Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Саадійська династія (араб. السعديون, as-Saʿdiyyūn) — мусульманська арабська династія, що правила Марокканським султанатом у 1549—1659 роках. За переказами походила від самого пророка Мухаммада. Заснована шейхом Мухаммадом з роду Сааді, який повалив марокканську династію Ваттасидів. Султани-Саадити зуміли відбити експансію Португалії, Кастилії та Османської імперії, що зазіхали на їх землі. Найбільшого піднесення султанат досяг в роки панування Ахмада аль-Мансура, завоювання якого заклали основу новітньої ідеї Великого Марокко. На початку XVII ст. почався занепад держави, викликаний внутрішньою боротьбою за владою. 1659 року Саадитів повалила династія Алауїтів.
| ⵉⵙⵄⴷⵉⵢⵏ السعديون Держава Саадитів | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Марракеш Фес | |||
| Мови | берберська мова арабська мова | |||
| Релігії | іслам | |||
| Форма правління | монархія | |||
| султан | Мухаммад аш-Шейх | |||
| Історичний період | Середньовіччя | |||
| - Засновано | 1549 | |||
| - Ліквідовано | 1659 | |||
| Сьогодні є частиною |  Марокко | |||
| ||||
Назва
- Сааді (араб. السعديون, as-Saʿdiyyūn)
- Саадійська династія
- Саадити
Історія
Ця стаття є сирим з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (травень 2019) |
Заснування
Родоначальником Саадітів вважається Мухаммед ан-нафс аз-Закії з Ямбу. Останній начебто був онуком імама Хасана, онука Мухаммада. Завдяки цьому Саадити відносили себе до шаріфів, тому їх династія іноді називається Династією шаріфів. Цим Саадити на майбутнє обґрунтували своє можливе захоплення влади. За легендою вони прибули до Магрибу з Аравії у XII ст. на запрошення марокканських прочан, з тим, щоб їх благодать дивним чином припинила звичайні для Присахар'я посухи. Протягом століть Саадиди вели на півдні країни непомітне життя вчених-алімів, а в XV столітті заснували свою духовну обитель (заєйю).
На початку XVI століття вони володарювали в Тагмадерті в долині річки Дра. Їх родовою фортецею вважається ксар Тідзу, що в 10 км на північ від Загори. Політичні противники Саадітов заперечували їх походження від імама Хасана і зводили їх рід до годувальниці Мухаммеда, Халиме бінт Абі Зу'айб.
На початку XVI ст. португальські та іспанські війська захопили значні землі на узбережжі Марокко. B умовах постійного династичного конфлікту і військового безсилля Ваттасидів, султанів Марокко, араби і бербери Марокко не змирилися з посиленням європейців в Північній Африці. Населення активно, хоча і безладно протистояло іспано-португальському засиллю на узбережжі. Шейхи мусульманських містичних братств і марабути додали обриси справжньої «священної війни» (джихаду). Водночас посилили свій вплив в Марокко й шаріфи Саадити.
Мухаммед ібн Абд ap-Рахман в 1511 році захопив регіон Сус, а потім розпочав облогу португальського форту Санта-Крус (Агадір). Втім бойові дії виявилися невдалими, а у 1517 році шаріф Мухаммад загинув. Це змусила зосередити зусилля його синів Ахмеда аль-Араджі (Кульгавого) і Мухаммеда аль-Амгара (вождя) на зміцненні своїх позицій в південних районах Марокко. Лише у 1525 році Саадити приєднали до своїх володінь з південь Марокко з Марракешем. У 1527 році ці завоювання було визнано Ваттасидами за Тадланською угодою.
Слідом за цим було кинуто виклик султанату Ваттасидів. разом з тим війська Саадитів у 1541 році здійснили нову облогу Санта-Круса, яка завершилася успішно. Незабаром португальцям довелося залишити також Сафі і Аземмур. Успіх Саадидів був зумовлений їх військовим талантом та слабкістю постачання португальських залог. Крім того, шаріфів енергійно підтримали англійські і голландські купці, які охоче постачали супротивникам Португалії зброю за вигідною ціною.
Втім наступ на північ застумався через чвари між Саадитами. У 1544 році перемогу здобув Мухаммед аль-Амгар. Змінивши своє берберські прізвисько «Амгар» на арабське «Шейх», він в 1548 році повів наступ на північ країни, прагнучи відібрати у Ваттасидів місто Фес. Його престиж в очах населення був настільки високий, що оволодіння північній етліцей виявилося для нього не складною справою. У 1549 році було здобуто Фес. З цього моменту Марокко опинилося під владою Саадитів.
