Дерман Абрам Борисович

|Ukrcenter= |Примітки=

Дерман Абрам Борисович
Дерман Абрам Борисович
Народився	14 листопада 1880(1880-11-14) Лисичанськ
Помер	3 серпня 1952(1952-08-03) (71 рік) Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	Російська імперія →  СРСР
Національність	єврей
Діяльність	літературний критик літературознавець публіцист
Alma mater	МДУ
Заклад	Русское богатство (журнал), Мир Божий (журнал), ^d, ^d і Заветы (журнал)
Мова творів	російська

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Дерман.

Абра́м Бори́́сович Дерман (Беркович) (рос. Дерман Абрам Борисович; *14 листопада 1880(18801114), Лисичанськ Бахмутського повіту Катеринославської губернії — †3 серпня 1952, Москва) — російський літературний критик, літературознавець, прозаїк, публіцист та театрознавець, політичний діяч Кримської Народної Республіки. Народився на території сучасної України.

Біографія

Походить з родини торговців. Закінчив Горлівське гірниче училище, працював гірничним майстром в шахтах.

На початку 1900-х років переїздить до Полтави, там з допомогою В. Г. Короленка виходить друком його перша повість «Дивне питання».

Свою літературну діяльність розпочинає 1903 року. Працював в газеті «Полтавщина», по поглядах зближується з есерами.

1907 року за активну протидержавну пропаганду висланий з Полтави. До 1914 року був під особливим поліційним наглядом.

Слухав лекції М. М. Ковалевського, навчався у Вищій школі суспільних наук в Парижі. Вчився в Московському комерційному інституті.

1916 року закінчує юридичний факультет Московського університету. В роки революції жив у Сімферополі та Балаклаві. Член Ради народних представників Таврійської губернії, секретар редакції журналу «Крымский кооператор» (1919—1920).

Друкувався в журналах, зокрема «Російське багатство», «Російська думка», «Російські записки», «Вісник Європи»,

• в газетах «Російські відомості», «Речь»,
• нариси про І. Буніна, , С. М. Сергеєва-Ценського, О. М. Толстого, К. А. Треньова, .

У 1922—1923 роках проживав в Полтаві, готуючи повне зібрання творів Короленка, після цього переїжджає до Москви.

Деякі його твори

• 1907 — цикл «Шивидкоплинні видива» — нарис про єврейський погром, що готувався.
• 1924 — «Письменники з народу та В. Г. Короленко»,
• 1934—1936 — «Переписка А. П. Чехова та О. Л. Кніппер» — редакція та примітки,
• 1938 — «Щепкін та видатні люди його часу»,
• 1938 — «Справа про ігумена Парфенія» — роман,
• 1939 — «Антон Павлович Чехов. Критико-бібліографічний нарис»,
• 1941 — «Подвиг письменника» — про В. С. Гроссмана,
• 1946 — «Життя В. Г. Короленка»,
• 1948 — «Москва в житті та творчості А. П. Чехова»,
• 1951 — «Московського Малого театру актор Щепкін»,
• 1959 — «Про майстерність Чехова».

Джерела

• Історія Полтави [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• (рос.)