Ця стаття не містить . (лютий 2019) |
«Ру́сское бога́тство» (укр. Російське багатство) — щомісячний літературний і науковий журнал, що видавався в Санкт-Петербурзі з 1876 по 1918 рік.
Початок видання
Спочатку називався «Журнал торгівлі, промисловості, землеробства і природознавства» і виходив у Санкт-Петербурзі у 1876—1878 роках три рази на місяць. Видавцем-редактором був М. Ф. Савич, що перетворив його зі свого ж «Листка Сільського Господарства та Природознавства». Після тривалої перерви, видання з'явилося знову від імені нового видавця і редактора, Д. М. Рибакова, у березні 1879, у вигляді єдиного випуску щомісячного журналу.
Артільний журнал
Розширення програми журналу пішло лише з переходом журналу у власність С. Н. Бажиновій, яка видавала його під назвою «Російське багатство» з 1880 по 1882 рік. Редактором в цей час був спершу Н. Н. Златовратський, потім П. В. Биков. У першій фазі свого існування як щомісячного журналу, «Російське багатство» являло собою скромний за обсягом, але симпатичний по загальному характеру орган, який безкорисливо видавався на артільних засадах письменниками-народниками. Участь у ньому брали здебільшого співробітники «Вітчизняних записок» та «Діла»: Н. Ф. Анненський, М. Ф. Бажин і його дружина С. Н. Бажина, В. М. Гаршин, В. А. Гольцев, П. В. Засодімський, Н. Н. Златовратський, С. Н. Кривенко, Н. І. Наумов, Ф. Д. Нефедов, В. І. Орлов, Гліб Успенський, А. І. Ертель, Н. М. Ядрінцев, критик М. А. Протопопов та інші. Н. Н. Златовратський помістив тут свого «Степового Короля Ліра», В. М. Гаршин — «Attalea princeps» і «Люди і війна». Журнал в цей період досить погано розходився і багатьма вважався посереднім. В ідеологічному відношенні був цікавий тим, що у ньому брали участь «послідовні народники», які повинні були визнати необхідність політичної боротьби, що свідчило про їхній відхід від позицій старого ортодоксального народництва. Старанно працював в цей час в «Російському багатстві» і починав свою літературну діяльність П. Ф. Якубович. Однак, незабаром співробітники розбрелися і в 1881 і 1882 роках журнал вели майже виключно П. В. Засодімський, Н. Ф. Бажин і С. Н. Бажина.
Ліберальний період
Журнал припинився на № 6 за 1882 і потім перейшов у власність Л. Є. Оболенського, який відновив його з січня 1883 і продовжував по 1891 рік включно. У цей період журнал став непоказним ліберальним органом з легким нальотом народництва. З переходом журналу до Л. Є. Оболенського головним співробітником його стає сам видавець, поміщають тут і романи, і науково-філософські статті, критичні та публіцистичні. Л. М. Толстой дав журналу кілька невеликих морально-публіцистичних статей. Зрідка поміщали статті Н. Я. Грот, Н. І. Карєєв, І. А. КЛЕЙБЕР, В. О. Португалов, Юзов (І. І. Кабліц), Гольдштейн, П. Д. Боборикін, М. К. Цебрікова, Н. А. Рубакін, Ю. І. Безродна, Атава (С. Н. Терпигорєв), І. І. Ясинський, Н. П. Вагнер, Шабельська (А. С. Монтвід) та інші письменники, публіцисти, вчені. Журнал друкував повісті маловідомих письменників, наприклад, «Останні дні» (1889) Олени Зеланд-Дубельт. У додатку журнал давав переклади наукових і філософських творів — Вундта, Спенсера і інших.
Повернення до народництва
З переходом в 1892 році «Російського багатства» в руки народників (до гуртка колишніх співробітників «Вітчизняних записок» і до О. Н. Попової) журнал поступово став одним з найбільш поширених і впливових органів друку і за обсягом. Незважаючи на низьку передплатну ціну, він мало поступався іншим «товстим» журналам. Його видавцями в 1892 р. були: Є. М. Гаршин, Н. В. Михайлівська, потім вона ж і О. Н. Попова; з № 6 за 1895 р. — Н. В. Михайлівська та В. Г. Короленко; з № 4 за 1897 р. замість Н. В. Михайлівській в соіздательство з В. Г. Короленка вступив Н. К. Михайлівський. Відповідальні редактори — П. В. Биков і С. І. Попов. У травні 1899 журнал, хоча і виходить під попередньою цензурою, припинений на 3 місяці за статтю в № 3 про останні заходи по відношенню до Фінляндії.