Незабаром династія відчула на собі тиск Османської імперії. Остання зажадала від Саадитів визнати себе підданим султана і халіфа Сулеймана Пишного. Новий володар Марокко, вважаючи себе нащадком пророка Мухаммеда, відмовився визнати османського падишаха своїм паном і згадувати його ім'я в п'ятничній молитві.
Мухаммед аль-Шейх прийняв титул амір аль-му'умінін (володар правовірних), що зазвичай мали лише халіфи. У відповідь османи надали вигнаним Ваттасидам допомогу, з якою вони 1553 року вдерлися до Марокко з Алжиру і відновили свою владу в Фесі. Проте вже у 1554 році Мухаммед аш-Шейх повторно захопив північну столицю країни. Після цього було знищено марабутів та потужні суфійські загони. З цього часу влада Саадитів на тривалий час закріпилася скрізь у Марокко.
Піднесення
Нащадки Мухаммеда аш-Шейха продовжили його антиосманський курс, оскільки падишахи вважалися основною загрозою для держави Саадитів. Було укладено військові та економічні угоди з Англією та Іспанією. Втім це викликало суфіїв та марабутів, що зберігали вплив в окремих районах Марокко. Уся ця боротьба викликало послаблення держави, чим скористалася Османська імперія, завдяки якої у 1576 році було повалено султана Мухаммеда аль-Мутаваккіля, який втік до Португалії. Новим султаном став Абд аль-Малік, що тривалий час мешкав у Стамбулі. Це спровокувала до наступу Португалії, яку частково підтримала Іспанія. Планувалося відновити аль-Мутаваккіля на троні в обмін на значні землі.
У вирішальній битві при Елькасер-Кебірі у 1578 році Саадити завдали європейцям та їх марокканським союзникам нищівної поразки. В битві загинули португальський король Себаштіан I, колишній султан Мухаммед аль-Мутаваккіль та султан Абд-аль-Малік. Новим володарем держави молодший брат останнього — Ахмад.
Взявши в полон 17 тисяч вояків, серед яких було сотні знатних європейців, він зібрав величезні викупи (від 1,5 до 2 т золотом), за що отримав прізвисько «аз-Захабі» (Золотий). Здобич дозволила йому забезпечити прихильність війська, а престиж переможця, успадкований від брата, змусив християнських королів ставитися з повагою до Марокко, яке з цих пір отримало в Європі назву Шаріфська імперія. Султан Ахмад став першим з Саадидів, кому вдалося наповнити скарбницю.
B 1590—1591 роках було здійснено похід, в результаті якого захоплено Сонгайську державу, розташованого в Західному Судані (нині території Малі, Нігеру, східної Мавританії)., в результаті перемоги було затверджено владу Саадитів над містами Уаллата, Томбукту, Дженні і Гао, взято під контроль верхня течія річки Нігеру. Це дало величезні прибутки від золотих і соляних копалень, продажу рабів. Марокканська скарбниця протягом ряду років отримувала колосальні обсяги данини. Ha середземноморської арені султан Ахмад підтримував дипломатичні зв'язки з османським Аалжиром, вів помірковану політику щодо Стамбула, стурбованого його могутністю, вміло інтригував разом з англійцями проти Іспанії та підпорядкованої нею Португалії. Після загибелі іспанської «Непереможної Армади» у британських берегів 1588 року султан навіть розробив проект спільного з Англією завоювання і розділу Іспанії з відродженням середньовічних традицій мусульманської Андалусії. Однак майже одночасна смерть королеви Єлизавети і Ахмеда у 1603 році поклали край цим планам.
Занепад
Після смерті Ахмада державу фактично було розділено на дві частини між його синами. Незабаром почалася боротьба між ними. Починаючи з 1612 року Марракеш послабив, а потім і зовсім перервав зв'язок з військами і намісниками в Західному Судані. B результаті данину з колишньої Сонгаї перестала надходити, а марокканські загони на берегах Нігеру перетворилися в розбійницькі зграї, поступово змішалися з негритянським населенням. Водночас транссахарська торгівля змістилася до портів Алжиру і Тунісу, що завдало удару економіці Марокко.
