Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ахмад аль-Мансур (араб. أحمد المنصور, Aḥmad al-Manṣūr; 1549 — 25 серпня 1603) — султан Марокко (1578—1603). Представник арабської Саадійської династії. Син марокканського султана Мухаммада аш-Шейха. Молодший брат султанів Абдаллаха аль-Галіба й Абда аль-Маліка I. Сприяв найбільшому піднесенню держави.
| Ахмад аль-Мансур араб. أحمد المنصور الذهبي | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 4 серпня 1578 — 25 серпня 1603 | ||
| Попередник: | Абд аль-Малік I | |
| Наступник: | Зідан Абу Маалі | |
| Народження: | 1549 Фес, Марокко | |
| Смерть: | 25 серпня 1603 Фес, Марокко | |
| Причина смерті: | чума | |
| Поховання: | d | |
| Рід: | Саадійська | |
| Батько: | Мухаммад аш-Шейх | |
| Мати: | Лала Масуда | |
| Діти: | 2 сини | |
| Автограф: |  | |
| | ||
|
| ||
|
| ||
Імена
Біографія
Молоді роки
Походив з династії Саадитів. Був молодшим сином Мухаммада аш-Шейха, засновника династії й султана Марокко. Народився у 1549 році у Фесі. Після вбивства батька у 1557 році підтримав брата Мулай Абд-аль-Маліка проти старшого брата Мулай Мухаммада аль-Мутавакіля (відомого як Шаріф). Після поразки разом з Абд-аль-Маліком втік спочатку до османського Алжиру, згодом опинився у Стамбулі. Тут навчався військової справи у османів, водночас набув знання з турецької культури. Втім, на відміну від брата більшу увагу приділяв військовим вправам.
У 1574 році за підтримки османських військ разом з братом Абд-аль-Маліком повернувся до Марокко, де останній став новим султаном. Втім у 1576 році Шаріф прибув до Португалії, запросивши допомогу тамтешнього короля Себаштіана I. Цим було спричинено конфлікт Марокко з Португалією та Іспанією.
У 1578 році португальські війська на чолі із Себаштіаном I висадилися на африканському узбережжі. 4 серпня 1578 року відбулась вирішальна битва при Елькасер-Кебір. Напочатку битви загинув Мулай Абд-аль-Малік, тому марокканські сили очолив Ахмад, який довів справу до повною перемоги над європейцями. Завдяки цьому успіху отримав прізвисько аль-Мансур («Переможний»). Слідом за цим Ахмада I було оголошено новим султаном Марокко.
Султан
Ахмад аль-Мансур уклав вигідні мирні угоди з Іспанією та Португалією, чим забезпечив на тривалий час невтручання цих держав в африканські справи. Водночас зумів домогтися сплати викупу за усіх полонених, що склало 140 тис. крузаду (1,5 тони золота). На відзнаку перемоги наказав у Марракеші звести палац Ель-Баді («Чудовий»).
Війна з європейцями переконала султана у необхідності проведення військової реформи для поліпшення якості марокканського війська. Це було потрібно також для забезпечення незалежності від Османської імперії, яка планувала встановити протекторат над Марокко. Він створив сильне регулярне, хоча і нечисленне військо. Воно складалося з європейців, які прийняли іслам (так званих ренегатів), маврів та морисків, які втекли або були вигнані з Іспанії. Навчання здійснювали солдати і офіцери, що перебралися з Османської імперії.
Провів також адміністративну реформу, запровадивши посади вазіра аль-калама («міністра пера»), що відповідав за листуванням султана, хаджіба, що відповідав за виконанням протоколу на кшталт османського, паши (голови провінції), бія (очільника міста). Столицю було перенесено до Мараккешу, який знаходився під безпосереднім управлінням султану, інше важливе місто — Фес — керувалося спадкоємцем трону.
Водночас намагався поліпшити економічний став, висаджуючи численні плантації цукрової тростини на рівнині Аль-Хауз. Налагодив торговельні та культурні контакти з Францією. Основні контакти здійснювалися через марсельських купців. У 1588 році лікарем султана став Арну де Лісль. Водночас розпочав перемовини з Єлизаветою I, королевою Англії, що боролася проти Іспанії, стосовно укладання військового союзу. Втім спочатку домовився про постачання тростинного цукру до Англії.