Період Михайлівського
До 1895 р. на чолі редакції стояли С. Н. Кривенко і В. П. Воронцов (В. В.), пізніше заснували з О. Н. Поповою «Нове Слово». З 1895 року душею журналу став Н. К. Михайлівський, майже щомісяця він поміщав у ньому (з 1893 р.) науково-критичні та громадські нотатки, під загальним заголовком «Література і життя». До складу редакції входили В. Г. Короленка, Н. Ф. Анненський, А. І. Іванчін-Писарєв. З белетристів, крім В. Г. Короленко, в «Російському багатстві» 1892—1899 рр. брали участь Н. М. Астирев, Мамін-Сибіряк, Станюкович, Потапенко, Златовратський, Гліб Успенський, Шабельська, Карпов, Засодімський, Дмитрієва, Виницкий, Безродна та ін, а також ряд письменників, які вперше дебютували перед великою публікою. До них можна віднести Л. Мельшіна (псевдонім П. Ф. Якубовича; автор звернув на себе загальну увагу нарисами «У світі знедолених»), Н. Гаріна-Михайлівського («Дитинство Теми», «Гімназисти», «Студенти»), С . Я. Єлпатьєвського, Максима Горького, Вересаєва, Євгенія Чирикова, Є. А. Ганейзера, Авілову, Булигіна та інші. По відділу критики певний час (1894—1896) діяльним співробітником був М. А. Протопопов. Критичні статті та рецензії поміщали також А. Г. Горнфельд, І. Ф. Гриневич (псевдонім П. Ф. Якубовича), Євген Соловйов та ін. Особливу увагу журнал звертав на питання внутрішнього життя і політико-економічні проблеми. Постійний огляд внутрішнього життя вели спочатку С. Н. Кривенко, пізніше С. Н. Южаков і Н. Ф. Анненський. Окремі статті з питань економіки та внутрішньої політики поміщали В. П. Воронцов (В. В.), В. Г. Яроцький, Н. А. Каблуків, Н. А. Каришев, Б. Ф. Брандт, А. А. Кауфман, Микола-он (Н. Ф. Данієльсон), Л. С. Зак, Б. Ефрусі, А. Пешехонов, Н. А. Рубакін, Ф. А. Щербина, М. Плотніков, А. В. Погожев, Г. І. Шрейдер, М. Б. Ратнер, І. П. Белоконскій, С. Ан-ський (Семен Якимович Раппопорт) та ін. Відділ іноземної політики спочатку вів В. А. Тімірязєв, потім С. Н. Южаков, який один час вів також «Щоденник Журналіста», в якому звернув на себе увагу своїми нападками на російські підручники. Великий інтерес представляли собою закордонні кореспонденції «Російського багатства», талановиті та повні живого інтересу («Листи з Франції» і «Листи з Англії» Елеонори Маркс-Евелінг, І. В. Шкловського). Статті історичного, філософського, природничого змісту поміщали В. В. Лесевич, В. А. Мякотін, П. В. Мокієвський, M. M. Ковалевський, В. І. Семевський, С. А. Венгеров, І. В. Лучицький, H. M. Ядрінцев, І. І. Іванов, А. А. Кизеветтер, Г. Н. Потанін, M. А. Антонович, M. M. Філіппов, П. Б. Струве, В. А. Фаусек, В. В. Водовозов, Є. С. Некрасова та ін. Крім цього «Російське багатство» публікаціями Михайлівського вело боротьбу як з натуралізмом в мистецтві, так і з тенденціями модернізму і символізму.