Проте саме запекла боротьба у 1603—1627 роках за владу призвела до фактичного розпаду держави Саадитів. B першій половині XVII ст. країна являла собою строкату мозаїку удільних еміратів, вільних торгових портів, піратських республік, володінь племінних вождів і видних марабутів. Анархію і розвал державного механізму погіршували постійні звернення саадитських претендентів за допомогою то до османів, то до іспанців. Іспанські війська періодично окупували марокканські порти, прагнучи скоротити активність місцевих корсарів. Сприяли безладу мориски, вигнані з Іспанії в 1609—1614 роках. Вони розселилися на півночі і заході країни і створили в Рабаті олігархічну республіку. B 1626 році Фес, відбиваючись від берберських племен і розбійницьких банд, повністю вийшов з підпорядкування Саадидів.
У 1627 році Абд-аль-Малік II на деякий час зумів об'єднати значну частину колишніх володінь Саадитів, окрім міст Рабат, Сале, Тетуан, оаз Тафілалету (там отаборилися Алауїти), Уджду (захоплено османами). Втім з середини 1630-х років влада Саадитів обмежувалася Марракешем. Найбільше тут протримався Мухаммед еш-Шейх ес-Сегір. Але у 1659 році останній з Саадитів був повалений в результаті палацового заколоту. Династія і держава Саадитів припинило своє існування.
Управління
Держава Саадитів являла собою слабкоцентралізовану державу. Деякі вчені навіть розглядають її як федерацію міст, гірських товариств, оаз і племінних територій, керовану султанським урядом (махзеном). Особливе значення для управління мала духовна влада султана-шаріфа, влада яких була необмежена.
Султани правили країною, об'їжджаючи її територію і зупиняючись в столицях, яких в історії було декілька. Існувало дві групи провінцій: «землі уряду» (біляд аль-махзен) — підлеглих султанові приатлантичних рівнин, населених арабськими племенами і безпосередньо керованих махзеном, і «землі левів» (біляд ac-сі6a') — напівавтономних важкодоступних областей в Рифі, по обидва боки Атлаських гір, на кордоні Сахари і на крайньому півдні атлантичного узбережжя, населених арабськими і берберськими племенами і керованих опосередковано. Якщо в біляд ал'-махзен визнавалася як духовна влада шаріфів, так. і їх світські права володарів, то населення біляд ас-сіба' вважало султана-халіфа своїм духовним вождем, але вкрай неохоче виплачувало на його користь податки й не бажало виставляти за його наказом військові загони. Тому мандрівний двір султана в супроводі озброєних загонів постійно здійснював походи-харка («прорив») провінціями країни, де він стягував податки, творив суд, здійснював кадрові призначення.
Соціальний устрій
Привілейованою частиною були султани-шаріфи, члени їх родини, яка була досить великою. Значний статус мали імами. Місцеву знать представляли шейхи, шаріфи з інших кланів, а також суфії, які зрештою перемогли інших представників духовних мусульманських орденів. Головним елементом організації стали «військові племена» (гіш) — звільнені від данини і наділені землею поселенці, яких уряд часто перекидав з місця на місце. Чільне місце посідали торговці, що забезпечували чималий зиск держави, ремісники, які зосередилися переважно у містах Фес і Марракеш.
Військо
Спочатку основу складали вершники, переважно на верблюдах, з часом з'явилася кіннота. Тривалий час їх набирали з усіх підвладних племен. піхоті віддавалося невелике значення. З 1549 року починають реформи в дусі османського війська: збільшується піхота, впроваджуються гарматні загони, перевага все більше віддається вогнепальній зброї. З 1550-х років завдяки реформі основну війська становлять ренегати (християни, що перейшли в іслам). Згодом починається застосування християн-найманців, які більш вправно володіли рушницями та гарматами.
За даними марокканського історика Абдельхаді Тазі, при Саадитах у військовому й дипломатичному листуванні марокканці починають використовувати якусь подобу цифрового коду. У марокканських дипломатичних архівах досі зберігаються зашифровані донесення посольства, спрямованого до Англії з метою домогтися підтримки Лондона в зусиллях марокканців, спрямованих на захист свого узбережжя.
Економіка
На початку існування держави основу становили податки з вирощування і переробки цукрового очерету, продукцію з якого збували до Європи (насамперед Англії) та Азії. У 1548 році вперше впроваджено єдиний податок (на'іба), що заміщав всі місцеві та інші податки. 1555 року між Іспанією та Марокко було укладено низку торгових угод.
