Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дніпропетровський супутник (ДС) — сімейство радянських космічних апаратів, створюваних ДКБ-586 (згодом ) у місті Дніпропетровськ Української РСР. Запуски супутників цієї серії проводилися з полігонів Плесецьк і Капустін Яр понад 20 років — у період між 21 грудня 1961 і року. Практично всі супутники цієї серії здобували загальну назву і порядковий номер. У разі позаштатного або аварійного пуску назва супутник не присвоювалося. Невелике число космічних апаратів, які були запущені в рамках програм міжнародного співробітництва, одержували назву «Інтеркосмос». За допомогою апаратів серії ДС були проведені великі обсяги наукових і військових досліджень в самих різних областях. Ці дослідження зробили неоціненний внесок у розвиток вітчизняної та світової науки і техніки.
Призначення
Призначення космічних апаратів серії «ДС» саме різне: від юстування радіолокаційних станцій до дослідження космічних променів. За призначенням їх можна розділити на 4 групи:
- Наукові, для вивчення космічного простору
- Військові
- Подвійного призначення
- Відпрацювання космічних систем
Історія створення і розвиток
Початок створення першого Дніпропетровського супутника було покладено в грудні 1959 року, коли був створений Міжвідомчий науково-технічна рада За космічних досліджень при АН СРСР на чолі з академіком Мстиславом Келдишем, на який було покладено розробка планів по створенню космічних апаратів, видача основних технічних завдань, науково-технічна координація робіт з дослідження і освоєння верхньої атмосфери і космічного простору. Членом Президії ради затверджується Михайло Янгель, який у той час очолював дніпропетровське ДКБ-586, яке до 1960 року займалося виключно бойовими міжконтинентальними балістичними ракетами, хоча роботи по створенню ракети-носія для запуску супутників на базі бойової ракети Р-12 інженери ДКБ вели ще з 1957 року.
Зусиллями міжвідомчої науково-технічної ради з космічних досліджень при Академії наук, а також НДІ-4 Міністерства оборони СРСР була підготовлена науково-технічне обґрунтування, на підставі якого 8 серпня 1960 було підписано постанову ЦК КПРС і РМ СРСР "Про створення ракети-носія на базі бойової ракети Р-12, розробці та запуску 10 малих ШСЗ ". Відповідно до зазначеної постанови розробка ракети і супутників доручалася ДКБ-586, де було розпочато розробку та виготовлення малих космічних апаратів ДС-А1, ДС-П1, ДС-К8, на яких, разом з вирішенням дослідних завдань, ставилися і військово-прикладні експерименти.
На початку 1961 року в дніпропетровському ДКБ були створені перші спеціалізовані підрозділи з космічної тематики. Значну практичну допомогу У розробці космічних апаратів фахівцям ДКБ надавав королівського Колективу ДКБ-1 . У вересні 1961 року розробка космічного апарату ДС-1 вийшла на стадію натурних випробувань. До грудня 1961 року була випущена документація Проектне На Апарати ДС-А1, ДС-П1, ДС-К8. 30 червня 1962 року на орбіту виведений перший із зазначених апаратів — ДС-П1. А 16 березня 1962 року на орбіту був успішно виведений перший Дніпропетровської Супутник " ДС-2 ", який на початку навіть не отримав власного найменування, ім'я він отримав після запуску 6 квітня 1964, коли новий КА був названий у повідомленні ТАРС . Апарат став первістком реалізації радянської космічної програми «Космос», що триває досі. Цей день щорічно відзначається в ДКБ «Південне» як день народження космічного напрямки робіт підприємства.
Початковий етап робіт
Найважливішим завданням початкового етапу робіт, розв'язуваної одночасно з роботами по створенню і відпрацювання ракети-носія І. космічного апарату ДС-1 , було визначення потенційних областей для ефективного застосування космічної техніки та формування плану проведення проектно-конструкторських та експериментальних робіт, спрямованих на підтвердження поки лише теоретичних розрахунків, вироблення висновків про можливість створення експлуатаційних космічних систем і вимог до них.
Історія етапу
Перший космічний апарат ДС-1 № 1 важив 165 кг. Його основним завданням було відпрацювання нового носія і перевірка працездатності бортової апаратури в умовах космічного простору. Однак 27 жовтня 1961 при першому пуску РН сталася відмова одного з приладів системи регулювання видимої швидкості внаслідок вібрацій на шахтному ділянці польоту. У результаті супутник, не відокремившись від другого ступеня, впав на відстані 385 км від старту. Старт ДС-1 № 2 також виявився аварійним. 21 грудня 1961 на позначці 353,8 секунда відбулося передчасне вимкнення двигуна другого ступеня внаслідок вироблення пального. При розрахунку маси окислювача не був врахований факт його прогріву під час польоту.
