Сергій Григорович Герасимець біл Сяргей Рыгоравіч Герасімец 13 жовтня 1965 Київ 26 вересня 2021 Санкт Петербург радянськ

Сергій Григорович Герасимець (біл. Сяргей Рыгоравіч Герасімец, 13 жовтня 1965, Київ — 26 вересня 2021, Санкт-Петербург) — радянський та білоруський футболіст та тренер українського походження, нападник.

Сергій Герасимець

Особисті дані

Повне ім'я

Сергій Григорович Герасимець

Народження

13 жовтня 1965

Київ, УРСР

Смерть

26 вересня 2021 (55 років)

Санкт-Петербург, Росія

Зріст

176 см

Вага

76 кг

Громадянство

СРСР, Білорусь

Позиція

нападник

Юнацькі клуби

«Динамо» (Київ)

Професіональні клуби*

Роки	Клуб	І (г)
1983—1984	«Динамо» (Київ)	0	(0)
1984—1986	«Динамо» (Ірпінь)	56	(7)
1986—1988	«Шахтар» (Донецьк)	50	(4)
1989—1993	/ «Динамо» (Мінськ)	47	(16)
1993—1996	«Бней-Єгуда»	68	(20)
1997	«Балтика»	13	(5)
1997—1999	«Зеніт» (СПб)	49	(9)
1999	«Каунас»	5	(2)
2001—2002	«Торпедо-МАЗ»	32	(5)

Національна збірна

Роки	Збірна	І (г)
1992—1999	Білорусь	25	(7)

Тренерська діяльність**

Роки	Команда	Посада
2000	«Динамо-Будімпульс»
2002	«Динамо-2» (СПб)
2003	«Приозерськ-Динамо»
2004	«Північсталь»
2005	«Том»	(асист.)
2006	«Окжетпес»
2007	«Локомотив» (Москва)	(асист.)
2008	«Динамо» (СПб)	(асист.)
2009–2010	«Окжетпес»
2012—2013	«Отрадне»
2013
2014—2016	«Тосно-М»
2016—2017	«Юніор» (СПб)
2017
2018—2019
2020—2021	«Ядро» (СПб)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Герасимець.

Клубна кар'єра

Вихованець школи «Юний динамівець» (Київ). У київське «Динамо» потрапив за Лобановського, але гравцем дубля став при Юрії Морозову. Після двох років у резервному складі переведений у дочірню команду з міста Ірпінь, з якою тоді працював Віктор Каневський^[] (за іншими даними — Віктор Колотов), що дав розкритися футболістові, дозволяв грати в технічний футбол.

У 1986 прийняв запрошення й перейшов у донецький «Шахтар». З Донецька пішов, не домовившись з Анатолієм Коньковим. Через деякий час його покликав у Ланчхуті Михайло Фоменко. Він написав заяву про перехід у «Гурію», але попередив: буде пропозиція з вищої ліги — поїде туди. Незабаром така пропозиція надійшла від «Динамо» (Мінськ), куди він і перейшов.

У жовтні 1993 року поїхав грати в Ізраїль за «Бней-Єгуду» з Тель-Авіва. При цьому гравець планував повернутися в київське «Динамо», але клуби не домовилися про ціну за футболіста, тому вибір припав на ізраїльську команду. Дебютував 30 жовтня в грі проти «Хапоеля» з Тель-Авіва. Дебют у гравця вийшов — клуб виграв зрахунком 4:0, а Герасимець після цього став гравцем основи.

Грав також за «Балтику» Калінінград (1997), «Зеніт» Санкт-Петербург (1997—1999), «Каунас» (1999) та «Динамо-Будімпульс» Санкт-Петербург (2000). У 2002 році завершив кар'єру гравця в клубі «Торпедо-МАЗ» (Мінськ).

Кар'єра в збірній

Після розпаду СРСР прийняв запрошення Михайла Вергеєнка й почав виступати за збірну Білорусі. У збірній відіграв 25 поєдинків і забив 7 м'ячів. Один з них — у ворота Едвіна Ван дер Сара у відбірковому матчі чемпіонату Європи-96 проти збірної Нідерландів у 1995 році.

