Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Гриценко Микола Іванович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 17 вересня 1938 (85 років) Ровеньки, Луганська область, УРСР | |||
| Громадянство |  Україна | |||
| Діяльність | поет, журналіст, публіцист | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка журналістів України | |||
| | ||||
Грице́нко Мико́ла Іва́нович (*17 вересня 1938, Ровеньки, Луганська область, УРСР) — український журналіст, поет. Член Національної спілки журналістів України. Творчий псевдонім — Микола Тиницький.
Життєпис
Родовід
Народився у становій козацькій родині села Тиниця, колишньої Бахмацької сотні Ніжинського полку. Батько — Гриценко Іван Федорович (1909 — 1944), мати — Софія Петрівна, до шлюбу теж Гриценко (1910 — 1989). Родовід родини Гриценків простежується аж до 1652 року, до Павла і Василя Гриценків, які були одними із засновників села Тиниця (у селі домінує прізвище Гриценко).
З початком окупації України більшовицькими військами у 1917-му родина Гриценків, як і інші заможні козацькі родини, потерпали від загарбників. З початком комуністичного геноциду 1932—1933 років сім'я, рятуючись від терору голодом, тікає на Донбас, до міста Ровеньки, там вже працював на шахті старший брат матері Павло, влаштувався шахтарем і Іван Федорович, а Софія Петрівна на склозавод. 1938 народився син Микола. Після звільнення Тиниці від сталіністів у вересні 1941 року родина відразу повертається до рідного села. Почали займатися сільським господарством на землі, поверненій по реституції з колгоспу.
Але 1943 до села повернулася влада Сталіна, і Софія Петрівна знову була примушена працювати у колгоспі. Іван Федорович влаштувався у Бахмачі на базі військового значення, яку називали «Поштова скринька № 16». У зв'язку з подіями Другої світової війни базу намагалися вивезти в Росію, тому батька Гриценка не мобілізували. Але коли 9 вересня 1943 село залишили війська вермахту, сталінський військомат направляє його на каторжні роботи з будівництва мостів через річку Прип'ять. На початку 1944 комуністи довели його до смерті: загинув у неволі, так і не побачивши свого другого сина — Івана (1943 — 1995). Поховали Івана Федоровича в с. Новошепеличі, що в Чорнобильському районі.
Дитинство, школа
Про свої дитячі роки говорить Микола Іванович:
Восени 1945 року хлопчики і дівчатка з нашої вулиці Семененської пішли в перший клас. А мені не було ще й семи. Та все ж разом з ними почав ходити і я. Ходив поки не похолодало. Не було пальтечка і чобіток. Прийшла до нас додому вчителька Песляк Людмила Степанівна і запитує : «Чому це Миколка не ходить до школи?» Мати пошила бурки, з батькової шинелі — пальто. І знову я пішов до школи. Потім у нашому класі вчителькою стала Винниченко Тетяна Василівна. Вчилися ми у напівземлянках, у хатинах, в яких не було господарів. Спалили приміщення школи. Після семирічки довелося мені три роки ходити за 12 кілометрів у сусіднє село Григорівку Дмитрівського району. Десятирічку закінчив у 1955 року. Потім навчався в Тиницькій однорічній сільськогосподарській школі та Роменському технікумі
Перші проби пера
Про те, як почався творчий шлях, знову слово Миколі Івановичу:
Писати вірші почав, навчаючись у восьмому класі. Вчитель української мови і літератури Лисенко К. М. дав завдання написати твір, і щоб обов’язково був епіграф. Полінувався добирати той епіграф, то ж сам написав римовані чотири рядки. Вчитель похвалив, мовляв, вдало, по темі. Одне лише зауваження: не вказано автора. Відтоді й почав я писати поезії про сільське життя, сатиричні вірші про колгоспні справи. Надсилав їх у Бахмацьку районну газету. Друкували. Одного разу навіть премію дали за перше місце в конкурсі на найкращий вірш — 50 карбованців. А потім стали замовляти і вірші, і статті на ту чи іншу тему.