Нарешті 16 березня 1962 ракетою-носієм № 6ЛК був здійснений запуск КА ДС-2 № 1 («Космос-1»). Цей супутник був у три рази легше, ніж його загиблі попередники — всього 47 кг. Він не був оснащений будь-якої спеціальної апаратурою. Було встановлено лише блок хімічних батарей і багатоканальна радіостанція «Маяк», яка тим не менше дозволила провести важливі дослідження. Також в рамках початкового етапу в 1962—1963 роках були розроблені наукові ШСЗ — ДС-А1, ДС-МР, ДС-МТ, ДС-МО і ДС-К8.
Технічний опис
Космічні апарати початкового етапу: , , , , , виконані з максимально можливим використанням загальної конструктивної і апаратурної схеми. Герметичний корпус складався з двох напівсферичний днищ і циліндричної проставки діаметром 800 мм. Всередині корпусу, заповненого азотом, розташовані ферми, на яких розміщуються робоча і дослідницька апаратура. Датчики дослідницької апаратури розташовувалися на циліндричній частині корпусу і верхньому днищі. Апаратура, як правило, комплектувалася з серійно виготовляються приладів і обладнання бойової ракетної техніки. Система терморегулювання побудована на основі використання двох вентиляторів, блоку управління з температурними датчиками та радіаційної поверхні. Антенно-фідерні пристрої містили 4 штирових, 5 стрічкових і одну щілинну антени. Довжина корпусу апаратів змінювалася залежно від складу і габаритів блоків апаратури.
Всі апарати початкового етапу використовувалися без системи орієнтації в просторі. Виняток становить апарат ДС-МО, на якому вперше у світовій практиці було застосовано аерогіроскопічна система орієнтації космічного апарату. На апараті ДС-П1 була вперше застосована сонячна енергоустановка. Батарея фотоперетворювачів виконана у формі додекаедр, жорстко пов'язаного з герметичним контейнером. Маса перших апаратів знаходилася в межах від 47 (ДС-2) до 321 (ДС-МО) кілограмів. Маса дослідницької апаратури — від 4,5 кг до 44 кг. Термін активного існування на орбіті (за винятком апарату ДС-П1) залежав від ресурсу хімічних джерел живлення і становив зазвичай не більше 10-15 діб.
Основний етап робіт
Позитивні результати початкового етапу робіт, підтвердили перспективність і значимість дистанційних методів вивчення Землі та космічного простору, і призвели до величезного числа заявок від наукових і військових підприємств і організацій на створення нових космічних апаратів та обладнання їх апаратурою того чи іншого призначення. У зв'язку з цим в ДКБ-586 був сформований цілий комплекс підрозділів, завданням яких були як розрахунково-теоретичні дослідження, так і конструкторська розробка КА і цільової апаратури.
Історія етапу
Аналіз отриманих заявок показав, що за багатьма пропозиціями стоять розробки, одночасний охоплення яких одному підприємству був не під силу. У результаті на початку 1962 було прийнято рішення про поступову передачу ряду напрямків разом з проектною документацією іншим підприємствам:
- Інституту електромеханіки — у квітні 1962
- ДКБ-10 — в серпні 1962 року
- Філії № 3 Центрального конструкторського бюро енергетичного машинобудування — у червні 1967 року.
Проте обсяг, що залишився замовлень був настільки широкий, що впоратися з їх виконанням можна було лише за радикальному зниженні вартості розробки і часу виготовлення космічних апаратів. Тому в 1963 році в ДКБ-586 був вперше у світі розроблений ескізний проект двох уніфікованих платформ космічних апаратів:
- ДС-У1 — неорієнтована з хімічними джерелами енергії
- ДС-У2 — неорієнтована з сонячними батареями
У тому ж році спеціальна експертна комісія під головуванням Мстислава Келдиша розглянула і схвалила представлений проект. В основу конструкції був покладений основний принцип уніфікації — незалежність службових систем, конструкції апарату і схем управління бортовою апаратурою від конкретної цільової завдання апарату. Це дало можливість організувати серійне виробництво космічних апаратів та їх комплектуючих, тим самим завдання по зниженню вартості і часу розробки КА була вирішена. Цей принцип ліг в основу всього сучасного світового супутникобудування.
