Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Михайло Львович Горіккер (13 січня 1895, Берислав, Херсонська губернія — 19 жовтня 1955, Москва) — радянський військовий діяч, генерал-майор технічних військ (1940). Батько режисера .
| Горіккер Михайло Львович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 13 січня 1895 Берислав, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Помер | 19 жовтня 1955 (60 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Введенське кладовище |
| Країна |  СРСР |
| Діяльність | офіцер |
| Alma mater | Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна |
| Військове звання | генерал-майор |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |             |
| |
| Ця стаття не містить . (березень 2019) |
Увійшов в історію війн XX століття як винахідник невибухового інженерного загородження протитанковий їжак, відомого також як «рогатка» або «зірочка Горіккера». Це загородження було прийнято на озброєння 3 липня 1941 року і зіграло помітну роль в обороні Києва, Москви, Ленінграда, Одеси, Севастополя та інших боях Великої Вітчизняної війни.
Історія винаходу
М. Л. Горіккер отримав інженерну освіту і, будучи в числі організаторів танкових військ Червоної армії, створив танкодром на території Московського танко-технічного училища. Тут вперше у Горіккера зародилася думка про абсолютно новий принцип конструкції оборонних споруд, які були б здатні не тільки зупинити танк, але і вивести його з ладу.
У перші дні війни він зумів в найкоротші терміни закінчити всі розрахунки конструкції свого винаходу. Випробування на полігоні пройшли 3 липня 1941 року і нова протитанкова перешкода — «Зірочка Горіккера» — була прийнята Державною Урядовою комісією на озброєння Червоної армії.
Революційність винаходу полягала в рухливості «їжака» на відміну від прийнятого на той час статичної протитанкової перешкоди. Під натиском танка «їжак» перевертався, опинявся під ним, піднімав машину над землею і виводив з ладу ходову частину. Або під власною вагою танк, «сідав» на «їжак», пробивав днище і не міг продовжувати рух.
При виготовленні «їжаків» на місцях були випадки, коли, порушуючи конструкцію, їх розмір збільшували в півтора-два рази, що позбавляло їх задуманого основного призначення. Суть загородження полягала в тому, що їжак повинен бути вище, ніж кліренс танка, але нижче або на рівній висоті від ґрунту до верхнього краю нижнього лобового аркуша танка. Тільки за цієї умови він перевертався, а не відсовувався. Ідея була підкріплена точними розрахунками конструкції: максимальна висота «їжака» — від 0,8 до 1,0 м; вибір матеріалу для виготовлення — нарізані рейки, які забезпечували необхідну міцність; спосіб кріплення — зварювання під певними кутами. Врахована була найбільш раціональна розстановка загороджень: чотири ряди в шаховому порядку. Простота виготовлення дозволила в найкоротші терміни забезпечити Червону Армію новим протитанковими загородженнями, а вага конструкції робила її мобільною і легкою в установці.
Біографія
Горіккер Михайло Львович народився 13 січня 1895 в місті Берислав Херсонської губернії.
У 1908-1915 — учень слюсаря-коваля, потім майстер в ковальському цеху слюсарно-механічної майстерні в місті Каховка.
1915-1916 — рядовий на фронтах Першої світової війни.
У 1917 році в зв'язку з важкими пораненнями проходив лікування в госпіталях.
З 1918 року — в Червоній армії. Учасник Громадянської війни.
У 1919 році — курсант, потім організатор командних курсів. Обіймав посади комісара польових госпіталів Південно-Західного фронту, комісара курсів важкої артилерії, потім комісара піхотних командних курсів.
1923 рік — слухач Військово-педагогічних курсів РККА, після закінчення яких, з 1925 по 1928 рік — головний інспектор Політуправління РККА по військово-навчальним закладам.
У 1929-1933 — слухач Військової академії механізації і моторизації РСЧА ім. Сталіна, закінчив інженерно-командний факультет, спеціалізація — конструктор бойових машин. Після закінчення — військовий інженер мотомехвійськ РККА.
З 1934 року — начальник Московського танко-технічного училища.
У 1938 році училище під його командуванням переведено до Києва з перейменуванням в Київське танко-технічне училище імені С. К. Тимошенко. Горіккер одночасно призначений начальником гарнізону міста Києва.
У 1940 році, при введенні в Червоній армії генеральських звань, отримав звання генерал-майора технічних військ.
У червні-липні 1941 року керував підготовкою Києва до оборони, а також займався евакуацією заводів, фабрик, навчальних закладів, в тому числі очолюваного ним танкового училища.
Потім відряджений до Москви для організації спеціалізованого Управління автомобільними військами Червоної армії.
У 1942-1943 роках — начальник автотранспортного Управління Головного Управління автодорожньої служби Червоної Армії, одночасно начальник оперативної групи Ставки на Сталінградському фронті.
У 1943 році — генерал-інспектор Головного автомобільного Управління Червоної Армії.
У 1944—1945 роках — начальник автомобільного управління Ленінградського фронту.
У 1945 році — начальник інспекції Головного автомобільного Управління Червоної Армії.
