Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Джеймс Альфред ван Аллен англ James Alfred Van Allen 7 вересня 1914 9 серпня 2006 американський фізик і астрофізик член

Джеймс Ван-Аллен

Джеймс Ван-Аллен

Джеймс Альфред ван Аллен (англ. James Alfred Van Allen; 7 вересня 1914 — 9 серпня 2006) — американський фізик і астрофізик, член Національної АН США. Відомий своїм відкриттям радіаційних поясів Землі.

Джеймс ван Аллен
image
Народився 7 вересня 1914(1914-09-07)
Маунт-Плезант, Айова
Помер 9 серпня 2006(2006-08-09) (91 рік)
Айова-Сіті, Айова
·серцева недостатність
Місце проживання США
Країна image США
Діяльність фізик, астроном, фізик-ядерник, викладач університету, професор, землезнавець
Alma mater Університет Айови
Галузь космічні дослідження
Заклад Інститут Карнегі[1][2]
Університет Айови
d[3]
Науковий ступінь бакалавр наук[d] (1935), Магістр наук[d] (1936) і доктор філософії (1939)
Аспіранти, докторанти d
d
Членство Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[4]
Американське астрономічне товариство[4]
Американське фізичне товариство[4]
Національна академія наук США[5]
Відомий завдяки: Радіаційні пояси Ван Алена
Нагороди
image Джеймс ван Аллен у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Маунт-Плезанті (штат Айова). У 1935 році закінчив Веслеївський коледж, продовжував освіту в Університеті штату Айова. У 1936 році йому був присуджений ступінь магістра наук, а в 1939 році — ступінь доктора філософії у фізиці. Під час Другої світової війни працював у відділі земного магнетизму Інституту Карнегі, а потім — у лабораторії прикладної фізики Університету Джона Гопкінса, де займався розробкою радіопідривників для зброї. У післявоєнні роки керував висотними експериментами, що проводяться за допомогою ракет «Фау-2». З 1951 року — професор фізики, зав. кафедри фізики й астрономії Університету штату Айова.

Ван Аллен брав участь у розробці «Експлорера-1» — першого американського штучного супутника Землі. За допомогою «Експлорера-1» і «Експлорера-3» його дослідницькою групою були виявлені радіаційні пояси, що оточували планету, утворені зарядженими частинками сонячного вітру. Явище отримало назву радіаційний пояс ван Аллена.

Основні наукові роботи присвячені дослідженню космічних променів, верхньої атмосфери й магнітосфери Землі, магнітосфер інших планет Сонячної системи. Один із піонерів постановки геофізичних й астрофізичних досліджень на висотних ракетах, штучних супутниках і космічних кораблях. Керував експедиціями для вивчення космічних променів у Перу (1949), затоку Аляска (1950), Гренландію (1952), а також кількома експедиціями за програмою Міжнародного геофізичного року (1957) до Арктики, Атлантики, Антарктики, Тихого океану. Був головним дослідником на супутнику «Експлорер-1», який у 1958 році виявив заряджені частинки високої енергії, що створюють радіаційні пояси навколо Землі. Брав участь у постановці наукових досліджень на 23 інших космічних апаратах, що запускалися на навколоземні орбіти і прямували до Місяця, Меркурія, Венери, Марса, Юпітера, Сатурна. Є науковим консультантом із вивчення Сонячної системи в групі планування космічних програм Національного управління з аеронавтики і дослідження космічного простору.

Під його керівництвом також були сконструйовані радіаційні детектори для перших місячних зондів і детектори енергійних заряджених частинок для автоматичної міжпланетної станції «Марінер-2». Ван Аллен брав участь у розробці космічного зонда «Галілео», що досяг Юпітера в 1995 році.

Один із членів-засновників Міжнародної академії астронавтики.

Нагороди й відзнаки

Премія з фізики Національної АН США (1949), премії Американського інституту аеронавтики і астронавтики (1949, 1960, 1961), Американського астронавтичного товариства (1958), Міжнародної академії астронавтики (1961), медаль ім. Е. Крессона Інституту Б. Франкліна (1961), премії ім. Дж. Флемінга Американського геофізичного союзу (1963, 1964), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1977).

Людина року за версією журналу Time (1960).

Виноски

  1. http://www.notablebiographies.com/newsmakers2/2007-Pu-Z/Van-Allen-James.html
  2. https://link.springer.com/referenceworkentry/10.1007%2F1-4020-4520-4_433
  3. https://clas.uiowa.edu/faculty/james-van-allen-1915-2006
  4. NNDB — 2002.
    d:Track:Q1373513
  5. https://physicstoday.scitation.org/doi/10.1063/1.2435692
  6. . Astronet. Архів оригіналу за 23 лютого 2015. Процитовано 9 вересня 2009.
  7. . Lenta.ru. 10.08.2006. Архів оригіналу за 13 червня 2008. Процитовано 9 вересня 2009.
  8. . Новости космонавтики. Архів оригіналу за 23 травня 2010. Процитовано 9 вересня 2009.

Посилання

  • (англ.)
  • Астронет [ 25 грудня 2010 у Wayback Machine.]
  • Біографія Джеймса ван Аллена (рос.)

