Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Едуард Дрюен де Люї фр Édouard Drouyn de Lhuys 1805 1881 французький дипломат політик і державний діяч чотири рази з пер

Едуард Дрюен де Люї

Едуард Дрюен де Люї

Едуард Дрюен де Люї (фр. Édouard Drouyn de Lhuys; 1805—1881) — французький дипломат, політик і державний діяч; чотири рази (з перервами) займав пост міністра закордонних справ Франції.

Едуард Дрюен де Люї
image
Народився19 листопада 1805(1805-11-19)[1][2][…]
Париж, Франція
Помер1 березня 1881(1881-03-01)[1][2][…] (75 років)
Париж, Франція
Країнаimage Франція
Діяльністьполітик, дипломат
Alma materліцей Людовика Великого і d
Знання мовфранцузька[2]
ЧленствоАкадемія моральних і політичних наук, d, Французьке географічне товариство, Інститут міжнародного права і d
ПосадаQ59293930?, d[4], d, президент[d], міністр закордонних справ Франції, міністр закордонних справ Франції, міністр закордонних справ Франції, міністр закордонних справ Франції і президент
Партіяd
Родичіd
Автографimage
Нагороди
image image image image image image image

Біографія

Едуард Дрюен де Люї народився 19 листопада 1805 року в Парижі.

Під час липневої монархії був повіреним у справах у Мадриді, потім членом палати депутатів, де виступив проти політики Франсуа Гізо. Після лютневої революції у Франції, бувши членом спочатку установчих, потім законодавчих зборів, він завжди вотував з правого.

Ставши міністром закордонних справ в першому кабінеті Людовика-Наполеона, Люї підтримував політику президента проти Римської республіки і стояв за відновлення папської влади.

У 1849 році, передавши свій портфель де Токвілю, вирушив послом до Лондона, але незабаром повернувся назад і отримав колишнє місце, змінивши Жана-Ернеста Дюко де Лаітта, яке 24 січня 1851 року передав Анатолю Брень де Ренодьеру. 28 липня 1852 року знову став главою МЗС слідом за Луї-Феліксом-Етьєном де Тюрго.

Сприяв укладенню союзу Франції і Великої Британії проти Російської імперії; був одним з французьких уповноважених на Віденській конференції 1855 року. Співчуття, виявлене ним разом з лордом Росселом до мирних пропозицій Австрії, не зустріло схвалення Наполеона III, і Люї після повернення передав свій портфель графу Олександру Колонна-Валевському, залишивши навіть посаду сенатора. Для виправдання свого способу дій в східному питанні він у 1858 році видав працю під назвою «Histoire diplomatique de la crise orientale etc.».

Коли в жовтні 1862 року міністр закордонних справ Едуар-Антуан Тувенель отримав відставку внаслідок того, що всупереч наміру імператора погрожував Папі Римському Пію IX відкликанням французьких військ з Риму, і Едуар Друін де Люйс зайняв його місце. Від нього очікували недружнього ставлення до Італії; але, виконуючи волю імператора, він підписав торговий трактат між Італією і Францією і навіть угоду (1864), яким вирішено було відкликати французькі війська з італійської столиці.

Під час Австро-пруссько-данської війни він ухилився від сприяння Данії, на яке дуже розраховувала Англія.

У 1866 році, на початку Австро-прусської війни, Едуард Дрюен де Люї висловився за розірвання колишнього Німецького союзу і створення нового з виключенням з нього як Пруссії, так і Австрії, причому перша отримувала Шлезвіг-Голштейн, Мекленбург, Гессен і Брауншвейг, але повинна була відмовитися від лівого берега Рейну; Західна і Південна Німеччина повинна була визнати протекторат Франції. 6 серпня 1866 року він зажадав від Бісмарка дотримання меж 1814 року, баварських і гессенських володінь на Рейні, скасування права Пруссії мати гарнізон в Люксембурзькій фортеці і відкликання прусського гарнізону з Майнца. Коли Бісмарк відхилив всі ці вимоги, Наполеон III не ризикнув оголосити війну, а де Люї виставили єдиним винуватцем невдачі і відправили відставку. З того часу він не грав більш значущою політичної ролі.

Едуард Дрюен де Люї помер 1 березня 1881 року в рідному місті.

Примітки

  1. http://www.senat.fr/senateur-2nd-empire/drouyn_de_lhuys_edouard0308e2.html
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
  3. Sycomore / Assemblée nationale
    d:Track:Q193582d:Track:Q15271528
  4. senat.fr
    d:Track:Q111695467

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Eduard Dryuen de Lyuyi fr Edouard Drouyn de Lhuys 1805 1881 francuzkij diplomat politik i derzhavnij diyach chotiri razi z perervami zajmav post ministra zakordonnih sprav Franciyi Eduard Dryuen de LyuyiNarodivsya19 listopada 1805 1805 11 19 1 2 Parizh FranciyaPomer1 bereznya 1881 1881 03 01 1 2 75 rokiv Parizh FranciyaKrayina FranciyaDiyalnistpolitik diplomatAlma materlicej Lyudovika Velikogo i dZnannya movfrancuzka 2 ChlenstvoAkademiya moralnih i politichnih nauk d Francuzke geografichne tovaristvo Institut mizhnarodnogo prava i dPosadaQ59293930 d 4 d prezident d ministr zakordonnih sprav Franciyi ministr zakordonnih sprav Franciyi ministr zakordonnih sprav Franciyi ministr zakordonnih sprav Franciyi i prezidentPartiyadRodichidAvtografNagorodi Mediafajli u VikishovishiBiografiyaEduard Dryuen de Lyuyi narodivsya 19 listopada 1805 roku v Parizhi Pid chas lipnevoyi monarhiyi buv povirenim u spravah u Madridi potim chlenom palati deputativ de vistupiv proti politiki Fransua Gizo Pislya lyutnevoyi revolyuciyi u Franciyi buvshi chlenom spochatku ustanovchih potim zakonodavchih zboriv vin zavzhdi votuvav z pravogo Stavshi ministrom zakordonnih sprav v pershomu kabineti Lyudovika Napoleona Lyuyi pidtrimuvav politiku prezidenta proti Rimskoyi respubliki i stoyav za vidnovlennya papskoyi vladi U 1849 roci peredavshi svij portfel de Tokvilyu virushiv poslom do Londona ale nezabarom povernuvsya nazad i otrimav kolishnye misce zminivshi Zhana Ernesta Dyuko de Laitta yake 24 sichnya 1851 roku peredav Anatolyu Bren de Renoderu 28 lipnya 1852 roku znovu stav glavoyu MZS slidom za Luyi Feliksom Etyenom de Tyurgo Spriyav ukladennyu soyuzu Franciyi i Velikoyi Britaniyi proti Rosijskoyi imperiyi buv odnim z francuzkih upovnovazhenih na Videnskij konferenciyi 1855 roku Spivchuttya viyavlene nim razom z lordom Rosselom do mirnih propozicij Avstriyi ne zustrilo shvalennya Napoleona III i Lyuyi pislya povernennya peredav svij portfel grafu Oleksandru Kolonna Valevskomu zalishivshi navit posadu senatora Dlya vipravdannya svogo sposobu dij v shidnomu pitanni vin u 1858 roci vidav pracyu pid nazvoyu Histoire diplomatique de la crise orientale etc Koli v zhovtni 1862 roku ministr zakordonnih sprav Eduar Antuan Tuvenel otrimav vidstavku vnaslidok togo sho vsuperech namiru imperatora pogrozhuvav Papi Rimskomu Piyu IX vidklikannyam francuzkih vijsk z Rimu i Eduar Druin de Lyujs zajnyav jogo misce Vid nogo ochikuvali nedruzhnogo stavlennya do Italiyi ale vikonuyuchi volyu imperatora vin pidpisav torgovij traktat mizh Italiyeyu i Franciyeyu i navit ugodu 1864 yakim virisheno bulo vidklikati francuzki vijska z italijskoyi stolici Pid chas Avstro prussko danskoyi vijni vin uhilivsya vid spriyannya Daniyi na yake duzhe rozrahovuvala Angliya U 1866 roci na pochatku Avstro prusskoyi vijni Eduard Dryuen de Lyuyi vislovivsya za rozirvannya kolishnogo Nimeckogo soyuzu i stvorennya novogo z viklyuchennyam z nogo yak Prussiyi tak i Avstriyi prichomu persha otrimuvala Shlezvig Golshtejn Meklenburg Gessen i Braunshvejg ale povinna bula vidmovitisya vid livogo berega Rejnu Zahidna i Pivdenna Nimechchina povinna bula viznati protektorat Franciyi 6 serpnya 1866 roku vin zazhadav vid Bismarka dotrimannya mezh 1814 roku bavarskih i gessenskih volodin na Rejni skasuvannya prava Prussiyi mati garnizon v Lyuksemburzkij forteci i vidklikannya prusskogo garnizonu z Majnca Koli Bismark vidhiliv vsi ci vimogi Napoleon III ne riziknuv ogolositi vijnu a de Lyuyi vistavili yedinim vinuvatcem nevdachi i vidpravili vidstavku Z togo chasu vin ne grav bilsh znachushoyu politichnoyi roli Eduard Dryuen de Lyuyi pomer 1 bereznya 1881 roku v ridnomu misti Primitkihttp www senat fr senateur 2nd empire drouyn de lhuys edouard0308e2 html Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 Sycomore Assemblee nationale d Track Q193582d Track Q15271528 senat fr d Track Q111695467Posilannya

Дата публікації:
Топ