Робота
З молодих років бачив своє майбутнє не інакше як пов'язане із селом. Мріяв стати агрономом. У колгоспі працював їздовим, на інших роботах. Обрали секретарем комсомольської організації.
Після закінчення сільгоспшколи вступив на заочне відділення Роменського сільськогосподарського технікуму.
Журналістика
Однак мріям про кар'єру агронома не судилося справдитися. А причиною стало:
Одного дня приїхав у село редактор районної газети Іван Васильович Бойко і запросив мене працювати в редакції. Наприкінці 1956 року вийшов на роботу. Одинадцять років працював літпрацівником, завідувачем сільськогосподарського відділу, відповідальним секретарем. Дуже допомагало те, що навчався в технікумі і отримав диплом молодшого агронома. Потім вступив на відділенні журналістики Заочної вищої партійної школи при ЦК КПСС. Отримав диплом журналіста. 1967-1969 — працював у Конотопській міськрайонній газеті на посадах відповідального секретаря і заступника редактора. В той час познайомився з кореспондентом сумської обласної газети «Ленінська правда» Володимиром Затуливітром. Ще тісніше здружилися після переїзду в Суми, коли призначили редактором обласної молодіжної газети «Червоний промінь». І в Бахмачі, і в Конотопі я готував літературні сторінки. До речі, в селі Пальчики Бахмацького району відкрив для України здібну поетесу Наталію Матюх. Отож і в молодіжці поставив за мету згуртувати творчу молодь. Разом із Затуливітром придумали назву і створили літстудію «Зажинок». Пригадую, один школяр аж із Вишневого їздив на засідання студії. Правда, із вчителем. Це був майбутній поет Олександр Вертіль. На літсторінці «Червоного променя» друкували свої твори Анатолій Гризун, Олександр Педяш, Василь Чубур, Олександр Вертіль та багато інших. Огляди поетичної пошти готував Микола Данько. Часто публікував добірки нових поезій Володимир Затуливітер. Доводилось замовляти для добірки вірш на патріотичну на той час тему. Пам’ятаю, одна з них починалася віршем «Хлопці з Комісарівки».
Ми жили з Володимиром в одному будинку. Часто він приходив до нас на чашку кави і читав свої вірші на кухні. Часто влаштовували літературні вечори і в його квартирі на першому поверсі. Бувало, приходив Юрій Царик з портфеликом сухого вина. Слухали новації Затуливітра. Приїздив з Полтави поет Михайло Шевченко, були Володимир Яворівський, Василе Романчук з Молдови та багато інших відомих нині письменників. Отак і я набирався поетичного досвіду. Потроху писав у шухляду. Але зосередитися на поезії не давала напружена журналістська робота.
З 1979 працює у редакції обласної газети «Ленінська правда». Спочатку на посаді заступника редактора. А з 1984 — головним редактором. З 1991 по 2004 — головний редактор обласної газети «Сумська новина». І в цих виданнях поезія друкувалася постійно. Іноді з'являлися і вірші Гриценка під псевдонімом Микола Тиницький.
Гриценко — поет
Повністю присвятити себе поезії зміг лише з виходом на пенсію. Вона в мені нуртувала і полилася, як водограй.
Творчий доробок
| Назва | рік | видавництво |
|---|---|---|
| «Межа» | (2004 р.) | Мрія |
| «Дев'ятий вал» | (2005 р.) | Мрія |
| «Філософія бджоли» | (2006 р.) | Мрія |
| «Безконечник» | (2007 р.) | Мрія |
| «Медові повені» | (2008 р.) | Мрія |
| «Магія бджоли» | (2010 р.) | Мрія |
| «Україна-Бджоловина» | (2011 р.) | Мрія |
| «Поліття» | (2012 р.) | Мрія |
| «Отавиця» | (2013 р.) | Мрія |
Родина
Одружений, дружина — Антоніна Іванівна (у 2011-му відсвяткували золоте весілля), син Володимир, дочка Вілена, невістка Софія, зять Тарас, внучки Марійка, Даринка, внук Данилко. Марійка, яка закінчила Українську банківську академію і отримала червоний диплом юриста, успадкувала також творчий ген, друкувала свої твори в колективних поетичних збірниках, тепер працює редактором в одному із журналів Санкт-Петербургу
Є правнучка Карина.