	На пару з Петром Качуро ми обіграли сімох голландських гравців. Я отримав пас від партнера й фактично від кутового прапора вразив ворота. Цей гол був визнаний найкращим в тому турі відбіркових ігор.
— Сергій Герасимець: Завжди любив футбол більше, ніж гроші. Архів оригіналу за 2 грудня 2012.

Голи за збірну

#	Дата	стадіон	Суперник	Голи	Результат	Змагання
1	27 січня 1993	Монументаль, Гуаякіль, Еквадор	Еквадор	1 — 1	1–1	Товариський
2	12 жовтня 1994	Динамо, Мінськ, Білорусь	Люксембург	2 — 0	2–0	кв. Євро-1996
3	29 березня 1995	Базали, Острава, Чехія	Чехія	1 — 2	2–4	кв. Євро-1996
4	7 червня 1995 року	Динамо, Мінськ, Білорусь	Нідерланди	1 — 0	1–0	кв. Євро-1996
5	12 листопада 1995	Національний стадіон, Та-Калі, Мальта	Мальта	1 — 0	2–0	кв. Євро-1996
6	12 листопада 1995	Національний стадіон, Та-Калі, Мальта	Мальта	2 — 0	2–0	кв. Євро-1996
7	7 червня 1998 року	Динамо, Мінськ, Білорусь	Литва	2 — 0	5–0	Товариський

Кар'єра тренера

Сергій Герасимець під час роботи з «Локомотивом». 2007 рік.

На посаді головного тренера працював у командах «Північсталь» Череповець (2004) і «Окжетпес» Кокшетау, Казахстан (2006, 2009—2010). Асистував Анатолію Бишовцю в томської «Томі» (2006) й московському «Локомотиві» (2007). Восени 2008 року підписав контракт з «Динамо» (Санкт-Петербург), де допомагав Едуарду Малофєєву до 2009 року.

12 грудня 2010 року в Москві закінчив 240-годинне навчання на тренерських курсах та отримав ліцензію Pro.

З 2012 року тренував любительський ФК «Отрадне» однойменного міста Кіровського району Ленінградської області.

З червня 2013 року — головний тренер ФК .

19 березня 2014 року був призначений на посаду керівника дитячо-юнацьких команд — керівника програми розвитку молодіжного футболу ФК «Тосно». Працював головним тренером молодіжної команди «Тосно» з першості МРО «Північний-Захід» і Ленінградської області. 31 січня 2016 контракт з клубом був розірваний.

Напередодні сезоном 2016 року очолив новий клуб «Юніор» СПб, заявлений у ЛФЛ, МРО «Північний-Захід».

В травні 2017 року очолив клуб «Анжи-Юніор» з Зеленодольська, який виступає в першості ПФЛ, зона «Урал-Приволжжя». Через три місяці покинув клуб. У травні 2018 став головним тренером чергового клубу, створеного міжнародної приватною мережею футбольних шкіл «Юніор» — з першої ліги Вірменії. 13 лютого 2019 року залишив клуб в зв'язку з припиненням співпраці між «Севаном» і мережею шкіл «Юніор».

23 червня 2020 року призначений головним тренером петербурзького аматорського клубу «Ядро».

Раптово помер в ніч з 25 на 26 вересня 2021 року на 56-му році життя.

Особисте життя

Син — український футболіст Сергій Герасимець.

