Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Гуго IV Гуго IV фр Hugues IV 9 березня 1212 27 жовтня 1272 герцог Бур

Гуго IV Бургундський

Гуго IV Бургундський
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Гуго IV.

Гуго IV (фр. Hugues IV; 9 березня 1212 — 27 жовтня 1272) — герцог Бургундії у 1218—1272 роках, титулярник король Фессалонік у 1266—1272 роках.

Гуго IV
image
Гуго IV
image
герцог Бургундії
Попередник: Ед III
Наступник: Роберт II
 
Народження: 9 березня 1213(1213-03-09)[1][2]
Віллен-ан-Дюемуа
Смерть: 27 жовтня 1272(1272-10-27) (59 років) або 30 жовтня 1272(1272-10-30) (59 років)
Віллен-ан-Дюемуа
Поховання: Сіто (абатство)
Країна: Королівство Франція
Рід: Бургундська
Батько: Ед III
Мати: d
Шлюб: Іоланда де Дрьо
Беатріса Шампанська
Діти: 4 сина і 6 доньок

image Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Регентство

Походив з династії Капетингів. Син Еда III, герцога Бургундії, та Аліси де Вержі. У 1218 році малою дитиною втратив батька. До 1228 року регентом при ньому була мати, яка вправно керувала герцогством, домігшись покори васалів. В цей час в Бургундії зберігався мир, що сприяло економічному піднесенню.

Правління

У 1228—1229 роках приєднався до французьких графів на чолі із Теобальдом IV, графом Шампані, який домагався відсторонення Бланки Кастильської від регентства над малолітнім королем Людовиком IX. У 1229 році оженився з донькою графа де Дрьо. 1230 році разом з графами Форе і Макон виступив проти Теобальда IV, графа Шампані, який перейшов на бік Бланки Кастильської.

В 1237 Гуго IV обміняв у свого стрийка Жана I де Шалон сеньйорію Сален і низку інших володінь на графства Шалон і Осон. Це дозволило розширити володіння герцога по іншу сторону Сони та на південь. Разом з тим герцогу довелося зіткнутися з невдоволенням духовенства.

У 1239—1241 роках Гуго IV взяв участь в Хрестовому поході (відомий як ), організованому Теобальдом IV, графом Шампані, і П'єром Моклерком, герцогом Бретані. Брав участь у бойових діях , проте не досяг значних успіхів. Лише завдяки дипломатичному хисту Теобальба Шампанського хрестоносці досягли успіху. У 1240 році, після того як більшість очільників християнських військ, повернулися до Європи, Гуго IV разом з Гі, графом де Форе, брав участь у відновлені замку Аскалону. Повернувся до Бургундії у 1241 році.

У 1241 році затоваришував з королем Франції, ставши одним з чотирьох комісарів Ліги, що виступила проти надмірного збагачення католицьких прелатів й помірно критикувала дії Святого престолу.

В 1248 році Гуго IV одружив двох своїх старших синів з доньками і спадкоємиця Аршамбо IX де Бурбон-Дампьера. Для сина Жана виділив на півдні Бургундії з частини колишнього графства Шалон графство Шароле. Проте обидва сини рано померли, залишивши тільки дочок, які і успадкували усі володіння. Тому Невер, Осер, Тоннер, Бурбон і Шароле не закріпилася за Бургундією.

У 1248—1249 роках супроводжував Людовика IX Святого в Сьомому хрестовому поході. Звитяжив у битві при аль-Мансурі, зумівши відвести війська до основного табору хрестоносців. Втім у Фарізкура був підступно схопленим мусульманами. Повернувся до Бургундії після сплати викупу у 1250 році.

У 1256 році придбав права на сеньйорії Брансіон і Юксель в графствам Шалон і Макон. 1258 року вступив у другий шлюб (перша дружина померла 1248 року). Юксель він у 1259 році віддав своєму раднику Жану де Блан. У тому ж році Гуго IV була доручена охорона Безансона. Він планував приєднати до своїх володінь Бургундське графство, але здійснити цього не вдалося.

