Джереґеля

Джереґе́ля (також у множині — джереґе́лі) — назва «жіночої зачіски» в Україні; у літературі зустрічається в українській «гумористичній поемі І. Котляревського „Енеїда“» (1798 рік).

Походження назви

1) У живій українській мові XIX—XXI століть це слово невідоме — його не вживають в етнографічній літературі, тим більше в художній літературі і пресі, ЗМІ. Тому задовільного опису даної зачіски немає. Слово «джереґелі», проте, згадується в ряді авторитетних словників, очевидно виходячи з найвищого авторитета «засновника сучасної української літератури Івана Котляревського», який використав цю рідкісну назву зачіски в гумористичній поемі «Енеїда» (1798 рік):

• «Тут запліталі джереґелі, Дробушечкі на головах».

Пояснював Котляревський незрозуміле вже тоді слово джереґелі так:

• «Джереґелі — коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові».

Треба зазначити, що пародійна «Енеїда» Котляревського описує «часи заснування Риму українськими козаками „троянського Енея“»; і навмисно використовує безліч «застарілих українських слів» (в назвах страв, хмільних напоїв, трав, танців, походки, одягу, зброї і т. д.).

2) Імовірно, з «Енеїди» ця назва потрапила в маловідомий Миколи Гоголя:

• рос. «Джереґелі — коса, на голове венком сложенная».

3) Слово джегерелі (варіація "джереґелі") зустрічається в романі О. Стороженко "Марко Проклятий" (1879): "Джегерелі і друбушки ще не поразплітались, тільки довга коса..."

Слово «джереґелі» було включене в «Русско-украинский академический словарь 1924—1933 гг.» А. Кримського і С. Єфремова:

• «Мелко заплетённая коса́ — коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці). Коса́ венком — джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів)».

Проте, у зазначеному «Словнику» — вже змінена форма з «джереґелі» (множина, не має однини в Котляревського, у Гоголя) на «однина джереґеля; множина джереґелі» — тобто це поняття докорінно змінено, оскільки в Котляревського це «коси, дрібно заплетені» (тобто «декілька, багато кіс; дуже складна зачіска»), а не «одна коса».

Етимологія

Походження слова незрозуміле — у польській, російській, німецькій мовах немає й не було «жіночих зачісок» з подібними назвами^[]. Проте, науковці^[] виводять це слово з польського «пол. ceregiela» = «церемонія, метушня», множ. «ceregiele» = «церемонії»; і далі — до латинського «лат. caerimonia» = «церемонія». У тому сенсі, що це зачіска «церемоніальна; дуже складна», але ця етимологія може бути лише проміжною, адже «лат. caerimonia» = «церемонія» сама витікає :
 — з назви «лат. cerealia» = «цереалії» (див. «Цереалії»);
 — з імені дуже популярної богині-матері «лат. Cerēs Mater» = «Церера», яку греки називали «Деметра» = «Богів мати», а в Малій Азії її називали «Цибела» — з постійним епітетом «баштоносна богиня» (за те, що її корона являла собою «вежу з зубцями», або «зачіску у вигляді вежі»). «Зачіска Деметри» могла мати вигляд «вінка з колосків» або «вінка з квітів, волошок» (див. Деметра). Тобто згадана в Котляревського таємнича зачіска «джереґелі» може виявитися похідною від «зачіски богині квітучої природи».

Примітки

1. Джереґеля // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
2. Джереґелі // Російсько-українські словники на R2U.
3. Котляревський І. Енеїда ком. О.Ставицького; мал. А. Базилевича. — Київ: Радянська школа, 1989. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 серпня 2016.
4. Гоголь М. В. «Лексикон малоросійський [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.]»
5. «Российско-украинский словарь» (Російсько-український словник), буквы А-П. Украинская академия наук. Главный редактор А. Крымский. Перепечатка издания 1933 года (подготовил О. Телемко). Киев: К. І. С., 2007. — 2550 с. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 15 березня 2022.
6. Етимологічний словник української мови, в 7 т./ АН УРСР. Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. 1985. — 572 с. — С. 50.