До середини 1964 року в ДКБ-586 був розроблений ескізний проект третьої уніфікованої платформи . Вона стала базовою при створенні КА для дослідження Сонця. 30 жовтня 1965 за наказом Міністра загального машинобудування в ДКБ-586 було створено спеціалізоване конструкторське бюро з космічної тематики, чиєю основною задачею була розробка і створення КА на основі уніфікованих платформ. Всього на основі серії уніфікованих космічних апаратів у період 1963—1976 років було розроблено, виготовлено й виведено на орбіту 49 космічних апаратів. За допомогою їх було проведено великий обсяг наукових досліджень в різних областях. Це і всілякі дослідження параметрів атмосфери і їх зв'язку з сонячною активністю, гео-і геліофізичних дослідження, вивчення іоносфери і атмосфери, дослідження потоків заряджених частинок різних енергій, вивчення магнітного поля Землі.
Малі уніфіковані супутникові платформи стали основою для організації міжнародного співробітництва в галузі дослідження космічного простору. Починаючи із запуску 14 жовтня 1969 космічного апарату , відомого як «Інтеркосмос-1», на багатьох вітчизняних КА в рамках програми «Інтеркосмос» почали встановлювати наукову апаратуру інших країн. Також були розроблені спеціалізовані КА по спільній радянсько-французької програми з вивчення космічного випромінювання. Перші дані спостережень, отримані із супутників типу «ДС», були оприлюднені на 7-му міжнародному симпозіумі , що проходив у травні 1964 року у Флоренції. Результати наукових досліджень по ряду проблем фізики космічного простору, виконаних на базі малих уніфікованих космічних апаратів, отримали високу оцінку і світове визнання, вони доповіли на 27 міжнародних симпозіумах і конгресах, опубліковані в 95 наукових статтях у вітчизняних та зарубіжних виданнях і продемонстровані на десяти міжнародних і чотирьох всесоюзних виставках.
Технічний опис
Конструктивно-компонувальна схема кожної модифікації платформи передбачала оснащення її блоками наукової апаратури без будь-якої доопрацювання конструкції платформи і забезпечує службової апаратури. Основним вузлом є герметичний корпус. Її використання було необхідно для нормального функціонування блоків наукової та службової апаратури. Корпус діаметром 800 мм і довжиною 1460 мм, складався з циліндричної обичайки і двох напівсферичний днищ. Корпус умовно розділений на три відсіки: науковий, агрегатний (електропостачання) і службовий. Всі відсіки мали уніфіковані місця для кріплення рам з відповідними блоками апаратури. Корпус виконаний з .
ДС-У1
Напівсферична оболонка відсіку системи електропостачання супутника типу являє собою штампосварна конструкцію, у вершині півсфери якої знаходиться силовий фланець для кріплення піротолкателя системи відділення супутника від носія. Для підтримки всередині герметичного корпусу температури газу (азоту) в заданих межах використовується активна система терморегулювання, що включає радіатор, жалюзі, вентилятор, газоводи і блок управління. Середня частина корпуса являє собою зварену циліндричну обичайки з торцевими стикувальними шпангоутами. На зовнішній поверхні середньої частини передбачені фланці і кронштейни для встановлення приладів і датчиків наукової апаратури, а також Бобишки під штирові антени командної радіолінії, системи радіоконтролю орбіти і радіотелеметричної системи. Напівсферична оболонка відсіку наукової апаратури має у вершині півсфери і по поверхні фланці для встановлення приладів і датчиків наукової апаратури, а на торці — стикувальний шпангоути. Система електропостачання складається з електрохімічних батарей срібно-цинкових акумуляторів, що працюють в розрядному режимі.
ДС-У2
Конструкція платформи відрізняється від конструкції тим, що на спеціальні Бобишки середній частині корпусу встановлюється сонячна батарея. Сонячна батарея загальною площею 5 м ² являє собою восьмигранну призму з чотирма поворотними панелями. Розкриття і установка сонячних батарей в робоче положення відбувається після відділення супутника від ракети-носія. У результаті використання сонячних батарей була змінена система електропостачання, застосовані срібно-цинкові акумулятори, які працюють у зарядно-розрядному режимі.
ДС-У3
Платформа відрізняється від конструкцією циліндричної частини корпусу і сонячних батарей. Корпус виконаний у вигляді восьмигранної призми і має збільшену довжину циліндричної частини для установки блоку системи орієнтації. На зовнішній поверхні корпуса встановлені сонячна батарея, газореактивна система, датчики орієнтації на Сонце і антени. Сонячна батарея загальною площею 3,7 м ² складається з восьми поворотних панелей і восьми стаціонарних панелей.