В цей час значні будівельні та військові проекти значною мірою вичерпали скарбницю. Задля поповнення останньої султан Ахмад I звернув увагу на імперію Сонгаї. Час для походу було вибрано як найвдаліший — могутня країна Сонгаї, розташована на берегах річки Нігер знаходилась в занепаді через чисельні внутрішні заворушення і боротьбу серед представників правлячої династії Аскіїв за престол. Ці відомості Ахмад I отримав через арабських купців. Разом з тим 1580 року Ахмад I уклав союз з Ідрісом III, султаном Борну, що був супротивником Сонгаї (претендував на контроль в центральній Сахарі). В результаті Сонгаї була відрізана від будь-якої допомоги.
Султан Марокко для походу обрав невеличке регулярне військо, відмовившись збирати загони підвласних кочових племен. За національним складом вона складалася переважно з маврів, іспанських і португальських найманців, озброєних мушкетами, оскільки мешканці Сонгаї не знали вогнепальної зброї. Загалом 4.500 вояків та 6 гармат.
Мароканське військо на чолі із Джудар-пашою (іспанцем-ренегатом) розпочало похід у жовтні 1590 року, пройшовши на африканський південь не через саму пустелю Сахару, а по її західному краю, атлантичним узбережжям. Тому раптового нападу на Сонгаї не вийшло, оскільки на шляху постійно траплялися невеликі кочові племена, васали сонгайського володаря Аскії Ісхака II. Останній зібравши значні сили (від 20 до 40 тис. вояків), рушив до північно-східних кордонів імперії. Завдяки вогнепальній зброї марокканці здобули цілковиту перемогу у битві при Тондібі 13 березня 1591 року. Слідом за цим Джудар-паша захопив й сплюндрував міста Тімбукту і Дженне, а потім захопив столицю Сонгаї — Гао. Після цього встановлено контроль над основними територіями знищеної імперії Сонгаї. Це наповнило золотом скарбницю Ахмада аль-Мансура.
У 1600 році спрямував до Англії свого секретаря Абд аль-Уахеда бен-Мессауда, який від імені султана уклав союз з королевою Єлизаветою I. Ахмад I планував в союзі з англійцями відвоювати колишні мусульманські землі на Піренеях (Аль-Андалус). У 1601 році висловив думку щодо доцільності влаштування мусульманських колоній в Північній або Південній Америці, але не здійснив намірів.
У 1603 році Ахмад I помер від чуми під час її епідемії. Владу розділили його сини: Зідан Абу Маалі — у Фесі, а Абу Фаріс Абдаллах — в Мараккеші.
Меценатство
При його дворі діяли вчений і поет Ахмад ібн аль-Каді аль-Мікнасі, що склав «Джазват аль-іктібас фі ман халла мін аалам мадінат Фас» — біографічний словник вчених Фесу; поет Абд аль-Азіз аль-Фішталі; історик Ахмад аль-Маккар — автор «Руадат аль-ас» про улемів Фесу.
Сім'я
- Батько: Мухаммад аш-Шейх (1490/1491—1557), султан Марокко (1549—1557).
- Брати:
- Абдаллах аль-Галіб (1517—1574), султан Марокко (1557—1574).
- Абд аль-Малік I (?—1578), султан Марокко (1576—1578).
У культурі
Кіно
- 1990: Битва трьох королів
Джерела
- Kaba, Lansiné (1981), Archers, musketeers, and mosquitoes: The Moroccan invasion of the Sudan and the Songhay resistance (1591—1612), Journal of African History 22: 457—475
- Mouline, Nabil (2009), Le califat imaginaire d'Ahmad al-Mansûr, Presses Universitaires de France.
- Mercedes García-Arenal: Ahmad al-Mansur: the beginnings of modern Marocco. Oxford 2009.
