Грачевський Борис Юрійович

Борис Юрійович Грачевський (рос. Бори́с Ю́рьевич Граче́вский, 18 березня 1949, Раменський район, Московська область — 14 січня 2021, Москва) — радянський і російський кінорежисер і сценарист єврейського походження, організатор кіновиробництва, художній керівник дитячого кіножурналу «Єралаш» (2002—2020). Член Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»; заслужений діяч мистецтв РФ (2000), лауреат премії Уряду РФ (2010).

Борис Юрійович Грачевський
Борис Юрьевич Грачевский
Народився	18 березня 1949(1949-03-18) Раменський район, Московська область, РРФСР
Помер	14 січня 2021(2021-01-14) (71 рік) Москва, Росія ·коронавірусна інфекція
Поховання	Троєкуровське кладовище
Громадянство	СРСР  Росія
Національність	єврей
Діяльність	сценарист, кінопродюсер, кінорежисер, актор
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії
Знання мов	російська
Батько	Юрій Максимович Грачевський
У шлюбі з	Грачевська Ганна Євгенівна і Q104831840?
Діти	Максим (1972), Ксенія (1979), Філіп (2020)
Нагороди	^d ^d ^d
IMDb	ID 3576676
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грачевський.

Біографія

Борис Грачевський народився 18 березня 1949 року у Раменському районі Московської області, в будинку відпочинку «Полушкіно», в єврейській родині. Батько — Юрій Максимович Грачевський (1924—1998), уродженець Вітебська, учасник Великої Вітчизняної війни, лейтенант, у 1942—1946 рр. служив у військах протиповітряної оборони, після демобілізації працював конферансьє і культпрацівником. Мати — Ольга Лазарівна Грачевська (уроджена Жарковська), бібліотекар.

В 6 років вийшов з батьком на сцену, в 10 років поставив перший танець, в 11 — новорічний ранок.

Закінчив Калінінградський механічний технікум при заводі С. П. Корольова, де отримав спеціальність токаря. Працював токарем, потім техніком-конструктором на заводі Корольова.

У 1968 році служив в армії. За словами Грачевського під час військової служби перебуваючи, після травми голови, у стані клінічної смерті він пережив досвід перебування потойбічному світі у вигляді польоту у «світлому тунелі».

Після служби в армії влаштувався на кіностудію імені Горького вантажником. Працював адміністратором на картинах Олександра Роу, Марка Донського, Василя Шукшина. На кіностудії був старшим адміністратором, заступником директора знімальної групи.

У 1969 році вступив на заочне відділення Вдіку на факультет «Організація кіновиробництва», але навчання закінчив лише через 23 роки.

«Єралаш»

У 1974 році за своєю ініціативою спільно з драматургом Олександром Хмеликом заснував дитячий гумористичний кіножурнал «Єралаш», де працював до кінця свого життя. Написав 11 сценаріїв для кіножурналу, поставив ряд сюжетів в якості режисера-постановника, а також зіграв ряд ролей в якості актора, в деяких сюжетах озвучив текст від автора.

У 1995 році на базі Кіностудії імені Горького заснував кіностудію «Єралаш-Ленд», а в 2005 році на базі кіностудії заснував кіностудію «Єралаш».

Творець документальних фільмів, автор проекту «Соціальна реклама».

У 2008—2009 роках зняв свій перший повнометражний художній фільм «Дах», що вийшов на екрани у вересні 2009 року.

З 2009 року неодноразово був головою журі «Відеобитви». З 2013 року брав участь у благодійних проектах для дітей-інвалідів Міжнародного центру мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр».

У липні 2014 року Грачевський в якості режисера приступив до виробництва драматичного фільму «Між нот, або Тантрична симфонія» про пізню любов композитора зі світовим ім'ям і молодої дівчини з глибинки. Головні ролі зіграли Андрій Ільїн і Яніна Мелехова.

Автор збірки гумористичних висловів «Ідіотизми».

З 2017 року — член журі дитячого КВК на телеканалі «Карусель».

Хвороба і смерть

У 2018 році в телепередачі «Доля людини» Грачевський розповів, що раніше у нього діагностували рак шкіри, причиною якого стала родимка; у зв'язку з цим було кілька операцій, опромінення і хіміотерапія.

21 грудня 2020 року у Бориса діагностували зараження коронавірусом. Через шість днів його госпіталізували, а ще через два перевели в реанімацію. 7 січня режисера підключили до апарату ШВЛ і ввели в стан медикаментозного сну. 14 січня 2021 року на 72-му році життя Грачевський помер через ускладнення, викликані коронавірусною інфекцію.

Церемонія прощання з Борисом Грачевським пройшла у Москві 17 січня 2021 року в Центральному Будинку кіно. Поховали кінорежисера в той же день на Троєкуровському кладовищі.

Особисте життя

Хоча не вважав себе віруючою людиною, але прочитавши в юності роман «Майстер і Маргарита» М. А. Булгакова цікавився релігійними питаннями і відвідував храми, включаючи храм Гробу Господнього в Єрусалимі. За власними словами, в дитинстві часто зустрічався з патріархом Алексієм I, який проживав у будинку поруч з його дідом, який повертаючись з літургії в Богоявленському соборі в Єлохові пригощав дітей цукерками.

