Го Пу

Го Пу (*郭璞, 276 —324) — китайський поет та коментатор стародавніх книг, творчість якого припадає на часи династії Цзінь.

Го Пу
кит. 郭璞
Народився	276(0276) Веньсі
Помер	324 ·обезголовлення
Країна	Династія Цзінь
Діяльність	поет, коментатор
Знання мов	класична китайська
Magnum opus	^d
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Народився у 276 році в області Веньсі (частина сучасної провінції Шаньсі). Замолоду вивчав даосизм, окультні науки, різні пророцтва. В подальшому працював при місцевих урядах тлумачем природних явищ та різних див.

У 307 році у зв'язку із навалою племен хунну разом з частиною знаті втік на південь імперії: спочатку до Сянчена, а потім — Цзянькана (сучасний Нанкін), який у подальшому став новою столицею імперії Цзінь. Тут спочатку служив перекладачем при військовикові Ван Дао. У 318 році запрошений до імператорського двору Юань-ді. У 322 році пішов у відставку у зв'язку із смертю матері. Повернувся на державну службу у 323 році, коли був призначений до почту Ван Дуна.

У 324 році Го Пу було страчено за наказом імператора (Мін-ді) за те, що не зміг протидіяти планам Ван дуна здійснити антидержавний заколот.

Творчість

Був одним з провідних коментаторів до старовинних текстів, перш за все до «Книги гір та морів», а також до стародавніх словників («Цан Цзє»), «Юаньлі» та «Босюе».

Його поетичний доробок становить 21 віршований твір: 12 написаних у жанрі ши та 9 — у жанрі фу. В них вже відсутні імена святих, мова тут йде про реальне життя, і тільки за традицією зберігаються старі назви.

Найкращим твором є цикл «Подорожі до небожителів» 遊仙詩 (游仙诗) з 14 віршів. Його лейтмотив — перевага здобуття вічного життя і неземної могутності безсмертних. Вірші насичені образами-міфологемами і специфічною лексикою, створюють враження геніальної імпровізації, створеною людиною натхненного таланту і нестримної фантазії. Його вкрай виразні і калейдоскопічно барвисті вірші захоплюють. Водночас поет досягає ефекту достовірності, відчутності картини дивного світу через образи, що йдуть до природних реалій.

З творів-фу значущою є «Цзян фу» 江賦 («Ода про річку» або «Ода про Янцзи»), де оспівується відлиницька самота, що постає на тлі величності гірського ландшафту, виписаного в фантазійно-містичних барвах.

Джерела

Логотип Вікітеки

У Вікіджерелах є оригінали текстів

«Цзян фу» (давньокитайською мовою)

Логотип Вікітеки

У Вікіджерелах є оригінали текстів

Сім віршів із циклу «Подорожі до небожителів»

Knechtges, David R.; Chang, Tai-p'ing (2010). Ancient and Early Medieval Chinese Literature: A Reference Guide, Part One. Leiden: E.J. Brill.

• An Anthology of Chinese Verse, р. 92—93