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ахмад аль-Мансур (султан Марокко)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Ahmad al Mansur Ahmad al Mansur arab أحمد المنصور Aḥmad al Manṣur 1549 1549 25 serpnya 1603 sultan Marokko 1578 1603 Predstavnik arabskoyi Saadijskoyi dinastiyi Sin marokkanskogo sultana Muhammada ash Shejha Molodshij brat sultaniv Abdallaha al Galiba j Abda al Malika I Spriyav najbilshomu pidnesennyu derzhavi Ahmad al Mansur arab أحمد المنصور الذهبي Sultan Marokko 4 serpnya 1578 25 serpnya 1603 Poperednik Abd al Malik I Nastupnik Zidan Abu Maali Narodzhennya 1549 1549 Fes MarokkoSmert 25 serpnya 1603 1603 08 25 Fes MarokkoPrichina smerti chumaPohovannya dRid SaadijskaBatko Muhammad ash ShejhMati Lala MasudaDiti 2 sini Avtograf Mediafajli b u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u VikidzherelahImenaAhmad al Mansur abo Ahmed el Mansur arab أحمد المنصور Aḥmad al Manṣur korotke im ya Ahmad Peremozhec pereklad arabskogo prizviska Abu al Abbas Ahmad al Mansur arab أبو العباس أحمد المنصور Abu l ʿAbbas Aḥmad al Manṣur povne im ya BiografiyaMolodi roki Pohodiv z dinastiyi Saaditiv Buv molodshim sinom Muhammada ash Shejha zasnovnika dinastiyi j sultana Marokko Narodivsya u 1549 roci u Fesi Pislya vbivstva batka u 1557 roci pidtrimav brata Mulaj Abd al Malika proti starshogo brata Mulaj Muhammada al Mutavakilya vidomogo yak Sharif Pislya porazki razom z Abd al Malikom vtik spochatku do osmanskogo Alzhiru zgodom opinivsya u Stambuli Tut navchavsya vijskovoyi spravi u osmaniv vodnochas nabuv znannya z tureckoyi kulturi Vtim na vidminu vid brata bilshu uvagu pridilyav vijskovim vpravam U 1574 roci za pidtrimki osmanskih vijsk razom z bratom Abd al Malikom povernuvsya do Marokko de ostannij stav novim sultanom Vtim u 1576 roci Sharif pribuv do Portugaliyi zaprosivshi dopomogu tamteshnogo korolya Sebashtiana I Cim bulo sprichineno konflikt Marokko z Portugaliyeyu ta Ispaniyeyu U 1578 roci portugalski vijska na choli iz Sebashtianom I visadilisya na afrikanskomu uzberezhzhi 4 serpnya 1578 roku vidbulas virishalna bitva pri Elkaser Kebir Napochatku bitvi zaginuv Mulaj Abd al Malik tomu marokkanski sili ocholiv Ahmad yakij doviv spravu do povnoyu peremogi nad yevropejcyami Zavdyaki comu uspihu otrimav prizvisko al Mansur Peremozhnij Slidom za cim Ahmada I bulo ogolosheno novim sultanom Marokko Sultan Ahmad al Mansur uklav vigidni mirni ugodi z Ispaniyeyu ta Portugaliyeyu chim zabezpechiv na trivalij chas nevtruchannya cih derzhav v afrikanski spravi Vodnochas zumiv domogtisya splati vikupu za usih polonenih sho sklalo 140 tis kruzadu 1 5 toni zolota Na vidznaku peremogi nakazav u Marrakeshi zvesti palac El Badi Chudovij Vijna z yevropejcyami perekonala sultana u neobhidnosti provedennya vijskovoyi reformi dlya polipshennya yakosti marokkanskogo vijska Ce bulo potribno takozh dlya zabezpechennya nezalezhnosti vid Osmanskoyi imperiyi yaka planuvala vstanoviti protektorat nad Marokko Vin stvoriv silne regulyarne hocha i nechislenne vijsko Vono skladalosya z yevropejciv yaki prijnyali islam tak zvanih renegativ mavriv ta moriskiv yaki vtekli abo buli vignani z Ispaniyi Navchannya zdijsnyuvali soldati i oficeri sho perebralisya z Osmanskoyi imperiyi Proviv takozh administrativnu reformu zaprovadivshi posadi vazira al kalama ministra pera sho vidpovidav za listuvannyam sultana hadzhiba sho vidpovidav za vikonannyam protokolu na kshtalt osmanskogo pashi golovi provinciyi biya ochilnika mista Stolicyu bulo pereneseno do Marakkeshu yakij znahodivsya pid bezposerednim upravlinnyam sultanu inshe vazhlive misto Fes keruvalosya spadkoyemcem tronu Vodnochas namagavsya polipshiti ekonomichnij stav visadzhuyuchi chislenni plantaciyi