• Перша дружина — Галина Яківна Грачевська (нар. 1 січня 1948, прожив у шлюбі майже 35 років, з 1970 року).
  • син — Максим Борисович Грачевський (нар. 9 грудня 1972) — бізнесмен, генеральний директор ВАТ «Трудові резерви».
  • дочка — Ксенія Борисівна Алєєва-Грачевская (нар. 20 червня 1979), працювала в «Єралаші», керівник туристичного агентства ТОВ «Клуб Фаренгейт».
• Друга дружина (з травня 2010 по лютий 2014) — Ганна Євгенівна Грачевская (Панасенко) (нар. 6 вересня 1986), разом з чоловіком знімалася в 2012 році в «Єралаші», в епізоді № 268 «Крик», де він зіграв головну, а вона — епізодичну роль медсестри.
  • дочка — Євгенія Борисівна Грачевська (нар. 19 вересня 2012).
• Третя дружина (з лютого 2016 за січень 2021) — Катерина Білоцерківська (нар. 25 грудня 1984) — актриса і співачка.
  • син Філіп Борисович Грачевський (нар. 8 квітня 2020)

Громадська позиція

11 березня 2014 року підписав звернення діячів культури Росії на підтримку політики президента РФ Путіна в Україні і в Криму.

Фільмографія

Режисер

• 2009 — «»
• 2015 — «»

Актор

• 2017 — «» — звідник

Нагороди

• Орден Пошани (20 березня 2009 року) — за великі заслуги в розвитку вітчизняного кінематографічного мистецтва і багаторічну творчу діяльність
• Орден Дружби (23 серпня 2019 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність
• Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв Російської Федерації» (26 липня 2000 року) — за заслуги в галузі мистецтва
• Премія Уряду Російської Федерації 2010 року в галузі культури (17 грудня 2010 року) — за створення дитячого гумористичного кіножурналу «Єралаш»
• Володар призу «Золотий овен», дворазовий володар «Золотого Остапа».

Примітки

1. . Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 21 січня 2021.
2. . Архів оригіналу за 14 липня 2020. Процитовано 21 січня 2021.
3. . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
4. Досье: Грачевский Борис Юрьевич [ 23 червня 2019 у Wayback Machine.] //
5. . Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 21 січня 2021.
6. Борис Грачевский — гость Романа Трахтенберга и Елены Батиновой^{[недоступне посилання]} // Радио «Маяк» ^{[недоступне посилання з Июнь 2018]}
7. . Архів оригіналу за 3 жовтня 2011. Процитовано 21 січня 2021.
8. Не верю! Священник Павел Островский и продюсер Борис Грачевский [ 28 січня 2021 у Wayback Machine.] // Телеканал , 09.03.2019
9. . ТАСС. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
10. 39-летняя дочь Бориса Грачевского уже десять лет не общается с отцом из-за развода [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Суть событий, 30.04.2018
11. . РБК (рос.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
12. . РБК (рос.). Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
13. . ТАСС. 14 січня 2021. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
14. В Москве скончался Борис Грачевский [ 20 січня 2021 у Wayback Machine.] // Известия, 14.01.2021
15. В Москве похоронили Бориса Грачевского [ 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // РБК, 17.01.2021
16. Грачевского похоронили на Троекуровском кладбище [ 21 січня 2021 у Wayback Machine.] // Известия, 17.01.2021
17. «Ералаш» под Алсу: как был уничтожен "Ростовский нефтемаслозавод «РИКОС». Расследование [ 24 лютого 2021 у Wayback Machine.] //
18. . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
19. . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 21 січня 2021.
20. . Архів оригіналу за 28 жовтня 2018. Процитовано 21 січня 2021.
21. . Архів оригіналу за 5 грудня 2018. Процитовано 21 січня 2021.
22. . Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 21 січня 2021.
23. . Архів оригіналу за 14 лютого 2021. Процитовано 21 січня 2021.
24. . Архів оригіналу за 26 серпня 2019. Процитовано 21 січня 2021.
25. . // Официальный сайт Президента России. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 25 липня 2016.
26. . Архів оригіналу за 14 листопада 2021. Процитовано 21 січня 2021.

Посилання

• Безрук М. // газета «Праця». № 40 за 09.03.2006
• Кудряц Е. Ювілейне інтерв'ю Бориса Gračevskogo [ 25 січня 2022 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр.ру, 11.03.2009
• Мотаева Т. Борис Грачевський: В мені сидить пацан! [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // газета «Селянин», 18.03.2009
• Романова Р. Борис Грачевський: Я страшенно ледачий трудоголік [ 15 січня 2021 у Wayback Machine.] // Російська газета — Тиждень № 0 (3432). 19.03.2004
• Директор неподобства. Борис Грачевський: «зіркову» хворобу я лечу радикальним способом [ 17 травня 2021 у Wayback Machine.] // Російська газета — Тиждень № 0 (4595). 21.02.2008
• Борис Грачевский: «Никто не хочет думать о детях…» на YouTube
• Борис Грачевский интервью для Арт-Изо. ТВ на YouTube
• Не верю! Священник Павел Островский и продюсер Борис Грачевский на YouTube // Телеканал , 09.03.2019