Гіпергенез

Гіпергене́з — процеси хімічного і фізичного перетворення мінералів як у верхніх частинах земної кори, так і на її поверхні під впливом атмосфери, гідросфери і біосфери.

Поділяють гіпергенез на 2 етапи і відповідно виділяють 2 зони гіпергенезу:

• , що протікає в анаеробному середовищі;
• власне гіпергенез, пов'язаний з аеробними умовами.

За іншою концепцією запропоновано розрізнювати 3 зони Г.:

• поверхневу зону ,
• зону ,
• зону .

Головну роль в гіпергенезі відіграють хімічний розклад, розчинення, гідроліз, гідратація, окиснення і (карбонатизація). Широко розвинені колоїдно-хімічні процеси, зокрема сорбція, гелів, переосадження і явища йонного обміну, біогеохімічні процеси.

В результаті гіпергенезу формуються родовища:

• залишкові (руди нікелю, заліза, марганцю, магнезиту, бокситів, каолініту);
• інфільтраційні (руди урану, міді, самородної сірки);
• розсипні (золото, платина, , , олова);
• осадові (вугілля, горючі сланці, солі, фосфорити, (руди заліза), марганцю, алюмінію, урану, міді, ванадію, гравій, піски, глини, вапняки, гіпс, яшма, трепел).

Див. також

• Екзогенні процеси
• Ендогенні процеси

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .