Гульєльмо Актон

Гульєльмо Актон (італ. Guglielmo Acton, 25 березня 1825, Кастелламмаре-ді-Стабія — 29 листопада 1896, Неаполь) — італійський адмірал і політик, учасник битви біля Лісси.

Гульєльмо Актон
італ. Guglielmo Acton
Ім'я при народженні	італ. Guglielmo Acton
Народження	25 березня 1825(1825-03-25)^[1] Кастелламмаре-ді-Стабія, Провінція Неаполь, Кампанія, Італія
Смерть	29 листопада 1896(1896-11-29)^[2] (71 рік) Неаполь, Італія
Країна	Королівство Італія
Діти	^d^[1], ^d^[1] і ^d^[1]
Нагороди	Кавалер ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер ордена Корони Італії Офіцер Савойського військового ордена Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія)
Гульєльмо Актон у Вікісховищі

Біографія

Гульєльмо Актон народився 25 березня 1825 року в Кастелламмаре-ді-Стабія, у шляхетній родині з давніми морськими традиціями. Його дядько, Джон Актон, був командувачем флоту Неаполітанського королівства. Батько, , був бригадним генералом флоту Бурбонів. Брати Фердінандо і Еммерік були видатними морськими офіцерами. Сестра Лаура була одружена з Марко Мінгетті, який двічі обіймав посаду прем'єр-міністра Італії.

У 1841 році вступив на службу у військово-морський флот Королівства Обох Сицилій у званні гардемарина. У 1848 році брав участь в операціях неаполітанського флоту в Адріатиці. У 1853 році одружився з Марією Гульєльміною Рамірец (італ. Maria Guglielmina Ramirez).

Дослужившись до звання капітана II рангу, у 1860 році, командуючи паровим корветом «Стромболі», захопив і відбуксирував у Неаполь корабель «П'ємонте», на якому учасники Експедиції Тисячі під керівництвом Джузеппе Гарібальді. 14 серпня того ж року, командуючи кораблем «Монарка», який перебував у Кастелламмаре-ді-Стабія, відбив абордаж гарібальдійського корабля «Такері», зазнавши при цьому поранення, за що був нагороджений Орденом Святого Фердинанда за заслуги.

У 1861 році, після об'єднання Королівства Обох Сицилій та Сардинська королівства в Королівство Італія перейшов на службу у військово-морські сили новоствореної держави і взяв участь в облозі Гаети. У 1864 році був призначений капітаном парового фрегата «Прінчіпе Умберто» та здійснив похід у Південну Америку і Тихий океан.

У 1866 році взяв участь у битві біля Лісси, під час якої його корабель врятував вцілілих моряків з броненосця «Ре д'Італія», потопленого австрійцями. У 1868 році отримав звання контрадмірала та призначений командувачем військово-морського арсеналу в Ла-Спеції.

Обирався депутатом парламенту, з 15 січня 1870 року по 31 серпня 1871 року був міністром військово-морського флоту в уряді Джованні Ланца. 15 листопада 1871 року призначений сенатором, у 1879 році отримав звання віцеадмірала та призначений верховним головнокомандувачем флоту Італії.

Вийшов у відставку у 1888 році, помер 29 листопада 1896 року в Неаполі.

Нагороди

Італійські

• Кавалер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
• Кавалер Ордена Корони Італії
• Офіцер Савойського військового ордена
• Срібна медаль «За військову доблесть»
• Пам'ятна медаль за участь у війні за незалежність Італії
• Пам'ятна медаль на честь об'єднання Італії
• Кавалер ордена Святого Фердинанда за заслуги
• Кавалер 1-го класу ордена «За заслуги» (Герцогство Лукка)

Іноземні

• Кавалер Великого хреста Ордена Карлоса III (Іспанія)
• Кавалер 1-го ступеня Ордена Святої Анни (Російська імперія)

Примітки

1. Lundy D. R. The Peerage
   d:Track:Q67129259d:Track:Q21401824
2. Bernotti R. Dizionario Biografico degli Italiani — 1960. — Vol. 1.
   d:Track:Q1128537

Посилання

• In: Dizionario Biografico degli Italiani, Vol. I, Roma: Istituto della Enciclopedia Italiana, 1960 [ 27 квітня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)
• Scheda Senato [ 27 квітня 2022 у Wayback Machine.] (італ.)