Джон Моубрей, 4-й барон Моубрей

Сер Джон де Моубрей (англ. Sir John de Mowbray; 24 червня 1340, Епворт, Лінкольншир, Королівство Англія — 17 червня 1368, поблизу Константинополя) — англійський аристократ з роду , з 1353 року (по праву дружини), 4-й з 1361 року. Брав участь у Столітній війні, загинув під час подорожі в Єрусалим.

Джон Моубрей, 4-й барон Моубрей англ. John de Mowbray
по праву дружини
1353 — 1368
4-й
1361 — 1368
Попередник:
Наступник:	Джон Моубрей
Народження:	24 червня 1340(1340-06-24)^[1] Епворт, Північний Лінкольншир, Йоркшир і Гамбер, Англія
Смерть:	1368(1368) поблизу Константинополя
Країна:	Королівство Англія
Рід:	^d
Батько:	^d
Мати:	Джоан Ланкастерська
Шлюб:	Елізабет де Сегрейв
Діти:	Джоан, Елеанор, Джон Томас, Маргарет

Життєпис

Джон був єдиним сином 3-го і Джоан Ланкастерської. Він належав до знатного англонормандского , засновник якого був соратником Вільгельма Завойовника; Моубреї володіли великими землями (головним чином в Лінкольнширі), а з 1295 року носили баронський титул. По матері Джон походив від ланкастерської гілки Плантагенетів і був прапраонуком короля Генріха III. Крім нього, в сім'ї народилися дві дочки, Бланка та Елеанор.

Син 3-го барона Моубрей з'явився на світ 24 червня 1340 року в Епворті в Лінкольнширі. Вже через три роки було укладено угоду про шлюб хлопчика та однієї з його сестер, Бланки, з Еліс Монтегю та Едуардом Монтегю відповідно; це були діти  — молодшої з дочок , і онуки короля Едуарда I. Запланований шлюб не відбувся. Замість цього приблизно в 1349 році Джон і Бланка Моубреї одружилися з дітьми старшої дочки Томаса Бразертона, . Дружиною Джона стала Елізабет Сегрейв, чоловіком Бланки став Джон Сегрейв. Зважаючи на близьку спорідненість між нареченими знадобився дозвіл на шлюб, і його виклопотав у Папи Римського дядько Джона Генрі Гросмонт, пославшись на необхідність запобігання чвар між двома сім'ями.

Єдиний брат Елізабет помер ще за життя батька, так що в 1353 році вона стала 5-ю у своєму праві (suo jure) і головною спадкоємицею своєї матері. Згодом Моубреї отримали завдяки цьому шлюбу великі володіння Томаса Бразертона, що належали колись роду , титул і Норфолка, почесну придворну посаду . Однак все це сталося вже після смерті Джона, через те, що теща, що зберегла за собою істотну частину спадщини й пережила його на тридцять років. Після смерті батька в 1361 році Джон успадкував баронський титул і земельні володіння, за які приніс васальну присягу королю 14 листопада того ж року. Однак він отримав не всі землі: частина маєтків дісталася його мачусі Елізабет де Вер в якості «вдової частки». Пізніше Моубрей притягнув мачуху до суду, звинувативши її в розтраті сімейного майна, і домігся виплати відшкодування в майже тисячу фунтів. Відомо, що в 1369 році Елізабет і її новий чоловік, сер Вільям Коссінгтон, опинилися в Флітській в'язниці через борги; можливо, це було пов'язано з позовом Моубрея. Доходи барона до кінця його життя, судячи з документів 1367 року, становили майже 800 фунтів на рік.

Військова служба для Джона почалася в 1355 році, коли йому було всього п'ятнадцять років. Разом з двадцятьма шістьма іншими аристократами Моубрей був присвячений королем Едуардом III у лицарі в липні 1355 року в (Кент), напередодні висадки у Франції. У 1356 році він ніс військову службу в Бретані, де йшла війна між двома претендентами на герцогську корону; одного підтримувала Англія, іншого — Франція. У період з 14 серпня 1362 року — по 20 січня 1366 Моубрея регулярно викликали до парламенту як барона. У 1368 році він вирушив в Святу землю, але був убитий турками недалеко від Константинополя. Барона поховали в одному з монастирів Галати; через 30 років за розпорядженням його сина Томаса останки викопали й привезли до Англії, щоб покласти їх у родовій гробниці в (Лінкольншир).

Сім'я

Джон де Моубрей був одружений, згідно з папською диспенсацією, датованою 25 березня 1349 року, на Елізабет Сегрейв, дочки та спадкоємиці , і Маргарет, 1-ї герцогині Норфолк. У цьому шлюбі народилися п'ятеро дітей, двоє синів і три дочки:

• Джоан де Моубрей (близько 1363 — після 1402), дружина 1) сера Томаса Грея, 2) сера Томаса Тунсталла. Серед її дітей від першого шлюбу був ;
• Елеанор де Моубрей (1364—1417), дружина ;
• Джон Моубрей (1365 — додо 12 лютого 1383), 5-й барон Моубрей і 6-й барон Сегрейв з 1368 року, 1-й з 1377 року;
• Томас де Моубрей (1366—1399), 6-й барон Моубрей і 7-й барон Сегрейв після смерті брата, 1-й граф Ноттінгем з 1386 року, 1-й з 1398 року;
• Маргарет де Моубрей (померла до 1401 року), дружина сера Реджинальда Люсі.

Елізабет померла в 1368 році, приблизно на місяць раніше чоловіка.

Предки

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Сучасна вимова — Моубрі.
3. Weir, 1999, p. 77.
4. Archer, 2004.
5. Weir, 1999, p. 78.
6. John de Mowbray, 4th Lord Mowbray // thepeerage.com (англ.). оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 21 жовтня 2020.
7. Weir, 1999, p. 86.
8. Cokayne, 1936, p. 384.
9. Tait, 1894, p. 220.
10. Richardson, 2011, p. 203.
11. Mosley, 2003, p. 2820.
12. Cokayne, 1936, p. 383.
13. Richardson, 2011, p. 206.
14. Cokayne, 1936, p. 383—384.
15. Richardson, 2011, p. 206—207.
16. Mosley, 2003, p. 37.

Література

• Archer R. Mowbray, John (III), fourth Lord Mowbray (1340–1368) // Oxford Dictionary of National Biography. — 2004.
• Cokayne, George E. (1936). Gibbs, V. E. (ред.). The Complete Peerage of England, Scotland, Ireland, Great Britain and the United Kingdom: Extant, Extinct, or Dormant. Т. 9. London: St Catherine Press.
• Mosley C. Burke's Peerage, Baronetage & Knightage. — Wilmington : Burke's Peerage, 2003.
• Richardson D., Everingham K. Magna Carta Ancestry: A Study in Colonial and Medieval Families. — Salt Lake City : Genealogical Publishing Company, 2011. — 144996639X с. — .
• Tait J. Mowbray, John de (d.1361) // Dictionary of National Biography. — 1894. — Т. 39. — С. 219—221.
• Weir A. Britain's Royal Families: The Complete Genealogy. — London : The Bodley Head, 1999.