Гурщина

Гу́рщина — село в Україні, у Білогірській селищній громаді Шепетівського району Хмельницької області. До 2020 орган місцевого самоврядування — Йосиповецька сільська рада.

село Гурщина
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Шепетівський район
Громада	Білогірська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA68060030120097741
Облікова картка	село Гурщина
Основні дані
Засноване	1858
Населення	112 осіб (2001)
Площа	0,085 км²
Густота населення	1317.65 осіб/км²
Поштовий індекс	30213
Телефонний код	+380 3841
Географічні дані
Географічні координати	50°10′10″ пн. ш. 26°21′20″ сх. д. / 50.16944° пн. ш. 26.35556° сх. д. / 50.16944; 26.35556Координати: 50°10′10″ пн. ш. 26°21′20″ сх. д. / 50.16944° пн. ш. 26.35556° сх. д. / 50.16944; 26.35556
Місцева влада
Адреса ради	30200, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, смт Білогір'я, вул. Шевченка, 44
Карта
Гурщина
Гурщина
Мапа

Історія

Село вперше згадується в подимному реєстрі Волинського воєводства 1629 р.(5 димів, власність Анни на Острозі), виданому у зв'язку із введенням подимного податку згідно з постановами сеймів Речі Посполитої 1629 р. Після смерті Анни на Острозі у 1635 році село переходить у власність до Конецпольських, а від них — до князів Яблоновських.

Потім воно з іншими 8 селами було віддане як посаг , яка вийшла заміж за графа Потоцького. Його донька вийшла заміж за , і внесла це село до дому Валевських. Потім воно було продане , а по його смерті перейшло у власність Могильницьких. За даними дослідження, опублікованими у 1885 році, село позначено вже як колишнє власницьке і таке, що відноситься до Перерослянської волості. У ньому проживало 144 мешканці (13 дворів), діяв водяний млин і шкіряний завод.

У 1906 році село Перерославської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 25 верст, від волості 5. Дворів 33, мешканців 321.

Згідно з переписом 1911 року, до великої земельної власності Іося-Хаїма Мордка належало там 653 десятин землі. Населення становило 321 жителя, діяли крамниця і гуральня (19,380 відер 40° горілки  на рік).

У 1917—1921 роках у селі кілька разів змінювалась влада. Остаточно село окупували більшовики.

Під час примусової колективізації у селі створено колгосп імені Леніна. Протягом 20-30-х рр. в тут існувала прикордонна застава.

Впродовж 1941-1944 років село знаходилося під німецькою окупацією. Впродовж цього періоду місцеві жителі брали участь у партизанському русі, зокрема були членами підпільної партійної організації під керівництвом Осипова (центр — с. Михайлівка), а також брали участь у діях партизанського загону  під командуванням І. О. Музальова.

У 1946 році було проведено укрупнення колгоспів і колгосп ім. Леніна увійшов до складу колгоспу ім. Ворошилова (с. Йосипівці, згодом був перейменований на ім. Ватутіна, потім — на «Жовтень»). У 1977 році колгосп «Жовтень» було об'єднано з колгоспом «Радянське село» с. Переросле. У 1987 році колгосп  було роз'єднано і від нього відійшли села Йосипівці, Гурщина, Загірці. На їх основі у цьому ж році утворено новий колгосп під назвою «Полісся» з центром у Йосипівцях. Під час  перебування П. О. Кучернюка на посаді голови колгоспу у Гурщині було збудовано магазин, зроблено капітальний ремонт школи.

Після проголошення незалежності у селі ліквідували школу і встановили пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 рр.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Білогірської селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Білогірського району, село увійшло до складу Шепетівського району.

Походження назви

Існує дві версії походження села: перша — назва мотивована дієсловом «гурчати» («гудіти, журчати»), можливо, пов'язано з особливостями навколишнього середовища (перепади висот, наявність водойми, близькість лісу). Друга версія — від мікротопоніма (наявність в селі гуральні, з якою і пов'язували цю місцину).

Пам'ятки старовини

У селі збережений постамент пам'ятника односельчанам, забраним до турецької неволі. (кін. XIX — поч. ХХ ст.).

Населення

Населення села за переписом 2001 року становило 112 осіб, у 2017 році — 87 осіб.

Географія

Селом протікає річка Рудка, права притока Вілії.

Інфраструктура

У селі діє магазин, клуб. Крім того, у Гурщині розвинений сільський туризм, зокрема діють оздоровчо-відпочинковий комплекс «Гурщина», приватні садиби «Гостинний двір» (мисливство, риболовля, збирання грибів), «Тиша» (риболовля, збирання грибів) та «Сосновий бір» (риболовля).

Село оточене лісами, що обслуговуються Гурщанським лісництвом.

Примітки

1. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 23 грудня 2019.
2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела

• Баранович О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині XVII ст. — К., 1930. — С. 39, 120.
• Губернии Малороссийские и юго-западные: [Харьковская, Полтавская, Черниговская, Киевская, Волынская, Подольская] / По данным обследования, произведенного стат. учреждениями Министерства внутренних дел // Волости и важнейшие селения Европейской России. — Санкт-Петербург: Центральный статистический комитет, 1885. — Вып.3. — C. 231—232.
• Определение состава и границ новых поветов Великого Княжества Литовского, созданных реформою 1565—1566 годов, а также назначение мест для земских судов в поветах // Русская историческая библиотека, т. 30: Литовская метрика. Отделы первый-второй. Ч. 3: Книги публичных дел — Юрьев, 1914. — Т. 1.  – С. 890—891.
• Jabłonowski A. Atlas historyczny Rzeczypospolitej Polskiej. Epoka przełomu w. XVI-go na XVII-sty. — Warszawa-Wiedeń, 1899—1904. — S. 6.

Література

• Єсюнін С. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст. // Метафора спільного дому: Заславщина багатьох культур. Матеріали наукової конференції 21-22 грудня 2006 року — Ізяслав-Острог, 2006.
• Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції «Подільські читання: унікальні об'єкти природи і суспільної сфери Поділля; регіональні особливості інтеграції економічних і соціальних напрямків їх розвитку як умова ефективного збереження» (м. Кам'янець-Подільський, 3–5 листопада, 2016 р.) / [Відповід. редактори: проф. Матвєєв М. Д., проф. Любінська Л. Г., Любинський О. І.]. — Кам'янець-Подільський, 2016. — С. 105.
• Історія міст і сіл УРСР. Хмельницька область / Ред. колегія тому: М. І. Мехеда, Ю. О. Гаврик та ін. — К., 1971. — С. 93-102, 112. Крикун М. Воєводства Правобережної України у XVI—XVIII століттях: статті і матеріали. — Л., 2012. — С. 19-23.
• Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Почаев, 1889. — Т. 2 — C. 789, 797.
• Торчинська Н. М., Торчинський М. М. Словник власних географічних назв Хмельницької області. — Хмельницький, 2008. — С. 154.
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег, 1984. — Т.1 : А — К. — С. 331.
• Село Гурщина // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• .
• Погода в селі Гурщина [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]