Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Грицюк Олександр Йосипович | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||
| Народився | 10 жовтня 1923 Київ, Українська СРР, СРСР | ||||||||
| Помер | 14 березня 1990 (66 років) Київ | ||||||||
| Поховання | Байкове кладовище | ||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||
| Діяльність | науковець | ||||||||
| Alma mater | Київський медичний інститут | ||||||||
| Галузь | терапія, кардіологія, ревматологія | ||||||||
| Заклад | Київський медичний інститут, Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска | ||||||||
| Посада | завідувач кафедрою | ||||||||
| Вчене звання | професор, член-кореспондент Академії медичних наук СРСР | ||||||||
| Науковий ступінь | доктор медичних наук | ||||||||
| Науковий керівник | О. А. Айзенберг | ||||||||
| Відомі учні | К. М. Амосова, О. М. Пархоменко, В. З. Нетяженко | ||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||
| У шлюбі з | Грицюк Валентина Миколаївна | ||||||||
| Діти | 2 дочки | ||||||||
| Нагороди |
| ||||||||
Олекса́ндр Йо́сипович Грицю́к (10 жовтня 1923 — 14 березня 1990) — український , лікар терапевт-кардіолог, науковець, педагог, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, член-кореспондент Академії медичних наук СРСР, лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1980).
Біографічні відомості
Ранні роки
Народився в Києві у родині службовців, які переїхали з Туапсе 1916 року. Закінчив середню школу із золотою медаллю 22 червня 1941 року. З початком війни працював на стратегічному об'єкті Києва аж до початку окупації міста. Через те, що сім'я його не встигла евакуюватися, залишився, поступив до створеного німцями медичного інституту «Полімедикум», вчився медицині від січня до вересня 1942 року, поки цей інститут не закрила окупаційна влада.
До звільнення Києва радянськими військами працював чорноробом у вагонно-ремонтному депо. З грудня 1943 по лютий 1944 року продовжив навчання медицині у Київському медичному інституті (КМІ). Тоді був призваний до лав армії, воював на фронті, отримав три легкі та одно тяжке поранення, пройшов шлях від рядового до старшого сержанта, командиру стрілецького взводу. Звільняв Ковель, Варшаву, брав участь у завершальних боях в Німеччині, 14 квітня 1945 року був тяжко поранений під Кюстріном, переніс тяжкий післярановий остеомієліт. Нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня, двома медалями «За відвагу», медалями «За звільнення Варшави», «За взяття Берліну», «За перемогу над Німеччиною», подякою Сталіна.
8 серпня 1945 року його було демобілізовано через тяжке поранення, визнаний інвалідом німецько-радянської війни 3-ї групи.
Становлення
З грудня 1945 року повернувся до навчання у КМІ. Під час навчання активно займався дослідницькою діяльністю під керівництвом професорів Миколи Стражеска і Федора Примака. Провів дослідження «Коронарна недостатність при гіпертонічній хворобі», яке отримало декілька відзнак. Паралельно навчанню медицині він закінчив англійське відділення Трирічних державних курсів іноземних мов, через що вільно оволодів англійською мовою, згодом почав її викладати у вечірній школі робочої молоді.
У 1951 році з відзнакою закінчив Київський медичний інститут, отримавши кваліфікацію лікаря. Отримав рекомендацію на наукову роботу, прийнятий у клінічну ординатуру на кафедру факультетської терапії, якою завідував Микола Стражеско, і невдовзі почав працювати над кандидатською дисертацією під керівництвом професора О. А. Айзенберга. Працюючи над кандидатською дисертацією, учений уперше в 1956 р. запропонував подвійний шлунково-дуоденальний зонд для одночасного вивчення шлункової секреції і жовчовиділення; розробив метод лікування хронічного холецистоангіохоліта. Відтворив експериментальну модель ендокардита, близьку за патоморфологічними, біохімічними та електрокардіографічними характеристиками ендокардиту людини. Використання ним кардіоцитотоксичної сироватки вперше дозволило вивчити роль аутосенсибілізації в патогенезі ревматичного кардиту.