З 1560 року для зміцнення бюджету султан збільшено ставки податків, які стягувалися дуже енергійно. Значний зиск давала трансахарська торгівля, що йшла до портів Марокко. разом з тим найзначнішою статтею прибутку були загарбницькі війни, викупи європейців після поразок з Саадитами. Крім того, Саадити керували контрабандою зброї, отримували доходи від піратських дій.
У 1570—1590-х років султани перетворилися на лихварів, що надавали позики князям та королям, банкірським домам Європи. Хоча в 1580-х роках марокканський цукор різко впав в ціні через появу на світовому ринку бразильського цукру, торговельні зв'язки Марокко активно розвивалися. З 1590-х років левову частину з наповнення скарбниці становили золоті, соляні та інші копальні, торгівля рабами.
Культура
Архітектура стала більш вишуканою, витонченою вже не тільки в декорі, але і в загальній формі будівель. З Європи запозичили використання мармурових колон, багато орнаментовану ліпнину стали широко використовувати не лише для оздоблення інтер'єрів, але і для зовнішнього оформлення. Прикрасою у усипальня Саадитів в Марракеші, а також палац Ель-Баді, що зберігся частково.
Султани
- 1549—1557: Мухаммад аш-Шейх
- 1557—1574: Абдаллах аль-Галіб, син Мухаммада.
- 1574—1576 (1578): Мухаммад аль-Мутаваккіль, син Абдаллаха.
- 1576—1578: Абд аль-Малік I, син Мухаммада.
- 1578—1603: Ахмад аль-Мансур, син Мухаммада.
- Абу Фаріс Абдаллах (1603—1608)
- Мухаммад III (1603—1608 і 1610—1613)
- Зідан аль-Насір (1608—1627)
- Абу Марван Абд аль-Малік II (1627—1631)
- Аль-Валід ібн Зідан (1631—1636)
- Мухаммед IV (1636—1655)
- Ахмад II (1655—1659)
Примітки
- Concise History of Islam 2011:150.
- Ш.-Андре Жюльен. История Северной Африки. Москва: 2013. Т.2. с. 243.
Джерела
- Rosander, E. Evers and Westerlund, David (1997). African Islam and Islam in Africa: Encounters Between Sufis and Islamists. C. Hurst & Co. Publishers.
- Ulrich Haarmann: Geschichte der Arabischen Welt. Herausgegeben von Heinz Halm. 4. überarbeitete und erweiterte Auflage. C. H. Beck, München 2001,
- Nabil Mouline, Le Califat imaginaire d'Ahmad al-Mansûr. Pouvoir et diplomatie au Maroc au xvie siècle, Paris, PUF, 2009.
- Muzaffar Husain Syed, Syed Saud Akhtar, B D Usmani. Concise History of Islam. Vij Books India Pvt Ltd. 2011.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саадити
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Saadijska dinastiya arab السعديون as Saʿdiyyun musulmanska arabska dinastiya 1 sho pravila Marokkanskim sultanatom u 1549 1659 rokah Za perekazami pohodila vid samogo proroka Muhammada Zasnovana shejhom Muhammadom z rodu Saadi yakij povaliv marokkansku dinastiyu Vattasidiv Sultani Saaditi zumili vidbiti ekspansiyu Portugaliyi Kastiliyi ta Osmanskoyi imperiyi sho zazihali na yih zemli Najbilshogo pidnesennya sultanat dosyag v roki panuvannya Ahmada al Mansura zavoyuvannya yakogo zaklali osnovu novitnoyi ideyi Velikogo Marokko Na pochatku XVII st pochavsya zanepad derzhavi viklikanij vnutrishnoyu borotboyu za vladoyu 1659 roku Saaditiv povalila dinastiya Alauyitiv ⵉⵙⵄⴷⵉⵢⵏ السعديون Derzhava Saaditiv 1549 1659 Saaditi istorichni kordoni na kartiDerzhava Saaditiv Stolicya Marrakesh Fes Movi berberska mova arabska mova Religiyi islam Forma pravlinnya monarhiya sultan Muhammad ash Shejh Istorichnij period Serednovichchya Zasnovano 1549 Likvidovano 1659 Sogodni ye chastinoyu Marokko Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Saaditi Zmist 1 Nazva 2 Istoriya 2 1 Zasnuvannya 2 2 Pidnesennya 