Захоплення
Вже більше двадцяти років Микола Іванович захоплюється бджільництвом, що відбилося у деяких назвах книжок. У збірнику «Україна-Бджоловина» вміщено сто віршів про бджолу. Аналогу подібного видання немає у світі.
Нагороди
Нагороджений медалями «За сумлінну працю», «Ветеран праці», «За трудову доблесть».
Рецензії
«І відчув я тут глибокі корені мої» (Дев'ятий вал поезії Миколи Гриценка) — Вазген Балаян, «Ярмарок», 22.12.2005 р.
«Сповідь від імені бджоли» — Василь Мартиненко, «Ярмарок», 27.06.2006 р.
Журналістська бібліографія
«Радянське село», м. Бахмач Чернігівської області
| Назва | дата |
|---|---|
| «В ювілейний вінок» | 1 травня 1967 р. |
| «Син двох матерів» | 22 липня 1967 р. |
| «Слова від серця» | 5 серпня 1967 р. |
| «Вірність» (нарис про тракториста) | 23 вересня 1967 р. |
| «Делегат ІІ з'їзду Рад» | 11 листопада 1967 р. |
| «Художник Олександр Шестопал» | 21 листопада 1967 р. |
«Радянський прапор», м. Конотоп Сумської області
| Назва | дата |
|---|---|
| «Материна гордість» | 20 липня 1968 р. |
| «Гектар ставу» | 13 вересня 1968 р. |
| «Весняний полудень» | 26 листопада 1968 р. |
«Червоний промінь», м. Суми
| Назва | дата |
|---|---|
| «Дорогами Чехословаччини» | 12 січня 1974 р. |
| «Врачанські зустрічі» | 20 квітня 1971 р. |
| «Спасибі вам, наставники» | 25 травня 1974 р. |
| «Роки, виповнені піснями» | 9 жовтня 1976 р. |
«Ленінська правда», м. Суми
| Назва | дата |
|---|---|
| «Придане Насті Гриценко» | 25 січня 1975 р. |
| «Пам'ять серця» | 9 травня 1978 р. |
| «Здравець» | 12 січня 1980 р. |
| «Твої дорогоцінні хвилини» | 8 лютого 1980 р. |
| «Чудеса» в Бошівці" | 11 березня 1980 р. |
| «Сміливого куля боїться» | 15 квітня 1980 р. |
| «Найвищий злет життя» | 31 жовтня 1980 р. |
| «Мужнє село Стара Гута» | 30 серпня 1981 р. |
| «Мир — це життя» | 31 серпня1982 р. |
| «Диригент бджолиного царства» | 7 вересня 1984 р. |
«Сумська новина»
| Назва | дата |
|---|---|
| «Нічний стрибок» | 8 травня 2003 р. |
Джерела
- Гриценко Микола Іванович на static.rada.gov.ua [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Гільдія редакторів-ветеранів ЗМІ Сумської області. Каталог видань [ 18 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Gricenko U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mikola Gricenko Ukrcenter Primitki Gricenko Mikola IvanovichNarodivsya17 veresnya 1938 1938 09 17 85 rokiv Rovenki Luganska oblast URSRGromadyanstvo UkrayinaDiyalnistpoet zhurnalist publicistMova tvorivukrayinskaChlenstvoNacionalna spilka zhurnalistiv Ukrayini Grice nko Miko la Iva novich 17 veresnya 1938 Rovenki Luganska oblast URSR ukrayinskij zhurnalist poet Chlen Nacionalnoyi spilki zhurnalistiv Ukrayini Tvorchij psevdonim Mikola Tinickij ZhittyepisRodovid 1942 Malij Mikola z babuseyu Motreyu Markivnoyu Foto zroblene nimeckim soldatomBatki Mikoli Gricenka Ivan Fedorovich i Sofiya Petrivna Narodivsya u stanovij kozackij rodini sela Tinicya kolishnoyi Bahmackoyi sotni Nizhinskogo polku Batko Gricenko Ivan Fedorovich 1909 