Дощові ліси Міндоро (ідентифікатор WWF: IM0130) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на Філіппінах. Він вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму.
Ландшафт західного Міндоро | |
Екозона | Індомалайя |
---|---|
Біом | Тропічні та субтропічні вологі широколистяні ліси |
Статус збереження | критичний/зникаючий |
Назва WWF | IM0130 |
Площа, км² | 9822 |
Країни | Філіппіни |
Охороняється | 1627 км² (17 %) |
Розташування екорегіону (фіолетовим) |
Географія
Екорегіон дощових лісів Міндоро охоплює острів Міндоро, розташований на заході Філіппін, між Лусоном на північному сході та Палаваном на південному заході, а також сусідні архіпелаги [ru] та [de]. З півночі на південь острів Міндоро перетинають гори, найвищими вершинами яких є [en] заввишки 2616 м та [en] заввишки 2488 м.
Міндоро разом з Палаваном та островами [en] відділився від Євразії приблизно 32 мільйони років тому, перемістився на південний схід, що супроводжувалося розширенням Південнокитайського моря, став частиною Філіппінського архіпелагу приблизно 17 мільйонів років тому, і остаточно піднявся над водою приблизно 5-10 мільйонів років тому. Оскільки Міндоро відділений від Палавану та Лусону глибокими протоками, він не сполучався з ними сухопутними мостами під час плейстоцену, коли рівень Світового океану був на 120 м нижчим, ніж зараз. Тривала ізоляція острова призвела до формування його унікальної флори і фауни, що включає багато ендемічних видів.
Клімат
На більшій частині екорегіону домінує тропічний мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Середня максимальна температура тут становить близько 30 °C, а середньорічна кількість опадів — понад 2200 мм. З червня по листопад триває вологий сезон, а з грудня по травень — сухий сезон. З листопада по лютий в регіоні дмуть північно-східні мусони, а з червня по жовтень — південно-західні мусони. Під час мусонів часто трапляються тропічні циклони та грози.
Флора
На західній половині острова Міндоро, на висоті до 400 м над рівнем моря, переважають напівлистяні дощові ліси, а на схід від гір — вічнозелені дощові ліси. Основу рівнинних дощових лісів екорегіону складають представники родини діптерокарпових (Dipterocarpaceae), зокрема [en] (Dipterocarpus grandiflorus), [en] (Shorea almon), [en] (Shorea contorta), [en] (Shorea guiso), [en] (Shorea palosapis), [en] (Shorea negrosensis), [en] (Parashorea malaanonan), різноцвіта хурма (Diospyros blancoi), [en] (Pterocarpus indicus) та [en] (Anisoptera thurifera). Лісовий намет у цих багатоярусних лісах розташований на висоті понад 45 м над землею.
На висоті від 650 до 1200 м над рівнем моря поширені гірські дощові ліси, дерева в яких досягають нижчої висоти, ніж у рівнинних дощових лісах, а у високогір'ях — хмарні ліси. Дерева в гірських лісах вкриті мохами, епіфітними папоротями та орхідеями. У західній частині острова на висоті понад 600 м над рівнем моря зустрічаються насадження суматранської сосни (Pinus merkusii). На бідних вапнякових карстових субстратах ростуть низькорослі напівлистяні ліси, а у прибережних районах — мангрові ліси. Серед ендемічних рослин, що зустрічаються в лісах Міндоро, слід відзначити [sv], [sv], [sv] та Mezoneuron mindorense.
Фауна
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити [en] (Rusa marianna barandana), азійського мусанга (Paradoxurus hermaphroditus), малайську віверу (Viverra tangalunga), [en] (Macaca fascicularis philippensis), філіппінського лісового пацюка (Rattus everetti), велетенського крилана або калонга (Pteropus vampyrus), майже ендемічного лусонського крилана (Otopteropus cartilagonodus) та багато інших кажанів і криланів.