2 3 Zanepad 3 Upravlinnya 4 Socialnij ustrij 5 Vijsko 6 Ekonomika 7 Kultura 8 Sultani 9 Primitki 10 Dzherela 11 PosilannyaNazvared Saadi arab السعديون as Saʿdiyyun Saadijska dinastiya 2 SaaditiIstoriyared Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad traven 2019 Zasnuvannyared Rodonachalnikom Saaditiv vvazhayetsya Muhammed an nafs az Zakiyi z Yambu Ostannij nachebto buv onukom imama Hasana onuka Muhammada Zavdyaki comu Saaditi vidnosili sebe do sharifiv tomu yih dinastiya inodi nazivayetsya Dinastiyeyu sharifiv Cim Saaditi na majbutnye obgruntuvali svoye mozhlive zahoplennya vladi Za legendoyu voni pribuli do Magribu z Araviyi u XII st na zaproshennya marokkanskih prochan z tim shob yih blagodat divnim chinom pripinila zvichajni dlya Prisahar ya posuhi Protyagom stolit Saadidi veli na pivdni krayini nepomitne zhittya vchenih alimiv a v XV stolitti zasnuvali svoyu duhovnu obitel zayejyu Na pochatku XVI stolittya voni volodaryuvali v Tagmaderti v dolini richki Dra Yih rodovoyu forteceyu vvazhayetsya ksar Tidzu sho v 10 km na pivnich vid Zagori Politichni protivniki Saaditov zaperechuvali yih pohodzhennya vid imama Hasana i zvodili yih rid do goduvalnici Muhammeda Halime bint Abi Zu ajb Na pochatku XVI st portugalski ta ispanski vijska zahopili znachni zemli na uzberezhzhi Marokko B umovah postijnogo dinastichnogo konfliktu i vijskovogo bezsillya Vattasidiv sultaniv Marokko arabi i berberi Marokko ne zmirilisya z posilennyam yevropejciv v Pivnichnij Africi Naselennya aktivno hocha i bezladno protistoyalo ispano portugalskomu zasillyu na uzberezhzhi Shejhi musulmanskih mistichnih bratstv i marabuti dodali obrisi spravzhnoyi svyashennoyi vijni dzhihadu Vodnochas posilili svij vpliv v Marokko j sharifi Saaditi Muhammed ibn Abd ap Rahman v 1511 roci zahopiv region Sus a potim rozpochav oblogu portugalskogo fortu Santa Krus Agadir Vtim bojovi diyi viyavilisya nevdalimi a u 1517 roci sharif Muhammad zaginuv Ce zmusila zoserediti zusillya jogo siniv Ahmeda al Aradzhi Kulgavogo i Muhammeda al Amgara vozhdya na zmicnenni svoyih pozicij v pivdennih rajonah Marokko Lishe u 1525 roci Saaditi priyednali do svoyih volodin z pivden Marokko z Marrakeshem U 1527 roci ci zavoyuvannya bulo viznano Vattasidami za Tadlanskoyu ugodoyu Slidom za cim bulo kinuto viklik sultanatu Vattasidiv razom z tim vijska Saaditiv u 1541 roci zdijsnili novu oblogu Santa Krusa yaka zavershilasya uspishno Nezabarom portugalcyam dovelosya zalishiti takozh Safi i Azemmur Uspih Saadidiv buv zumovlenij yih vijskovim talantom ta slabkistyu postachannya portugalskih zalog Krim togo sharifiv energijno pidtrimali anglijski i gollandski kupci yaki ohoche postachali suprotivnikam Portugaliyi zbroyu za vigidnoyu cinoyu Vtim nastup na pivnich zastumavsya cherez chvari mizh Saaditami U 1544 roci peremogu zdobuv Muhammed al Amgar Zminivshi svoye berberski prizvisko Amgar na arabske Shejh vin v 1548 roci poviv nastup na pivnich krayini pragnuchi vidibrati u Vattasidiv misto Fes Jogo prestizh v ochah naselennya buv nastilki visokij sho ovolodinnya pivnichnij etlicej viyavilosya dlya nogo ne skladnoyu spravoyu U 1549 roci bulo zdobuto Fes Z cogo momentu Marokko opinilosya pid vladoyu Saaditiv Nezabarom dinastiya vidchula na sobi tisk Osmanskoyi imperiyi Ostannya zazhadala vid Saaditiv viznati sebe piddanim sultana i halifa Sulejmana Pishnogo Novij volodar Marokko vvazhayuchi sebe nashadkom proroka Muhammeda vidmovivsya viznati osmanskogo padishaha svoyim panom i