1944 mati Sofiya Petrivna do shlyubu tezh Gricenko 1910 1989 Rodovid rodini Gricenkiv prostezhuyetsya azh do 1652 roku do Pavla i Vasilya Gricenkiv yaki buli odnimi iz zasnovnikiv sela Tinicya u seli dominuye prizvishe Gricenko Z pochatkom okupaciyi Ukrayini bilshovickimi vijskami u 1917 mu rodina Gricenkiv yak i inshi zamozhni kozacki rodini poterpali vid zagarbnikiv Z pochatkom komunistichnogo genocidu 1932 1933 rokiv sim ya ryatuyuchis vid teroru golodom tikaye na Donbas do mista Rovenki tam vzhe pracyuvav na shahti starshij brat materi Pavlo vlashtuvavsya shahtarem i Ivan Fedorovich a Sofiya Petrivna na sklozavod 1938 narodivsya sin Mikola Pislya zvilnennya Tinici vid stalinistiv u veresni 1941 roku rodina vidrazu povertayetsya do ridnogo sela Pochali zajmatisya silskim gospodarstvom na zemli povernenij po restituciyi z kolgospu Ale 1943 do sela povernulasya vlada Stalina i Sofiya Petrivna znovu bula primushena pracyuvati u kolgospi Ivan Fedorovich vlashtuvavsya u Bahmachi na bazi vijskovogo znachennya yaku nazivali Poshtova skrinka 16 U zv yazku z podiyami Drugoyi svitovoyi vijni bazu namagalisya vivezti v Rosiyu tomu batka Gricenka ne mobilizuvali Ale koli 9 veresnya 1943 selo zalishili vijska vermahtu stalinskij vijskomat napravlyaye jogo na katorzhni roboti z budivnictva mostiv cherez richku Prip yat Na pochatku 1944 komunisti doveli jogo do smerti zaginuv u nevoli tak i ne pobachivshi svogo drugogo sina Ivana 1943 1995 Pohovali Ivana Fedorovicha v s Novoshepelichi sho v Chornobilskomu rajoni Ditinstvo shkola Pro svoyi dityachi roki govorit Mikola Ivanovich Voseni 1945 roku hlopchiki i divchatka z nashoyi vulici Semenenskoyi pishli v pershij klas A meni ne bulo she j semi Ta vse zh razom z nimi pochav hoditi i ya Hodiv poki ne poholodalo Ne bulo paltechka i chobitok Prijshla do nas dodomu vchitelka Peslyak Lyudmila Stepanivna i zapituye Chomu ce Mikolka ne hodit do shkoli Mati poshila burki z batkovoyi shineli palto I znovu ya pishov do shkoli Potim u nashomu klasi vchitelkoyu stala Vinnichenko Tetyana Vasilivna Vchilisya mi u napivzemlyankah u hatinah v yakih ne bulo gospodariv Spalili primishennya shkoli Pislya semirichki dovelosya meni tri roki hoditi za 12 kilometriv u susidnye selo Grigorivku Dmitrivskogo rajonu Desyatirichku zakinchiv u 1955 roku Potim navchavsya v Tinickij odnorichnij silskogospodarskij shkoli ta Romenskomu tehnikumiPershi probi pera Pro te yak pochavsya tvorchij shlyah znovu slovo Mikoli Ivanovichu Pisati virshi pochav navchayuchis u vosmomu klasi Vchitel ukrayinskoyi movi i literaturi Lisenko K M dav zavdannya napisati tvir i shob obov yazkovo buv epigraf Polinuvavsya dobirati toj epigraf to zh sam napisav rimovani chotiri ryadki Vchitel pohvaliv movlyav vdalo po temi Odne lishe zauvazhennya ne vkazano avtora Vidtodi j pochav ya pisati poeziyi pro silske zhittya satirichni virshi pro kolgospni spravi Nadsilav yih u Bahmacku rajonnu gazetu Drukuvali Odnogo razu navit premiyu dali za pershe misce v konkursi