Ім я Герхард Домагкнім Gerhard Johannes Paul DomagkІм я при народженнінім Gerhard Johannes Paul DomagkНародився30 жовтня

Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)	Pour le Mérite за науку і мистецтво	Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
Великий хрест ордена «Сонце Перу»

Герхард Домагк у Вікісховищі

Ге́рхард Йога́ннес Па́уль До́магк (нім. Gerhard Johannes Paul Domagk; 30 жовтня, 1895, — 24 квітня, 1964, Бургберг) — німецький патолог і бактеріолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини за 1939 рік із формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозила».

Біографія

Герхард Домагк народився в (Бранденбург) в родині директора школи. До 14 років він ходив до школи міста Зоммерфельд (нині Любсько). У Кільському університеті він навчався на медичному напрямку, але з початком війни пішов служити добровольцем. У грудні 1914 року він був поранений і служив до кінця війни як військовий медик. Після війни він закінчив навчання і працював в університеті Грайфсвальда, де вивчав бактеріальні інфекційні захворювання. У 1925 році він, слідом за своїм науковим керівником перейшов у Мюнстерський університет, де одержав професорське звання. Також він отримав посаду в лабораторії Bayer у Вупперталі. У тому ж році він одружився з Гертрудою Штрюбе, у них народилося троє синів і дочка.

Домагк був призначений на посаду директора Інституту патології і бактеріології компанії Bayer, де продовжив дослідження і , засновані на роботах Пауля Ерліха. Ці дослідження стосувалися використання барвників (основного продукту компанії IG Farben) як антибіотиків. Домагк виявив, що сульфаніламід (en) є ефективним засобом проти стрептококу; за допомогою цього засобу майбутній нобелівський лауреат, у тому числі, вилікував свою дочку, запобігши ампутацію її руки.

У 1939 році Герхард Домагк отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини з формулюванням «за відкриття антибактеріального ефекту пронтозилу». Однак влада третього рейху змусила його відмовитися від премії, а гестапо помістило його під арешт на тиждень.

Сульфонаміди стали революційним засобом свого часу, проте пізніше їм на заміну прийшов пеніцилін, що володів більшою ефективністю і менш вираженими побічними ефектами (сульфонаміди можуть служити причиною сечокам'яної хвороби і викликати зміни у кістковому мозку). Дослідження Домагка привели до розробки протитуберкульозних ліків і ізоніазиду, за допомогою яких вдалося запобігти епідемії туберкульозу, що охопила Європу після Другої світової війни.

Після війни, у 1947 році, Домагк все ж таки отримав Нобелівську премію, але без грошової частини, оскільки термін виплати до того часу минув.

Згодом Домагк змінив область своїх досліджень, зайнявшись вивченням туберкульозу і застосуванням хіміотерапії у лікуванні онкологічних захворювань.
Вчений помер у містечку Бургберг поблизу у 1964 році.

Примітки

(англійською) . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 12 жовтня 2009. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()
Thomas Hager (23 грудня 2006). . The Demon Under the Microscope (2006) (англійською) . National Public Radio. Архів оригіналу за 9 березня 2009. Процитовано 13 жовтня 2009.
(англійською) . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2 лютого 2007. Процитовано 13 жовтня 2009.
Henrik Schuck, Ragnar Sohlman, Anders Osterling, Goran Liljestrand, Arne Westgren, Manne Siegbahn, August Schou, Nils K. Stahle. The Prize in Physiology and Medicine: The Nobel Prizes in Wartime // Nobel: The Man and His Prizes / Klara Civiltryckeri. — Stockholm : Nobel Foundation, 1950. — P. 167-179.

Посилання

Біографія Герхарда Домагка на сайті Нобелівського комітету [ 11 листопада 2010 у Wayback Machine.] (англ.).
Нобелівська лекція Герхарда Домагка [ 15 грудня 2010 у Wayback Machine.] (англ.).

[nobelprize-1] (англійською) . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 14 січня 2010. Процитовано 12 жовтня 2009. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= ()

[2] Thomas Hager (23 грудня 2006). . The Demon Under the Microscope (2006) (англійською) . National Public Radio. Архів оригіналу за 9 березня 2009. Процитовано 13 жовтня 2009.

[3] (англійською) . Nobel Foundation. Архів оригіналу за 2 лютого 2007. Процитовано 13 жовтня 2009.

[NobelBook-4] Henrik Schuck, Ragnar Sohlman, Anders Osterling, Goran Liljestrand, Arne Westgren, Manne Siegbahn, August Schou, Nils K. Stahle. The Prize in Physiology and Medicine: The Nobel Prizes in Wartime // Nobel: The Man and His Prizes / Klara Civiltryckeri. — Stockholm : Nobel Foundation, 1950. — P. 167-179.