Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Патріарх Діонісій V грец Πατριάρχης Διονύσιος Ε 1820 Адріанополь Османська імперія 13 серпня 1891 Константинополь Патріа

Діонісій V Константинопольський

Діонісій V Константинопольський

Патріарх Діонісій V (грец. Πατριάρχης Διονύσιος Ε΄; 1820, Адріанополь, Османська імперія — 13 серпня 1891, Константинополь) — Патріарх Константинопольський з 23 січня 1887 року до своєї кончини.

Діонісій V Константинопольський
грец. Διονύσιος Ε΄
image
Народився22 березня 1820(1820-03-22)
Едірне, Османська імперія
Помер25 серпня 1891(1891-08-25) (71 рік)
Стамбул, Османська імперія
ПохованняХрам Живоносного Джерела[d]
Країнаimage Греція
Діяльністьсвященник
Знання мовновогрецька
Членствоd
ПосадаКонстантинопольський патріархат
Конфесіяправослав'я

До обрання патріархом у російських правлячих колах мав репутацію крайнього туркофіла та русофоба; його патріаршество було відзначено нейтральним ставленням до Росії та кульмінацією протистояння між Церквою та Портою у питанні про права та привілеї (прономії) Патріархії, яке завершилося перемогою останньої у даному питанні.

Біографія та діяльність

Навчався у місцевій школі; з 1839 року викладав у Саранда Екклесіас, потім у Дідімотиці.

У 1851 році висвячений на диякона, складався протосинкеллом. У 1856 році хіротонізований у пресвітера; в 1858 році — в єпископа, призначений на Крит, в 1868 році — в Дідімотіку.

Після зречення Патріарха Григорія VI, з червня по вересень 1871 року, був місцеблюстителем патріаршого престолу.

З 1 травня 1873 року — митрополит Адріанопольський.

В Адріанополі активно виступав проти болгарських екзархістів, співпрацюючи з оттоманською владою. У ході російсько-турецької війни зайняв активну антиросійську позицію. 6 лютого 1878 року зазнав нападу з боку натовпу болгар, а також місцевих греків (згідно з судовим розглядом); був врятований загоном козаків під командуванням Костянтина Павловича Вільчиковського.

14 листопада 1880 року переведений на Нікейську кафедру; керував нею з Константинополя, проживаючи в його передмісті Макрохорії у своєму приватному будинку. 22 січня 1886 року переведений назад до Адріанополя.

Після відставки 14 листопада 1886 року, через хворобу, Патріарха Іоакима IV, 23 січня 1887 року був обраний його наступником. Вибори проходили у вкрай напруженій обстановці: значна частина греків Константинополя вимагала повернення на престол Іоакима III (під час висування кандидатів отримав рівну з Діонісієм число голосів), якого підтримував російський уряд; уряд Трикупіса Грецького королівства підтримував Діонісія. У своїй депеші від 29 грудня 1886 (10 січня 1887 року) посол у Константинополі Олександр Нелідов прямо називав Діонісія «ворогом Росії»; у своїх розмовах з «впливовими особами» Нелідов застерігав від обрання Діонісія, «відомого своєю ненавистю до Росії та слов'ян».

За своїм обранням виявляв помірні підходи у зносинах з Росією. Його патріаршество було ознаменовано відновленням гострого протистояння Патріархії та Порти у питанні про традиційні права та привілеї першої за оттоманським законодавством (конфлікт розпочався на початку 1880-х у патріарство Йоакима III і стосувався насамперед судових повноважень Патріарха і митрополитів. Його найближчим помічником став Родоський митрополит Герман (згодом Патріарх Герман V; у 1888 році переведений на Іраклійську кафедру), який виступав з найбільш непримиренних позицій щодо прономій. 23 липня 1890 року приніс зречення; 28 вересня Патріарх і Синод пішли на безпрецедентний крок — оголошення інтердикту під приводом відставки Патріарха та митрополитів: було заборонено вчинення будь-яких богослужінь, за винятком екстрених вимог; інтердикт призвів до того, що Порта розпорядилася відкрити грецькі храми силою і погрожувала ряду митрополитів. Капітуляція Порти в різдвяний Святвечір (24 грудня) того ж року (5 січня 1891 р.) викликала масове тріумфування грецького населення в Константинополі; Діонісій тріумфально повернувся до столиці зі свого заміського будинку під вигуки народу — Ζήτω. Менш вдалою були його спроби не допустити видачу бератів Охридському та Ускюбському (у Скоп'є) митрополитам з болгар (див. греко-болгарська схизма). У 1888 році утримався від привітання з 25-річним ювілеєм короля Греції Георгія I і не взяв участі сам, ні через свого представника, в урочистому богослужінні в одній із церков Галати, чим викликав шквал критики в Греції.