Калібрувальні та юстувальні апарати
У 1961 році, одночасно з початком практичних робіт зі створення в московському регіоні першої вітчизняної ПРО «А-35», в ДКБ-586 почалися роботи зі створення космічних апаратів, призначених для проведення експериментів зі створюваними наземними РЛС та елементами ПРО. У 1962 році на орбіту був виведений перший військово-експериментальний № 1 (). Згодом цей ШСЗ був використаний як базова модель під час створення першого покоління цільових супутників, чиє завдання полягало у відпрацюванні, юстуванні, калібруванні та паспортизації наземних і космічних комплексів ПКО і ПРО (ДС-П1-І) та юстування РЛС ППО і контролю космічного простору (). Перші юстувальні апарати почали запускатися в 1964 році одночасно з початком розгортання частин системи попередження про ракетний напад (СПРН). У 1968 році використовувався для юстування перших РЛС системи контролю космічного простору типу «Дністер». Обидва КА — і ДС-П1-І, експлуатувалися до моменту прийняття на озброєння юстіровочних ШСЗ другого покоління, також розроблених у Дніпропетровську, але вони не ставилися до серії ДС.
Апарати-мішені
Одна з модифікацій ДС-П1 — ДС-П1-М отримала назву «Тюльпан» і використовувалася з 1971 по 1982 рік як мішень при проведенні випробувань вітчизняного КА-перехоплювача «ІВ», розробленого в ДКБ-52 В. М. Челомея. На відміну від перших мішеней типу І-2М, розроблених в тому ж ДКБ-52, був більш легким (близько 640 кг) і забезпечував працездатність вимірювальної апаратури при попаданні трьох пострілів космічного апарату-перехоплювача.
Нереалізовані проекти
Наприкінці 1964 року був розроблений проект передескізний уніфікованої платформи , забезпеченого рятувальною капсулою. У рамках цього проекту передбачалося створення КА типу (технологічний) і (біологічний). У 1965 році інженерами ДКБ-586 був запропонований проект ще однієї уніфікованої платформи з активною руховою установкою, здатною здійснювати періодичні корекції орбіти КА. Однак жоден з ШСЗ цих серій так і не був виведений на орбіту.
Див. також
Посилання
К запуску первого ИСЗ серии «ДС» [ 8 квітня 2012 у Wayback Machine.]
Література
- Ракеты и космические аппараты конструкторского бюро «Южное» / А. Н. Мащенко, В. Н. Паппо-Корыстин, В. А. Пащенко и др. Под общей редакцией Генерального конструктора С. Н. Конюхова. — Днепропетровск: ГКБ «Южное» им. М. К. Янгеля, 2000. —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dnipropetrovskij suputnik DS simejstvo radyanskih kosmichnih aparativ stvoryuvanih DKB 586 zgodom KB Pivdenne u misti Dnipropetrovsk Ukrayinskoyi RSR Zapuski suputnikiv ciyeyi seriyi provodilisya z poligoniv Pleseck i Kapustin Yar ponad 20 rokiv u period mizh 21 grudnya 1961 i roku Praktichno vsi suputniki ciyeyi seriyi zdobuvali zagalnu nazvu i poryadkovij nomer U razi pozashtatnogo abo avarijnogo pusku nazva suputnik ne prisvoyuvalosya Nevelike chislo kosmichnih aparativ yaki buli zapusheni v ramkah program mizhnarodnogo spivrobitnictva oderzhuvali nazvu Interkosmos Za dopomogoyu aparativ seriyi DS buli provedeni veliki obsyagi naukovih i vijskovih doslidzhen v samih riznih oblastyah Ci doslidzhennya zrobili neocinennij vnesok u rozvitok vitchiznyanoyi ta svitovoyi nauki i tehniki PriznachennyaPriznachennya kosmichnih aparativ seriyi DS same rizne vid yustuvannya radiolokacijnih stancij do doslidzhennya kosmichnih promeniv Za priznachennyam yih mozhna rozdiliti na 4 grupi Naukovi dlya vivchennya kosmichnogo prostoru Vijskovi Podvijnogo priznachennya Vidpracyuvannya kosmichnih sistemIstoriya stvorennya i rozvitokPochatok stvorennya pershogo Dnipropetrovskogo suputnika bulo pokladeno v grudni 1959 roku koli buv stvorenij Mizhvidomchij naukovo tehnichna