Наукова і педагогічна кар'єра
25 вересня 1958 року успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Застосування стрептоміцину при лікуванні холецистоангіохоліта». Починаючи з 1958 р. О. Й. Грицюк проводив всебічні дослідження з фізіології та патології гемостазу, вивчення внутрішньосудинного тромбоутворення при основних серцево-судинних захворюваннях. Влітку 1958 року він перейшов з кафедри факультетської терапії на кафедру госпітальної терапії, де він за короткий час підготував новий курс військово-польової терапії. У 1959 році йому було присуджено ступінь кандидата медичних наук і того ж року призначено на посаду доцента цієї кафедри.
У 1962 році О. Й. Грицюка було на 4 місяці відряджено в США, до провідних клінік Вашингтона, Детройта, Чикаго, Нью-Йорка, Сан-Франциско, де він вивчав методики оцінки стану фібрінолітичної системи крові.
Повернувшись на батьківщину він продовжив дослідження тромбоутворення, вперше довів значення швидкості фібринолізу в патогенезі тромбоутворення (а не лише його інтенсивності) та вперше описав проактиватор плазміногену швидкої дії — фізіологічний фактор фібринолітичної системи. Довів наявність при ревматизмі фазових змін згортання крові, їхню залежність від превалювання негайного чи уповільненого типу алергії та значення в розвитку тромботичних та геморагічних ускладнень. Результати досліджень стали основою для докторської дисертації «Основні патогенетичні фактори тромбоутворення при ревматичних ураженнях серцево-судинної системи», яку він захистив 1966 року. Отримані при виконанні цієї дисертації дані лягли в основу монографії «Тромбозы и эмболии при ревматизме» (1973), що видавалась за кордоном.
У квітні 1967 року обраний вченою радою КМІ на посаду професора кафедри госпітальної терапії, а у 1968 році йому присвоєне вчене звання професора. Тоді ж професор Айзенберг рекомендував його для доповіді на X міжнародному конгресі з внутрішньої медицини у Варшаві, де Грицюк блискуче виступив, надавши результати власних досліджень.
У 1967 році його було призначено головним терапевтом МОЗ УРСР, цю посаду він обіймав до 1970 року, коли його було призначено директором Інституту кардіології імені академіка М. Д. Стражеска. Увесь цей час він продовжував працювати в КМІ. 1973 року його призначено завідувачем кафедри Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця, 1974 року переведено з посади головного терапевта на посаду головного ревматолога МОЗ УРСР.
У 1978 році при кафедрі заснував на базі 14 міської лікарні міста Києва. До їхнього складу входило відділення стаціонару та консультативна поліклініка, де лікувально-консультативну роботу вели співробітники кафедри та лікарні. Науковий потенціал центрів було посилено науковим підрозділом — вперше організовано групу клінічної кардіології Центру науково-дослідного лікування (ЦНДЛ), у майбутньому Науково-дослідний лікувальний центр (НДЛЦ), з лабораторіями гемостазу та імунології. Основні наукові напрямки цих центрів були розробка питань патогенезу тромбоемболічних змін при серцево-судинних захворюваннях з деталізацією ролі при цьому гемокоагуляційного гемостазу та імунологічної реактивності; вдосконалення профілактики та лікування тромбоемболічних ускладнень, методів діагностики, лікування та профілактики претромботичного та передінфарктного станів, інфаркту міокарда та його ускладнень, нестабільної стенокардії, гіпертонічної хвороби, ревматизму та неревматичних міокардитів, системних захворювань сполучної тканини, судинних уражень різноманітної локалізації.
Помер на 67-му році життя 14 березня 1990 року. Похований разом із дружиною на Байковому кладовищі м. Києва (ділянка № 52, 50°25′19″ пн. ш. 30°30′23″ сх. д. / 50.4221389° пн. ш. 30.5066111° сх. д.).
Наукова діяльність
1978 року його обрано членом-кореспондентом Академії медичних наук СРСР.
У 1979 році О. Й. Грицюк першим визначив гемокоагуляційний гомеостаз як відносну динамічну рівновагу між прокоагулянтами, антикоагулянтами та агентами фібрінолізу в плазмі, формених елементах крові та судинній стінці, простациклін-тромбоксанового балансу. Вперше довів, що між тромбоцитарними, еритроцитарними та плазматичними профакторами та факторами, що їх інгібують, існує обмін та динамічна рівновага, як і поміж плазмою крові та судинною стінкою. Формені елементи крові з одного боку, та елементи судинної стінки — з іншого, регулюють існування крові в рідкому стані та її згортання. При серцево--судинних хворобах спостерігаються корегуючі та декорегуючі окремі ланки гемокоагуляційного гомеостазу, що здатні призвести до виправлення зміненого балансу або до ще більшого його порушення, при цьому можливе виникнення тромботичних або геморагічних ускладнень.