У 1266 році домігся від Балдуїна II, імператора Латинського імперії, в обмін на допомогу щодо повернення трону оголосити себе королем Фессалонік, проте це не дало йому реальних володінь, оскільки фессалонікські землі ще раніше захопила Візантійська імперія. При цьому сам Гуго IV не доклав значних зусиль (окрім передачі Балдуїну II 13 тис. турських ліврів) стосовно походу проти Візантії.

1269 році уклав угоду зі своїм кузеном Гігом VII, дофіном В'єнським стосовно встановлення регентства Гуго IV над Дофіне та захисту Беатриси де Фосін'ї (доньки Гіга VII). У 1270 році брав участь у Восьмому хрестовому поході на чолі із французьким королем Людовиком IX в Тунісі.

Помер в 1272 році (поховано в абатстві Сіто), що викликало проблему спадкування, оскільки старші сини на той момент померли. На герцогство висунули претензії чоловіки їх доньок. Втім король Філіпп III затвердив як спадкоємця третього сина Гуго IV — Роберта II.

Родина

1. Дружина — Іоланда (1212—1248), донька Роберта III, графа Дрьо і Аенор

Діти:

  • (1230—1266), граф Невера, Осера і Тоннера
  • Жан (1231—1268), сеньйор де Бурбон, граф де Шароле
  • Аліса-Аделаїда (1233—1273), дружина Генріха III, герцога Брабанту
  • Маргарита (д/н-1277), дружина: 1) Вільгельма III, сеньйор де Мон-Сен-Жан, де Сальмес, де Туази, 2) Гі VI, віконт Лиможу
  • Роберт (1245/1250 — 1306), герцог Бургундії

2. Дружина — Беатриса, донька Теобальда I, короля Наварри, графа Шампані.

Діти:

  • Беатрис (1260—1328), дружина , графа де Ла Марш і Ангулему
  • Гуго (1260—1288), сеньйор де Монреал, віконт д'Авалон
  • Маргарита (д/н-1300), дружина Жана I де Шалон, сеньйора д'Арлей
  • Жанна (д/н-1295), черниця
  • Ізабелла (1270—1323), дружина: 1) Рудольфа I Габсбурга, імператора Священної Римської імперії, 2) П'єр IX де Шамблі, сеньйора де Нофль

Джерела

  • Peter Topping, A History of the Crusades: The Fourteenth and Fifteenth Centuries, Vol. III, ed. Harry W. Hazard, (University of Wisconsin Press, 1975), 109.
  • Jean Richard: Hugo IV., Herzog von Burgund. In: Lexikon des Mittelalters (LexMA). Band 5, Artemis & Winkler, München/Zürich 1991, , Sp. 162.
  • Charles Petit-Dutaillis, «Luigi IX il Santo», cap. XX, vol. V (Il trionfo del papato e lo sviluppo comunale) della «Storia del mondo medievale», vol. V, 1999, pp. 829—864
  • Michael Lower, The Barons' Crusade: A Call to Arms and Its Consequences, (University of Pennsylvania Press, 2005), 97.
  • Alain Kersuzan, Défendre la Bresse et le Bugey — Les châteaux savoyards dans la guerre contre le Dauphiné (1282—1355), collection Histoire et Archéologie médiévales n°14, Presses universitaires de Lyon, Lyon, 2005, (), p. 22.
  • Jim Bradbury, The Capetians: The History of a Dynasty, (Bloomsbury Publishing, 2007), 210.

