Двійковий код

Двійко́вий код (іноді біна́рний код) — код, за використання якого повідомлення передаються послідовностями (секвенціями) з двох символів (наприклад, «1» та «0»).

Слово «Wikipedia» закодоване бінарним ASCII-кодом.

Велике значення двійковий код має в цифровій обробці інформації.

З комбінаторики відомо, що в загальному випадку число комбінацій (кодів) n-розрядного двійкового коду дорівнює числу ( розміщень з повтореннями):

${\displaystyle {\bar {A}}(2,n)={\bar {A}}_{2}^{n}=2^{n}}$,

де ${\displaystyle {\bar {A}}(2,n)={\bar {A}}_{2}^{n}}$ — число кодів, ${\displaystyle \ n}$ — число розрядів двійкового коду.

Таблиця двійкових кодів

числове (буквене) значення	двійковий код
0	0000
1	0001
2	0010
3	0011
4	0100
5	0101
6	0110
7	0111
8	1000
9	1001
A	1010
B	1011
C	1100
D	1101
E	1110
F	1111

Приклад «доісторичного» використання коду

Двійковий код на пам'ятній монеті НБУ

Інки мали свою систему лічби кіпу, яка фізично являла собою мотузкові сплетення і вузлики. Генрі Ертан виявив, що у вузликах закладено якийсь код, найбільше схожий на двійкову систему числення.

У комбінаторній хімії

Спосіб опису співвідношення між набором тегів і відповідних їм лігандів, де про ідентичність структурного блоку свідчить присутність або відсутність цього тегу або набору тегів (тобто використовуються два біти 1 та 0).

Див. також

• Двійкова система числення
• Вісімкова система числення
• Шістнадцяткова система числення

Примітки

1. Инки изобрели двоичный код за 500 лет до компьютера [ 2011-08-06 у Wayback Machine.] (рос.)