У 1980 році О. Й. Грицюк разом з іншими вченими отримав Державну премію УРСР в галузі науки і техніки за роботу «Розробка та впровадження в широку медичну практику комплексу заходів по боротьбі з інфарктом міокарда». Грицюк запропонував та впровадив у широку клінічну практику індекс тромбофілії, що полегшує діагностику претромботичного стану і визначення його активності, зранжирував пацієнтів за різними ступенями претромботичного стану, що дало можливість впровадити диференційований підхід для медикаментозної профілактики тромботичних ускладнень. Обґрунтував значення коронаротромбозу в патогенезі інфаркту міокарду. З метою обмеження зони некрозу серцевого м'язу доказав необхідність застосування фібринолітиків. Розробив та впровадив метод «керованої гіпокоагуляції крові» при інфаркті міокарду та прогресуючій стенокардії, припустив патогенетично можливість розвитку з дрібновогнищевого інфаркту міокарду крупновогнищевого і, зрештою, клінічно це описав. Вперше у гострий період інфаркту для зменшення стресових впливів і негативної дії больового фактору запропонував метод перідуральної анестезії.
У 1980-х роках О. Й. Грицюк зі своїми співробітниками активно досліджував гострі форми ішемічної хвороби серця та ревматичних захворювань. Використання інвазивних методів дослідження гемодинаміки, кардіотопографії, серійного визначення активності креатинфосфокінази дало змогу розробити оригінальні підходи до діагностики і лікування нестабільних форм інфаркту міокарда. Було створено та запропоновано для клінічної практики нову класифікацію кардіогенного шоку, обґрунтовано доцільність використання малих доз бета-адреноблокаторів у хворих на інфаркт міокарда з помірною серцевою недостатністю. На новому рівні відновлено дослідження патогенезу гіпоксії при інфаркті міокарда та системних ревматичних захворюваннях, що дозволило розробити об'єктивні критерії прогнозування, оцінки тяжкості перебігу патологічного процесу та ефективності лікування.
У цей же період було започатковано застосування двомірної ехокардіографії, різних варіантів електрокардіостимуляції, тромболітичної терапії, гемосорбції, постійної внутрішньовенної інфузії гепарину при інфаркті міокарда. За ці роботи співробітники кафедри неодноразово відзначались дипломами ВДНГ СРСР та УРСР. Важливим етапом у розвитку ревматологічного напрямку досліджень стало створення О. Й. Грицюком з співавторами методу рідинофазного визначення антитіл до клітинних і тканинних антигенів. Використання цього методу дало змогу розробити цілу низку нових способів діагностики і диференційної діагностики ревматичних і неревматичних міокардитів, ревматоїдного артриту, системного червоного вовчаку.
У 1986 році О. Й. Грицюк із співробітниками удосконалив метод імунологічної та ензимологічної діагностики як безпосередньо некрозу серцевого м'яза, так і його ускладнень (постінфарктного синдрому).
О. Й. Грицюк був заступником голови Всесоюзного товариства ревматологів, членом президії Всесоюзного наукового товариства терапевтів, правління Всесоюзного наукового товариства кардіологів, президії та бюро президії вченої ради МОЗ УРСР.
Під його керівництвом захищено 28 кандидатських дисертацій, він був консультантом 5 докторських дисертацій. Автор понад 350 наукових робіт і 14 монографій, зокрема «Инфаркт миокарда» (в співавторстві з Н. А. Гватуа, І. К. Слєдзевською; 1979), «Клиническое применение гепарина» (1981), «Пособие по кардиологии» (1984), «Воспалительные заболевания сердца» (в співавторстві з В. Т. Чувикіною, В. І. Щигельським; 1986), «Клиническая ангиология» (1988) та інші. Мав 14 патентів.
Серед учнів Олександра Грицюка — К. М. Амосова, О. М. Пархоменко, В. З. Нетяженко тощо.
Нагороди
- Нагороджений орденом «Знак Пошани».
- Заслужений діяч науки УРСР.
- Лауреат Державної премії УРСР.
Пам'ять
На будівлі Національного наукового центру «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» АМН України, вулиця Святослава Хороброго, 5 встановлено мармурову меморіальну дошку.