Посилання

image Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гуго IV (герцог Бургундії)

  1. Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
    d:Track:Q3407324
  2. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
    d:Track:Q1264934d:Track:Q429032d:Track:Q18446d:Track:Q1789619

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Gugo IV Gugo IV fr Hugues IV 9 bereznya 1212 27 zhovtnya 1272 gercog Burgundiyi u 1218 1272 rokah titulyarnik korol Fessalonik u 1266 1272 rokah Gugo IVGugo IV gercog Burgundiyi Poperednik Ed III Nastupnik Robert II Narodzhennya 9 bereznya 1213 1213 03 09 1 2 Villen an DyuemuaSmert 27 zhovtnya 1272 1272 10 27 59 rokiv abo 30 zhovtnya 1272 1272 10 30 59 rokiv Villen an DyuemuaPohovannya Sito abatstvo Krayina Korolivstvo FranciyaRid BurgundskaBatko Ed IIIMati dShlyub Iolanda de Dro Beatrisa ShampanskaDiti 4 sina i 6 donok Mediafajli b u VikishovishiBiografiyaRegentstvo Pohodiv z dinastiyi Kapetingiv Sin Eda III gercoga Burgundiyi ta Alisi de Verzhi U 1218 roci maloyu ditinoyu vtrativ batka Do 1228 roku regentom pri nomu bula mati yaka vpravno keruvala gercogstvom domigshis pokori vasaliv V cej chas v Burgundiyi zberigavsya mir sho spriyalo ekonomichnomu pidnesennyu Pravlinnya U 1228 1229 rokah priyednavsya do francuzkih grafiv na choli iz Teobaldom IV grafom Shampani yakij domagavsya vidstoronennya Blanki Kastilskoyi vid regentstva nad malolitnim korolem Lyudovikom IX U 1229 roci ozhenivsya z donkoyu grafa de Dro 1230 roci razom z grafami Fore i Makon vistupiv proti Teobalda IV grafa Shampani yakij perejshov na bik Blanki Kastilskoyi V 1237 Gugo IV obminyav u svogo strijka Zhana I de Shalon senjoriyu Salen i nizku inshih volodin na grafstva Shalon i Oson Ce dozvolilo rozshiriti volodinnya gercoga po inshu storonu Soni ta na pivden Razom z tim gercogu dovelosya zitknutisya z nevdovolennyam duhovenstva U 1239 1241 rokah Gugo IV vzyav uchast v Hrestovomu pohodi vidomij yak organizovanomu Teobaldom IV grafom Shampani i P yerom Moklerkom gercogom Bretani Brav uchast u bojovih diyah prote ne dosyag znachnih uspihiv Lishe zavdyaki diplomatichnomu histu Teobalba Shampanskogo hrestonosci dosyagli uspihu U 1240 roci pislya togo yak bilshist ochilnikiv hristiyanskih vijsk povernulisya do Yevropi Gugo IV razom z Gi grafom de Fore brav uchast u vidnovleni zamku Askalonu Povernuvsya do Burgundiyi u 1241 roci U 1241 roci zatovarishuvav z korolem Franciyi stavshi odnim z chotiroh komisariv Ligi sho vistupila proti nadmirnogo zbagachennya katolickih prelativ j pomirno kritikuvala diyi Svyatogo prestolu V 1248 roci Gugo IV odruzhiv dvoh svoyih starshih siniv z donkami i spadkoyemicya Arshambo IX de Burbon Dampera Dlya sina Zhana vidiliv na pivdni Burgundiyi z chastini kolishnogo grafstva Shalon grafstvo Sharole Prote obidva sini rano pomerli zalishivshi tilki dochok yaki i uspadkuvali usi volodinnya Tomu Never Oser Tonner Burbon i Sharole ne zakripilasya za Burgundiyeyu U 1248 1249 rokah suprovodzhuvav Lyudovika IX Svyatogo v Somomu hrestovomu pohodi Zvityazhiv u bitvi pri al Mansuri zumivshi vidvesti vijska do osnovnogo taboru hrestonosciv Vtim u Farizkura buv pidstupno shoplenim musulmanami Povernuvsya do Burgundiyi pislya splati vikupu u 1250 roci