Доменіко Гвіді

Доменіко Гвіді (італ. Domenico Guidi; 1625, Каррара — 28 березня 1701, Рим) — скульптор італійського бароко.

Доменіко Гвіді
Domenico Guidi
При народженні	Domenico Guidi
Народження	1625(1625) Каррара
Смерть	28 березня 1701(1701-03-28)
	Рим
Країна	Італія
Діяльність	скульптор
Напрямок	бароко, академізм 17 ст.
Вплив	Алессандро Альгарді
Твори	алегорії " Богиня Слави фіксує звершення короля Франції Луї XIV " та «Завбачливість», міфологічні сюжети «Андромеда» та «Завбачливість», надгробки (кардинала Джованни Баттиста де Лука, Камілло дель Корно)
Роботи в колекції	Музей мистецтва Метрополітен^[1] і Клівлендський музей мистецтв
Доменіко Гвіді у Вікісховищі

Життя і творчість

Народився в Каррарі. Полишив рідну Каррару разом зі своїм дядьком, відомим тоді скульптором Джуліано Фінеллі, і перебрався з ним до Неаполя. Джуліано Фінеллі уславився ворожим ставленням до Лоренцо Берніні.

Коли 1647 року в Неаполі спалахнуло повстання під керівництвом Мазаньелло, був змушений покинути місто і перебрався до Рима. Влаштувався на працю в римську майстерню скульптора Алессандро Альгарді, давнього конкурента і суперника Лоренцо Берніні. У майстерні Алессандро Альгарді працював разом з іншим учнем останнього, Ерколе Феррата, над різними проектами Альгарді (наприклад, над його «Видінням св. Миколая», не закінченим за життя Альгарді і завершеним лише 1665 року).

По смерті Альгарді (1654 року) працював самостійно, відкрив власну скульптурну майстерню. Показав себе плідним майстром і неабияким підприємцем, одержуючи зі свого підприємства достатній прибуток. Він виконував замови, які надходили до нього з декількох міст Італії, а також з Франції, Німеччини та острова Мальти. По смерті Джованні Лоренцо Берніні, Ерколе Феррата та стануть найвідомішими скульпторами Риму свого часу. Завдяки співпраці з французьким майстром Шарлем Лебреном творчість Гвіді стала відома у Франції. Виконав алегоричну скульптуру «Богиня Слави фіксує звершення короля Франції Луї XIV», котра прикрасила парк у Версалі.

До найкращих робіт Гвіді відносяться його пам'ятник Наталі Рондініні (1657) в римській церкві Санта Марія дель Пополо і надвівтарний рельєф Оплакування Христа в капелі ді Монте ді П'єта (1667—1676).

Монумент Ніколо Котонеру

В соборі Івана Богослова є скульптурна композиція, яка датується приблизно 1680 роком чи пізніше. В горішній частині композиції — бюст Великого маґістра Мальтійського ордену Ніколо Котонера (1660–1663 рр.), а підтримують його дві мармурові фігури — турок (ліворуч) і мавр (праворуч), уособлення ісламу й варварства. Турка часто помилково плутають з козаком.

Література

• Rudolf Wittkower Art and Architecture in Italy, 1600—1750. — Harmondsworth: Penguin Books, 1980. — S. 312—314. — . (англ.)
• Bruce Boucher Italian Baroque Sculpture, World of Art. — Thames & Hudson, 1998. — S. 155. — . (англ.)
• Rolf Toman Barock — Architektur, Skulptur, Malerei. — Köln: Könemann Verlagsgesellschaft mbH, 1997. — S. 297. — . (нім.)

Галерея

• Богиня Слави фіксує звершення короля Луї XIV (Версаль)
• Андромеда та морське чудовисько
• Ангел зі списом
• Надгробок Камілло дель Корно, церква Христа і Марії, Рим.
• Погруддя Папи Римського Олександра VIII (1691)
• «Дух божий Неаполітанський» — надгробок кардинала Де Лука, Рим (1683)
• Погруддя шляхетного пана, Клівленд, США
• Монумент присвяченний Великому Магістру Ніколо Котонеру в секції Арагону. Собор Святого Іоанна (Валлетта)

Посилання

Див. також

• Бароко
• Алегорія
• Погруддя
• Надгробок
• Меценат
• Алессандро Альгарді
• Лоренцо Берніні
• Римська художня школа

1. https://www.metmuseum.org/art/collection/search/204720