У 1946—1950 — начальник Рязанського військово-автомобільного училища.
З 1951 року — у відставці.
М. Л. Горіккер помер 19 жовтня 1955 року, похований в Москві на Введенському кладовищі.
Нагороди
- Солдатський Георгіївський Хрест 4 ступеня;
- Солдатський Георгіївський Хрест 3 ступеня
У передвоєнний період:
- Орден Червоної Зірки;
- Орден «Знак Пошани»;
- Медаль «XX років Робітничо-Селянської Червоної Армії»
- Орден Леніна;
- Орден Червоного Прапора;
- Орден Червоного Прапора;
- Орден Вітчизняної війни II ступеня (1944);
- Медаль «За оборону Москви»;
- Медаль «За оборону Ленінграда»;
- Медаль «За оборону Сталінграда»;
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
Після Вітчизняної війни:
- Ювілейна медаль «30 років Радянської Армії і Флоту»
- інші медалі
Цікаві факти
За створення протитанкового їжака генерал-майору Горіккеру був вручений фотоапарат марки ФЕД.
Постійні експозиції в музеях Москви, присвячені винаходу і його творцеві
- Центральний Музей Збройних сил РФ
- Центральний Музей Великої Вітчизняної війни
- Державний музей оборони Москви
- Музей історії військ Московського військового округу
Примітки
- . Военное обозрение. 16 травня 2017. Архів оригіналу за 10 березня 2022. Процитовано 10 березня 2013.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mihajlo Lvovich Gorikker 13 sichnya 1895 Berislav Hersonska guberniya 19 zhovtnya 1955 Moskva radyanskij vijskovij diyach general major tehnichnih vijsk 1940 Batko rezhisera Gorikker Mihajlo LvovichNarodivsya 13 sichnya 1895 1895 01 13 Berislav Hersonskij povit Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPomer 19 zhovtnya 1955 1955 10 19 60 rokiv Moskva SRSRPohovannya Vvedenske kladovisheKrayina SRSRDiyalnist oficerAlma mater Vijskova akademiya bronetankovih vijsk imeni Marshala Radyanskogo Soyuzu R Ya MalinovskogoZnannya mov rosijskaUchasnik Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi i nimecko radyanska vijnaVijskove zvannya general majorPartiya KPRSNagorodi Mediafajli u VikishovishiCya stattya ne mistit posilan na dzherela Vi mozhete dopomogti polipshiti cyu stattyu dodavshi posilannya na nadijni avtoritetni dzherela Material bez dzherel mozhe buti piddano sumnivu ta vilucheno berezen 2019 Uvijshov v istoriyu vijn XX stolittya yak vinahidnik nevibuhovogo inzhenernogo zagorodzhennya protitankovij yizhak vidomogo takozh yak rogatka abo zirochka Gorikkera Ce zagorodzhennya bulo prijnyato na ozbroyennya 3 lipnya 1941 roku i zigralo pomitnu rol v oboroni Kiyeva Moskvi Leningrada Odesi Sevastopolya ta inshih boyah Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Istoriya vinahoduM L Gorikker otrimav inzhenernu osvitu i buduchi v chisli organizatoriv tankovih vijsk Chervonoyi armiyi stvoriv tankodrom na teritoriyi Moskovskogo tanko tehnichnogo uchilisha Tut vpershe u Gorikkera zarodilasya dumka pro absolyutno novij princip konstrukciyi oboronnih sporud yaki buli b zdatni ne tilki zupiniti tank ale i vivesti jogo z ladu U pershi dni vijni vin zumiv v najkorotshi termini zakinchiti vsi rozrahunki konstrukciyi svogo vinahodu Viprobuvannya na poligoni projshli 3 lipnya 1941 roku i nova protitankova pereshkoda Zirochka Gorikkera bula prijnyata Derzhavnoyu Uryadovoyu komisiyeyu na ozbroyennya Chervonoyi armiyi Revolyucijnist vinahodu polyagala v ruhlivosti yizhaka na vidminu vid prijnyatogo na toj chas statichnoyi protitankovoyi pereshkodi Pid natiskom tanka yizhak perevertavsya opinyavsya pid nim pidnimav mashinu nad zemleyu i vivodiv z ladu hodovu chastinu Abo pid vlasnoyu vagoyu tank sidav na yizhak probivav dnishe i ne mig prodovzhuvati ruh Pri vigotovlenni yizhakiv na miscyah buli vipadki koli porushuyuchi konstrukciyu yih rozmir zbilshuvali v pivtora dva razi sho pozbavlyalo yih zadumanogo osnovnogo priznachennya Sut zagorodzhennya polyagala v tomu sho yizhak povinen buti vishe nizh klirens tanka ale nizhche abo na rivnij visoti vid gruntu do verhnogo krayu nizhnogo lobovogo arkusha tanka Tilki za ciyeyi umovi vin