Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дза (яп. 座, ざ, «сидіння», «місце засідань») — японські середньовічні самоврядні корпорації, що існували з періоду Хей'ан по період Мейдзі. Серед них виділяють декілька видів: торгово-ремісничі і транспортні дза, (аналоги європейських середньовічних цехів), мистецькі і театральні дза (прихрамові труппи), селянські дза (селищні ради), та монетні дза (монетні двори).
Торгово-ремісничі і транспортні дза
Дза формувалися з японських торгівців, ремісників і перевізників, які об'єднувалися у спілки за професійною ознакою для збільшення прибутку від свого роду діяльності. Такі об'єднання визнавали своїми покровителями імператорський двір, аристократів, буддистські храми, синтоїстські святилища або сьоґунатю, аби отримати божественну чи світську протекцію своїм діям. В обмін на виконання членами дза фіксованих повиненностей чи сплати певної частки прибутку на користь покровителя, останній надав дза монопольне право на виробництво, комерційні операції та перевезення в межах певної території, що була підконтрольна йому, а також привілей на збір портових платежів і дорожніх мит у ній. Попри формальну залежність від свого покровителя, дза мали широку внутрішню автономію та розгалужену систему рангів і посад.
Одними з найдавніших прикладів дза є , створена 1092 року під покровительством храму в Кіото, і (ковальський цех), сформована 1118 року під головуванням храму Тодайдзі в Нарі.
З 13 століття, у зв'язку з поглибленням розподілу праці та розвитком товарообігу, дза почали організовуватися по всій Японії. Хоча процес оформлення професійних корпорацій прийняв загальнодержавний масштаб, впродовж наступних 5 століть найбільша кількість дза концентрувалася у столичному . Причиною цього було те, що імператор і аристократи, які виступали покровителями корпорацій, мешкали переважно у японській столиці Кіото, а центри основних буддистських сект також були зібрані саме тут.
Серед торгово-ремісничих об'єднань, які оберігалися центральною владою, а саме монаршим домом, і мали свої головні осередки поруч з Кіото, були (цех синильщиків індиго), (паперовий цех), (ткацький цех), (цех носильників паланкінів), (костюмний цех). В Ісе знаходилася особлива корпорація — (ртутний цех), а під наглядом імператорського скарбія перебувало окреме об'єднання ливарників у провінції Каваті.
Поміж дза, які патронувалися аристократами відомі, (цех позолоти) роду , Сіо-авасемоно-дза (рибний цех) роду , (прядивний цех) роду . Більшість таких корпорацій розташовувалися у районі Теннодзі, провінціях Омі і Етіґо.
Чимало професійних об'єднань працювали під покровительством синтоїстських святилищ. Серед них найбільшими були (масляний цех) у місті Оямадзакі, (броварницький цех) священнослужителів [Кітано дзіндзя] у західному Кіото, корпорації (бабовняний цех), (шовковий цех) і (деревобробний цех) , (лапшовий цех) і (цех китайських капелюхів) в Нарі та (соляний цех) в місті Омі-Хатіман.
Буддистські храми і монастирі доглядали такі групи дза. Монастир Енрякудзі з Сакамото був формальним патроном (цеху поясів), (цеху кімоно) і Камі-дза (). Монастир Кофукудзі з Нари піклувався (масляними цехом), (соляним цехом), (гончарним цехом), Мокумен-дза (бавовняним цехом) і Ітаконґо-дза (цехом взуття). Монастир Шітенно з Каваті головував над (цехом солом'яних підстилок) і Камі-дза ().
Об'єдання ковалів-мечників , що знаходилося по Кіото, було під контролем сьоґунату.
Існували рідкісні випадки, коли ремісничі корпорації гуртувалися під егідою сільських храмів, як Кодзі-дза (броварницький цех) у провінції Ідзумі в поселенні Куроторі.
У 16 столітті, в в період міжусобиць, торгово-ремісничі і транспортні професійні об'єднання дза поступово ліквідовувалися провінційними володарями даймьо, які задля росту своєї господарчої сили сприяли вільній торгівлі у формі вільних та щоденних ярмарків та вільних цехів . Із настанням періоду Едо (1603—1867) лише незначна кількість великих дза змогла уціліти. Більшість з них переоформилися у так звані акціонерні товариства кабунакама, які монопольно заправляли економікою країни до середини 19 століття. Найбільші з них перетворилися на монопольні синдикати Японської імперії — дзайбацу і кейрецу 19—20 століття.
Мистецькі і театральні дза
У 13—14 століттях митці, які виконували музику, танці і співи під час свят та молебнів у великих буддистських монастирях і синтоїстських святилищах, також утворювали свої професійні об'єднання, що називалися дза. Такі об'єднання найчастіше перебували під покровительством великих монастирів і святилищ, і отримували від них монопольне право на проведення мистецьких і музичних заходів на теренах, що визначалися покровителем.