zgaduvati jogo im ya v p yatnichnij molitvi Muhammed al Shejh prijnyav titul amir al mu uminin volodar pravovirnih sho zazvichaj mali lishe halifi U vidpovid osmani nadali vignanim Vattasidam dopomogu z yakoyu voni 1553 roku vderlisya do Marokko z Alzhiru i vidnovili svoyu vladu v Fesi Prote vzhe u 1554 roci Muhammed ash Shejh povtorno zahopiv pivnichnu stolicyu krayini Pislya cogo bulo znisheno marabutiv ta potuzhni sufijski zagoni Z cogo chasu vlada Saaditiv na trivalij chas zakripilasya skriz u Marokko Pidnesennyared Nashadki Muhammeda ash Shejha prodovzhili jogo antiosmanskij kurs oskilki padishahi vvazhalisya osnovnoyu zagrozoyu dlya derzhavi Saaditiv Bulo ukladeno vijskovi ta ekonomichni ugodi z Angliyeyu ta Ispaniyeyu Vtim ce viklikalo sufiyiv ta marabutiv sho zberigali vpliv v okremih rajonah Marokko Usya cya borotba viklikalo poslablennya derzhavi chim skoristalasya Osmanska imperiya zavdyaki yakoyi u 1576 roci bulo povaleno sultana Muhammeda al Mutavakkilya yakij vtik do Portugaliyi Novim sultanom stav Abd al Malik sho trivalij chas meshkav u Stambuli Ce sprovokuvala do nastupu Portugaliyi yaku chastkovo pidtrimala Ispaniya Planuvalosya vidnoviti al Mutavakkilya na troni v obmin na znachni zemli U virishalnij bitvi pri Elkaser Kebiri u 1578 roci Saaditi zavdali yevropejcyam ta yih marokkanskim soyuznikam nishivnoyi porazki V bitvi zaginuli portugalskij korol Sebashtian I kolishnij sultan Muhammed al Mutavakkil ta sultan Abd al Malik Novim volodarem derzhavi molodshij brat ostannogo Ahmad Vzyavshi v polon 17 tisyach voyakiv sered yakih bulo sotni znatnih yevropejciv vin zibrav velichezni vikupi vid 1 5 do 2 t zolotom za sho otrimav prizvisko az Zahabi Zolotij Zdobich dozvolila jomu zabezpechiti prihilnist vijska a prestizh peremozhcya uspadkovanij vid brata zmusiv hristiyanskih koroliv stavitisya z povagoyu do Marokko yake z cih pir otrimalo v Yevropi nazvu Sharifska imperiya Sultan Ahmad stav pershim z Saadidiv komu vdalosya napovniti skarbnicyu B 1590 1591 rokah bulo zdijsneno pohid v rezultati yakogo zahopleno Songajsku derzhavu roztashovanogo v Zahidnomu Sudani nini teritoriyi Mali Nigeru shidnoyi Mavritaniyi v rezultati peremogi bulo zatverdzheno vladu Saaditiv nad mistami Uallata Tombuktu Dzhenni i Gao vzyato pid kontrol verhnya techiya richki Nigeru Ce dalo velichezni pributki vid zolotih i solyanih kopalen prodazhu rabiv Marokkanska skarbnicya protyagom ryadu rokiv otrimuvala kolosalni obsyagi danini Ha seredzemnomorskoyi areni sultan Ahmad pidtrimuvav diplomatichni zv yazki z osmanskim Aalzhirom viv pomirkovanu politiku shodo Stambula sturbovanogo jogo mogutnistyu vmilo intriguvav razom z anglijcyami proti Ispaniyi ta pidporyadkovanoyi neyu Portugaliyi Pislya zagibeli ispanskoyi Neperemozhnoyi Armadi u britanskih beregiv 1588 roku sultan navit rozrobiv proekt spilnogo z Angliyeyu zavoyuvannya i rozdilu Ispaniyi z vidrodzhennyam serednovichnih tradicij musulmanskoyi Andalusiyi Odnak majzhe odnochasna smert korolevi Yelizaveti i Ahmeda u 1603 roci poklali kraj cim planam Zanepadred Pislya smerti Ahmada derzhavu faktichno bulo rozdileno na dvi chastini mizh jogo sinami Nezabarom pochalasya borotba mizh nimi Pochinayuchi z 1612 roku Marrakesh poslabiv a potim i zovsim perervav zv yazok z vijskami i namisnikami v Zahidnomu Sudani B rezultati daninu z kolishnoyi Songayi perestala nadhoditi a marokkanski zagoni na beregah Nigeru peretvorilisya v rozbijnicki zgrayi postupovo zmishalisya z negrityanskim naselennyam