Був останнім Константинопольським Патріархом, який суворо дотримувався протокольного етикету, що склався у Фанарі в оттоманську епоху.

Помер 13 серпня 1891 року внаслідок інсульту, що вразив його вранці 4 серпня. Був похований у монастирі «Живоносне джерело» у Валуклі; йому успадкував Неофіт VIII.

Примітки

  1. «Церковный Вѣстникъ». 1888, № 2, стр. 1: «<…> Избрание Дионисия адрианопольского не произвело приятного впечатления и у нас в России. Иначе, впрочем, и быть не могло. В бытность свою адрианопольским митрополитом, он заявил себя таким откровенным недоброжелателем России, что она имела твердое основание относиться с недоверием к его избранию и ожидать продолжения его неприязненной относительно её политики на новом, более влиятельном, месте его служения.» (неподписанная статья [ru]).
  2. В. Тепловъ. Греко-болгарскій церковный вопросъ по неизданнымъ источникамъ. Историческое изслѣдованіе. СПб, 1889, стр. 182.
  3. «Церковный Вѣстникъ». 1891, № 35 (29 августа), стр. 548.
  4. Л. А. Герд. Константинополь и Петербург: церковная политика России на православном Востоке (1878—1898). М., 2006, стр. 70—71.
  5. Л. А. Герд. Константинополь и Петербург: церковная политика России на православном Востоке (1878—1898). М., 2006, стр. 71.
  6. Л. А. Герд. Константинополь и Петербург: церковная политика России на православном Востоке (1878—1898). М., 2006, стр. 209—224.
  7. И. И. Соколов. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. Т. I, СПб., 1904, стр. 386—387.
  8. «Церковный Вѣстникъ». 1891, № 2, стр. 18.
  9. И. И. Соколов. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. Т. I, СПб., 1904, стр. 388.
  10. «Церковный Вѣстникъ». 1889, № 2, стр. 22 (неподписанная статья Ивана Троицкого).
  11. «Церковный Вѣстникъ». 1891, № 35 (29 августа), стр. 549.

Література

  • Редакция журнала. Дионисий V, константинопольский вселенский патриарх (некролог) // Всемирная иллюстрация : журнал. — 1891. — Т. 46, № 1180 (13 липня). — С. 161—162.
  • И.И. Соколов. Константинопольская церковь въ XIX вѣкѣ. Опытъ историческаго изслѣдованія. Т. I, СПб., 1904, стр. 385—389, 674—679.

Посилання

  • Διονύσιος Ε´ Архивная копия довідка на офіційному сайті всесвітньої Патріархії
Попередник:
Йоаким IV 		Константинопольський патріарх
1887–1891 		Наступник:
Неофіт VIII