Ендеміками Міндоро є рідкісні міндорські свині (Sus oliveri) та дуже рідкісні тамарау (Bubalus mindorensis) або міндорські карликові буйволи, які збереглися у віддалених гірських районах острова. За оцінками дослідників, станом на 2016 рік популяція тамарау становила близько 430 особин. Крім того, ендеміками екорегіону є низка дрібних ссавців, зокрема міндорські пацюки (Rattus mindorensis), великі міндорські філіпомиш (Apomys gracilirostris), міндорські лісові миші (Anonymomys mindorensis), лубанзькі філіпомиші (Apomys lubangensis), ілінські хмарні миші (Crateromys paulus), міндорські білозубки (Crocidura mindorus), малі білокрилі крилани (Desmalopex microleucoptera) та міндорські смугастоморді крилани (Styloctenium mindorensis). Майже ендемічними представниками екорегіону є лусонські білозубки (Crocidura grayi), малі філіппомиші (Apomys musculus) та міндорські смугасті пацюки (Chrotomys mindorensis).
Орнітофауна екорегіону також вирізняється високим біорізноманіттям та рівнем ендемізму. Тут зустрічається близько 350 птахів, з яких вісім видів є ендемічними. Ендеміками Міндоро є [en] (Gallicolumba platenae), міндорські пінони (Ducula mindorensis), міндорійські коукали (Centropus steerii), міндорійські сови-голконоги (Ninox mindorensis), міндорійські сплюшки (Otus mindorensis), міндорські калао (Penelopides mindorensis), міндорські папуги-віхтьохвости (Prioniturus mindorensis), міндорійські окулярники (Hypsipetes mindorensis). Майже ендемічними представниками регіону є мантананійські сплюшки (Otus mantananensis), північні свистуни (Pachycephala albiventris), смугасті квічалі (Geokichla cinerea), філіппінські горихвістки (Phoenicurus bicolor) та червоногорлі квіткоїди (Dicaeum retrocinctum). Серед інших птахів, поширених на Міндоро, слід відзначити жовтоволого тілопо (Ptilinopus occipitalis), філіппінського сокола-карлика (Microhierax erythrogenys), філіппінського кориліса (Loriculus philippensis), філіппінську віялохвістку (Rhipidura nigritorquis), колето (Sarcops calvus), рудобокого сорокопуда (Lanius validirostris), філіппінську шаму (Copsychus mindanensis), барвисту нектаринку (Leptocoma sperata) та низинного окулярника (Zosterops meyeni).
Герпетофауна екорегіону включає [en] (Philautus schmackeri), [en] (Gekko mindorensis), міндорського коротконогого сцинка (Brachymeles mindorensis), [en] (Naja philippinensis) та дуже рідкісного філіппінського крокодила (Crocodylus mindorensis).
Збереження
Більшість лісів регіону були знищені за останні століття. Незаймані праліси на Міндоро збереглися лише у високогір'ях гірського хребта, який розділяє острів. На східних схилах гір комерційна вирубка наразі припинена, тому залишки пралісів тут захищені вторинними лісами, однак їм все ще загрожує браконьєрство та підсічно-вогневе землеробство. На західних схилах гір загрозою для лісів виступають часті пожежі, які спалахують на прилеглих луках, що використовуються як пасовища.
Оцінка 2017 року показала, що 1627 км², або 17 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: [en], [en] та [en].
Примітки
- Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 30 травня 2024.
Посилання
- «Mindoro rain forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund.
