Джордже Константинеску

Джордже «Гогу» Константинеску (іноді Константинеско; рум. George (Gogu) Constantinescu; 4 жовтня 1881, Крайова — 11 грудня 1965, Озерний край) — румунський вчений, інженер і винахідник; йому належать понад 130 офіційно зареєстрованих винаходів. Він є творцем одного з розділів механіки суцільних середовищ — «теорії звукових хвиль» (англ. theory of sonics), в рамках якої йому вдалося описати передавання механічної енергії за допомогою вібрацій. Почесний член Румунської академії.

Джордже Константинеску
Народився	4 жовтня 1881(1881-10-04) Крайова, Румунія
Помер	11 грудня 1965(1965-12-11) (84 роки) ^d, Камбрія, Англія, Велика Британія
Поховання	^d
Країна	Румунія
Діяльність	бортінженер, винахідник, інженер
Alma mater	^d Національна школа мостів та доріг
Членство	Румунська академія^[1]
Родичі	^d
Джордже Константинеску у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Константинеску.

Біографія

Джордже Константинеску народився в Крайові в «Будинку доктора», недалеко від садів Міхая Брава. В дитинстві на нього вплинув його батько — теж Джордж (нар. 1844), який був професором математики і технічних наук і спеціалізувався на математиці в університеті Сорбонна. Константинеску-молодший переїхав у Сполучене Королівство в 1912 році. Він помер у Оксен-Гаусі, поруч з ^[en] в ніч з 11 на 12 грудня 1965 року; був похований на кладовищі Ловика в Камбрії.

Винаходи

Синхронізація авіаційних гармат

Гідравлічна кулеметна синхронізація швидкості обертання і вогню, створена Джорджем Константинеску, дозволила авіаційним гарматам стріляти «крізь» обертові лопаті гвинта літака. ^[en] Константинеску був вперше використаний у березні 1917 року в оперативній ескадрильї Королівських ВПС Великої Британії R.F.C № 55 на літаках типу D.H.4s. Незабаром він став частиною стандартного устаткування, замінюючи різні механізми, що використовувалися для цих цілей раніше. Синхронізатор продовжував використовуватися Королівськими військово-повітряними силами до Другої світової війни — Gloster Gladiator був останнім британським винищувачем, оснащеним подібною системою.

Звукові хвилі

У 1918 році Константинеску опублікував книгу «Трактат про передачу енергії за допомогою вібрацій», в якій описав свою теорію звукових хвиль. Теорія виявилася застосовна до різних систем передавання енергії, але сьогодні в основному застосовується до гідравлічних систем. В основі теорії лежав хвильовий механізм — це відрізняло її від гідростатики, яка ґрунтувалася на тиску рідини. Зокрема, Константинеску стверджував, що, всупереч поширеному припущенню — рідини стисливі.

Передавання енергії за допомогою хвиль у рідині (наприклад, у воді або маслі) вимагала, щоб генератор виробляв хвилі, а двигун — використовував їх для виконання роботи: переводив енергію хвиль в обертальний або поступальний рух.

Двигуни внутрішнього згоряння

Константинеску зареєстрував кілька патентів на удосконалення карбюраторів, що використовувалися у двигунах внутрішнього згоряння: наприклад, патент US 1206512. Він також розробив гідравлічну систему (британський патент GB 133719) для роботи як клапанів, так і паливних форсунок дизельних двигунів.

Перетворювач крутного моменту

Константинеску винайшов механічний перетворювач крутного моменту, що приводиться в дію маятником: перетворювач знайшов своє застосування у франко-британському автомобілі марки ^[en]». Винахід також було випробувано на залізничному транспорті: локомотив з бензиновим двигуном потужністю 250 к. с., що мав запатентований Константинеску гідротрансформатор, був представлений на виставці «Уемблі» в 1924 році. Система не була прийнята на британських залізницях, але вона знайшла своє практичне втілення у деяких вагонах, використовуваних на румунських державних залізницях.

Інші винаходи

Серед інших винаходів Джордже Константинеску є «моторизований залізничний вагон»: він працював на звичайних сталевих фланцевих колесах, але в якості приводу використовував трансмісію з гумовими шинами, притиснутими до рейок. Це схоже на систему, що використовується сьогодні на багатьох ^[ru]. Крім того, Константинеску створив проект мечеті Кароля I у Констанці, який був завершений архітектором Віктором Стефанеску (Victor Ştefănescu).

Вплив і пам'ять

Дослідження в галузі звукового асинхронного двигуна для транспортних засобів, в основі яких лежать роботи Константинеску, були виконані у Трансільванському університеті Брашова в 2010 році.

Технічний музей Димитрія Леоніда в Бухаресті володіє колекцією експонатів, що стосуються життя і винаходів Джордже Константинеску.

Родина

Джордже Константинеску одружився з Олександрою (Сандрою) Кокореску в Річмонді (Лондон) вже після початку Першої світової війни, в грудні 1914 року. Пара переїхала в район Вемблі, а після народження сина Яна вони знову переїхали, на цей раз у Вейбридж. У 1920-х роках шлюб Джорджа і Сандри розпався — вони офіційно розлучилися. Після цього Константинеску одружився з Евою Літтон і нова сім'я переїхала в будинок Оксена, поруч з озером Коністон-Вотер. Від минулого шлюбу у Єви було двоє дітей: Річард і Майкл.

Примітки

1. http://acad.ro/bdar/armembriLit.php?vidT=C
2. Barnes, 1964.
3. Univers ingineresc, 2011.

Література

• Barnes C. H. Bristol Aircraft since 1910. — London : Putnam, 1964.
• Geneza unei științe și celebritatea savantului George (Gogu) Constantinescu // Univers ingineresc. — 2011. — Вип. XXII. — № 16 (494) (8).
• Anca Aldea. George Constantinescu // Jurnalul Național. — 2008. — Число 17. — 5.