na najkrashij virsh 50 karbovanciv A potim stali zamovlyati i virshi i statti na tu chi inshu temu Robota Z molodih rokiv bachiv svoye majbutnye ne inakshe yak pov yazane iz selom Mriyav stati agronomom U kolgospi pracyuvav yizdovim na inshih robotah Obrali sekretarem komsomolskoyi organizaciyi Pislya zakinchennya silgospshkoli vstupiv na zaochne viddilennya Romenskogo silskogospodarskogo tehnikumu Zhurnalistika Tri Gricenki poet i zhurnalist Mikola Ivanovich poet i zhurnalist Mikola Semenovich fotohudozhnik Mikola Ivanovich Odnak mriyam pro kar yeru agronoma ne sudilosya spravditisya A prichinoyu stalo Odnogo dnya priyihav u selo redaktor rajonnoyi gazeti Ivan Vasilovich Bojko i zaprosiv mene pracyuvati v redakciyi Naprikinci 1956 roku vijshov na robotu Odinadcyat rokiv pracyuvav litpracivnikom zaviduvachem silskogospodarskogo viddilu vidpovidalnim sekretarem Duzhe dopomagalo te sho navchavsya v tehnikumi i otrimav diplom molodshogo agronoma Potim vstupiv na viddilenni zhurnalistiki Zaochnoyi vishoyi partijnoyi shkoli pri CK KPSS Otrimav diplom zhurnalista 1967 1969 pracyuvav u Konotopskij miskrajonnij gazeti na posadah vidpovidalnogo sekretarya i zastupnika redaktora V toj chas poznajomivsya z korespondentom sumskoyi oblasnoyi gazeti Leninska pravda Volodimirom Zatulivitrom She tisnishe zdruzhilisya pislya pereyizdu v Sumi koli priznachili redaktorom oblasnoyi molodizhnoyi gazeti Chervonij promin I v Bahmachi i v Konotopi ya gotuvav literaturni storinki Do rechi v seli Palchiki Bahmackogo rajonu vidkriv dlya Ukrayini zdibnu poetesu Nataliyu Matyuh Otozh i v molodizhci postaviv za metu zgurtuvati tvorchu molod Razom iz Zatulivitrom pridumali nazvu i stvorili litstudiyu Zazhinok Prigaduyu odin shkolyar azh iz Vishnevogo yizdiv na zasidannya studiyi Pravda iz vchitelem Ce buv majbutnij poet Oleksandr Vertil Na litstorinci Chervonogo promenya drukuvali svoyi tvori Anatolij Grizun Oleksandr Pedyash Vasil Chubur Oleksandr Vertil ta bagato inshih Oglyadi poetichnoyi poshti gotuvav Mikola Danko Chasto publikuvav dobirki novih poezij Volodimir Zatuliviter Dovodilos zamovlyati dlya dobirki virsh na patriotichnu na toj chas temu Pam yatayu odna z nih pochinalasya virshem Hlopci z Komisarivki Mi zhili z Volodimirom v odnomu budinku Chasto vin prihodiv do nas na chashku kavi i chitav svoyi virshi na kuhni Chasto vlashtovuvali literaturni vechori i v jogo kvartiri na pershomu poversi Buvalo prihodiv Yurij Carik z portfelikom suhogo vina Sluhali novaciyi Zatulivitra Priyizdiv z Poltavi poet Mihajlo Shevchenko buli Volodimir Yavorivskij Vasile Romanchuk z Moldovi ta bagato inshih vidomih nini pismennikiv Otak i ya nabiravsya poetichnogo dosvidu Potrohu pisav u shuhlyadu Ale zosereditisya na poeziyi ne davala napruzhena zhurnalistska robota Z 1979 pracyuye u redakciyi oblasnoyi gazeti Leninska pravda Spochatku na posadi zastupnika redaktora A z 1984 golovnim redaktorom Z 1991 po 2004 golovnij redaktor oblasnoyi gazeti Sumska novina I v cih vidannyah