Боротьба з марксизмом
У цей період на сторінках журналу велася активна полеміка з марксизмом. У цій полеміці теоретики народництва остаточно відступили від старих народницьких догм і визнали наявність розвитку в Росії капіталізму і робітничого руху. Проте вони намагалися довести, що інтереси всіх трудящих повністю тотожні, і розвивали концепцію аграрної еволюції. Якщо не рахувати «розколу в нигілиістах» 60-х рр., Суперечка народників і марксистів вперше в історії російської інтелігенції носила настільки принциповий, світоглядний характер. Якщо для марксистів він означав спробу виходу з ідеологічного глухого кута 80-х рр., Якусь переоцінку основних цінностей в застосуванні до сформованих історичних умов, то публіцисти журналу "Російське багатство вважали себе єдиними продовжувачами традицій «Вітчизняних записок» і бачили свою роль у перетворенні країни на принципах, успадкованих від ідеології 60 — 70-х років, тобто втілювали собою своєрідну «охоронну» тенденцію в соціальному реформаторстві. Опозиція марксистської ідеології виходила не тільки від «Російського багатства», а й інших органів: від ліберальних журналів «Вісник Європи», «Російська думка», від консервативного «Російського вісника», але, як виявляється з докладного висвітлення цієї полеміки В. І. Леніним у книзі «Що таке» друзі народу «і як вони воюють проти соціал-демократів?», ініціатором і натхненником цього протистояння був саме М. К. Михайлівський і «Русское багатство», що й висунуло журнал у число провідних російських видань. У цій суперечці в усьому блиску виявився потужний полемічний талант Н. К. Михайлівського; на боці «марксистів» була перевага молодої «енергії заперечення» за висловом В. Б. Шкловського. Крім самого Н. К. Михайлівського активну участь у дискусії взяли публіцисти С. Н. Кривенко та С. Н. Южаков, історик Н. І. Карєєв, економісти В. П. Воронцов (В. В.) та Н. Ф. Данієльсон (Микола-он) та ін. З іншого боку в полеміці взяли участь усі великі соціал-демократи: Г. В. Плеханов, В. І. Засулич. У суперечках марксистів і народників, на кілька років стали основним змістом всіх провідних російських журналів, вперше зробили собі ім'я вчені та політики, які зіграли ключову роль в історичних подіях, що відбулися в Росії в найближчі чверть століття: В. І. Ленін, П. Б. Струве, Н. А. Бердяєв, С. М. Булгаков та ін. У філософському відношенні в «Російському багатстві» розвивалися тенденції зближення з емпіріокритицизм.
Літературний відділ
Літературний відділ журналу, по суті, мало відрізнявся від літературних відділів інших провідних журналів того часу за винятком традиційної відсутності модерністів, символістів та інших представників літературних течій, які зароджувалися. Але В. Г. Короленко як літературний редактор відсутність великих літературних імен компенсував великою кількістю якісної перекладної белетристики. Він знайомив читача з творами Бйорнсона, Голсуорсі, Уеллса, Вассермана, Войнич, польських авторів: С.Жеромского, В.Реймонта, М.Конопіцкой, Б.Пруса, А.Струга, Е.Ожешко, що також було традиційним для російських журналів. Згадані вище Н. Г. Гарін, В.Вересаєв, Е.Чіріков, Д. Н. Мамін-Сибіряк, Максим Горький а також А. І. Купрін, К. Д. Бальмонт, І. Бунін, В.Серошевський, активно співпрацювали з журналом в середині 90-х років, з тих чи інших причин вони залишили журнал до кінця 90-х років. Ймовірно, не в останню роль унаслідок ідеологічної поразки народників в суперечці з марксистами. У журналі формується вузьке коло «своїх» авторів: «козачий письменник» Ф. Д. Крюков, поети П. Ф. Якубович, Г.Вяткін, В. В. Башкін, Ада Чумаченко, Віктор Чернов, прозаїки Борис Савінков, (останні двоє — відомі керівники партії есерів) Семен Подьячий, В. В. Муйжель, і деякі інші менш значні автори. Характерно, що їх творчість не несе в собі нічого типово «народницького» в тому розумінні, в якому творили у ту пору. Н. Н. Златовратський і П. В. Засодімський друкувалися на початку століття не в «Російському багатстві», а в інших журналах. Серед найбільш значних «чужих» авторів, що публікувалися перед Жовтневою революцією, варто назвати І. С. Шмельова, І. Еренбурга, П.Романова, А.Неверова, Дем'яна Бєдного.