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Patriarh Dionisij V grec Patriarxhs Dionysios E 1820 Adrianopol Osmanska imperiya 13 serpnya 1891 Konstantinopol Patriarh Konstantinopolskij z 23 sichnya 1887 roku do svoyeyi konchini Dionisij V Konstantinopolskijgrec Dionysios E Narodivsya22 bereznya 1820 1820 03 22 Edirne Osmanska imperiyaPomer25 serpnya 1891 1891 08 25 71 rik Stambul Osmanska imperiyaPohovannyaHram Zhivonosnogo Dzherela d Krayina GreciyaDiyalnistsvyashennikZnannya movnovogreckaChlenstvodPosadaKonstantinopolskij patriarhatKonfesiyapravoslav ya Mediafajli u Vikishovishi Do obrannya patriarhom u rosijskih pravlyachih kolah mav reputaciyu krajnogo turkofila ta rusofoba jogo patriarshestvo bulo vidznacheno nejtralnim stavlennyam do Rosiyi ta kulminaciyeyu protistoyannya mizh Cerkvoyu ta Portoyu u pitanni pro prava ta privileyi pronomiyi Patriarhiyi yake zavershilosya peremogoyu ostannoyi u danomu pitanni Biografiya ta diyalnistNavchavsya u miscevij shkoli z 1839 roku vikladav u Saranda Ekklesias potim u Didimotici U 1851 roci visvyachenij na diyakona skladavsya protosinkellom U 1856 roci hirotonizovanij u presvitera v 1858 roci v yepiskopa priznachenij na Krit v 1868 roci v Didimotiku Pislya zrechennya Patriarha Grigoriya VI z chervnya po veresen 1871 roku buv misceblyustitelem patriarshogo prestolu Z 1 travnya 1873 roku mitropolit Adrianopolskij V Adrianopoli aktivno vistupav proti bolgarskih ekzarhistiv spivpracyuyuchi z ottomanskoyu vladoyu U hodi rosijsko tureckoyi vijni zajnyav aktivnu antirosijsku poziciyu 6 lyutogo 1878 roku zaznav napadu z boku natovpu bolgar a takozh miscevih grekiv zgidno z sudovim rozglyadom buv vryatovanij zagonom kozakiv pid komanduvannyam Kostyantina Pavlovicha Vilchikovskogo 14 listopada 1880 roku perevedenij na Nikejsku kafedru keruvav neyu z Konstantinopolya prozhivayuchi v jogo peredmisti Makrohoriyi u svoyemu privatnomu budinku 22 sichnya 1886 roku perevedenij nazad do Adrianopolya Pislya vidstavki 14 listopada 1886 roku cherez hvorobu Patriarha Ioakima IV 23 sichnya 1887 roku buv obranij jogo nastupnikom Vibori prohodili u vkraj napruzhenij obstanovci znachna chastina grekiv Konstantinopolya vimagala povernennya na prestol Ioakima III pid chas visuvannya kandidativ otrimav rivnu z Dionisiyem chislo golosiv yakogo pidtrimuvav rosijskij uryad uryad Trikupisa Greckogo korolivstva pidtrimuvav Dionisiya U svoyij depeshi vid 29 grudnya 1886 10 sichnya 1887 roku posol u Konstantinopoli Oleksandr Nelidov pryamo nazivav Dionisiya vorogom Rosiyi u svoyih rozmovah z vplivovimi osobami Nelidov zasterigav vid obrannya Dionisiya vidomogo svoyeyu nenavistyu do Rosiyi ta slov yan Za svoyim obrannyam viyavlyav pomirni pidhodi u znosinah z Rosiyeyu Jogo patriarshestvo bulo oznamenovano vidnovlennyam gostrogo protistoyannya Patriarhiyi ta Porti u pitanni pro tradicijni prava ta privileyi pershoyi za ottomanskim zakonodavstvom konflikt rozpochavsya na pochatku 1880 h u patriarstvo Joakima III i stosuvavsya nasampered sudovih povnovazhen Patriarha i mitropolitiv Jogo najblizhchim pomichnikom stav Rodoskij mitropolit German zgodom Patriarh German V u 1888 roci perevedenij na Iraklijsku