Особливо були відомі 4 мистецькі корпорації, які знаходилися під патронатом — це (пізніше ), Юдзакі-дза (пізніше Кандзе-дза), (пізніше ) і Енман-дза (пізніше Компару-дза). Окрім них були знані також об'єднання музикантів під патронатом монастиря Шітенно та коропорація виконавців під головуванням святилища . Також, по всій Японії існували різноманітні дза музикантів і танцюристів, які водночас займалися і . Такі дза підпорядковувалися столичному аристократичному .
Починаючи з кінця 16 століття більшість вищезгаданих дза перетворилися на театральні труппи, давши початок школам японського театру но, а з 17 століття — кабукі. Найвідоміші з них існують по сьогодні під патронатом японського уряду, зберігаючи свою середньовічну іерархію і традиції виконання теаральних творів.
Сільські дза
З середини 13 століття японські селяни витворили свою форму самоврядування яка називалась со — «спілка». Вона об'єднувала одне або декілька сіл одного району. Центром такої спілки виступало районне синтоїстське святилище чи буддистський храм. Організацією свят при цих установах завідувала незалежна сільська корпорація або рада — сон-дза, (сільська дза), яка водночас була головним керівним органом вищезгаданої сільської «спілки» со.
Членами сільських дза були лише чоловіки з найзможнішої верстви села. Залежно від регіону, вони складалу єдину коропорацію, де всі мали рівні права, або поділялися на три групи за віком — хон-дза (основна дза), сін-дза (нова дза) та маґо-дза (дза онуків). За принципом старшинства у сільській дза обирали голову — дзато, який протягом року відповідав за організацію та проведення заходів «спілки», а також завідував її господарством. Як радники йому допомагали сільські старші отона і старійшини тосійорі. Сільська молодь вакасю мала право перевіряти діяльность дза, несла відповідальність за оборону «спілки» і слідкуваала за порядком під час святкувань.
Сільська дза розпоряджалася спільним майном сільської «спілки», її водами і лісами, встановлювала правила і норми поведінки всередині сіл у вигляді законів окіте, а також організовувала суди над поручниками цих правил і норм та виконувала винесені вироки. Усі рішення дза приймалися колегіально, на радах, за принципом більшості голосів.
Починаючи з 17 століття середньовічні самоврядні «спілки» со почали ліквіжовуватися силами сьоґунат, який прагнув повністю підпорядкувати собі села. Це призвело до виокремлення складових «спілки» — малих сіл комура та «огороджень» ґакіуті — у окремі самодостатні сільські общини. Разом із цим, відбулася трансформація сільських дза, право членства в яких отримали усе чоловіче населення поселення, незалежно від статку. Подібні зміни призвели до постопової формалізації існтитуту сільських дза та їх перетворення у загальносільські ради.
Інші дза
У період Едо (1603—1867) більшість середньовічних торгово-ремісничих дза були розпощенні або траснформувалися у корпорації нового типу — кабунакама. Сьоґунат зберіг ім'я дза лише за установами, які займалися виготовленням золотих і срібних монет ( і Ґін-дза), терез (), мірок (), а також продавцями-монополістами рису (). Такі дза перебували під безпосереднім контролем самурайського уряду.
Наприкінці 19 століття деякі з них трансформувалися у сучасні інститути: Кін-дза була перетворена у Монетний двір, а Хакарі-дза — у Відомство стандартів Японії.