Досягнення

«Динамо» (Мінськ)

Білоруська футбольна вища ліга
- Чемпіон (3): 1992, 1992/93, 1993/94

Кубок Білорусі
- Володар (2): 1992, 1993/94

«Зеніт» (Санкт-Петербург)

Кубок Росії
- Володар (1): 1998/99

«Жальгіріс» (Каунас)

А-ліга
- Чемпіон (1): 1999

Індивідуальні

Найкращий футболіст року в Білорусі: 1993

Примітки

. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Київська ракета [ 27 вересня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)
. Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.
Карпін, Овчинников й Гордєєв отримали ліцензії Pro. Прем'єр-ліга (рос.). championat.ru. 12 грудня 2010 року, неділя. 19:41. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.
. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 1 березня 2018.
. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 1 березня 2018.
СЕРГІЙ ГЕРАСИМЕЦЬ ТА КЛУБ РОЗРИВАЮТЬ ДОГОВІР ПО СПІВПРАЦІ^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Сергій Герасимець: «Прибрав би Івановича й Нету»
. Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 1 березня 2018.
. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.
. Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
. Армянский футбол | Armenian Football Group | AFG. 13 февраля 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 26 вересня 2021.
. spbdnevnik.ru. 26 червня 2020. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
Сергей Князев (1 грудня 2020). . sportsdaily.ru. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
. spbdnevnik.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.
(російська) . Офіційний сайт ФК «Нива» (Вінниця). 11 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 1 березня 2018.

Посилання

Герасимець Сергій Григорович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
Герасимець Сергій Григорович на сайті transfermarkt.com (англ.)
Герасимець Сергій Григорович на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»
Профіль гравця [ 22 червня 2020 у Wayback Machine.] на сайті eu-football.info
Профіль гравця [ 10 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті «Історія Зеніту»
Профіль гравця [ 11 травня 2018 у Wayback Machine.] на сайті bombarder.narod.ru
Профіль гравця [ 10 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті football.sport-express.ru
Профіль гравця [ 3 листопада 2018 у Wayback Machine.] на сайті teams.by
Профіль гравця на сайті bombardir.ru
Профіль тренера [ 28 вересня 2021 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.co.uk
Профіль тренера на сайті soccerpunter.com
Профіль тренера на сайті zerozero.pt
Профіль тренера [ 29 серпня 2017 у Wayback Machine.] на сайті sportbox.ru
Профіль тренера [ 21 червня 2015 у Wayback Machine.] на сайті rfpl.org
Інтерв'ю [Архівовано 25 грудня 2012 у Archive.is]
Профіль [ 21 квітня 2018 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net
Профіль на сайті footballdatabase.eu
Профіль [ 2 березня 2018 у Wayback Machine.] на сайті footbook.ru
Профіль [ 6 червня 2019 у Wayback Machine.] на сайті sports.ru
Профіль на сайті baltika.kaliningrad.ru

[1] . Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] Київська ракета [ 27 вересня 2021 у Wayback Machine.]. (рос.)

[autogenerated1-3] . Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.

[4] Карпін, Овчинников й Гордєєв отримали ліцензії Pro. Прем'єр-ліга (рос.). championat.ru. 12 грудня 2010 року, неділя. 19:41. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 13 грудня 2010.

[5] . Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 1 березня 2018.

[6] . Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 1 березня 2018.

[7] СЕРГІЙ ГЕРАСИМЕЦЬ ТА КЛУБ РОЗРИВАЮТЬ ДОГОВІР ПО СПІВПРАЦІ^{[недоступне посилання з травня 2019]}

[8] Сергій Герасимець: «Прибрав би Івановича й Нету»

[9] . Архів оригіналу за 10 вересня 2017. Процитовано 1 березня 2018.

[10] . Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018.

[11] . Архів оригіналу за 5 червня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.

[12] . Армянский футбол | Armenian Football Group | AFG. 13 февраля 2019. Архів оригіналу за 27 червня 2020. Процитовано 26 вересня 2021.

[13] . spbdnevnik.ru. 26 червня 2020. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.

[14] Сергей Князев (1 грудня 2020). . sportsdaily.ru. Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.

[15] . spbdnevnik.ru (рос.). Архів оригіналу за 26 вересня 2021. Процитовано 26 вересня 2021.

[16] (російська) . Офіційний сайт ФК «Нива» (Вінниця). 11 грудня 2010 року. Архів оригіналу за 16 серпня 2011. Процитовано 1 березня 2018.