Гогенцоллерни-Зігмарінгени

Гогенцоллерн-Зігмарінген нім. Hohenzollern-Sigmaringen → Прапор Герб Девіз лат. Nihil Sine Deo (укр. Нічого без Бога) Гогенцоллерн-Зігмарінген в 1848 Столиця Зігмарінген Мова(и) німецька Форма правління монархія Династія Гогенцоллерни Історія  - Створено 1576  - Князівство 1623  - Приєднання до Пруссії 1850

Гогенцоллерн-Зігмарінген — графство (до 1623) і князівство в південно-західній Німеччині. На чолі цього графства були представники Швабської гілки династії Гогенцоллернів. Невелика суверенна держава зі столицею в Зігмарінгені була анексована Королівством Пруссія в 1850 р., яке слідувало за зреченням суверенності у вирі революції 1848 року, після чого воно стало частиною новоствореної .

Історія

Графи Швабської гілки династії Гогенцоллернів не є настільки добре відомими в історії як представники її молодшої, , які стали бургграфами Нюрнберзькими і згодом правили в Бранденбург-Пруссії та Німецькій імперії.

Графство Гогенцоллерн-Зігмарінгенів було створено в 1576 р. після розділу  — ленного наділу Священної Римської імперії. Коли останній із графів Цоллерна, (1512—1579), помер, територія була розділена поміж трьома його синами:

• (1545—1605)
• (1547—1606)
• (1552—1592)

Замок Зігмарінген

Гогенцоллерни-Зігмарінгени правили невеликим князівством у Швабії. Їхньою головною резиденцією був замок Зігмарінген через що в їхньому прізвищі й з'явилася однойменна приставка. На відміну від представників бранденбурзької гілки Гогенцоллернів і герцогів Прусських, які перейшли в протестантизм, Гогенцоллерни-Зігмарінгени зберегли вірність католицькій церкві разом зі своїми кузенами Гогенцоллернами-Гехінгенами, представниками старшої лінії швабської гілки династії Гогенцоллернів, та Гогецоллернами-Гайгерлохськими.

Князівство було проголошено незалежним у 1815 р. після зникнення Священної Римської імперії в 1806 р. та закінчення Наполеонівських війн . Правитель цієї землі Карл дав своїй країні 1833 р. конституцію, але через важкі податки (із 1818 по 1848 рр. вони зросли вшестеро), його було скинуто з престолу в ході революції 1848 року. Його син, Карл Антон, не бажаючи втрачати свою спадкову владу в князівстві, звернувся за допомогою до Пруссії. Прусські війська прибули до Гогенцоллерн-Зігмарінгену в серпні 1849 р. Згідно підписаної угоди в грудні цього ж року, графство Гогенцоллерн-Зігмарінген було включено до складу Пруссії, остаточно приєднання завершилося на березень 1850 р. Ця анексія, однак, не означала втрату династією Гогенцоллернів-Зігмарінгенів своєї значимості.

Останній правитель графства, , займав посаду в 1858—1861 рр. Другий син Карла Антона, Карл Ейтель Гогенцоллерн-Зігмарінген став князем (1866—1881), а згодом і королем (1881—1914) Румунії під ім'ям Кароля І. Члени цієї династії правили в Румунському королівстві аж до скасування там монархії в 1947 р.

Старший син Карла Антона, , був обраний у 1870 р. кортесами в іспанські королі. І хоч від корони він був змушений відмовитися, але тим не менш його обрання королем Іспанії стало приводом для оголошення Францією війни Пруссії, яка ввійшла в історію як французько-прусська (франко-прусська) війна.

Правителі

Гогенцоллерн після приєднання до Пруссії

Гогенцоллерн-Зігмарінген

• 1576—1606 — (*1576, †1606)
• 1606—1638 — (*1578, †1638); граф до 1623, после — князь
• 1638—1681 — (*1605, †1681)
• 1681—1689 — (*1636, †1689)
• 1689—1715 — (*1673, †1715)
• 1715—1769 — (*1702, †1769)
• 1769—1785 — (*1724, †1785)
• 1785—1831 — (*1762, †1831)
• 1831—1848 — (*1785, †1853)
• 1848—1849 — (*1811, †1885)

Претенденти на трон

• (*1811, †1885)
• (*1835, †1905)
• (*1864, †1927)
• (*1891, †1965)
• (*1924, †2010)
• (*1952)
• (*1987)

Румунія

• 1866—1914 — Кароль I; князь до 1881 р., після — король
• 1914—1927 — Фердинанд I
• 1927—1930 — Міхай I
• 1930—1940 — Кароль II
• 1940—1947 — Міхай I

Див. також

• Гогенцоллерни
• Замок Зігмарінген

Посилання

• www.hohenzollern-home.com [ 25 червня 2017 у Wayback Machine.] (нім.)
• Гогенцоллерн, княжества // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)