rada Za kosmichnih doslidzhen pri AN SRSR na choli z akademikom Mstislavom Keldishem na yakij bulo pokladeno rozrobka planiv po stvorennyu kosmichnih aparativ vidacha osnovnih tehnichnih zavdan naukovo tehnichna koordinaciya robit z doslidzhennya i osvoyennya verhnoyi atmosferi i kosmichnogo prostoru Chlenom Prezidiyi radi zatverdzhuyetsya Mihajlo Yangel yakij u toj chas ocholyuvav dnipropetrovske DKB 586 yake do 1960 roku zajmalosya viklyuchno bojovimi mizhkontinentalnimi balistichnimi raketami hocha roboti po stvorennyu raketi nosiya dlya zapusku suputnikiv na bazi bojovoyi raketi R 12 inzheneri DKB veli she z 1957 roku Zusillyami mizhvidomchoyi naukovo tehnichnoyi radi z kosmichnih doslidzhen pri Akademiyi nauk a takozh NDI 4 Ministerstva oboroni SRSR bula pidgotovlena naukovo tehnichne obgruntuvannya na pidstavi yakogo 8 serpnya 1960 bulo pidpisano postanovu CK KPRS i RM SRSR Pro stvorennya raketi nosiya na bazi bojovoyi raketi R 12 rozrobci ta zapusku 10 malih ShSZ Vidpovidno do zaznachenoyi postanovi rozrobka raketi i suputnikiv doruchalasya DKB 586 de bulo rozpochato rozrobku ta vigotovlennya malih kosmichnih aparativ DS A1 DS P1 DS K8 na yakih razom z virishennyam doslidnih zavdan stavilisya i vijskovo prikladni eksperimenti Na pochatku 1961 roku v dnipropetrovskomu DKB buli stvoreni pershi specializovani pidrozdili z kosmichnoyi tematiki Znachnu praktichnu dopomogu U rozrobci kosmichnih aparativ fahivcyam DKB nadavav korolivskogo Kolektivu DKB 1 U veresni 1961 roku rozrobka kosmichnogo aparatu DS 1 vijshla na stadiyu naturnih viprobuvan Do grudnya 1961 roku bula vipushena dokumentaciya Proektne Na Aparati DS A1 DS P1 DS K8 30 chervnya 1962 roku na orbitu vivedenij pershij iz zaznachenih aparativ DS P1 A 16 bereznya 1962 roku na orbitu buv uspishno vivedenij pershij Dnipropetrovskoyi Suputnik DS 2 yakij na pochatku navit ne otrimav vlasnogo najmenuvannya im ya vin otrimav pislya zapusku 6 kvitnya 1964 koli novij KA buv nazvanij u povidomlenni TARS Aparat stav pervistkom realizaciyi radyanskoyi kosmichnoyi programi Kosmos sho trivaye dosi Cej den shorichno vidznachayetsya v DKB Pivdenne yak den narodzhennya kosmichnogo napryamki robit pidpriyemstva Pochatkovij etap robit Najvazhlivishim zavdannyam pochatkovogo etapu robit rozv yazuvanoyi odnochasno z robotami po stvorennyu i vidpracyuvannya raketi nosiya I kosmichnogo aparatu DS 1 bulo viznachennya potencijnih oblastej dlya efektivnogo zastosuvannya kosmichnoyi tehniki ta formuvannya planu provedennya proektno konstruktorskih ta eksperimentalnih robit spryamovanih na pidtverdzhennya poki lishe teoretichnih rozrahunkiv viroblennya visnovkiv pro mozhlivist stvorennya ekspluatacijnih kosmichnih sistem i vimog do nih Istoriya etapu Pershij kosmichnij aparat DS 1 1 vazhiv 165 kg Jogo osnovnim zavdannyam bulo vidpracyuvannya novogo nosiya i perevirka pracezdatnosti bortovoyi aparaturi v umovah kosmichnogo prostoru Odnak 27 zhovtnya 1961 pri pershomu pusku RN stalasya vidmova odnogo z priladiv sistemi regulyuvannya vidimoyi shvidkosti vnaslidok vibracij na shahtnomu dilyanci polotu U rezultati suputnik ne vidokremivshis vid drugogo stupenya vpav na vidstani 385 km vid startu Start DS 1 2 takozh viyavivsya avarijnim 21 grudnya 1961 na poznachci 353 8 sekunda vidbulosya peredchasne vimknennya dviguna drugogo stupenya vnaslidok viroblennya palnogo Pri rozrahunku masi okislyuvacha ne buv vrahovanij fakt jogo progrivu pid chas polotu Nareshti 16 bereznya 1962 raketoyu nosiyem 6LK buv zdijsnenij zapusk KA DS 2 1 Kosmos 1 Cej suputnik buv u tri razi legshe nizh jogo zagibli poperedniki vsogo 47 kg Vin ne buv osnashenij bud yakoyi specialnoyi aparaturoyu Bulo vstanovleno