Горизонтальна гілка, або горизонта́льне відгалу́ження — послідовність на діаграмі Герцшпрунга — Рассела для кулястих скупчень, яка пролягає вузькою горизонтальною смугою від відгалуження червоних гігантів, які мають світність близько 50 L☉, у бік високих температур.
Еволюційна стадія
Зорі малої маси після спалаху гелієвого ядра (на вершині відгалуження червоних гігантів) потрапляють на горизонтальне відгалуження нульового віку. Джерелом їх енергії є горіння гелію в ядрі та горіння гідрогену в шарі навколо ядра. Положення зорі на цьому відгалуженні визначається кількома чинниками, головними з яких є маса зорі та вміст важких елементів в оболонці.
Морфологія горизонтального відгалуження
На діаграмі Гершпрунга-Рессела зорі цієї стадії формують приблизно горизонтальну лінію. Стаціонарні зорі горизонтального відгалуження утворюють дві групи:
- «блакитне» горизонтальне відгалуження, заселене гарячими зорями;
- «червоне» горизонтальне відгалуження, на якому розташовані холодніші зорі.
Деякі кулясті скупчення мають або лише блакитне, або лише червоне відгалуження. У проміжку між ними, на перетині зі смугою нестабільності, розташовані змінні типу RR Ліри. Для цих змінних існує чітке співвідношення «період — світність», що дозволяє застосовувати їх як індикатори відстані в космосі.
За час еволюції на горизонтальному відгалуженні (для зір із масою M☉ — близько 120 млн років) світність зорі зростає не більше, ніж на 0,3m.
Подальша еволюція
Після стадії горизонтального відгалуження зорі зазвичай пересуваються на асимптотичне відгалуження гігантів (АВГ), за винятком найлегших серед них, які перетворюються на білих карликів безпосередньо.
Див. також
Примітки
- Стаціонарні зорі — це зорі, що не мають фізичної змінності.
Джерела
- Горизонтальне відгалуження // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 116. — .
- Pettini, 2014, с. 9.
Посилання
- Pettini, M. (2014). Lecture 13. Post-main sequence evolution. I: solar mass stars. (PDF) (Advanced astrophysics course at Cambridge University). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2015. Процитовано 23.02.2015.(англ.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gorizontalna gilka abo gorizonta lne vidgalu zhennya poslidovnist na diagrami Gercshprunga Rassela dlya kulyastih skupchen yaka prolyagaye vuzkoyu gorizontalnoyu smugoyu vid vidgaluzhennya chervonih gigantiv yaki mayut svitnist blizko 50 L u bik visokih temperatur Diagrama Gercshprunga Rassela dlya kulyastogo skupchennya Messye 3 Gorizontalne vidgaluzhennya ohoplyuye dilyanku blizko 16 yi zoryanoyi velichini spektralnih klasiv A ta B pokaznik B V lt 1 Evolyucijna stadiyaZori maloyi masi pislya spalahu geliyevogo yadra na vershini vidgaluzhennya chervonih gigantiv potraplyayut na gorizontalne vidgaluzhennya nulovogo viku Dzherelom yih energiyi ye gorinnya geliyu v yadri ta gorinnya gidrogenu v shari navkolo yadra Polozhennya zori na comu vidgaluzhenni viznachayetsya kilkoma chinnikami golovnimi z yakih ye masa zori ta vmist vazhkih elementiv v obolonci Morfologiya gorizontalnogo vidgaluzhennyaNa diagrami Gershprunga Ressela zori ciyeyi stadiyi formuyut priblizno gorizontalnu liniyu Stacionarni zori gorizontalnogo vidgaluzhennya utvoryuyut dvi grupi blakitne gorizontalne vidgaluzhennya zaselene garyachimi zoryami chervone gorizontalne vidgaluzhennya na yakomu roztashovani holodnishi zori Deyaki kulyasti skupchennya mayut abo lishe blakitne abo lishe chervone vidgaluzhennya U promizhku mizh nimi na peretini zi smugoyu nestabilnosti roztashovani zminni tipu RR Liri Dlya cih zminnih isnuye chitke spivvidnoshennya period svitnist sho dozvolyaye zastosovuvati yih yak indikatori vidstani v kosmosi Za chas evolyuciyi na gorizontalnomu vidgaluzhenni dlya zir iz masoyu M blizko 120 mln rokiv svitnist zori zrostaye ne bilshe nizh na 0 3m Podalsha evolyuciyaPislya stadiyi gorizontalnogo vidgaluzhennya zori zazvichaj peresuvayutsya na asimptotichne vidgaluzhennya gigantiv AVG za vinyatkom najlegshih sered nih yaki peretvoryuyutsya na bilih karlikiv bezposeredno Div takozhChervone zgushennyaPrimitkiStacionarni zori ce zori sho ne mayut fizichnoyi zminnosti DzherelaGorizontalne vidgaluzhennya Astronomichnij enciklopedichnij slovnik za zag red I A Klimishina ta A O Korsun Lviv Golov astronom observatoriya NAN Ukrayini Lviv nac un t im Ivana Franka 2003 S 116 ISBN 966 613 263 X Pettini 2014 s 9 PosilannyaPettini M 2014 Lecture 13 Post main sequence evolution I solar mass stars PDF Advanced astrophysics course at Cambridge University Arhiv originalu PDF za 23 lyutogo 2015 Procitovano 23 02 2015 angl