perevertavsya a ne vidsovuvavsya Ideya bula pidkriplena tochnimi rozrahunkami konstrukciyi maksimalna visota yizhaka vid 0 8 do 1 0 m vibir materialu dlya vigotovlennya narizani rejki yaki zabezpechuvali neobhidnu micnist sposib kriplennya zvaryuvannya pid pevnimi kutami Vrahovana bula najbilsh racionalna rozstanovka zagorodzhen chotiri ryadi v shahovomu poryadku Prostota vigotovlennya dozvolila v najkorotshi termini zabezpechiti Chervonu Armiyu novim protitankovimi zagorodzhennyami a vaga konstrukciyi robila yiyi mobilnoyu i legkoyu v ustanovci BiografiyaGorikker Mihajlo Lvovich narodivsya 13 sichnya 1895 v misti Berislav Hersonskoyi guberniyi U 1908 1915 uchen slyusarya kovalya potim majster v kovalskomu cehu slyusarno mehanichnoyi majsterni v misti Kahovka 1915 1916 ryadovij na frontah Pershoyi svitovoyi vijni U 1917 roci v zv yazku z vazhkimi poranennyami prohodiv likuvannya v gospitalyah Z 1918 roku v Chervonij armiyi Uchasnik Gromadyanskoyi vijni U 1919 roci kursant potim organizator komandnih kursiv Obijmav posadi komisara polovih gospitaliv Pivdenno Zahidnogo frontu komisara kursiv vazhkoyi artileriyi potim komisara pihotnih komandnih kursiv 1923 rik sluhach Vijskovo pedagogichnih kursiv RKKA pislya zakinchennya yakih z 1925 po 1928 rik golovnij inspektor Politupravlinnya RKKA po vijskovo navchalnim zakladam U 1929 1933 sluhach Vijskovoyi akademiyi mehanizaciyi i motorizaciyi RSChA im Stalina zakinchiv inzhenerno komandnij fakultet specializaciya konstruktor bojovih mashin Pislya zakinchennya vijskovij inzhener motomehvijsk RKKA Z 1934 roku nachalnik Moskovskogo tanko tehnichnogo uchilisha U 1938 roci uchilishe pid jogo komanduvannyam perevedeno do Kiyeva z perejmenuvannyam v Kiyivske tanko tehnichne uchilishe imeni S K Timoshenko Gorikker odnochasno priznachenij nachalnikom garnizonu mista Kiyeva U 1940 roci pri vvedenni v Chervonij armiyi generalskih zvan otrimav zvannya general majora tehnichnih vijsk U chervni lipni 1941 roku keruvav pidgotovkoyu Kiyeva do oboroni a takozh zajmavsya evakuaciyeyu zavodiv fabrik navchalnih zakladiv v tomu chisli ocholyuvanogo nim tankovogo uchilisha Potim vidryadzhenij do Moskvi dlya organizaciyi specializovanogo Upravlinnya avtomobilnimi vijskami Chervonoyi armiyi U 1942 1943 rokah nachalnik avtotransportnogo Upravlinnya Golovnogo Upravlinnya avtodorozhnoyi sluzhbi Chervonoyi Armiyi odnochasno nachalnik operativnoyi grupi Stavki na Stalingradskomu fronti U 1943 roci general inspektor Golovnogo avtomobilnogo Upravlinnya Chervonoyi Armiyi U 1944 1945 rokah nachalnik avtomobilnogo upravlinnya Leningradskogo frontu U 1945 roci nachalnik inspekciyi Golovnogo avtomobilnogo Upravlinnya Chervonoyi Armiyi U 1946 1950 nachalnik Ryazanskogo vijskovo avtomobilnogo uchilisha Z 1951 roku u vidstavci M L Gorikker pomer 19 zhovtnya 1955 roku pohovanij v Moskvi na Vvedenskomu kladovishi NagorodiZa Pershu svitovu vijnu Soldatskij Georgiyivskij Hrest 4 stupenya Soldatskij Georgiyivskij Hrest 3 stupenya U peredvoyennij period Orden Chervonoyi Zirki Orden Znak Poshani Medal XX rokiv Robitnicho Selyanskoyi Chervonoyi Armiyi Za Veliku Vitchiznyanu vijnu Orden Lenina Orden Chervonogo Prapora Orden Chervonogo Prapora Orden Vitchiznyanoyi vijni II stupenya 1944 Medal Za oboronu Moskvi Medal Za oboronu Leningrada Medal Za oboronu Stalingrada Medal Za peremogu nad Nimechchinoyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Pislya Vitchiznyanoyi vijni Yuvilejna medal 30 rokiv Radyanskoyi Armiyi i Flotu inshi medaliCikavi faktiZa stvorennya protitankovogo yizhaka general majoru Gorikkeru buv vruchenij fotoaparat marki FED Postijni ekspoziciyi v muzeyah Moskvi prisvyacheni vinahodu i jogo tvorceviCentralnij Muzej Zbrojnih sil RF Centralnij Muzej Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni Derzhavnij muzej oboroni Moskvi Muzej istoriyi vijsk Moskovskogo vijskovogo okruguPrimitki Voennoe obozrenie 16 travnya 2017 Arhiv originalu za 10 bereznya 2022 Procitovano 10 bereznya 2013