Vodnochas transsaharska torgivlya zmistilasya do portiv Alzhiru i Tunisu sho zavdalo udaru ekonomici Marokko Prote same zapekla borotba u 1603 1627 rokah za vladu prizvela do faktichnogo rozpadu derzhavi Saaditiv B pershij polovini XVII st krayina yavlyala soboyu strokatu mozayiku udilnih emirativ vilnih torgovih portiv piratskih respublik volodin pleminnih vozhdiv i vidnih marabutiv Anarhiyu i rozval derzhavnogo mehanizmu pogirshuvali postijni zvernennya saaditskih pretendentiv za dopomogoyu to do osmaniv to do ispanciv Ispanski vijska periodichno okupuvali marokkanski porti pragnuchi skorotiti aktivnist miscevih korsariv Spriyali bezladu moriski vignani z Ispaniyi v 1609 1614 rokah Voni rozselilisya na pivnochi i zahodi krayini i stvorili v Rabati oligarhichnu respubliku B 1626 roci Fes vidbivayuchis vid berberskih plemen i rozbijnickih band povnistyu vijshov z pidporyadkuvannya Saadidiv U 1627 roci Abd al Malik II na deyakij chas zumiv ob yednati znachnu chastinu kolishnih volodin Saaditiv okrim mist Rabat Sale Tetuan oaz Tafilaletu tam otaborilisya Alauyiti Udzhdu zahopleno osmanami Vtim z seredini 1630 h rokiv vlada Saaditiv obmezhuvalasya Marrakeshem Najbilshe tut protrimavsya Muhammed esh Shejh es Segir Ale u 1659 roci ostannij z Saaditiv buv povalenij v rezultati palacovogo zakolotu Dinastiya i derzhava Saaditiv pripinilo svoye isnuvannya Upravlinnyared Derzhava Saaditiv yavlyala soboyu slabkocentralizovanu derzhavu Deyaki vcheni navit rozglyadayut yiyi yak federaciyu mist girskih tovaristv oaz i pleminnih teritorij kerovanu sultanskim uryadom mahzenom Osoblive znachennya dlya upravlinnya mala duhovna vlada sultana sharifa vlada yakih bula neobmezhena Sultani pravili krayinoyu ob yizhdzhayuchi yiyi teritoriyu i zupinyayuchis v stolicyah yakih v istoriyi bulo dekilka Isnuvalo dvi grupi provincij zemli uryadu bilyad al mahzen pidleglih sultanovi priatlantichnih rivnin naselenih arabskimi plemenami i bezposeredno kerovanih mahzenom i zemli leviv bilyad ac si6a napivavtonomnih vazhkodostupnih oblastej v Rifi po obidva boki Atlaskih gir na kordoni Sahari i na krajnomu pivdni atlantichnogo uzberezhzhya naselenih arabskimi i berberskimi plemenami i kerovanih oposeredkovano Yaksho v bilyad al mahzen viznavalasya yak duhovna vlada sharifiv tak i yih svitski prava volodariv to naselennya bilyad as siba vvazhalo sultana halifa svoyim duhovnim vozhdem ale vkraj neohoche viplachuvalo na jogo korist podatki j ne bazhalo vistavlyati za jogo nakazom vijskovi zagoni Tomu mandrivnij dvir sultana v suprovodi ozbroyenih zagoniv postijno zdijsnyuvav pohodi harka proriv provinciyami krayini de vin styaguvav podatki tvoriv sud zdijsnyuvav kadrovi priznachennya Socialnij ustrijred Privilejovanoyu chastinoyu buli sultani sharifi chleni yih rodini yaka bula dosit velikoyu Znachnij status mali imami Miscevu znat predstavlyali shejhi sharifi z inshih klaniv a takozh sufiyi yaki zreshtoyu peremogli inshih predstavnikiv duhovnih musulmanskih ordeniv Golovnim elementom organizaciyi stali vijskovi plemena gish zvilneni vid danini i nadileni zemleyu poselenci yakih uryad chasto perekidav z miscya na misce Chilne misce posidali torgovci sho zabezpechuvali chimalij zisk derzhavi remisniki yaki zoseredilisya perevazhno u mistah Fes i Marrakesh Vijskored Spochatku osnovu skladali vershniki perevazhno na verblyudah z chasom z yavilasya kinnota Trivalij chas yih nabirali z usih pidvladnih plemen pihoti viddavalosya nevelike znachennya Z 1549 roku