Девід Джонсон (футболіст, 1951)

Девід Джонсон (англ. David Johnson, 23 жовтня 1951, Ліверпуль — 23 листопада 2022) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника.

Девід Джонсон
Особисті дані
Народження	23 жовтня 1951(1951-10-23)
	Ліверпуль, Англія
Смерть	23 листопада 2022(2022-11-23) (71 рік)
Громадянство	Англія
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1967–1969	«Евертон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1969–1972 «Евертон» 49 (11) 1972–1976 «Іпсвіч Таун» 136 (35) 1976–1982 «Ліверпуль» 148 (55) 1982–1984 «Евертон» 40 (4) 1984 →  «Барнслі» 4 (1) 1984 «Манчестер Сіті» 6 (1) 1984 17 (4) 1984–1985 «Престон Норт-Енд» 24 (3)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1975–1980 Англія 8 (6)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1985–1986 «Барроу»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Ліверпуль», з яким став триразовим переможцем Кубка європейських чемпіонів, володарем Суперкубка УЄФА та ряду національних трофеїв, а також національну збірну Англії, у складі якої був учасником чемпіонату Європи.

Помер 25 листопада 2022 року

Клубна кар'єра

Народився 23 жовтня 1951 року в місті Ліверпуль. Вихованець клубу «Евертон» з рідного міста. У дорослому футболі дебютував 1969 року виступами за цю ж команду «Евертон», в якій провів три сезони, взявши участь у 49 матчах чемпіонату і забивши 11 голів. За цей час виборов титул володаря Суперкубка Англії у 1970 році, хоча на полі в тому матчі не виходив.

В листопаді 1972 року Джонсон перейшов у «Іпсвіч Таун» Боббі Робсона, де провів 4 сезони як основний гравець. У складі цієї команди Джонсон вибив мадридський «Реал» з Кубка УЄФА 1973/74. Вдома команда виграла 1:0, а на «Сантьяго Бернабеу» втримала нульову нічию. Девід став героєм протистояння свого клубу проти «Лаціо» на наступній стадії — перший матч його команда виграла вдома 4:0, причому італійці грали дуже грубо, завдавши Джонсону травму, яка змусила його покинути поле і пропустити наступні кілька матчів. А в матчі-відповіді Робсон випустив Джонсона на заміну на 88-й хвилині за рахунку 4:1 на користь італійців і вже за дві хвилини Девід забив гол, який остаточно вивів команду до 1/8 фіналу.

У 1976 році «Тоттенгем Готспур» запропонував за Джонсона 200 тисяч фунтів, але він відмовився їхати в Лондон, але коли з пропозицією про покупку звернувся «Ліверпуль», Девід погодився і перейшов в команду, яку на той час тренував Боб Пейслі. Джонсон у новій команді боровся за місце в складі з такими зіркам як Кевін Кіган, Джон Тошак і , тому Джонсон в свій перший сезон здебільшого виходив на заміну, а команда йшла до свого «треблу», але в результаті змогла оформити лише «золотий дубль», поступившись «Манчестер Юнайтед» у фіналі Кубка Англії (1:2) і вигравши чемпіонат Англії і Кубок європейських чемпіонів, у фіналі якого Джонсон залишився на лаві запасних. Незабаром Кіган, а за ним і Тошак пішли з клубу, а замість них в команді з'явився Кенні Далгліш. Джонсон продовжував залишатися гравцем, який то випадав зі стартового складу, то повертався в нього знову, не зігравши і в наступному виграному фіналі Кубка європейських чемпіонів 1978 року. У квітні 1978 року Джонсон забив гол за «Ліверпуль» у мерсісайдському дербі на «Гудісон-Парку», ставши першим гравцем, який забив за обидва клуби у мерсісайдському дербі. Згодом лише один гравець, Пітер Бердслі, зумів повторити це досягнення.