Джерела
- В. З. Нетяженко, Т. Й. Мальчевська, В. С. Потаскалова. Лікар, науковець, педагог. До 90-річчя від дня народження Олександра Йосиповича Грицюка. Київ, Видавництво КІМ. — 2014. — 160 с.
- [недоступне посилання з лютого 2018]
- Грицюк Олександр Йосипович [ 7 лютого 2018 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Batko Posada Diti Druzhina Mati Gricyuk Oleksandr JosipovichNarodivsya10 zhovtnya 1923 1923 10 10 Kiyiv Ukrayinska SRR SRSRPomer14 bereznya 1990 1990 03 14 66 rokiv KiyivPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRDiyalnistnaukovecAlma materKiyivskij medichnij institutGaluzterapiya kardiologiya revmatologiyaZakladKiyivskij medichnij institut Institut kardiologiyi imeni akademika M D StrazheskaPosadazaviduvach kafedroyuVchene zvannyaprofesor chlen korespondent Akademiyi medichnih nauk SRSRNaukovij stupindoktor medichnih naukNaukovij kerivnikO A AjzenbergVidomi uchniK M Amosova O M Parhomenko V Z NetyazhenkoPartiyaKPRSU shlyubi zGricyuk Valentina MikolayivnaDiti2 dochkiNagorodiMedal Za vizvolennya Varshavi Medal Za vzyattya Berlina U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gricyuk Oleksa ndr Jo sipovich Gricyu k 10 zhovtnya 1923 14 bereznya 1990 ukrayinskij likar terapevt kardiolog naukovec pedagog doktor medichnih nauk profesor zasluzhenij diyach nauki i tehniki URSR chlen korespondent Akademiyi medichnih nauk SRSR laureat Derzhavnoyi premiyi URSR v galuzi nauki i tehniki 1980 Biografichni vidomostiRanni roki Narodivsya v Kiyevi u rodini sluzhbovciv yaki pereyihali z Tuapse 1916 roku Zakinchiv serednyu shkolu iz zolotoyu medallyu 22 chervnya 1941 roku Z pochatkom vijni pracyuvav na strategichnomu ob yekti Kiyeva azh do pochatku okupaciyi mista Cherez te sho sim ya jogo ne vstigla evakuyuvatisya zalishivsya postupiv do stvorenogo nimcyami medichnogo institutu Polimedikum vchivsya medicini vid sichnya do veresnya 1942 roku poki cej institut ne zakrila okupacijna vlada Do zvilnennya Kiyeva radyanskimi vijskami pracyuvav chornorobom u vagonno remontnomu depo Z grudnya 1943 po lyutij 1944 roku prodovzhiv navchannya medicini u Kiyivskomu medichnomu instituti KMI Todi buv prizvanij do lav armiyi voyuvav na fronti otrimav tri legki ta odno tyazhke poranennya projshov shlyah vid ryadovogo do starshogo serzhanta komandiru strileckogo vzvodu Zvilnyav Kovel Varshavu brav uchast u zavershalnih boyah v Nimechchini 14 kvitnya 1945 roku buv tyazhko poranenij pid Kyustrinom perenis tyazhkij pislyaranovij osteomiyelit Nagorodzhenij ordenom Vitchiznyanoyi vijni I stupenya dvoma medalyami Za vidvagu medalyami Za zvilnennya Varshavi Za vzyattya Berlinu Za peremogu nad Nimechchinoyu podyakoyu Stalina 8 serpnya 1945 roku jogo bulo demobilizovano cherez tyazhke poranennya viznanij invalidom nimecko radyanskoyi vijni 3 yi grupi Stanovlennya Z grudnya 1945 roku povernuvsya do navchannya u KMI Pid chas navchannya aktivno zajmavsya doslidnickoyu diyalnistyu pid kerivnictvom profesoriv Mikoli Strazheska i Fedora Primaka Proviv doslidzhennya Koronarna nedostatnist pri gipertonichnij hvorobi yake otrimalo dekilka vidznak Paralelno navchannyu medicini vin zakinchiv anglijske viddilennya Tririchnih derzhavnih kursiv inozemnih mov cherez sho vilno ovolodiv anglijskoyu movoyu zgodom pochav yiyi vikladati u vechirnij shkoli robochoyi molodi