Даниліна Лариса Михайлівна

Лариса Михайлівна Даніліна (нар. 23 березня 1938 року, в селі Гуляйполе Черкаської області, Українська РСР) — радянська і російська актриса театру і кіно, майстер дубляжу. Озвучувала понад двісті радянських та іноземних фільмів. Заслужена артистка Російської Федерації (1993).

Даніліна Лариса МихайлівнаДата народження23 березня 1938(1938-03-23)^[1] (86 років)Місце народженняГуляйполе, Катеринопільський район, Київська область, Українська РСР, СРСРГромадянство СРСР
 РосіяAlma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1962)ПрофесіяакторкаНагороди

IMDbID 0200213

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Даніліна.

Перші кроки

Після закінчення акторського відділення ВДІКУ (майстерня Козінцева-Скворцова) в 1962 році, Лариса Даніліна почала зніматися в кінофільмах. Кілька років з 1969 року грала у складі «Театру Кіноактора».

Одружилась з радянським режисером та філософом Євгеном Львовичем Шифферсом (1934—1997).

Актриса

Перша головна роль — Марет, у короткометражному фільмі «Сліди стираються з каміння» (1959)

Разом з Глібом Стриженовым в одній з головних ролей у фільмі «Сорок хвилин до світанку» (1963)

Виконавиця головної ролі Люби у фільмі «Першоросіяни» (рос. «Первороссияне»; 1967). Фільм Євгена Шифферса згодом був заборонений до показу і його відновлена версія вперше побачила світ у 2009 році.

З помітних ролей Лариси Даніліна можна відзначити образ Наташі у фільмі «Ад'ютант його превосходительства».

Майстриня дубляжу

Перша відома робота в дубляжі у Лариси Даніліної відбулася в 1962 році, коли вона дублювала Моніку Вітті у фільмі Мікеланджело Антоніоні «Затемнення» (режисер дубляжу Галина Водяницька).

Потім Лариса Даніліна озвучувала Елізабет Тейлор у фільмі «Клеопатра» (1963). Серену Вергано в ролі Бланкі в фільмі «Нехай говорять» (1968). Інгрід Бергман в «Кольорі кактуса» (1969). Клаудія Кардинале у фільмі «Червоний намет» (1969). Софі Лорен у фільмі «Соняшники» (1970). Пратіму Деві в індійському фільмі «Зіта і Гіта» (1972). Ванессу Редгрейв у фільмі «Убивство у „Східному експресі“» (1974). Ракель Велч у фільмі «Потвора» (1977). Софіко Чіаурелі в картині «Кілька інтерв'ю з особистих питань» (1978). Софію Ротару у фільмі «Душа» (1981), Анні Жирардо у фільмі «Сюрприз Афродіти» (1981). Всього, згідно з фільмографії на сайті «Кинопоиск», Лариса Даніліна брала участь в озвучуванні понад 200 радянських та зарубіжних кінофільмів.

У 2011 році Лариса Даніліна знялася в документальному фільмі «Легенди радянського кінодубляжу (виходять з тіні)». Фільм побудований на інтерв'ю з майстрами озвучування іноземних фільмів часів СРСР і відкриває завісу над таємницями цієї кінопрофесії.

Вибрана фільмографія

• 1959 — Сліди стираються з каменів. Марет (короткометражний фільм).
• 1963 — Сорок хвилин до світанку, режисер Борис Рыцарев. Ніна.
• 1965 — Змова послів, режисер Микола Розанцев. Співачка Дагмара.
• 1965 — Серце матері, режисер Марк Донськой. Вчителька Раїса Романівна.
• 1967 — Первороссияне, режисери Євген Шифферс / Олександр Іванов. Революціонерка Люба Гремякина.
• 1968 — Ад'ютант його превосходительства, режисер Євген Ташков. Зв'язкова Наташа.
• 1969 — Головний свідок, режисер Аїда Манасарова. Софія.
• 1975 — Селянський син, режисер Ірина Тарковська. Мати Кості.
• 1978 — Подарунок чорного чаклуна, режисер Борис Рыцарев. Матрона.
• 1979 — Москва сльозам не вірить, режисер Володимир Меньшов. Наречена.
• 1989 — У бору брусниця, режисер Євген Васильєв. Варвара і дочка Варвари.
• 1992 — Тихий Дон, режисер Сергій Бондарчук. Тітка Аксіньі.

Йога

У 1960 році у актриси з'явилося нове захоплення — йога. Актриса хотіла впоратися з нападами мігрені. З 1991 року вона займається йогою за системою індійського вчителя Б. К. С. Айенгара. Через 4 роки, ставши дипломованим викладачем, остаточно припиняє акторську кар'єру й починає викладати у власній студії йоги на Арбаті в Москві.

Примітки

1. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
2. Шифферс, Євген Львович. «Смертю смерть подолав» Москва: Рос. ін-т, 2004
3. Олег Коронний, Леонід Марантиди «Сім заборонених фільмів 1960-их» «ЧасКор» 8 травня 2015 року. http://www.chaskor.ru/article/7_zapreshchennyh_filmov_shestidesyatyh_38148 [ 14 березня 2018 у Wayback Machine.]
4. . Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 24 березня 2019.
5. Шифферс, Марія Євгенівна. «Айенгар-йога для тих, кому за…» Москва: Ексмо, 2012
6. «Суботнє інтерв'ю. Лариса Даніліна» 23 травня 2003 «Радіо Свобода» https://www.svoboda.org/a/24188027.html [ 22 квітня 2018 у Wayback Machine.]