З сезону 1978/79 Джонсон став основним гравцем «червоних» і головним голеодором, забивши у наступних двох сезонах 16 і 21 гол в Першому дивізіоні і вигравши в кожному з них чемпіонство. А в 1981 році він виграв з командою третій Кубок європейських чемпіонів, зігравши в тому числі і у фіналі проти «Реала») та перший Кубок Ліги. З появою в клубі молодого і перспективного Іана Раша, якого Пейслі став награвати в парі з Далглішем, Джонсон остаточно втратив місце в основі і в результаті в серпні 1982 року тридцятирічний нападник вирішив покинути клуб, вигравши у сезоні 1981/82 своє 4 чемпіонство, хоча і зіграв у тому турнірі лише 15 ігор і забивши 2 голи.

В серпні 1982 року за 100 000 фунтів стерлінгів повернувся в «Евертон», де провів свої останні 40 матчів у вищому англійському дивізіоні, після чого грав у Другому дивізіоні за «Барнслі» та «Манчестер Сіті».

В сезоні 1981 року Джонсон виступав за американський клуб Північноамериканської футбольної ліги , в якому забив 4 голи у 17 іграх.

Завершив ігрову кар'єру на батьківщині у команді «Престон Норт-Енд», за яку виступав у сезоні 1984/85 в Третьому дивізіоні, після чого з жовтня 1965 по березень 1986 року був граючим тренером клубу «Барроу».

Виступи за збірну

21 травня 1975 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії в грі домашнього чемпіонаті Великої Британії проти Уельсу (2:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, де зіграв у одному матчі проти Бельгії (1:1), а команда не вийшла з групи.

Цей матч став останнім для Девіда за збірну. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 6 років, провів у її формі 8 матчів, забивши 6 голів.

Титули і досягнення

• Чемпіон Англії (4):

«Ліверпуль»: 1976/77, 1978/79, 1979/80, 1981/82

• Володар Кубка англійської ліги (2):

«Ліверпуль»: 1980/81, 1981/82

• Володар Суперкубка Англії (4):

«Евертон»: 1970

«Ліверпуль»: 1977, 1979, 1980

• Переможець Кубка європейських чемпіонів (3):

«Ліверпуль»: 1976/77, 1977/78, 1980/81

• Володар Суперкубка УЄФА (1):

«Ліверпуль»: 1977

Індивідуальні

• Включений до команди року Першого дивізіону Футбольної ліги: 1979/80
• Включений до Зали слави «Іпсвіч Таун»: 2016

Примітки

1. Liverpool career stats for David Johnson - LFChistory - Stats galore for Liverpool FC!. www.lfchistory.net. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
2. James Pearce (25 вересня 2008). David Johnson: I lived the dream with derby winners for Liverpool and Everton. Liverpool Banter. Liverpool Echo & Daily Post. Архів оригіналу за 11 травня 2011. Процитовано 18 жовтня 2010.
3. Archive: Peter Beardsley. Mirror Football. Trinity Mirror. Архів оригіналу за 13 жовтня 2012. Процитовано 18 жовтня 2010.
4. Дэвид Джонсон (David Johnson) - Footballplayers.ru - Футболисты мира. footballplayers.ru. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
5. Дэвид Джонсон (David Johnson): Биография, статистика, новости, фото. LiverBird.ru: Liverpool FC / ФК Ливерпуль: Сайт русскоязычных болельщиков «красных» (рос.). Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
6. NASL-Dave Johnson. nasljerseys.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
7. DAVID JOHNSON. www.neilbrown.newcastlefans.com. Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 4 травня 2021.
8. englandstats.com | 492 — England 2-2 Wales, Wednesday, 21st May 1975. www.englandstats.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
9. englandstats.com | 908 David Johnson (1975—1980). www.englandstats.com. Архів оригіналу за 4 травня 2021. Процитовано 4 травня 2021.
10. Lynch. The Official P.F.A. Footballers Heroes. с. 143.
11. Pearce, Steve (18 березня 2016). Hall of Fame Awards 2016. Ipswich Town F.C. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 8 серпня 2016.

Посилання

• Девід Джонсон (футболіст) на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Девід Джонсон на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Девід Джонсон на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Девід Джонсон на сайті Eu-football.info (англ.)