі, що називається глобальними гектарами (га).

У центрі уваги обліку екологічного сліда є біологічні ресурси. Замість невідновлюваних ресурсів, таких як нафта або мінерали, саме біологічні ресурси є найбільш обмежувальними ресурсами для людського підприємства. Наприклад, кількість викопного палива, що все ще знаходиться під землею, обмежена, ще більш обмежується здатність біосфери справлятися з викидом CO2 при його спалюванні. Ця здатність є одним з конкуруючих способів використання біопотенціалу планети. Подібним чином, мінерали обмежені наявною енергією для вилучення їх з літосфери та їх концентрації. Межі здатності екосистем відновити біомасу обумовлені такими факторами, як наявність води, клімат, родючість ґрунтів, сонячна енергія, технологія та практика управління. Ця здатність до оновлення, керована фотосинтезом, називається біопотенціалом.

У 2007 році середня біологічно продуктивна площа на людину в усьому світі становила приблизно 1,8 глобальних гектарів на душу населення. Розмір США на душу населення становив 9,0 га, а в Швейцарії - 5,6 га, тоді як у Китаї - 1,8 га. WWF стверджує, що людський слід перевищив біопотенціал (наявний запас природних ресурсів) планети на 20%.

Вакернагель і Різ спочатку підрахували, що наявна біологічна потужність для 6 мільярдів людей на Землі в той час становила близько 1,3 га на людину, що менше, ніж 1,8 глобальних гектарів, опублікованих у 2006 році, оскільки перші дослідження не використовували глобальні гектари, ані включали біопродуктивні продукти, морські райони.

Подальші дослідження

Хоча термін цей вже був добре відомий і набув широкого вжитку, проте методи обрахунку продуктивної поверхні суходолу і води відрізнялися у різних авторів. У 2006 році з'явився перший погоджений стандарт обрахунку, який зробив результати більш порівнюваними та послідовними.

Розрахунки людства у 2007 році засвідчили що цивілізації потрібно у 1,5 рази більше площі у вигляді різнорідних екосистем планети ніж на той час було у наявності на Землі. Це означає, що людство використовує екологічні ресурси планети у 1,5 рази швидше, аніж планета встигає відновити їх.

Другий стандарт методології було схвалено у 2009 році. Завдяки цим методологіям стало можливим оцінити площі планетарних екосистем, які слід мобілізувати для того, щоб підтримати життєдіяльність людства в рамках існуючого способу життя та господарювання.

Населення переважної більшості розвинутих держав використовує більше природного капіталу, ніж генерується на їх власній території. Таким чином, навантаження на довкілля у розвинутих країнах, більше, аніж в інших. Було вирахувано так звані екологічні межі, які дозволяли природі підтримувати людську діяльність в рамках існуючого способу життя. Вони становили 2,2 га на одного мешканця планети.

У 2014 році Global Footprint Network оцінила екологічний відбиток людства на планету Земля, та відмітили, що вимоги людства були в 1,7 рази швидше, ніж відновлені екосистеми планети.

Метод обліку екологічного сліду на національному рівні описаний на вебсторінці Global Footprint Network або більш детально в академічних роботах, включаючи Borucke et al.

Программа ООН з довкілля вираховує екологічний слід людства щорічно.

Як показав Лін ет аль ( Lin et al, 2018) , тимчасові тенденції для країн і світу залишаються незмінними, незважаючи на оновлення даних. Також нещодавнє дослідження Швейцарського міністерства охорони навколишнього середовища самостійно перерахувало швейцарські тенденції та відтворило їх у межах 1-4% за період часу, який вони вивчали (1996-2015).

Екологічний слід на індивідуальному рівні

У дослідженні 2012 року про споживачів, що ідентифікуються як «зелені» проти «коричневих» (де очікується, що зелені люди матимуть значно менший екологічний вплив, ніж «коричневі» споживачі »), було зроблено висновок:« у дослідженні не виявлено істотної різниці між вуглецевими відбитками зелених і коричневих споживачів ». Аналогічне дослідження завершилося у 2013 році.

Дослідження 2017 року, опублікованого в Environmental Research Letters , передбачало, що найважливішим способом зменшення власного вуглецевого сліду є зменшення кількості дітей, а також життя без транспортного засобу, відмова від подорожей і прийняття рослинного раціону.

World Scientists' Warning to Humanity у 2017 році повідомило друге повідомлення, підписане більш ніж 15 000 вченими по всьому світу, а саме: закликання людей "переглядати і змінювати нашу індивідуальну поведінку, включаючи обмеження нашого власного відтворення і різко зменшити наше споживання викопного палива, м'яса та інших ресурсів на душу населення ».

Згідно з дослідженням 2018 року, опублікованого в Science, уникнення продуктів тваринного походження, включаючи м'ясо та молочні продукти, є найбільш значним способом зменшення кількості загального екологічного вплив на землю, що означає "не тільки парникові гази, але і глобальне окислення ґрунту, евтрофікацію, землекористування та використання води".