pochinayut reformi v dusi osmanskogo vijska zbilshuyetsya pihota vprovadzhuyutsya garmatni zagoni perevaga vse bilshe viddayetsya vognepalnij zbroyi Z 1550 h rokiv zavdyaki reformi osnovnu vijska stanovlyat renegati hristiyani sho perejshli v islam Zgodom pochinayetsya zastosuvannya hristiyan najmanciv yaki bilsh vpravno volodili rushnicyami ta garmatami Za danimi marokkanskogo istorika Abdelhadi Tazi pri Saaditah u vijskovomu j diplomatichnomu listuvanni marokkanci pochinayut vikoristovuvati yakus podobu cifrovogo kodu U marokkanskih diplomatichnih arhivah dosi zberigayutsya zashifrovani donesennya posolstva spryamovanogo do Angliyi z metoyu domogtisya pidtrimki Londona v zusillyah marokkanciv spryamovanih na zahist svogo uzberezhzhya Ekonomikared Na pochatku isnuvannya derzhavi osnovu stanovili podatki z viroshuvannya i pererobki cukrovogo ocheretu produkciyu z yakogo zbuvali do Yevropi nasampered Angliyi ta Aziyi U 1548 roci vpershe vprovadzheno yedinij podatok na iba sho zamishav vsi miscevi ta inshi podatki 1555 roku mizh Ispaniyeyu ta Marokko bulo ukladeno nizku torgovih ugod Z 1560 roku dlya zmicnennya byudzhetu sultan zbilsheno stavki podatkiv yaki styaguvalisya duzhe energijno Znachnij zisk davala transaharska torgivlya sho jshla do portiv Marokko razom z tim najznachnishoyu statteyu pributku buli zagarbnicki vijni vikupi yevropejciv pislya porazok z Saaditami Krim togo Saaditi keruvali kontrabandoyu zbroyi otrimuvali dohodi vid piratskih dij U 1570 1590 h rokiv sultani peretvorilisya na lihvariv sho nadavali poziki knyazyam ta korolyam bankirskim domam Yevropi Hocha v 1580 h rokah marokkanskij cukor rizko vpav v cini cherez poyavu na svitovomu rinku brazilskogo cukru torgovelni zv yazki Marokko aktivno rozvivalisya Z 1590 h rokiv levovu chastinu z napovnennya skarbnici stanovili zoloti solyani ta inshi kopalni torgivlya rabami Kulturared Arhitektura stala bilsh vishukanoyu vitonchenoyu vzhe ne tilki v dekori ale i v zagalnij formi budivel Z Yevropi zapozichili vikoristannya marmurovih kolon bagato ornamentovanu lipninu stali shiroko vikoristovuvati ne lishe dlya ozdoblennya inter yeriv ale i dlya zovnishnogo oformlennya Prikrasoyu u usipalnya Saaditiv v Marrakeshi a takozh palac El Badi sho zberigsya chastkovo Sultanired 1549 1557 Muhammad ash Shejh 1557 1574 Abdallah al Galib sin Muhammada 1574 1576 1578 Muhammad al Mutavakkil sin Abdallaha 1576 1578 Abd al Malik I sin Muhammada 1578 1603 Ahmad al Mansur sin Muhammada Abu Faris Abdallah 1603 1608 Muhammad III 1603 1608 i 1610 1613 Zidan al Nasir 1608 1627 Abu Marvan Abd al Malik II 1627 1631 Al Valid ibn Zidan 1631 1636 Muhammed IV 1636 1655 Ahmad II 1655 1659 Primitkired Concise History of Islam 2011 150 Sh Andre Zhyulen Istoriya Severnoj Afriki Moskva 2013 T 2 s 243 Dzherelared Rosander E Evers and Westerlund David 1997 African Islam and Islam in Africa Encounters Between Sufis and Islamists C Hurst amp Co Publishers ISBN 1 85065 282 1 Ulrich Haarmann Geschichte der Arabischen Welt Herausgegeben von Heinz Halm 4 uberarbeitete und erweiterte Auflage C H Beck Munchen 2001 ISBN 3 406 47486 1 Nabil Mouline Le Califat imaginaire d Ahmad al Mansur Pouvoir et diplomatie au Maroc au xvie siecle Paris PUF 2009 Muzaffar Husain Syed Syed Saud Akhtar B D Usmani Concise History of Islam Vij Books India Pvt Ltd 2011 Posilannyared nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Saaditi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Saaditi amp oldid 43583932