lishe blok himichnih batarej i bagatokanalna radiostanciya Mayak yaka tim ne menshe dozvolila provesti vazhlivi doslidzhennya Takozh v ramkah pochatkovogo etapu v 1962 1963 rokah buli rozrobleni naukovi ShSZ DS A1 DS MR DS MT DS MO i DS K8 Tehnichnij opis Kosmichni aparati pochatkovogo etapu vikonani z maksimalno mozhlivim vikoristannyam zagalnoyi konstruktivnoyi i aparaturnoyi shemi Germetichnij korpus skladavsya z dvoh napivsferichnij dnish i cilindrichnoyi prostavki diametrom 800 mm Vseredini korpusu zapovnenogo azotom roztashovani fermi na yakih rozmishuyutsya robocha i doslidnicka aparatura Datchiki doslidnickoyi aparaturi roztashovuvalisya na cilindrichnij chastini korpusu i verhnomu dnishi Aparatura yak pravilo komplektuvalasya z serijno vigotovlyayutsya priladiv i obladnannya bojovoyi raketnoyi tehniki Sistema termoregulyuvannya pobudovana na osnovi vikoristannya dvoh ventilyatoriv bloku upravlinnya z temperaturnimi datchikami ta radiacijnoyi poverhni Antenno fiderni pristroyi mistili 4 shtirovih 5 strichkovih i odnu shilinnu anteni Dovzhina korpusu aparativ zminyuvalasya zalezhno vid skladu i gabaritiv blokiv aparaturi Vsi aparati pochatkovogo etapu vikoristovuvalisya bez sistemi oriyentaciyi v prostori Vinyatok stanovit aparat DS MO na yakomu vpershe u svitovij praktici bulo zastosovano aerogiroskopichna sistema oriyentaciyi kosmichnogo aparatu Na aparati DS P1 bula vpershe zastosovana sonyachna energoustanovka Batareya fotoperetvoryuvachiv vikonana u formi dodekaedr zhorstko pov yazanogo z germetichnim kontejnerom Masa pershih aparativ znahodilasya v mezhah vid 47 DS 2 do 321 DS MO kilogramiv Masa doslidnickoyi aparaturi vid 4 5 kg do 44 kg Termin aktivnogo isnuvannya na orbiti za vinyatkom aparatu DS P1 zalezhav vid resursu himichnih dzherel zhivlennya i stanoviv zazvichaj ne bilshe 10 15 dib Osnovnij etap robit Pozitivni rezultati pochatkovogo etapu robit pidtverdili perspektivnist i znachimist distancijnih metodiv vivchennya Zemli ta kosmichnogo prostoru i prizveli do velicheznogo chisla zayavok vid naukovih i vijskovih pidpriyemstv i organizacij na stvorennya novih kosmichnih aparativ ta obladnannya yih aparaturoyu togo chi inshogo priznachennya U zv yazku z cim v DKB 586 buv sformovanij cilij kompleks pidrozdiliv zavdannyam yakih buli yak rozrahunkovo teoretichni doslidzhennya tak i konstruktorska rozrobka KA i cilovoyi aparaturi Istoriya etapu Analiz otrimanih zayavok pokazav sho za bagatma propoziciyami stoyat rozrobki odnochasnij ohoplennya yakih odnomu pidpriyemstvu buv ne pid silu U rezultati na pochatku 1962 bulo prijnyato rishennya pro postupovu peredachu ryadu napryamkiv razom z proektnoyu dokumentaciyeyu inshim pidpriyemstvam Institutu elektromehaniki u kvitni 1962 DKB 10 v serpni 1962 roku Filiyi 3 Centralnogo konstruktorskogo byuro energetichnogo mashinobuduvannya u chervni 1967 roku Prote obsyag sho zalishivsya zamovlen buv nastilki shirokij sho vporatisya z yih vikonannyam mozhna bulo lishe za radikalnomu znizhenni vartosti rozrobki i chasu vigotovlennya kosmichnih aparativ Tomu v 1963 roci v DKB 586 buv vpershe u sviti rozroblenij eskiznij proekt dvoh unifikovanih platform kosmichnih aparativ DS U1 neoriyentovana z himichnimi dzherelami energiyi DS U2 neoriyentovana z sonyachnimi batareyami U tomu zh roci specialna ekspertna komisiya pid golovuvannyam Mstislava Keldisha rozglyanula i shvalila predstavlenij proekt V osnovu konstrukciyi buv pokladenij osnovnij princip unifikaciyi nezalezhnist sluzhbovih sistem konstrukciyi aparatu i shem upravlinnya bortovoyu aparaturoyu vid konkretnoyi cilovoyi zavdannya aparatu Ce dalo mozhlivist organizuvati serijne virobnictvo kosmichnih aparativ ta yih