Посилання

• Голос Америки^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Програма ООН з довкілля
• Вільям Різ

Ресурси Інтернету

• Day on which humanity starts consuming more than nature can regenerate in that year.
• Footprintcalculator.org [ 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.]: an interactive, flash-animated, Footprint calculator for individuals (now applicable to 15 countries world-wide)
• WWF "Living Planet Report" [ 6 вересня 2008 у Wayback Machine.], a biannual calculation of national and global footprints
• Answers to common Footprint questions [ 27 січня 2017 у Wayback Machine.]
• GTZ's conservation and development series "Sustainability Has Many Faces" [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] A Big Foot on a Small Planet? Accounting with the Ecological Footprint – Succeeding in a world with growing resource constraints. Plenty of additional materials are available via http://www.conservation-development.net/Projekte/Nachhaltigkeit/DVD_10_Footprint/files/Links/index-e.html^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Ecological Footprint [ 12 жовтня 2006 у Wayback Machine.] Earth Encyclopedia – http://www.eoearth.org/ [ 12 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
• Ecological Footprint Cartogram [ 27 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• UK charity specifically dedicated to sustainable development linked to ecological footprinting [ 3 березня 2011 у Wayback Machine.]
• Сайт з калькулятором екологічного сліду [ 22 червня 2010 у Wayback Machine.]
• «ХайВей» - Чи не провалимось у власний «екологічний слід»? [ 17 червня 2012 у Wayback Machine.]

1. (English) . Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 30.04.2019.
2. (English) . Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 30.04.2019.
3. Rees, William E. (October 1992). "Ecological footprints and appropriated carrying capacity: what urban economics leaves out". Environment and Urbanisation. 4 (2): 121–130. doi:10.1177/095624789200400212
4. Wackernagel, M. (1994). Ecological Footprint and Appropriated Carrying Capacity: A Tool for Planning Toward Sustainability (PDF) (PhD thesis). Vancouver, Canada: School of Community and Regional Planning. The University of British Columbia. OCLC 41839429
5. Wackernagel, Mathis, 1991. "Land Use: Measuring a Community's Appropriated Carrying Capacity as an Indicator for Sustainability"; and "Using Appropriated Carrying Capacity as an Indicator, Measuring the Sustainability of a Community." Report I & II to the UBC Task Force on Healthy and Sustainable Communities, Vancouver.
6. . Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 30.04.2019.
7. Wackernagel, Mathis & Rees, William (1996)"Our Ecological Footprint" (New Society Press).
8. Chambers, N. et al. (2004) Scotland’s Footprint. Best Foot Forward. ISBN 0-9546042-0-2.
9. [data.footprintnetwork.org Open Data Platform]. {{}}: Перевірте схему |url= ()
10. . Архів оригіналу за 4 червня 2010. Процитовано 30.04.2019.
11. Lin, D; Hanscom, L; Murthy, A; Galli, A; Evans, M; Neill, E; Mancini, MS; Martindill, J; Medouar, F-Z; Huang, S; Wackernagel, M. (2018). "Ecological Footprint Accounting for Countries: Updates and Results of the National Footprint Accounts, 2012–2018". Resources. 7(3): 58. https://doi.org/10.3390/resources7030058
12. . Архів оригіналу за 8 серпня 2017.
13. . Архів оригіналу за 8 листопада 2019.
14. Borucke, M; Moore, D; Cranston, G; Gracey, K; Lazarus, E; Morales, J.C.; Wackernagel, M. (2013). "Accounting for demand and supply of the biosphere's regenerative capacity: The National Footprint Accounts' underlying methodology and framework". Ecological Indicators. 24: 518–533. doi:10.1016/j.ecolind.2012.08.005
15. Environmental Footprints of Switzerland. Federal Office for the Environment. 2018. p. 87
16. Alden Wicker (1 March 2017). "Conscious consumerism is a lie. Here's a better way to help save the world". Quartz. A 2012 study compared footprints of “green” consumers who try to make eco-friendly choices to the footprints of regular consumers. And they found no meaningful difference between the two.
17. Csutora, M. "The ecological footprint of green and brown consumers. Introducing the behaviour-impact-gap (BIG) problem" (PDF). European Round Table on Sustainable Consumption and Production (ERSCP) 2012. 15th European Roundtable on Sustainable Consumption and Production. The research found no significant difference between the carbon footprints of green and brown consumers suggesting that individual environmental behaviour does not always modify consumption patterns significantly.
18. Tabi, Andrea (2013). "Does pro-environmental behaviour affect carbon emissions?". Energy Policy. 63: 972–981. doi:10.1016/j.enpol.2013.08.049. no significant difference is found between the impacts of environmentally aware and environmentally unaware consumers, i.e. both ‘Brown’ and ‘Supergreen’ consumers consume approximately the same amount of energy and produce approximately the same amount of carbon emissions
19. Perkins, Sid (11.07.2017). (English) . Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 30.04.2019.
20. Ripple, William J.; et al. (13 November 2017), "World Scientists' Warning to Humanity: A Second Notice" (PDF), BioScience, 67 (12): 1026–1028, doi:10.1093/biosci/bix125
21. (English) . Архів оригіналу за 6 березня 2020. Процитовано 30.04.2019.