U 1951 roci z vidznakoyu zakinchiv Kiyivskij medichnij institut otrimavshi kvalifikaciyu likarya Otrimav rekomendaciyu na naukovu robotu prijnyatij u klinichnu ordinaturu na kafedru fakultetskoyi terapiyi yakoyu zaviduvav Mikola Strazhesko i nevdovzi pochav pracyuvati nad kandidatskoyu disertaciyeyu pid kerivnictvom profesora O A Ajzenberga Pracyuyuchi nad kandidatskoyu disertaciyeyu uchenij upershe v 1956 r zaproponuvav podvijnij shlunkovo duodenalnij zond dlya odnochasnogo vivchennya shlunkovoyi sekreciyi i zhovchovidilennya rozrobiv metod likuvannya hronichnogo holecistoangioholita Vidtvoriv eksperimentalnu model endokardita blizku za patomorfologichnimi biohimichnimi ta elektrokardiografichnimi harakteristikami endokarditu lyudini Vikoristannya nim kardiocitotoksichnoyi sirovatki vpershe dozvolilo vivchiti rol autosensibilizaciyi v patogenezi revmatichnogo karditu Naukova i pedagogichna kar yera 25 veresnya 1958 roku uspishno zahistiv kandidatsku disertaciyu na temu Zastosuvannya streptomicinu pri likuvanni holecistoangioholita Pochinayuchi z 1958 r O J Gricyuk provodiv vsebichni doslidzhennya z fiziologiyi ta patologiyi gemostazu vivchennya vnutrishnosudinnogo tromboutvorennya pri osnovnih sercevo sudinnih zahvoryuvannyah Vlitku 1958 roku vin perejshov z kafedri fakultetskoyi terapiyi na kafedru gospitalnoyi terapiyi de vin za korotkij chas pidgotuvav novij kurs vijskovo polovoyi terapiyi U 1959 roci jomu bulo prisudzheno stupin kandidata medichnih nauk i togo zh roku priznacheno na posadu docenta ciyeyi kafedri U 1962 roci O J Gricyuka bulo na 4 misyaci vidryadzheno v SShA do providnih klinik Vashingtona Detrojta Chikago Nyu Jorka San Francisko de vin vivchav metodiki ocinki stanu fibrinolitichnoyi sistemi krovi Povernuvshis na batkivshinu vin prodovzhiv doslidzhennya tromboutvorennya vpershe doviv znachennya shvidkosti fibrinolizu v patogenezi tromboutvorennya a ne lishe jogo intensivnosti ta vpershe opisav proaktivator plazminogenu shvidkoyi diyi fiziologichnij faktor fibrinolitichnoyi sistemi Doviv nayavnist pri revmatizmi fazovih zmin zgortannya krovi yihnyu zalezhnist vid prevalyuvannya negajnogo chi upovilnenogo tipu alergiyi ta znachennya v rozvitku trombotichnih ta gemoragichnih uskladnen Rezultati doslidzhen stali osnovoyu dlya doktorskoyi disertaciyi Osnovni patogenetichni faktori tromboutvorennya pri revmatichnih urazhennyah sercevo sudinnoyi sistemi yaku vin zahistiv 1966 roku Otrimani pri vikonanni ciyeyi disertaciyi dani lyagli v osnovu monografiyi Trombozy i embolii pri revmatizme 1973 sho vidavalas za kordonom U kvitni 1967 roku obranij vchenoyu radoyu KMI na posadu profesora kafedri gospitalnoyi terapiyi a u 1968 roci jomu prisvoyene vchene zvannya profesora Todi zh profesor Ajzenberg rekomenduvav jogo dlya dopovidi na X mizhnarodnomu kongresi z vnutrishnoyi medicini u Varshavi de Gricyuk bliskuche vistupiv nadavshi rezultati vlasnih doslidzhen U 1967 roci jogo bulo priznacheno golovnim terapevtom MOZ URSR cyu posadu vin obijmav do 1970 roku koli jogo bulo priznacheno direktorom Institutu kardiologiyi imeni akademika M D Strazheska Uves cej chas vin prodovzhuvav pracyuvati v KMI 1973 roku jogo priznacheno zaviduvachem kafedri Kiyivskogo medichnogo institutu imeni O O Bogomolcya 1974 roku perevedeno z posadi golovnogo terapevta na