У 1906 році опальний журнал змушений був змінювати назви «Російське багатство» за великим рахунком журнал вузькопартійний, його історія — це історія протистояння як правим, так і лівим, історія боротьби з реакцією, беззаконнями, бюрократією, буржуазією, марксистами, толстовцями, декадентами, чорносотенцями, націоналістами, церквою, кадетами, октябристами, соціал-демократами і т. ін. У свідомості сучасників він був цінний саме політичною гостротою виступів, а не літературними шедеврами. Сам В. Г. Короленко помістив у журналі відносно небагато чисто художніх творів. У цьому сенсі показовими його публіцистичні виступи проти націоналістів у «Справі Бейліса» у 1913 р.
Після двох революцій
Після смерті Михайлівського в 1904 році і Революції 1905 року «Російське багатство» під керівництвом Короленка продовжило дрейф від народництва до лібералізму. Група основних учасників втративши колишню популярність журналу з приєднанням до них А. Б. Петрищева і Ф. Д. Крюкова дотримувалася платформи «народних соціалістів». У цей час роль найбільш помітного (але не найвпливовішого) публіциста переходить до А. В. Пешехонова. У 1906 році «Російське багатство» було закрито урядом і виходило під ім'ям «Сучасних записок» і «Сучасності»; з травня 1906 колишню назву було повернуто. З вересня 1914 до березня 1917 року за тією ж причиною журнал іменувався вже «Російськими записками». Під час Першої світової війни журнал займав захисну позицію. Колектив журналу вороже зустрів Жовтневу революцію 1917 року, у зв'язку з чим в 1918 році журнал був остаточно закритий.
Примітки
- Русское Богатство: [Хронологический список русских периодических изданий. № 1261]. — 1995
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno lyutij 2019 Ru sskoe boga tstvo ukr Rosijske bagatstvo shomisyachnij literaturnij i naukovij zhurnal sho vidavavsya v Sankt Peterburzi z 1876 po 1918 rik 1895Pochatok vidannyaSpochatku nazivavsya Zhurnal torgivli promislovosti zemlerobstva i prirodoznavstva i vihodiv u Sankt Peterburzi u 1876 1878 rokah tri razi na misyac Vidavcem redaktorom buv M F Savich sho peretvoriv jogo zi svogo zh Listka Silskogo Gospodarstva ta Prirodoznavstva Pislya trivaloyi perervi vidannya z yavilosya znovu vid imeni novogo vidavcya i redaktora D M Ribakova u berezni 1879 u viglyadi yedinogo vipusku shomisyachnogo zhurnalu Artilnij zhurnalRozshirennya programi zhurnalu pishlo lishe z perehodom zhurnalu u vlasnist S N Bazhinovij yaka vidavala jogo pid nazvoyu Rosijske bagatstvo z 1880 po 1882 rik Redaktorom v cej chas buv spershu N N Zlatovratskij potim P V Bikov U pershij fazi svogo isnuvannya yak shomisyachnogo zhurnalu Rosijske bagatstvo yavlyalo soboyu skromnij za obsyagom ale simpatichnij po zagalnomu harakteru organ yakij bezkorislivo vidavavsya na artilnih zasadah pismennikami narodnikami Uchast u nomu brali zdebilshogo spivrobitniki Vitchiznyanih zapisok ta Dila N F Annenskij M F Bazhin i jogo druzhina S N Bazhina V M Garshin V A Golcev P V Zasodimskij N N Zlatovratskij S N Krivenko N I Naumov F D Nefedov V I Orlov Glib Uspenskij A I Ertel N M Yadrincev kritik M A Protopopov ta inshi N N Zlatovratskij pomistiv tut svogo Stepovogo Korolya Lira V M Garshin Attalea princeps i Lyudi i vijna Zhurnal v cej period dosit pogano rozhodivsya i bagatma vvazhavsya poserednim V ideologichnomu vidnoshenni buv cikavij tim sho u nomu brali uchast poslidovni narodniki yaki povinni buli viznati neobhidnist politichnoyi borotbi sho