komplektuyuchih tim samim zavdannya po znizhennyu vartosti i chasu rozrobki KA bula virishena Cej princip lig v osnovu vsogo suchasnogo svitovogo suputnikobuduvannya Do seredini 1964 roku v DKB 586 buv rozroblenij eskiznij proekt tretoyi unifikovanoyi platformi Vona stala bazovoyu pri stvorenni KA dlya doslidzhennya Soncya 30 zhovtnya 1965 za nakazom Ministra zagalnogo mashinobuduvannya v DKB 586 bulo stvoreno specializovane konstruktorske byuro z kosmichnoyi tematiki chiyeyu osnovnoyu zadacheyu bula rozrobka i stvorennya KA na osnovi unifikovanih platform Vsogo na osnovi seriyi unifikovanih kosmichnih aparativ u period 1963 1976 rokiv bulo rozrobleno vigotovleno j vivedeno na orbitu 49 kosmichnih aparativ Za dopomogoyu yih bulo provedeno velikij obsyag naukovih doslidzhen v riznih oblastyah Ce i vsilyaki doslidzhennya parametriv atmosferi i yih zv yazku z sonyachnoyu aktivnistyu geo i geliofizichnih doslidzhennya vivchennya ionosferi i atmosferi doslidzhennya potokiv zaryadzhenih chastinok riznih energij vivchennya magnitnogo polya Zemli Mali unifikovani suputnikovi platformi stali osnovoyu dlya organizaciyi mizhnarodnogo spivrobitnictva v galuzi doslidzhennya kosmichnogo prostoru Pochinayuchi iz zapusku 14 zhovtnya 1969 kosmichnogo aparatu vidomogo yak Interkosmos 1 na bagatoh vitchiznyanih KA v ramkah programi Interkosmos pochali vstanovlyuvati naukovu aparaturu inshih krayin Takozh buli rozrobleni specializovani KA po spilnij radyansko francuzkoyi programi Arkad z vivchennya kosmichnogo viprominyuvannya Pershi dani sposterezhen otrimani iz suputnikiv tipu DS buli oprilyudneni na 7 mu mizhnarodnomu simpoziumi sho prohodiv u travni 1964 roku u Florenciyi Rezultati naukovih doslidzhen po ryadu problem fiziki kosmichnogo prostoru vikonanih na bazi malih unifikovanih kosmichnih aparativ otrimali visoku ocinku i svitove viznannya voni dopovili na 27 mizhnarodnih simpoziumah i kongresah opublikovani v 95 naukovih stattyah u vitchiznyanih ta zarubizhnih vidannyah i prodemonstrovani na desyati mizhnarodnih i chotiroh vsesoyuznih vistavkah Tehnichnij opis Konstruktivno komponuvalna shema kozhnoyi modifikaciyi platformi peredbachala osnashennya yiyi blokami naukovoyi aparaturi bez bud yakoyi doopracyuvannya konstrukciyi platformi i zabezpechuye sluzhbovoyi aparaturi Osnovnim vuzlom ye germetichnij korpus Yiyi vikoristannya bulo neobhidno dlya normalnogo funkcionuvannya blokiv naukovoyi ta sluzhbovoyi aparaturi Korpus diametrom 800 mm i dovzhinoyu 1460 mm skladavsya z cilindrichnoyi obichajki i dvoh napivsferichnij dnish Korpus umovno rozdilenij na tri vidsiki naukovij agregatnij elektropostachannya i sluzhbovij Vsi vidsiki mali unifikovani miscya dlya kriplennya ram z vidpovidnimi blokami aparaturi Korpus vikonanij z DS U1 Napivsferichna obolonka vidsiku sistemi elektropostachannya suputnika tipu yavlyaye soboyu shtamposvarna konstrukciyu u vershini pivsferi yakoyi znahoditsya silovij flanec dlya kriplennya pirotolkatelya sistemi viddilennya suputnika vid nosiya Dlya pidtrimki vseredini germetichnogo korpusu temperaturi gazu azotu v zadanih mezhah vikoristovuyetsya aktivna sistema termoregulyuvannya sho vklyuchaye radiator zhalyuzi ventilyator gazovodi i blok upravlinnya Serednya chastina korpusa yavlyaye soboyu zvarenu cilindrichnu obichajki z torcevimi stikuvalnimi shpangoutami Na zovnishnij poverhni serednoyi chastini peredbacheni flanci i kronshtejni dlya vstanovlennya priladiv i datchikiv naukovoyi aparaturi a takozh Bobishki pid shtirovi anteni komandnoyi radioliniyi sistemi radiokontrolyu orbiti i radiotelemetrichnoyi sistemi Napivsferichna obolonka vidsiku naukovoyi aparaturi maye u vershini pivsferi i po poverhni