poeziya drukuvalasya postijno Inodi z yavlyalisya i virshi Gricenka pid psevdonimom Mikola Tinickij Gricenko poet Povnistyu prisvyatiti sebe poeziyi zmig lishe z vihodom na pensiyu Vona v meni nurtuvala i polilasya yak vodograj Tvorchij dorobok Mikola Gricenko v yunostiNazva rik vidavnictvo Mezha 2004 r Mriya Dev yatij val 2005 r Mriya Filosofiya bdzholi 2006 r Mriya Bezkonechnik 2007 r Mriya Medovi poveni 2008 r Mriya Magiya bdzholi 2010 r Mriya Ukrayina Bdzholovina 2011 r Mriya Polittya 2012 r Mriya Otavicya 2013 r MriyaRodina Vesilne foto Mikola i Antonina Gricenki 1961Mikola Gricenko i Volodimir ZatuliviterVnuchka Darinka i onuk DanilkoPoetka Marijka Gricenko onuka M I Gricenka Odruzhenij druzhina Antonina Ivanivna u 2011 mu vidsvyatkuvali zolote vesillya sin Volodimir dochka Vilena nevistka Sofiya zyat Taras vnuchki Marijka Darinka vnuk Danilko Marijka yaka zakinchila Ukrayinsku bankivsku akademiyu i otrimala chervonij diplom yurista uspadkuvala takozh tvorchij gen drukuvala svoyi tvori v kolektivnih poetichnih zbirnikah teper pracyuye redaktorom v odnomu iz zhurnaliv Sankt Peterburgu Ye pravnuchka Karina Zahoplennya Vzhe bilshe dvadcyati rokiv Mikola Ivanovich zahoplyuyetsya bdzhilnictvom sho vidbilosya u deyakih nazvah knizhok U zbirniku Ukrayina Bdzholovina vmisheno sto virshiv pro bdzholu Analogu podibnogo vidannya nemaye u sviti Nagorodi Nagorodzhenij medalyami Za sumlinnu pracyu Veteran praci Za trudovu doblest Recenziyi I vidchuv ya tut gliboki koreni moyi Dev yatij val poeziyi Mikoli Gricenka Vazgen Balayan Yarmarok 22 12 2005 r Spovid vid imeni bdzholi Vasil Martinenko Yarmarok 27 06 2006 r Zhurnalistska bibliografiya Radyanske selo m Bahmach Chernigivskoyi oblasti Nazva data V yuvilejnij vinok 1 travnya 1967 r Sin dvoh materiv 22 lipnya 1967 r Slova vid sercya 5 serpnya 1967 r Virnist naris pro traktorista 23 veresnya 1967 r Delegat II z yizdu Rad 11 listopada 1967 r Hudozhnik Oleksandr Shestopal 21 listopada 1967 r Radyanskij prapor m Konotop Sumskoyi oblasti Nazva data Materina gordist 20 lipnya 1968 r Gektar stavu 13 veresnya 1968 r Vesnyanij poluden 26 listopada 1968 r Chervonij promin m Sumi Nazva data Dorogami Chehoslovachchini 12 sichnya 1974 r Vrachanski zustrichi 20 kvitnya 1971 r Spasibi vam nastavniki 25 travnya 1974 r Roki vipovneni pisnyami 9 zhovtnya 1976 r Leninska pravda m Sumi Nazva data Pridane Nasti Gricenko 25 sichnya 1975 r Pam yat sercya 9 travnya 1978 r Zdravec 12 sichnya 1980 r Tvoyi dorogocinni hvilini 8 lyutogo 1980 r Chudesa v Boshivci 11 bereznya 1980 r Smilivogo kulya boyitsya 15 kvitnya 1980 r Najvishij zlet zhittya 31 zhovtnya 1980 r Muzhnye selo Stara Guta 30 serpnya 1981 r Mir ce zhittya 31 serpnya1982 r Dirigent bdzholinogo carstva 7 veresnya 1984 r Sumska novina Nazva data Nichnij stribok 8 travnya 2003 r DzherelaGricenko Mikola Ivanovich na static rada gov ua 4 bereznya 2016 u Wayback Machine Gildiya redaktoriv veteraniv ZMI Sumskoyi oblasti Katalog vidan 18 grudnya 2013 u Wayback Machine