cukrovoyi trostini na rivnini Al Hauz Nalagodiv torgovelni ta kulturni kontakti z Franciyeyu Osnovni kontakti zdijsnyuvalisya cherez marselskih kupciv U 1588 roci likarem sultana stav Arnu de Lisl Vodnochas rozpochav peremovini z Yelizavetoyu I korolevoyu Angliyi sho borolasya proti Ispaniyi stosovno ukladannya vijskovogo soyuzu Vtim spochatku domovivsya pro postachannya trostinnogo cukru do Angliyi V cej chas znachni budivelni ta vijskovi proekti znachnoyu miroyu vicherpali skarbnicyu Zadlya popovnennya ostannoyi sultan Ahmad I zvernuv uvagu na imperiyu Songayi Chas dlya pohodu bulo vibrano yak najvdalishij mogutnya krayina Songayi roztashovana na beregah richki Niger znahodilas v zanepadi cherez chiselni vnutrishni zavorushennya i borotbu sered predstavnikiv pravlyachoyi dinastiyi Askiyiv za prestol Ci vidomosti Ahmad I otrimav cherez arabskih kupciv Razom z tim 1580 roku Ahmad I uklav soyuz z Idrisom III sultanom Bornu sho buv suprotivnikom Songayi pretenduvav na kontrol v centralnij Sahari V rezultati Songayi bula vidrizana vid bud yakoyi dopomogi Sultan Marokko dlya pohodu obrav nevelichke regulyarne vijsko vidmovivshis zbirati zagoni pidvlasnih kochovih plemen Za nacionalnim skladom vona skladalasya perevazhno z mavriv ispanskih i portugalskih najmanciv ozbroyenih mushketami oskilki meshkanci Songayi ne znali vognepalnoyi zbroyi Zagalom 4 500 voyakiv ta 6 garmat Derzhava Ahmada al Mansura naprikinci pravlinnya Marokanske vijsko na choli iz Dzhudar pashoyu ispancem renegatom rozpochalo pohid u zhovtni 1590 roku projshovshi na afrikanskij pivden ne cherez samu pustelyu Saharu a po yiyi zahidnomu krayu atlantichnim uzberezhzhyam Tomu raptovogo napadu na Songayi ne vijshlo oskilki na shlyahu postijno traplyalisya neveliki kochovi plemena vasali songajskogo volodarya Askiyi Ishaka II Ostannij zibravshi znachni sili vid 20 do 40 tis voyakiv rushiv do pivnichno shidnih kordoniv imperiyi Zavdyaki vognepalnij zbroyi marokkanci zdobuli cilkovitu peremogu u bitvi pri Tondibi 13 bereznya 1591 roku Slidom za cim Dzhudar pasha zahopiv j splyundruvav mista Timbuktu i Dzhenne a potim zahopiv stolicyu Songayi Gao Pislya cogo vstanovleno kontrol nad osnovnimi teritoriyami znishenoyi imperiyi Songayi Ce napovnilo zolotom skarbnicyu Ahmada al Mansura U 1600 roci spryamuvav do Angliyi svogo sekretarya Abd al Uaheda ben Messauda yakij vid imeni sultana uklav soyuz z korolevoyu Yelizavetoyu I Ahmad I planuvav v soyuzi z anglijcyami vidvoyuvati kolishni musulmanski zemli na Pireneyah Al Andalus U 1601 roci visloviv dumku shodo docilnosti vlashtuvannya musulmanskih kolonij v Pivnichnij abo Pivdennij Americi ale ne zdijsniv namiriv U 1603 roci Ahmad I pomer vid chumi pid chas yiyi epidemiyi Vladu rozdilili jogo sini Zidan Abu Maali u Fesi a Abu Faris Abdallah v Marakkeshi MecenatstvoPri jogo dvori diyali vchenij i poet Ahmad ibn al Kadi al Miknasi sho sklav Dzhazvat al iktibas fi man halla min aalam madinat Fas biografichnij slovnik vchenih Fesu poet Abd al Aziz al Fishtali istorik Ahmad al Makkar avtor Ruadat al as pro ulemiv Fesu Sim yaDokladnishe Saaditi Batko Muhammad ash Shejh 1490 1491 1557 sultan Marokko 1549 1557 Brati Abdallah al Galib 1517 1574 sultan Marokko 1557 1574 Abd al Malik I 1578 sultan Marokko 1576 1578 U kulturiKino 1990 Bitva troh korolivDzherelaKaba Lansine 1981 Archers musketeers and mosquitoes The Moroccan invasion of the Sudan and the Songhay resistance 1591 1612 Journal of African History 22 457 475 Mouline Nabil 2009 Le califat imaginaire d Ahmad al Mansur Presses Universitaires de France Mercedes Garcia Arenal Ahmad al Mansur the beginnings of modern Marocco Oxford 2009 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Ahmad al Mansur sultan Marokko