flanci dlya vstanovlennya priladiv i datchikiv naukovoyi aparaturi a na torci stikuvalnij shpangouti Sistema elektropostachannya skladayetsya z elektrohimichnih batarej sribno cinkovih akumulyatoriv sho pracyuyut v rozryadnomu rezhimi DS U2 Konstrukciya platformi vidriznyayetsya vid konstrukciyi tim sho na specialni Bobishki serednij chastini korpusu vstanovlyuyetsya sonyachna batareya Sonyachna batareya zagalnoyu plosheyu 5 m yavlyaye soboyu vosmigrannu prizmu z chotirma povorotnimi panelyami Rozkrittya i ustanovka sonyachnih batarej v roboche polozhennya vidbuvayetsya pislya viddilennya suputnika vid raketi nosiya U rezultati vikoristannya sonyachnih batarej bula zminena sistema elektropostachannya zastosovani sribno cinkovi akumulyatori yaki pracyuyut u zaryadno rozryadnomu rezhimi DS U3 Platforma vidriznyayetsya vid konstrukciyeyu cilindrichnoyi chastini korpusu i sonyachnih batarej Korpus vikonanij u viglyadi vosmigrannoyi prizmi i maye zbilshenu dovzhinu cilindrichnoyi chastini dlya ustanovki bloku sistemi oriyentaciyi Na zovnishnij poverhni korpusa vstanovleni sonyachna batareya gazoreaktivna sistema datchiki oriyentaciyi na Sonce i anteni Sonyachna batareya zagalnoyu plosheyu 3 7 m skladayetsya z vosmi povorotnih panelej i vosmi stacionarnih panelej Kalibruvalni ta yustuvalni aparati U 1961 roci odnochasno z pochatkom praktichnih robit zi stvorennya v moskovskomu regioni pershoyi vitchiznyanoyi PRO A 35 v DKB 586 pochalisya roboti zi stvorennya kosmichnih aparativ priznachenih dlya provedennya eksperimentiv zi stvoryuvanimi nazemnimi RLS ta elementami PRO U 1962 roci na orbitu buv vivedenij pershij vijskovo eksperimentalnij 1 Zgodom cej ShSZ buv vikoristanij yak bazova model pid chas stvorennya pershogo pokolinnya cilovih suputnikiv chiye zavdannya polyagalo u vidpracyuvanni yustuvanni kalibruvanni ta pasportizaciyi nazemnih i kosmichnih kompleksiv PKO i PRO DS P1 I ta yustuvannya RLS PPO i kontrolyu kosmichnogo prostoru Pershi yustuvalni aparati pochali zapuskatisya v 1964 roci odnochasno z pochatkom rozgortannya chastin sistemi poperedzhennya pro raketnij napad SPRN U 1968 roci vikoristovuvavsya dlya yustuvannya pershih RLS sistemi kontrolyu kosmichnogo prostoru tipu Dnister Obidva KA i DS P1 I ekspluatuvalisya do momentu prijnyattya na ozbroyennya yustirovochnih ShSZ drugogo pokolinnya takozh rozroblenih u Dnipropetrovsku ale voni ne stavilisya do seriyi DS Aparati misheni Odna z modifikacij DS P1 DS P1 M otrimala nazvu Tyulpan i vikoristovuvalasya z 1971 po 1982 rik yak mishen pri provedenni viprobuvan vitchiznyanogo KA perehoplyuvacha IV rozroblenogo v DKB 52 V M Chelomeya Na vidminu vid pershih mishenej tipu I 2M rozroblenih v tomu zh DKB 52 buv bilsh legkim blizko 640 kg i zabezpechuvav pracezdatnist vimiryuvalnoyi aparaturi pri popadanni troh postriliv kosmichnogo aparatu perehoplyuvacha Nerealizovani proekti Naprikinci 1964 roku buv rozroblenij proekt peredeskiznij unifikovanoyi platformi zabezpechenogo ryatuvalnoyu kapsuloyu U ramkah cogo proektu peredbachalosya stvorennya KA tipu tehnologichnij i biologichnij U 1965 roci inzhenerami DKB 586 buv zaproponovanij proekt she odniyeyi unifikovanoyi platformi z aktivnoyu ruhovoyu ustanovkoyu zdatnoyu zdijsnyuvati periodichni korekciyi orbiti KA Odnak zhoden z ShSZ cih serij tak i ne buv vivedenij na orbitu Div takozhVinishuvach suputnikivPosilannyaK zapusku pervogo ISZ serii DS 8 kvitnya 2012 u Wayback Machine LiteraturaRakety i kosmicheskie apparaty konstruktorskogo byuro Yuzhnoe A N Mashenko V N Pappo Korystin V A Pashenko i dr Pod obshej redakciej Generalnogo konstruktora S N Konyuhova Dnepropetrovsk GKB Yuzhnoe im M K Yangelya 2000 ISBN 966 7482 00 6