svidchilo pro yihnij vidhid vid pozicij starogo ortodoksalnogo narodnictva Staranno pracyuvav v cej chas v Rosijskomu bagatstvi i pochinav svoyu literaturnu diyalnist P F Yakubovich Odnak nezabarom spivrobitniki rozbrelisya i v 1881 i 1882 rokah zhurnal veli majzhe viklyuchno P V Zasodimskij N F Bazhin i S N Bazhina Liberalnij periodZhurnal pripinivsya na 6 za 1882 i potim perejshov u vlasnist L Ye Obolenskogo yakij vidnoviv jogo z sichnya 1883 i prodovzhuvav po 1891 rik vklyuchno U cej period zhurnal stav nepokaznim liberalnim organom z legkim nalotom narodnictva Z perehodom zhurnalu do L Ye Obolenskogo golovnim spivrobitnikom jogo staye sam vidavec pomishayut tut i romani i naukovo filosofski statti kritichni ta publicistichni L M Tolstoj dav zhurnalu kilka nevelikih moralno publicistichnih statej Zridka pomishali statti N Ya Grot N I Karyeyev I A KLEJBER V O Portugalov Yuzov I I Kablic Goldshtejn P D Boborikin M K Cebrikova N A Rubakin Yu I Bezrodna Atava S N Terpigoryev I I Yasinskij N P Vagner Shabelska A S Montvid ta inshi pismenniki publicisti vcheni Zhurnal drukuvav povisti malovidomih pismennikiv napriklad Ostanni dni 1889 Oleni Zeland Dubelt U dodatku zhurnal davav perekladi naukovih i filosofskih tvoriv Vundta Spensera i inshih Povernennya do narodnictvaZ perehodom v 1892 roci Rosijskogo bagatstva v ruki narodnikiv do gurtka kolishnih spivrobitnikiv Vitchiznyanih zapisok i do O N Popovoyi zhurnal postupovo stav odnim z najbilsh poshirenih i vplivovih organiv druku i za obsyagom Nezvazhayuchi na nizku peredplatnu cinu vin malo postupavsya inshim tovstim zhurnalam Jogo vidavcyami v 1892 r buli Ye M Garshin N V Mihajlivska potim vona zh i O N Popova z 6 za 1895 r N V Mihajlivska ta V G Korolenko z 4 za 1897 r zamist N V Mihajlivskij v soizdatelstvo z V G Korolenka vstupiv N K Mihajlivskij Vidpovidalni redaktori P V Bikov i S I Popov U travni 1899 zhurnal hocha i vihodit pid poperednoyu cenzuroyu pripinenij na 3 misyaci za stattyu v 3 pro ostanni zahodi po vidnoshennyu do Finlyandiyi Period MihajlivskogoDo 1895 r na choli redakciyi stoyali S N Krivenko i V P Voroncov V V piznishe zasnuvali z O N Popovoyu Nove Slovo Z 1895 roku dusheyu zhurnalu stav N K Mihajlivskij majzhe shomisyacya vin pomishav u nomu z 1893 r naukovo kritichni ta gromadski notatki pid zagalnim zagolovkom Literatura i zhittya Do skladu redakciyi vhodili V G Korolenka N F Annenskij A I Ivanchin Pisaryev Z beletristiv krim V G Korolenko v Rosijskomu bagatstvi 1892 1899 rr brali uchast N M Astirev Mamin Sibiryak Stanyukovich Potapenko Zlatovratskij Glib Uspenskij Shabelska Karpov Zasodimskij Dmitriyeva Vinickij Bezrodna ta in a takozh ryad pismennikiv yaki vpershe debyutuvali pered velikoyu publikoyu Do nih mozhna vidnesti L Melshina psevdonim P F Yakubovicha avtor zvernuv na sebe zagalnu uvagu narisami U sviti znedolenih N Garina Mihajlivskogo Ditinstvo Temi Gimnazisti Studenti S Ya Yelpatyevskogo Maksima Gorkogo Veresayeva Yevgeniya Chirikova Ye A Ganejzera Avilovu Buligina ta inshi Po viddilu kritiki pevnij chas 1894 1896 diyalnim spivrobitnikom buv M A Protopopov Kritichni statti ta recenziyi pomishali takozh A G Gornfeld I F Grinevich psevdonim P F Yakubovicha Yevgen Solovjov ta in Osoblivu uvagu zhurnal zvertav na pitannya vnutrishnogo zhittya i politiko ekonomichni problemi Postijnij oglyad vnutrishnogo zhittya veli spochatku S N Krivenko piznishe S N Yuzhakov i N F Annenskij Okremi statti z pitan