Джованні Батіста Феррарі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Феррарі.

Джованні Батіста Феррарі (італ. Giovanni Battista Ferrari; 1851, Луїно, нині Італія — 1905, Станиславів, нині Івано-Франківськ, Україна) — італійський інженер, архітектор, підприємець, який працював у Галичині.

Життєпис

Народився у 1851 році в м. Луїно. Батько — Карло Феррарі, керував фірмою з будівництва залізниць.

Джованні навчався у м. Цюрих (батько мріяв, що син буде будувати колії і вокзали). Якийсь час проживав у місті Монастириська. Одружився з Амалією Менотті, у м. Бучач купив у дідичів — графів Потоцьких — місцевість Левада неподалік їх млину (тепер на місці млину — ГЕС «Топольки»), де оселився. З дружиною стали батьками 20 дітей, однак більшість з них померли рано. Раптово помер (у 1905 році) від серцевого нападу в одному з готелів м. Станиславів, нині Івано-Франківськ. Був похований у Бучачі. Його родина у Бучачі проживала до 1944 року в будинку на теперішній вулиці Замковій.

Доробок

• участь у будівництві двох колій в Румунії (разом з батьком)
• участь у будівництві залізниці Станиславів — Бучач — Гусятин (замовлення отримав у 1881)
• проект надбудови вежі костелу в містечку Золотий Потік (1886)
• будівництво приміщення Бучацької державної гімназії (урочисто відкрита 10 січня 1899)
• будівництво приміщення товариства «Сокул» (Бучач, нині Бучацький районний будинок культури)
• проект і будівництво приватного помешкання (1897, тепер у ньому діє Бучацька дитяча музична школа)
• приватні будинки у Бучачі та околицях
• ймовірно, будівництво приміщення повітового староства (Бучач, нині Бучацька районна бібліотека)

Світлини

Примітки

1. Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць… — С. 1.
2. Zaucha T. Kościół parafialny p.w. Narodzenia Najśw. Panny Marii i Św. Szczepana pirwszego męczenika w Potoku Złotym // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — T. 18. — 386 s. — 509 il. — S. 197—198. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
3. Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 16.
4. Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu. — Warszawa : drukarnia «Franczak» (Bydgoszcz), 2009. — S. 22. — (Zabytki kultury polskiej poza granicami kraju. Seria C, zeszyt 3.). — . (пол.)
5. Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач… — С. 25.

Джерела

• Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць // Бучаччина: історія сучасності «Береги свободи слова». — Тернопіль : ВАТ «ТВПК „Збруч”», 2008. — С. 301—302. — .
• Козак М. Будівництвом колії і гімназії в Бучачі керував італієць // Нова доба. — 2005. — № 38 (8139) (23 вер.). — С. 1.
• Козак М. (автор тексту), Бубній П. (літредактор). Бучач. Фотопутівник. — Тернопіль : Збруч, 2010. — 64 с., іл.

Посилання

• Секрет покинутих музеїв [ 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Тиждень ua.
• Червоний будинок [ 5 серпня 2016 у Wayback Machine.].
• The Secrets of Abandoned Museums [ 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (англ.)