posadu golovnogo revmatologa MOZ URSR U 1978 roci pri kafedri zasnuvav na bazi 14 miskoyi likarni mista Kiyeva Do yihnogo skladu vhodilo viddilennya stacionaru ta konsultativna poliklinika de likuvalno konsultativnu robotu veli spivrobitniki kafedri ta likarni Naukovij potencial centriv bulo posileno naukovim pidrozdilom vpershe organizovano grupu klinichnoyi kardiologiyi Centru naukovo doslidnogo likuvannya CNDL u majbutnomu Naukovo doslidnij likuvalnij centr NDLC z laboratoriyami gemostazu ta imunologiyi Osnovni naukovi napryamki cih centriv buli rozrobka pitan patogenezu tromboembolichnih zmin pri sercevo sudinnih zahvoryuvannyah z detalizaciyeyu roli pri comu gemokoagulyacijnogo gemostazu ta imunologichnoyi reaktivnosti vdoskonalennya profilaktiki ta likuvannya tromboembolichnih uskladnen metodiv diagnostiki likuvannya ta profilaktiki pretrombotichnogo ta peredinfarktnogo staniv infarktu miokarda ta jogo uskladnen nestabilnoyi stenokardiyi gipertonichnoyi hvorobi revmatizmu ta nerevmatichnih miokarditiv sistemnih zahvoryuvan spoluchnoyi tkanini sudinnih urazhen riznomanitnoyi lokalizaciyi Mogila Oleksandra Gricyuka Pomer na 67 mu roci zhittya 14 bereznya 1990 roku Pohovanij razom iz druzhinoyu na Bajkovomu kladovishi m Kiyeva dilyanka 52 50 25 19 pn sh 30 30 23 sh d 50 4221389 pn sh 30 5066111 sh d 50 4221389 30 5066111 Naukova diyalnist1978 roku jogo obrano chlenom korespondentom Akademiyi medichnih nauk SRSR U 1979 roci O J Gricyuk pershim viznachiv gemokoagulyacijnij gomeostaz yak vidnosnu dinamichnu rivnovagu mizh prokoagulyantami antikoagulyantami ta agentami fibrinolizu v plazmi formenih elementah krovi ta sudinnij stinci prostaciklin tromboksanovogo balansu Vpershe doviv sho mizh trombocitarnimi eritrocitarnimi ta plazmatichnimi profaktorami ta faktorami sho yih ingibuyut isnuye obmin ta dinamichna rivnovaga yak i pomizh plazmoyu krovi ta sudinnoyu stinkoyu Formeni elementi krovi z odnogo boku ta elementi sudinnoyi stinki z inshogo regulyuyut isnuvannya krovi v ridkomu stani ta yiyi zgortannya Pri sercevo sudinnih hvorobah sposterigayutsya koreguyuchi ta dekoreguyuchi okremi lanki gemokoagulyacijnogo gomeostazu sho zdatni prizvesti do vipravlennya zminenogo balansu abo do she bilshogo jogo porushennya pri comu mozhlive viniknennya trombotichnih abo gemoragichnih uskladnen U 1980 roci O J Gricyuk razom z inshimi vchenimi otrimav Derzhavnu premiyu URSR v galuzi nauki i tehniki za robotu Rozrobka ta vprovadzhennya v shiroku medichnu praktiku kompleksu zahodiv po borotbi z infarktom miokarda Gricyuk zaproponuvav ta vprovadiv u shiroku klinichnu praktiku indeks trombofiliyi sho polegshuye diagnostiku pretrombotichnogo stanu i viznachennya jogo aktivnosti zranzhiruvav paciyentiv za riznimi stupenyami pretrombotichnogo stanu sho dalo mozhlivist vprovaditi diferencijovanij pidhid dlya medikamentoznoyi profilaktiki trombotichnih uskladnen Obgruntuvav znachennya koronarotrombozu v patogenezi infarktu miokardu Z metoyu obmezhennya zoni nekrozu sercevogo m yazu dokazav neobhidnist zastosuvannya fibrinolitikiv Rozrobiv ta vprovadiv metod kerovanoyi gipokoagulyaciyi krovi pri infarkti miokardu ta progresuyuchij stenokardiyi pripustiv patogenetichno mozhlivist rozvitku z dribnovognishevogo infarktu miokardu krupnovognishevogo i zreshtoyu klinichno ce opisav