Див. також
Примітки
- Також іменувалися як мія-дза (святилищна дза) або тера-дза (храмова дза)
Джерела та література
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.393—394.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dza yap 座 ざ sidinnya misce zasidan yaponski serednovichni samovryadni korporaciyi sho isnuvali z periodu Hej an po period Mejdzi Sered nih vidilyayut dekilka vidiv torgovo remisnichi i transportni dza analogi yevropejskih serednovichnih cehiv mistecki i teatralni dza prihramovi truppi selyanski dza selishni radi ta monetni dza monetni dvori Vigotovlennya moneti u monetnomu cehu Vigotovlennya moneti u monetnomu cehu Vigotovlennya moneti u monetnomu cehu Vigotovlennya moneti u monetnomu cehu Vigotovlennya moneti u monetnomu cehu Perevirka moneti u monetnomu cehu Torgovo remisnichi i transportni dzaDza formuvalisya z yaponskih torgivciv remisnikiv i pereviznikiv yaki ob yednuvalisya u spilki za profesijnoyu oznakoyu dlya zbilshennya pributku vid svogo rodu diyalnosti Taki ob yednannya viznavali svoyimi pokrovitelyami imperatorskij dvir aristokrativ buddistski hrami sintoyistski svyatilisha abo sogunatyu abi otrimati bozhestvennu chi svitsku protekciyu svoyim diyam V obmin na vikonannya chlenami dza fiksovanih povinennostej chi splati pevnoyi chastki pributku na korist pokrovitelya ostannij nadav dza monopolne pravo na virobnictvo komercijni operaciyi ta perevezennya v mezhah pevnoyi teritoriyi sho bula pidkontrolna jomu a takozh privilej na zbir portovih platezhiv i dorozhnih mit u nij Popri formalnu zalezhnist vid svogo pokrovitelya dza mali shiroku vnutrishnyu avtonomiyu ta rozgaluzhenu sistemu rangiv i posad Odnimi z najdavnishih prikladiv dza ye stvorena 1092 roku pid pokrovitelstvom hramu v Kioto i kovalskij ceh sformovana 1118 roku pid golovuvannyam hramu Todajdzi v Nari Z 13 stolittya u zv yazku z pogliblennyam rozpodilu praci ta rozvitkom tovaroobigu dza pochali organizovuvatisya po vsij Yaponiyi Hocha proces oformlennya profesijnih korporacij prijnyav zagalnoderzhavnij masshtab vprodovzh nastupnih 5 stolit najbilsha kilkist dza koncentruvalasya u stolichnomu Prichinoyu cogo bulo te sho imperator i aristokrati yaki vistupali pokrovitelyami korporacij meshkali perevazhno u yaponskij stolici Kioto a centri osnovnih buddistskih sekt takozh buli zibrani same tut Sered torgovo remisnichih ob yednan yaki oberigalisya centralnoyu vladoyu a same monarshim domom i mali svoyi golovni oseredki poruch z Kioto buli ceh sinilshikiv indigo paperovij ceh tkackij ceh ceh nosilnikiv palankiniv kostyumnij ceh V Ise znahodilasya osobliva korporaciya rtutnij ceh a pid naglyadom imperatorskogo skarbiya perebuvalo okreme ob yednannya livarnikiv u provinciyi Kavati Pomizh dza yaki patronuvalisya aristokratami vidomi ceh pozoloti rodu Sio avasemono dza ribnij ceh rodu pryadivnij ceh rodu Bilshist takih korporacij roztashovuvalisya u rajoni Tennodzi provinciyah Omi i Etigo Chimalo profesijnih ob yednan pracyuvali pid pokrovitelstvom sintoyistskih svyatilish Sered nih najbilshimi buli maslyanij ceh u misti Oyamadzaki brovarnickij ceh svyashennosluzhiteliv Kitano dzindzya u zahidnomu Kioto korporaciyi babovnyanij ceh shovkovij ceh i derevobrobnij ceh lapshovij ceh i ceh kitajskih kapelyuhiv v Nari ta solyanij ceh v misti Omi Hatiman Buddistski hrami i monastiri doglyadali taki grupi dza Monastir Enryakudzi z Sakamoto buv formalnim patronom cehu poyasiv cehu kimono i Kami dza Monastir Kofukudzi z Nari pikluvavsya maslyanimi cehom solyanim cehom goncharnim cehom Mokumen dza bavovnyanim cehom i Itakongo dza cehom vzuttya Monastir Shitenno z Kavati golovuvav nad cehom solom yanih pidstilok i Kami dza Ob yedannya kovaliv mechnikiv sho znahodilosya po Kioto bulo pid kontrolem sogunatu Isnuvali ridkisni vipadki koli remisnichi korporaciyi gurtuvalisya pid egidoyu silskih hramiv yak Kodzi dza brovarnickij ceh u provinciyi Idzumi v poselenni Kurotori U 16 stolitti v v period mizhusobic torgovo remisnichi i transportni profesijni ob yednannya dza postupovo likvidovuvalisya provincijnimi volodaryami dajmo yaki zadlya rostu svoyeyi gospodarchoyi sili spriyali vilnij torgivli u formi vilnih ta shodennih yarmarkiv ta vilnih cehiv Iz nastannyam periodu Edo 1603 1867 lishe neznachna kilkist velikih dza zmogla uciliti Bilshist z nih pereoformilisya u tak zvani akcionerni tovaristva kabunakama yaki monopolno zapravlyali ekonomikoyu