ekonomiki ta vnutrishnoyi politiki pomishali V P Voroncov V V V G Yarockij N A Kablukiv N A Karishev B F Brandt A A Kaufman Mikola on N F Daniyelson L S Zak B Efrusi A Peshehonov N A Rubakin F A Sherbina M Plotnikov A V Pogozhev G I Shrejder M B Ratner I P Belokonskij S An skij Semen Yakimovich Rappoport ta in Viddil inozemnoyi politiki spochatku viv V A Timiryazyev potim S N Yuzhakov yakij odin chas viv takozh Shodennik Zhurnalista v yakomu zvernuv na sebe uvagu svoyimi napadkami na rosijski pidruchniki Velikij interes predstavlyali soboyu zakordonni korespondenciyi Rosijskogo bagatstva talanoviti ta povni zhivogo interesu Listi z Franciyi i Listi z Angliyi Eleonori Marks Eveling I V Shklovskogo Statti istorichnogo filosofskogo prirodnichogo zmistu pomishali V V Lesevich V A Myakotin P V Mokiyevskij M M Kovalevskij V I Semevskij S A Vengerov I V Luchickij H M Yadrincev I I Ivanov A A Kizevetter G N Potanin M A Antonovich M M Filippov P B Struve V A Fausek V V Vodovozov Ye S Nekrasova ta in Krim cogo Rosijske bagatstvo publikaciyami Mihajlivskogo velo borotbu yak z naturalizmom v mistectvi tak i z tendenciyami modernizmu i simvolizmu Borotba z marksizmomU cej period na storinkah zhurnalu velasya aktivna polemika z marksizmom U cij polemici teoretiki narodnictva ostatochno vidstupili vid starih narodnickih dogm i viznali nayavnist rozvitku v Rosiyi kapitalizmu i robitnichogo ruhu Prote voni namagalisya dovesti sho interesi vsih trudyashih povnistyu totozhni i rozvivali koncepciyu agrarnoyi evolyuciyi Yaksho ne rahuvati rozkolu v nigiliistah 60 h rr Superechka narodnikiv i marksistiv vpershe v istoriyi rosijskoyi inteligenciyi nosila nastilki principovij svitoglyadnij harakter Yaksho dlya marksistiv vin oznachav sprobu vihodu z ideologichnogo gluhogo kuta 80 h rr Yakus pereocinku osnovnih cinnostej v zastosuvanni do sformovanih istorichnih umov to publicisti zhurnalu Rosijske bagatstvo vvazhali sebe yedinimi prodovzhuvachami tradicij Vitchiznyanih zapisok i bachili svoyu rol u peretvorenni krayini na principah uspadkovanih vid ideologiyi 60 70 h rokiv tobto vtilyuvali soboyu svoyeridnu ohoronnu tendenciyu v socialnomu reformatorstvi Opoziciya marksistskoyi ideologiyi vihodila ne tilki vid Rosijskogo bagatstva a j inshih organiv vid liberalnih zhurnaliv Visnik Yevropi Rosijska dumka vid konservativnogo Rosijskogo visnika ale yak viyavlyayetsya z dokladnogo visvitlennya ciyeyi polemiki V I Leninim u knizi Sho take druzi narodu i yak voni voyuyut proti social demokrativ iniciatorom i nathnennikom cogo protistoyannya buv same M K Mihajlivskij i Russkoe bagatstvo sho j visunulo zhurnal u chislo providnih rosijskih vidan U cij superechci v usomu blisku viyavivsya potuzhnij polemichnij talant N K Mihajlivskogo na boci marksistiv bula perevaga molodoyi energiyi zaperechennya za vislovom V B Shklovskogo Krim samogo N K Mihajlivskogo aktivnu uchast u diskusiyi vzyali publicisti S N Krivenko ta S N Yuzhakov istorik N I Karyeyev ekonomisti V P Voroncov V V ta N F Daniyelson Mikola on ta in Z inshogo boku v polemici vzyali uchast usi veliki social demokrati G V Plehanov V I Zasulich U superechkah marksistiv i narodnikiv na kilka rokiv stali osnovnim zmistom vsih providnih rosijskih zhurnaliv vpershe zrobili sobi im ya vcheni ta politiki yaki zigrali klyuchovu rol v istorichnih podiyah sho vidbulisya v Rosiyi v najblizhchi chvert stolittya V I Lenin P B Struve N A Berdyayev S M Bulgakov ta in U