Vpershe u gostrij period infarktu dlya zmenshennya stresovih vpliviv i negativnoyi diyi bolovogo faktoru zaproponuvav metod periduralnoyi anesteziyi U 1980 h rokah O J Gricyuk zi svoyimi spivrobitnikami aktivno doslidzhuvav gostri formi ishemichnoyi hvorobi sercya ta revmatichnih zahvoryuvan Vikoristannya invazivnih metodiv doslidzhennya gemodinamiki kardiotopografiyi serijnogo viznachennya aktivnosti kreatinfosfokinazi dalo zmogu rozrobiti originalni pidhodi do diagnostiki i likuvannya nestabilnih form infarktu miokarda Bulo stvoreno ta zaproponovano dlya klinichnoyi praktiki novu klasifikaciyu kardiogennogo shoku obgruntovano docilnist vikoristannya malih doz beta adrenoblokatoriv u hvorih na infarkt miokarda z pomirnoyu sercevoyu nedostatnistyu Na novomu rivni vidnovleno doslidzhennya patogenezu gipoksiyi pri infarkti miokarda ta sistemnih revmatichnih zahvoryuvannyah sho dozvolilo rozrobiti ob yektivni kriteriyi prognozuvannya ocinki tyazhkosti perebigu patologichnogo procesu ta efektivnosti likuvannya U cej zhe period bulo zapochatkovano zastosuvannya dvomirnoyi ehokardiografiyi riznih variantiv elektrokardiostimulyaciyi trombolitichnoyi terapiyi gemosorbciyi postijnoyi vnutrishnovennoyi infuziyi geparinu pri infarkti miokarda Za ci roboti spivrobitniki kafedri neodnorazovo vidznachalis diplomami VDNG SRSR ta URSR Vazhlivim etapom u rozvitku revmatologichnogo napryamku doslidzhen stalo stvorennya O J Gricyukom z spivavtorami metodu ridinofaznogo viznachennya antitil do klitinnih i tkaninnih antigeniv Vikoristannya cogo metodu dalo zmogu rozrobiti cilu nizku novih sposobiv diagnostiki i diferencijnoyi diagnostiki revmatichnih i nerevmatichnih miokarditiv revmatoyidnogo artritu sistemnogo chervonogo vovchaku U 1986 roci O J Gricyuk iz spivrobitnikami udoskonaliv metod imunologichnoyi ta enzimologichnoyi diagnostiki yak bezposeredno nekrozu sercevogo m yaza tak i jogo uskladnen postinfarktnogo sindromu O J Gricyuk buv zastupnikom golovi Vsesoyuznogo tovaristva revmatologiv chlenom prezidiyi Vsesoyuznogo naukovogo tovaristva terapevtiv pravlinnya Vsesoyuznogo naukovogo tovaristva kardiologiv prezidiyi ta byuro prezidiyi vchenoyi radi MOZ URSR Pid jogo kerivnictvom zahisheno 28 kandidatskih disertacij vin buv konsultantom 5 doktorskih disertacij Avtor ponad 350 naukovih robit i 14 monografij zokrema Infarkt miokarda v spivavtorstvi z N A Gvatua I K Slyedzevskoyu 1979 Klinicheskoe primenenie geparina 1981 Posobie po kardiologii 1984 Vospalitelnye zabolevaniya serdca v spivavtorstvi z V T Chuvikinoyu V I Shigelskim 1986 Klinicheskaya angiologiya 1988 ta inshi Mav 14 patentiv Sered uchniv Oleksandra Gricyuka K M Amosova O M Parhomenko V Z Netyazhenko tosho NagorodiNagorodzhenij ordenom Znak Poshani Zasluzhenij diyach nauki URSR Laureat Derzhavnoyi premiyi URSR Pam yatmemorialna doshka Na budivli Nacionalnogo naukovogo centru Institut kardiologiyi imeni akademika M D Strazheska AMN Ukrayini vulicya Svyatoslava Horobrogo 5 vstanovleno marmurovu memorialnu doshku DzherelaV Z Netyazhenko T J Malchevska V S Potaskalova Likar naukovec pedagog Do 90 richchya vid dnya narodzhennya Oleksandra Josipovicha Gricyuka Kiyiv Vidavnictvo KIM 2014 160 s ISBN 978 966 1547 74 1 nedostupne posilannya z lyutogo 2018 Gricyuk Oleksandr Josipovich 7 lyutogo 2018 u Wayback Machine