- «Mindoro Rainforests» — One Earth.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Doshovi lisi Mindoro identifikator WWF IM0130 indomalajskij ekoregion tropichnih ta subtropichnih vologih shirokolistyanih lisiv roztashovanij na Filippinah 2 Vin viriznyayetsya visokim bioriznomanittyam ta rivnem endemizmu Doshovi lisi Mindoro Landshaft zahidnogo Mindoro Ekozona Indomalajya Biom Tropichni ta subtropichni vologi shirokolistyani lisi Status zberezhennya kritichnij znikayuchij Nazva WWF IM0130 Plosha km 9822 Krayini Filippini Ohoronyayetsya 1627 km 17 1 Roztashuvannya ekoregionu fioletovim Visokogir ya Mindoro Zmist 1 Geografiya 2 Klimat 3 Flora 4 Fauna 5 Zberezhennya 6 Primitki 7 PosilannyaGeografiyared Ekoregion doshovih lisiv Mindoro ohoplyuye ostriv Mindoro roztashovanij na zahodi Filippin mizh Lusonom na pivnichnomu shodi ta Palavanom na pivdennomu zahodi a takozh susidni arhipelagi Lubang ru ta Kaluya de Z pivnochi na pivden ostriv Mindoro peretinayut gori najvishimi vershinami yakih ye Alkon en zavvishki 2616 m ta Bako en zavvishki 2488 m Mindoro razom z Palavanom ta ostrovami Kalamian en viddilivsya vid Yevraziyi priblizno 32 miljoni rokiv tomu peremistivsya na pivdennij shid sho suprovodzhuvalosya rozshirennyam Pivdennokitajskogo morya stav chastinoyu Filippinskogo arhipelagu priblizno 17 miljoniv rokiv tomu i ostatochno pidnyavsya nad vodoyu priblizno 5 10 miljoniv rokiv tomu Oskilki Mindoro viddilenij vid Palavanu ta Lusonu glibokimi protokami vin ne spoluchavsya z nimi suhoputnimi mostami pid chas plejstocenu koli riven Svitovogo okeanu buv na 120 m nizhchim nizh zaraz Trivala izolyaciya ostrova prizvela do formuvannya jogo unikalnoyi flori i fauni sho vklyuchaye bagato endemichnih vidiv Klimatred Na bilshij chastini ekoregionu dominuye tropichnij musonnij klimat Am za klasifikaciyeyu klimativ Keppena Serednya maksimalna temperatura tut stanovit blizko 30 C a serednorichna kilkist opadiv ponad 2200 mm Z chervnya po listopad trivaye vologij sezon a z grudnya po traven suhij sezon Z listopada po lyutij v regioni dmut pivnichno shidni musoni a z chervnya po zhovten pivdenno zahidni musoni Pid chas musoniv chasto traplyayutsya tropichni cikloni ta grozi Florared Na zahidnij polovini ostrova Mindoro na visoti do 400 m nad rivnem morya perevazhayut napivlistyani doshovi lisi a na shid vid gir vichnozeleni doshovi lisi Osnovu rivninnih doshovih lisiv ekoregionu skladayut predstavniki rodini dipterokarpovih Dipterocarpaceae zokrema velikocviti dipterokarpusi en Dipterocarpus grandiflorus migdalevi shoreyi en Shorea almon skrucheni shoreyi en Shorea contorta dereva gujho en Shorea guiso palosapisovi shoreyi en Shorea palosapis negroski shoreyi en Shorea negrosensis dereva malaanonan en Parashorea malaanonan riznocvita hurma Diospyros blancoi indijski pterokarpusi en Pterocarpus indicus ta ladanni anisopteri en Anisoptera thurifera Lisovij namet u cih bagatoyarusnih lisah roztashovanij na visoti ponad 45 m nad zemleyu Na visoti vid 650 do 1200 m nad rivnem morya poshireni girski doshovi lisi dereva v yakih dosyagayut nizhchoyi visoti nizh u rivninnih doshovih lisah a u visokogir yah hmarni lisi Dereva v girskih lisah vkriti mohami epifitnimi paporotyami ta orhideyami U zahidnij chastini ostrova na visoti ponad 600 m nad rivnem morya zustrichayutsya nasadzhennya sumatranskoyi sosni Pinus merkusii Na bidnih vapnyakovih karstovih substratah rostut nizkorosli napivlistyani lisi a u priberezhnih rajonah mangrovi lisi Sered endemichnih roslin sho zustrichayutsya v lisah Mindoro slid vidznachiti Symplocos filipes sv Vaccinium woodianum sv Elatostema halconense sv ta Mezoneuron mindorense Faunared Sered poshirenih v ekoregioni ssavciv slid vidznachiti mindorskogo zambara en Rusa marianna barandana azijskogo musanga Paradoxurus hermaphroditus malajsku viveru Viverra tangalunga filippinskogo makaku kraboyida en Macaca fascicularis philippensis filippinskogo lisovogo pacyuka Rattus everetti veletenskogo krilana