filosofskomu vidnoshenni v Rosijskomu bagatstvi rozvivalisya tendenciyi zblizhennya z empiriokriticizm Literaturnij viddilLiteraturnij viddil zhurnalu po suti malo vidriznyavsya vid literaturnih viddiliv inshih providnih zhurnaliv togo chasu za vinyatkom tradicijnoyi vidsutnosti modernistiv simvolistiv ta inshih predstavnikiv literaturnih techij yaki zarodzhuvalisya Ale V G Korolenko yak literaturnij redaktor vidsutnist velikih literaturnih imen kompensuvav velikoyu kilkistyu yakisnoyi perekladnoyi beletristiki Vin znajomiv chitacha z tvorami Bjornsona Golsuorsi Uellsa Vassermana Vojnich polskih avtoriv S Zheromskogo V Rejmonta M Konopickoj B Prusa A Struga E Ozheshko sho takozh bulo tradicijnim dlya rosijskih zhurnaliv Zgadani vishe N G Garin V Veresayev E Chirikov D N Mamin Sibiryak Maksim Gorkij a takozh A I Kuprin K D Balmont I Bunin V Seroshevskij aktivno spivpracyuvali z zhurnalom v seredini 90 h rokiv z tih chi inshih prichin voni zalishili zhurnal do kincya 90 h rokiv Jmovirno ne v ostannyu rol unaslidok ideologichnoyi porazki narodnikiv v superechci z marksistami U zhurnali formuyetsya vuzke kolo svoyih avtoriv kozachij pismennik F D Kryukov poeti P F Yakubovich G Vyatkin V V Bashkin Ada Chumachenko Viktor Chernov prozayiki Boris Savinkov ostanni dvoye vidomi kerivniki partiyi eseriv Semen Podyachij V V Mujzhel i deyaki inshi mensh znachni avtori Harakterno sho yih tvorchist ne nese v sobi nichogo tipovo narodnickogo v tomu rozuminni v yakomu tvorili u tu poru N N Zlatovratskij i P V Zasodimskij drukuvalisya na pochatku stolittya ne v Rosijskomu bagatstvi a v inshih zhurnalah Sered najbilsh znachnih chuzhih avtoriv sho publikuvalisya pered Zhovtnevoyu revolyuciyeyu varto nazvati I S Shmelova I Erenburga P Romanova A Neverova Dem yana Byednogo U 1906 roci opalnij zhurnal zmushenij buv zminyuvati nazvi Rosijske bagatstvo za velikim rahunkom zhurnal vuzkopartijnij jogo istoriya ce istoriya protistoyannya yak pravim tak i livim istoriya borotbi z reakciyeyu bezzakonnyami byurokratiyeyu burzhuaziyeyu marksistami tolstovcyami dekadentami chornosotencyami nacionalistami cerkvoyu kadetami oktyabristami social demokratami i t in U svidomosti suchasnikiv vin buv cinnij same politichnoyu gostrotoyu vistupiv a ne literaturnimi shedevrami Sam V G Korolenko pomistiv u zhurnali vidnosno nebagato chisto hudozhnih tvoriv U comu sensi pokazovimi jogo publicistichni vistupi proti nacionalistiv u Spravi Bejlisa u 1913 r Pislya dvoh revolyucijPislya smerti Mihajlivskogo v 1904 roci i Revolyuciyi 1905 roku Rosijske bagatstvo pid kerivnictvom Korolenka prodovzhilo drejf vid narodnictva do liberalizmu Grupa osnovnih uchasnikiv vtrativshi kolishnyu populyarnist zhurnalu z priyednannyam do nih A B Petrisheva i F D Kryukova dotrimuvalasya platformi narodnih socialistiv U cej chas rol najbilsh pomitnogo ale ne najvplivovishogo publicista perehodit do A V Peshehonova U 1906 roci Rosijske bagatstvo bulo zakrito uryadom i vihodilo pid im yam Suchasnih zapisok i Suchasnosti z travnya 1906 kolishnyu nazvu bulo povernuto Z veresnya 1914 do bereznya 1917 roku za tiyeyu zh prichinoyu zhurnal imenuvavsya vzhe Rosijskimi zapiskami Pid chas Pershoyi svitovoyi vijni zhurnal zajmav zahisnu poziciyu Kolektiv zhurnalu vorozhe zustriv Zhovtnevu revolyuciyu 1917 roku u zv yazku z chim v 1918 roci zhurnal buv ostatochno zakritij PrimitkiRusskoe Bogatstvo Hronologicheskij spisok russkih periodicheskih izdanij 1261 1995