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Dzhejms Alfred van Allen angl James Alfred Van Allen 7 veresnya 1914 9 serpnya 2006 amerikanskij fizik i astrofizik chlen Nacionalnoyi AN SShA Vidomij svoyim vidkrittyam radiacijnih poyasiv Zemli Dzhejms van AllenNarodivsya 7 veresnya 1914 1914 09 07 Maunt Plezant AjovaPomer 9 serpnya 2006 2006 08 09 91 rik Ajova Siti Ajova serceva nedostatnistMisce prozhivannya SShAKrayina SShADiyalnist fizik astronom fizik yadernik vikladach universitetu profesor zemleznavecAlma mater Universitet AjoviGaluz kosmichni doslidzhennyaZaklad Institut Karnegi 1 2 Universitet Ajovi d 3 Naukovij stupin bakalavr nauk d 1935 Magistr nauk d 1936 i doktor filosofiyi 1939 Aspiranti doktoranti d dChlenstvo Shvedska korolivska akademiya nauk Amerikanska akademiya mistectv i nauk Amerikanske filosofske tovaristvo 4 Amerikanske astronomichne tovaristvo 4 Amerikanske fizichne tovaristvo 4 Nacionalna akademiya nauk SShA 5 Vidomij zavdyaki Radiacijni poyasi Van AlenaNagorodi Grant Guggengajma 1946 Medal Elliota Kressona 1961 Premiya Vilyama Proktera za naukovi dosyagnennya 1987 d 1977 premiya Dzherarda Kojpera 1994 Premiya pam yati Rihtmayera 1960 Lyudina roku 1960 d 1991 d 1989 d 1963 d 1984 d d 1985 Dzhejms van Allen u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v Maunt Plezanti shtat Ajova U 1935 roci zakinchiv Vesleyivskij koledzh prodovzhuvav osvitu v Universiteti shtatu Ajova U 1936 roci jomu buv prisudzhenij stupin magistra nauk a v 1939 roci stupin doktora filosofiyi u fizici Pid chas Drugoyi svitovoyi vijni pracyuvav u viddili zemnogo magnetizmu Institutu Karnegi a potim u laboratoriyi prikladnoyi fiziki Universitetu Dzhona Gopkinsa de zajmavsya rozrobkoyu radiopidrivnikiv dlya zbroyi U pislyavoyenni roki keruvav visotnimi eksperimentami sho provodyatsya za dopomogoyu raket Fau 2 Z 1951 roku profesor fiziki zav kafedri fiziki j astronomiyi Universitetu shtatu Ajova Van Allen brav uchast u rozrobci Eksplorera 1 pershogo amerikanskogo shtuchnogo suputnika Zemli Za dopomogoyu Eksplorera 1 i Eksplorera 3 jogo doslidnickoyu grupoyu buli viyavleni radiacijni poyasi sho otochuvali planetu utvoreni zaryadzhenimi chastinkami sonyachnogo vitru Yavishe otrimalo nazvu radiacijnij poyas van Allena Osnovni naukovi roboti prisvyacheni doslidzhennyu kosmichnih promeniv verhnoyi atmosferi j magnitosferi Zemli magnitosfer inshih planet Sonyachnoyi sistemi Odin iz pioneriv postanovki geofizichnih j astrofizichnih doslidzhen na visotnih raketah shtuchnih suputnikah i kosmichnih korablyah Keruvav ekspediciyami dlya vivchennya kosmichnih promeniv u Peru 1949 zatoku Alyaska 1950 Grenlandiyu 1952 a takozh kilkoma ekspediciyami za programoyu Mizhnarodnogo geofizichnogo roku 1957 do Arktiki Atlantiki Antarktiki Tihogo okeanu Buv golovnim doslidnikom na suputniku Eksplorer 1 yakij u 1958 roci viyaviv zaryadzheni chastinki visokoyi energiyi sho stvoryuyut radiacijni poyasi navkolo Zemli Brav uchast u postanovci naukovih doslidzhen na 23 inshih kosmichnih aparatah sho zapuskalisya na navkolozemni orbiti i pryamuvali do Misyacya Merkuriya Veneri Marsa Yupitera Saturna Ye naukovim konsultantom iz vivchennya Sonyachnoyi sistemi v grupi planuvannya kosmichnih program Nacionalnogo upravlinnya z aeronavtiki i doslidzhennya kosmichnogo prostoru Pid jogo kerivnictvom takozh buli skonstrujovani radiacijni detektori dlya pershih misyachnih zondiv i detektori energijnih zaryadzhenih chastinok dlya avtomatichnoyi mizhplanetnoyi stanciyi Mariner 2 Van Allen brav uchast u rozrobci kosmichnogo zonda Galileo sho dosyag Yupitera v 1995 roci Odin iz chleniv zasnovnikiv Mizhnarodnoyi akademiyi astronavtiki Nagorodi j vidznakiPremiya z fiziki Nacionalnoyi AN SShA 1949 premiyi Amerikanskogo institutu aeronavtiki i astronavtiki 1949 1960 1961 Amerikanskogo astronavtichnogo tovaristva 1958 Mizhnarodnoyi akademiyi astronavtiki 1961 medal im E Kressona Institutu B Franklina 1961 premiyi im Dzh Fleminga Amerikanskogo geofizichnogo soyuzu 1963 1964 Zolota medal Londonskogo korolivskogo astronomichnogo tovaristva 1977 Lyudina roku za versiyeyu zhurnalu Time 1960 Vinoskihttp www notablebiographies com newsmakers2 2007 Pu Z Van Allen James html https link springer com referenceworkentry 10 1007 2F1 4020 4520 4 433 https clas uiowa edu faculty james van allen 1915 2006 NNDB 2002 d Track Q1373513 https physicstoday scitation org doi 10 1063 1 2435692 Astronet Arhiv originalu za 23 lyutogo 2015 Procitovano 9 veresnya 2009 Lenta ru 10 08 2006 Arhiv originalu za 13 chervnya 2008 Procitovano 9 veresnya 2009 Novosti kosmonavtiki Arhiv originalu za 23 travnya 2010 Procitovano 9 veresnya 2009 Posilannya angl Astronet 25 grudnya 2010 u Wayback Machine Biografiya Dzhejmsa van Allena ros

Дата публікації:
Топ