Дверницький Юзеф

Юзеф Дверницький (пол. Józef Dwernicki; 19 березня 1779, Варшава — 23 листопада 1857, Лопатин, Галичині, нині — Львівська область) — польський військовик, генерал, кавалерійський командир під час польського повстання 1831 року.

Юзеф Дверницький
пол. Józef Dwernicki
Народився	19 березня 1779(1779-03-19)^[1] Варшава, Річ Посполита
Помер	23 вересня 1857(1857-09-23) (78 років) Лопатин, Радехівський район, Львівська область, Україна
Поховання	Лопатин
Країна	Російська імперія Річ Посполита
Діяльність	офіцер
Учасник	Австро-французька війна
Військове звання	генерал
Рід	^d
Діти	^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Надгробок на могилі генерала Юзефа Дверницького у Лопатині

Біографія

Належав до старого шляхетського роду герба Сас. У 20 років пішов добровольцем до кінної артилерії, але через рік покинув службу. У 1809 році разом з набраним особисто кінним відділом вступив до війська Князівства Варшавського, що вело війну із Австрією. Під час війни отримав звання капітана й золотий хрест ордена Virtuti Militari. У 1812 році взяв участь у поході Наполеона на Москву, під час відступу французької армії командував полком та заслужив Срібного Хреста Virtuti Militari та французький Орден Почесного легіону. Він взяв участь у кампанії 1813—1814 років, в тому числі у битві під Лейпцигом 1813 року.

Після повернення до Польщі отримав командування уланським полком. Через свою репутацію доброго кавалериста великий князь Костянтин доручив йому укласти кавалерійський статут для армії Царства Польського, а тоді він працював над перекладом статутів Російської армії. Звання бригадного генерала йому надали в 1829 році, але через відсутність відповідної вакансії продовжував командувати полком (3-й кінно-єгерський полк Царства Польського).

З початком повстання 1830—1831 року займався розбудовою кавалерії польської армії, до січня 1831 року підготувавши 18 нових боєготових ескадронів. 14 лютого 1831 року командував польським корпусом, що розбив ^[pl] кінно-єгерську російську дивізію ^[pl]. У подальшій ^[pl] під Новою Вессю переміг російський корпус ^[pl]. На початку квітня 1831 року очолив експедицію на Волинь, де після боїв з корпусом генерала Ридіґера був змушений перейти через австрійський кордон і був інтернований.

З Австрії Дверницький у 1832 році перебрався до Франції, де у 1832—1834 очолював Польський національний комітет. У 1836 році він був висланий з Франції за звинуваченням у підготовці повстання і переїхав до Англії. У 1848 році він повернувся до австрійської Галичини. В останні роки свого життя він написав мемуари, опубліковані в 1870 році.

Помер у 1857 році в Лопатині (нині — Львівська область), де й похований.

Дверницького вважають найкращим кавалерійським генералом повстання 1831 року.

Сім'я

Донька — Гортензія, її син — Ян Дуклян Пузина (13 вересня 1842, Гвіздець) — кардинал, краківський єпископ РКЦ.

Вшанування

• У Львові протягом 1885—1946 років була вулиця Двєрніцького. Нині це три вулиці: Іларіона Свєнціцького, та Миколи Лемика.

Примітки

1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
   d:Track:Q96022943
2. Також як місце народження зустрічаються родові маєтності Дверницьких на Поділлі над Збручем, Завалля (так вказано на надгробку Дверницького у Львові) або Балин
3. Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów Libra PL, 2013. — S. 71. (пол.)
4. Jan Kracik Puzyna Jan Duklan Maurycy Paweł // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. XXIX/4, zeszyt 119. — S. 488—492. (пол.)
5. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. ХІІІ—ХХ століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 55. — .

Джерела

• Дверницький // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.