Горбенко Олексій Архипович

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Горбенко.

Олексій Архипович Горбе́нко (11 квітня 1919, Ржищів — 17 січня 2010, Київ) — український живописець; член Спілки радянських художників України з 1951 року.

Горбенко Олексій Архипович
Народження	11 квітня 1919(1919-04-11) Ржищів, Київський повіт, Київська губернія, УНР
Смерть	17 січня 2010(2010-01-17) (90 років)
	Київ, Україна
Країна	УНР  СРСР  Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет і пейзаж
Навчання	Київський державний художній інститут (1950)
Діяльність	художник, викладач
Вчитель	Іванов Михайло Інокентійович, Григор'єв Сергій Олексійович, Яблонська Тетяна Нилівна і Шовкуненко Олексій Олексійович
Працівник	Київський інженерно-будівельний інститут
Член	Спілка радянських художників України
Партія	ВКП(б)
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 11 квітня 1919 року в містечку Ржищеві (нині місто в Обухіському районі Київської області, Україна) в багатодітній сім'ї. У 1939 році закінчив Київський художній технікум, почав працювати і паралельно навчатися в Київському художньому інституті.

Брав участь у радянсько-фінській і німецько-радянській війнах. Був учасником оборони Ленінграду, прориву його блокади. Дійшов до Берліну. Член ВКП(б) з 1943 року.

Протягом 1945—1950 років продовжив навчання у Київському художньому інституті. Був учнем Михайла Іванова, Сергія Григор'єва, Тетяни Яблонської. Дипломна робота — картина «Рада Праці та Оборони» (керівник Олексій Шовкуненко).

Після здобуття фахової освіти працював у Київському інженерно–будівельному інституті: доцент з 1964 року, професор з 1983 року; з 2003 року — консультант кафедри малюнку та живопису.

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Пітерській, № 10, квартира № 38. Помер у Києві 17 січня 2010 року.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису, створював жанрові картини, портрети, пейзажі. Серед робіт:

• «Золота осінь» (1951);
• «На схилах Дніпра» (1953);
• «Осінній сон» (1954);
• «Володимир Ленін за роботою» (1956);
• «Портрет студентки Сі-Ца-Чжень» (1957);
• «Портрет аспіранта-корейця Тянь Хі У» (1957);
• «Портрет болгарської студентки Н. Павлової» (1957);
• «Портрет телятниці А. Буряк» (1958, Білоцерківський краєзнавчий музей);
• «Портрет свинаря І. А. Гайдака» (1959);
• «Портрет двічі Героя Соціалістичної Праці Ольги Диптан» (1960);
• «О. І. Києвич» (1962);
• «На рідній землі (Тарас Шевченко на Чорній горі)» (1964);
• «Портрет генерал-майора авіації В. Н. Необогатова» (1964);
• триптих «Незабутнє» (1965—1967);
• «Портрет льотчика-космонавта Павла Поповича» (1966);
• «Портрет Юрія Гагаріна» (1968);
• «Вихід у космос» (1968);
• «Портрет письменника М. Т. Котиша» (1968);
• «У політ» (1969);
• «Зустріч космонавта Павла Поповича у Києві» (1970);
• «Вечір на Дніпрі (Леся Українка)» (1970);
• «Хірург Євген Скляренко» (1970);
• «Портрет поета Дирміта Ґулія» (1970);
• «Квіти сину» (1973);
• «Леся Українка» (1980);
• «Пам'ять серця» (1980);
• «Портрет Сергія Корольова» (1983);
• «Площа Жовтневої Революції» (1983);
• «Ромашки» (2001);
• «Польові квіти» (2003);
• «Піони» (2005);

серії

• «Вірменські пейзажі» (1970—1999);
• «Герої підпілля і партизанського руху в Україні» (1986—1990);
• «Герої космосу» (1986—1990);
• «Діячі науки й культури» (1986—1991)

Брав участь у республіканських, всесоюзних, закордонних мистецьких виставках з 1943 року. Персональні виставки відбулися у Ленінграді у 1943 році, Алматі у 1975 році, Києві у 1953, 1954, 1955, 1962 и 1967, 1982, 1987 роках.

Крім вище згаданого музею роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України, Національному музеї «Київська картинна галерея».

Автор книг та навчальних посібників:

• «Курс акварельного живопису» (1977);
• «Методичні основи акварельного живопису» (1989);
• «Образотворчі матеріали та їх технічні особливості» (1989);
• «Художньо-технічні прийоми архітектурної графіки» (1991);
• «Акварельний живопис для архітекторів» (1991);
• «Термінологія образотворчого мистецтва» (1993).

Відзнаки

• Нагороджений:
  • орденами Червоної Зірки (24 травня 1945), Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985);
  • медалями «За оборону Ленінграда» (30 червня 1943), «За бойові заслуги» (7 березня 1944), «За відвагу» (30 червня 1944), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років», «За взяття Кенігсберга» (9 червня 1945), «Ветеран праці» (1982);
• Заслужений художник УРСР з 1980 року.

Примітки

1. Горбенко Олексій Архипович / Ржищівський археолого-краєзнавчий музей на facebook.com..
2. Горбенко Олексій Архипович / Ржищівський археолого-краєзнавчий музей на facebook.com.
3. Горбенко Алексей Архипович. / Память народа. Юбилейная картотека. (рос.)
4. Горбенко Алексей Архипович. / Память народа. (рос.)

Література

• Горбенко Олексій Архипович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 111.;
• Горбенко, Алексей Архипович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь в 6 томах / ответственный редактор Т. Н. Горина, главный составитель и библиограф и другие — Москва: Издательство «Искусство», 1976. — Том 3 (Георгадзе—Елгин). С. 110. (рос.);
• Горбенко Олексій Архипович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1979. — Т. 3 : Гердан — Електрографія. — 551, [1] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
• Горбенко Олексій Архипович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 177. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
• Горбенко Олексій Архипович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 167. — .;
• В. М. Прядко. Горбенко Олексій Архипович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — .