Данило Лобай

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лобай.

Данило Лобай (30 грудня 1890, Ульвівок — 27 грудня 1966, Торонто) — український публіцист, редактор, громадсько-політичний діяч.

Лобай Данило
Народився	30 грудня 1890(1890-12-30) Ульвівок
Помер	27 грудня 1966(1966-12-27) (75 років) Торонто
Країна	Канада
Національність	українець
Діяльність	публіцист, редактор, політик
Партія	Комуністична партія Канади

Біографія

Народився 30 грудня 1890 р. у с. Ульвівок Сокальського повіту. В юнацькі роки був членом товариств «Просвіта» і «Січ» у рідному селі. У 1913 р. емігрував до Канади, поселився у Вінніпезі і приєднався до сильного тоді в середовищі української діаспори соціал-демократичного робітничого руху. У 1914–1918 – співредактор газети «Робочий народ», у 1919–1935 — головний редактор газети «Українські Робітничі Вісті».

З ліквідацією владою української соціал-демократичної партії в Канаді став у 1918 році співзасновником «Українського робітничого дому». Був організатором Робітничо-фермерського освітнього товариства, реорганізованого в Українську робітничу організацію. Вступив у Робітничу (з 1924 року — Комуністичну) партію Канади.

З 1933 року, коли у нього вже не залишалося сумнівів у правдивості звісток про масовий голод на території Радянської України, на партійних зборах висловлював побоювання щодо подій в УРСР: голоду, масових репресій, зникнення колишніх членів ТУРФДому Мирослава Ірчана й , що переїхали в СРСР та арешту українського письменника Івана Сірчана, що прожив 5 років у Канаді. Почав виступати з критикою сталінського курсу і запропонував членам центральних комітетів робітничих організацій виступити з протестом проти політики терору.

Не отримавши переконливих роз'яснень партійного керівництва, Лобай із групою інших канадських комуністів вийшов з КПК. До цього разом зі своїм колегою І. Зелезом (І. Юзетей) опублікував брошуру «За дійсне вияснення положення на Радянській Україні» (1935) і розіслав її читачам «Українських робітничих вістей», що викликало великий резонанс. Більшість зажадали виключення авторів із ТУРФДома, проте кілька його членів солідаризувалися з позицією Лобая; за їхньою групою закріпилося клеймо «лобаївщини» (в подальшому інших українських канадських комуністів-критиків СРСР також могли називати «лобаїстами» або «лобаївцями»).

Покинувши ТУРФдім, «лобаїсти» оформилися в Союз українських організацій (League of Ukrainian Organizations), потім перейменований в Українську робітничу організацію. Група Лобая була близькою до організацій виключених із компартії «троцькіста» ^[en] та «бухарінця» Джека Макдональда. Зрештою Українська робітнича організація приєдналася до Конґресу Українців Канади (КУК).

Лобай редагував тижневик «Правда» (1936–1938, Вінніпег), потім «Вперед» (1938–1940, Торонто), був співредактором «Українського голосу» (1948–1965). У 1940–1966 роках — президент Українського робітничого союзу, член президії КУК. Брав активну участь у роботі Українського народного дому у Вінніпезі. На власні заощадження заснував фонд, який передав у розпорядження Української вільної академії наук (УВАН). Окремим виданням вийшла його «Непереможна Україна» (1950, Вінніпег). Останні роки провів у пансіоні ім. Івана Франка в Торонто, де і помер 27 грудня 1966 року.

Джерела та література

• Лобай Данило // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Лобай Данило // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1372.
• Марунчак М. Лобай Данило // Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег: Накладом УВАН, 1986. — С. 390.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Примітки

1. Петро Кравчук. Українсько-канадська жертва сталінізму (про трагічну долю Івана Сембая) // Життя і слово, 4 вересня 1989, с. 5–6.
2. Ярослав Ковальчук. Діаспоряни-комуністи в Канаді: рецензія на книгу Ронди Гінтер [ 7 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Спільне, 26 вересня 2019