krayini do seredini 19 stolittya Najbilshi z nih peretvorilisya na monopolni sindikati Yaponskoyi imperiyi dzajbacu i kejrecu 19 20 stolittya Mistecki i teatralni dzaU serednovichchi aktori teatru no ob yednuvalisya u mistecki dza pid pokrovitelstvom hramiv Budivlya suchasnogo teatru kabuki v Tokio nosit davnyu serednovichnu nazvu kabuki dza U 13 14 stolittyah mitci yaki vikonuvali muziku tanci i spivi pid chas svyat ta molebniv u velikih buddistskih monastiryah i sintoyistskih svyatilishah takozh utvoryuvali svoyi profesijni ob yednannya sho nazivalisya dza Taki ob yednannya najchastishe perebuvali pid pokrovitelstvom velikih monastiriv i svyatilish i otrimuvali vid nih monopolne pravo na provedennya misteckih i muzichnih zahodiv na terenah sho viznachalisya pokrovitelem Osoblivo buli vidomi 4 mistecki korporaciyi yaki znahodilisya pid patronatom ce piznishe Yudzaki dza piznishe Kandze dza piznishe i Enman dza piznishe Komparu dza Okrim nih buli znani takozh ob yednannya muzikantiv pid patronatom monastirya Shitenno ta koroporaciya vikonavciv pid golovuvannyam svyatilisha Takozh po vsij Yaponiyi isnuvali riznomanitni dza muzikantiv i tancyuristiv yaki vodnochas zajmalisya i Taki dza pidporyadkovuvalisya stolichnomu aristokratichnomu Pochinayuchi z kincya 16 stolittya bilshist vishezgadanih dza peretvorilisya na teatralni truppi davshi pochatok shkolam yaponskogo teatru no a z 17 stolittya kabuki Najvidomishi z nih isnuyut po sogodni pid patronatom yaponskogo uryadu zberigayuchi svoyu serednovichnu ierarhiyu i tradiciyi vikonannya tearalnih tvoriv Silski dzaZ seredini 13 stolittya yaponski selyani vitvorili svoyu formu samovryaduvannya yaka nazivalas so spilka Vona ob yednuvala odne abo dekilka sil odnogo rajonu Centrom takoyi spilki vistupalo rajonne sintoyistske svyatilishe chi buddistskij hram Organizaciyeyu svyat pri cih ustanovah zaviduvala nezalezhna silska korporaciya abo rada son dza silska dza yaka vodnochas bula golovnim kerivnim organom vishezgadanoyi silskoyi spilki so Chlenami silskih dza buli lishe choloviki z najzmozhnishoyi verstvi sela Zalezhno vid regionu voni skladalu yedinu koroporaciyu de vsi mali rivni prava abo podilyalisya na tri grupi za vikom hon dza osnovna dza sin dza nova dza ta mago dza dza onukiv Za principom starshinstva u silskij dza obirali golovu dzato yakij protyagom roku vidpovidav za organizaciyu ta provedennya zahodiv spilki a takozh zaviduvav yiyi gospodarstvom Yak radniki jomu dopomagali silski starshi otona i starijshini tosijori Silska molod vakasyu mala pravo pereviryati diyalnost dza nesla vidpovidalnist za oboronu spilki i slidkuvaala za poryadkom pid chas svyatkuvan Silska dza rozporyadzhalasya spilnim majnom silskoyi spilki yiyi vodami i lisami vstanovlyuvala pravila i normi povedinki vseredini sil u viglyadi zakoniv okite a takozh organizovuvala sudi nad poruchnikami cih pravil i norm ta vikonuvala vineseni viroki Usi rishennya dza prijmalisya kolegialno na radah za principom bilshosti golosiv Pochinayuchi z 17 stolittya serednovichni samovryadni spilki so pochali likvizhovuvatisya silami sogunat yakij pragnuv povnistyu pidporyadkuvati sobi sela Ce prizvelo do viokremlennya skladovih spilki malih sil komura ta ogorodzhen gakiuti u okremi samodostatni silski obshini Razom iz cim vidbulasya transformaciya silskih dza pravo chlenstva v yakih otrimali use choloviche naselennya poselennya nezalezhno vid statku Podibni zmini prizveli do postopovoyi formalizaciyi isntitutu silskih dza ta yih peretvorennya u zagalnosilski radi Inshi dzaNazva suchasnogo tokijskogo rajonu Gindza pohodit vid dvoru sribnoyi moneti Gin dza sho znahodivsya tut v period Edo U period Edo 1603 1867 bilshist serednovichnih torgovo remisnichih dza buli rozposhenni abo trasnformuvalisya u korporaciyi novogo tipu kabunakama Sogunat zberig im ya dza lishe za ustanovami yaki zajmalisya vigotovlennyam zolotih i sribnih monet i Gin dza terez mirok a takozh prodavcyami monopolistami risu Taki dza perebuvali pid bezposerednim kontrolem samurajskogo uryadu Naprikinci 19 stolittya deyaki z nih transformuvalisya u suchasni instituti Kin dza bula peretvorena u Monetnij dvir a Hakari dza u Vidomstvo standartiv Yaponiyi Div takozhKabunakama CehPrimitkiTakozh imenuvalisya yak miya dza svyatilishna dza abo tera dza hramova dza Dzherela ta literatura 新編 日本史辞典 Nove vidannya Slovnik istoriyi Yaponiyi 京大日本史辞典編纂会 東京創元社 1994 P 393 394