U 1256 roci pridbav prava na senjoriyi Bransion i Yuksel v grafstvam Shalon i Makon 1258 roku vstupiv u drugij shlyub persha druzhina pomerla 1248 roku Yuksel vin u 1259 roci viddav svoyemu radniku Zhanu de Blan U tomu zh roci Gugo IV bula doruchena ohorona Bezansona Vin planuvav priyednati do svoyih volodin Burgundske grafstvo ale zdijsniti cogo ne vdalosya U 1266 roci domigsya vid Balduyina II imperatora Latinskogo imperiyi v obmin na dopomogu shodo povernennya tronu ogolositi sebe korolem Fessalonik prote ce ne dalo jomu realnih volodin oskilki fessalonikski zemli she ranishe zahopila Vizantijska imperiya Pri comu sam Gugo IV ne doklav znachnih zusil okrim peredachi Balduyinu II 13 tis turskih livriv stosovno pohodu proti Vizantiyi 1269 roci uklav ugodu zi svoyim kuzenom Gigom VII dofinom V yenskim stosovno vstanovlennya regentstva Gugo IV nad Dofine ta zahistu Beatrisi de Fosin yi donki Giga VII U 1270 roci brav uchast u Vosmomu hrestovomu pohodi na choli iz francuzkim korolem Lyudovikom IX v Tunisi Pomer v 1272 roci pohovano v abatstvi Sito sho viklikalo problemu spadkuvannya oskilki starshi sini na toj moment pomerli Na gercogstvo visunuli pretenziyi choloviki yih donok Vtim korol Filipp III zatverdiv yak spadkoyemcya tretogo sina Gugo IV Roberta II Rodina1 Druzhina Iolanda 1212 1248 donka Roberta III grafa Dro i Aenor Diti 1230 1266 graf Nevera Osera i Tonnera Zhan 1231 1268 senjor de Burbon graf de Sharole Alisa Adelayida 1233 1273 druzhina Genriha III gercoga Brabantu Margarita d n 1277 druzhina 1 Vilgelma III senjor de Mon Sen Zhan de Salmes de Tuazi 2 Gi VI vikont Limozhu Robert 1245 1250 1306 gercog Burgundiyi 2 Druzhina Beatrisa donka Teobalda I korolya Navarri grafa Shampani Diti Beatris 1260 1328 druzhina grafa de La Marsh i Angulemu Gugo 1260 1288 senjor de Monreal vikont d Avalon Margarita d n 1300 druzhina Zhana I de Shalon senjora d Arlej Zhanna d n 1295 chernicya Izabella 1270 1323 druzhina 1 Rudolfa I Gabsburga imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi 2 P yer IX de Shambli senjora de NoflDzherelaPeter Topping A History of the Crusades The Fourteenth and Fifteenth Centuries Vol III ed Harry W Hazard University of Wisconsin Press 1975 109 Jean Richard Hugo IV Herzog von Burgund In Lexikon des Mittelalters LexMA Band 5 Artemis amp Winkler Munchen Zurich 1991 ISBN 3 7608 8905 0 Sp 162 Charles Petit Dutaillis Luigi IX il Santo cap XX vol V Il trionfo del papato e lo sviluppo comunale della Storia del mondo medievale vol V 1999 pp 829 864 Michael Lower The Barons Crusade A Call to Arms and Its Consequences University of Pennsylvania Press 2005 97 Alain Kersuzan Defendre la Bresse et le Bugey Les chateaux savoyards dans la guerre contre le Dauphine 1282 1355 collection Histoire et Archeologie medievales n 14 Presses universitaires de Lyon Lyon 2005 ISBN 272970762X p 22 Jim Bradbury The Capetians The History of a Dynasty Bloomsbury Publishing 2007 210 PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gugo IV gercog Burgundiyi Proleksis enciklopedija Opca i nacionalna enciklopedija 2009 d Track Q3407324 Brozovic D Ladan T Hrvatska enciklopedija LZMK 1999 9272 s d Track Q1264934d Track Q429032d Track Q18446d Track Q1789619

Дата публікації:
Топ