abo kalonga Pteropus vampyrus majzhe endemichnogo lusonskogo krilana Otopteropus cartilagonodus ta bagato inshih kazhaniv i krilaniv Endemikami Mindoro ye ridkisni mindorski svini Sus oliveri ta duzhe ridkisni tamarau Bubalus mindorensis abo mindorski karlikovi bujvoli yaki zbereglisya u viddalenih girskih rajonah ostrova Za ocinkami doslidnikiv stanom na 2016 rik populyaciya tamarau stanovila blizko 430 osobin Krim togo endemikami ekoregionu ye nizka dribnih ssavciv zokrema mindorski pacyuki Rattus mindorensis veliki mindorski filipomish Apomys gracilirostris mindorski lisovi mishi Anonymomys mindorensis lubanzki filipomishi Apomys lubangensis ilinski hmarni mishi Crateromys paulus mindorski bilozubki Crocidura mindorus mali bilokrili krilani Desmalopex microleucoptera ta mindorski smugastomordi krilani Styloctenium mindorensis Majzhe endemichnimi predstavnikami ekoregionu ye lusonski bilozubki Crocidura grayi mali filippomishi Apomys musculus ta mindorski smugasti pacyuki Chrotomys mindorensis Ornitofauna ekoregionu takozh viriznyayetsya visokim bioriznomanittyam ta rivnem endemizmu Tut zustrichayetsya blizko 350 ptahiv z yakih visim vidiv ye endemichnimi Endemikami Mindoro ye mindorijski golubi en Gallicolumba platenae mindorski pinoni Ducula mindorensis mindorijski koukali Centropus steerii mindorijski sovi golkonogi Ninox mindorensis mindorijski splyushki Otus mindorensis mindorski kalao Penelopides mindorensis mindorski papugi vihtohvosti Prioniturus mindorensis mindorijski okulyarniki Hypsipetes mindorensis Majzhe endemichnimi predstavnikami regionu ye mantananijski splyushki Otus mantananensis pivnichni svistuni Pachycephala albiventris smugasti kvichali Geokichla cinerea filippinski gorihvistki Phoenicurus bicolor ta chervonogorli kvitkoyidi Dicaeum retrocinctum Sered inshih ptahiv poshirenih na Mindoro slid vidznachiti zhovtovologo tilopo Ptilinopus occipitalis filippinskogo sokola karlika Microhierax erythrogenys filippinskogo korilisa Loriculus philippensis filippinsku viyalohvistku Rhipidura nigritorquis koleto Sarcops calvus rudobokogo sorokopuda Lanius validirostris filippinsku shamu Copsychus mindanensis barvistu nektarinku Leptocoma sperata ta nizinnogo okulyarnika Zosterops meyeni Gerpetofauna ekoregionu vklyuchaye mindorsku derevnu zhabu en Philautus schmackeri mindorskogo gekona en Gekko mindorensis mindorskogo korotkonogogo scinka Brachymeles mindorensis filippinsku kobru en Naja philippinensis ta duzhe ridkisnogo filippinskogo krokodila Crocodylus mindorensis Zberezhennyared Bilshist lisiv regionu buli znisheni za ostanni stolittya Nezajmani pralisi na Mindoro zbereglisya lishe u visokogir yah girskogo hrebta yakij rozdilyaye ostriv Na shidnih shilah gir komercijna virubka narazi pripinena tomu zalishki pralisiv tut zahisheni vtorinnimi lisami odnak yim vse she zagrozhuye brakonyerstvo ta pidsichno vogneve zemlerobstvo Na zahidnih shilah gir zagrozoyu dlya lisiv vistupayut chasti pozhezhi yaki spalahuyut na prileglih lukah sho vikoristovuyutsya yak pasovisha Ocinka 2017 roku pokazala sho 1627 km abo 17 ekoregionu ye zapovidnimi teritoriyami 1 Prirodoohoronni teritoriyi vklyuchayut Nacionalnij park gir Iglit ta Bako en Nacionalnij park ozera Nauhan en ta Prirodnij zapovidnik gori Kalavite en Primitkired a b Dinerstein Eric Olson David Joshi Anup Vynne Carly Burgess Neil D Wikramanayake Eric Hahn Nathan Palminteri Suzanne Hedao Prashant Noss Reed Hansen Matt Locke Harvey Ellis Erle C Jones Benjamin Barber Charles Victor Hayes Randy Kormos Cyril Martin Vance Crist Eileen Sechrest Wes ta in 2017 An Ecoregion Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm BioScience 67 6 534 545 doi 10 1093 biosci bix014 Map of Ecoregions 2017 angl Resolve using WWF data Procitovano 30 travnya 2024 Posilannyared Mindoro rain forests Terrestrial Ecoregions World Wildlife Fund Mindoro Rainforests One Earth Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Doshovi lisi Mindoro amp oldid 44292020