kafedru yakij vistupav z najbilsh neprimirennih pozicij shodo pronomij 23 lipnya 1890 roku prinis zrechennya 28 veresnya Patriarh i Sinod pishli na bezprecedentnij krok ogoloshennya interdiktu pid privodom vidstavki Patriarha ta mitropolitiv bulo zaboroneno vchinennya bud yakih bogosluzhin za vinyatkom ekstrenih vimog interdikt prizviv do togo sho Porta rozporyadilasya vidkriti grecki hrami siloyu i pogrozhuvala ryadu mitropolitiv Kapitulyaciya Porti v rizdvyanij Svyatvechir 24 grudnya togo zh roku 5 sichnya 1891 r viklikala masove triumfuvannya greckogo naselennya v Konstantinopoli Dionisij triumfalno povernuvsya do stolici zi svogo zamiskogo budinku pid viguki narodu Zhtw Mensh vdaloyu buli jogo sprobi ne dopustiti vidachu berativ Ohridskomu ta Uskyubskomu u Skop ye mitropolitam z bolgar div greko bolgarska shizma U 1888 roci utrimavsya vid privitannya z 25 richnim yuvileyem korolya Greciyi Georgiya I i ne vzyav uchasti sam ni cherez svogo predstavnika v urochistomu bogosluzhinni v odnij iz cerkov Galati chim viklikav shkval kritiki v Greciyi Buv ostannim Konstantinopolskim Patriarhom yakij suvoro dotrimuvavsya protokolnogo etiketu sho sklavsya u Fanari v ottomansku epohu Pomer 13 serpnya 1891 roku vnaslidok insultu sho vraziv jogo vranci 4 serpnya Buv pohovanij u monastiri Zhivonosne dzherelo u Valukli jomu uspadkuvav Neofit VIII Primitki Cerkovnyj Vѣstnik 1888 2 str 1 lt gt Izbranie Dionisiya adrianopolskogo ne proizvelo priyatnogo vpechatleniya i u nas v Rossii Inache vprochem i byt ne moglo V bytnost svoyu adrianopolskim mitropolitom on zayavil sebya takim otkrovennym nedobrozhelatelem Rossii chto ona imela tverdoe osnovanie otnositsya s nedoveriem k ego izbraniyu i ozhidat prodolzheniya ego nepriyaznennoj otnositelno eyo politiki na novom bolee vliyatelnom meste ego sluzheniya nepodpisannaya statya ru V Teplov Greko bolgarskij cerkovnyj vopros po neizdannym istochnikam Istoricheskoe izslѣdovanie SPb 1889 str 182 Cerkovnyj Vѣstnik 1891 35 29 avgusta str 548 L A Gerd Konstantinopol i Peterburg cerkovnaya politika Rossii na pravoslavnom Vostoke 1878 1898 M 2006 str 70 71 L A Gerd Konstantinopol i Peterburg cerkovnaya politika Rossii na pravoslavnom Vostoke 1878 1898 M 2006 str 71 L A Gerd Konstantinopol i Peterburg cerkovnaya politika Rossii na pravoslavnom Vostoke 1878 1898 M 2006 str 209 224 I I Sokolov Konstantinopolskaya cerkov v XIX vѣkѣ Opyt istoricheskago izslѣdovaniya T I SPb 1904 str 386 387 Cerkovnyj Vѣstnik 1891 2 str 18 I I Sokolov Konstantinopolskaya cerkov v XIX vѣkѣ Opyt istoricheskago izslѣdovaniya T I SPb 1904 str 388 Cerkovnyj Vѣstnik 1889 2 str 22 nepodpisannaya statya Ivana Troickogo Cerkovnyj Vѣstnik 1891 35 29 avgusta str 549 LiteraturaRedakciya zhurnala Dionisij V konstantinopolskij vselenskij patriarh nekrolog Vsemirnaya illyustraciya zhurnal 1891 T 46 1180 13 lipnya S 161 162 I I Sokolov Konstantinopolskaya cerkov v XIX vѣkѣ Opyt istoricheskago izslѣdovaniya T I SPb 1904 str 385 389 674 679 PosilannyaDionysios E Arhivnaya kopiya dovidka na oficijnomu sajti vsesvitnoyi Patriarhiyi Poperednik Joakim IV Konstantinopolskij patriarh 1887 1891 Nastupnik Neofit VIII

Дата публікації:
Топ