Кра тер Гераклі т лат Heraclitus стародавній великий і глибокий метеоритний кратер у південній материковій частині видим

Кра́тер Гераклі́т (лат. Heraclitus) — стародавній великий і глибокий метеоритний кратер у південній материковій частині видимого боку Місяця. Назва присвоєна на честь давньогрецького філософа Геракліта Ефеського (544—483 до н. е.) і затверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1935 році. Утворення кратера відбулось у донектарському періоді.

Характеристики кратера
Геракліт
Світлина із зонда Lunar Orbiter 4. Кратер Геракліт розташований по центру зображення
Координати	49°18′36″ пд. ш. 6°25′12″ сх. д. / 49.31000000002777739° пд. ш. 6.420000000028° сх. д.
Діаметр	85,7 км
Глибина	4,260 км
Довгота ранкового термінатора	355°
Епонім	Геракліт
Рік затвердження	1935
Геракліт

Опис кратера

Околиці кратера Геракліт. Фотознімок з Lunar Reconnaissance Orbiter

Найближчими сусідами кратера є величезний кратер ^[en] на заході; кратер ^[en], що перекриває північну частину кратера Геракліт; кратер ^[en], що примикає до південно-східної частини кратера Геракліт; кратер ^[en] на півдні; а також кратер Делюк на південному заході. Селенографічні координати центра кратера 49°19′ пд. ш. 6°25′ сх. д. / 49.31° пд. ш. 6.42° сх. д. / -49.31; 6.42, діаметр 85,7 км, глибина 4,26 км.

Кратер зазнав значних руйнувань за довгий час свого існування, форма його спотворена сусідніми імпактними подіями. Внаслідок цього кратер складається з трьох ділянок, розділених трипроменевим хребтом. Найбільше зруйнованою є східна ділянка, де вал кратера являє собою невисокий хребет, що примикає до кратера Кюв'є. Південно-західна частина кратера перекривається сателітним кратером Геракліт D (див. нижче). Середня висота вала кратера над навколишньою місцевістю 1420 м, об'єм кратера становить приблизно 7800 км³. У чаші кратера видно залишки двох кратерів.

Сателітні кратери

Геракліт	Координати	Діаметр, км
A	49°25′ пд. ш. 4°32′ сх. д. / 49.41° пд. ш. 4.54° сх. д. / -49.41; 4.54 (Геракліт A)	5,0
C	48°53′ пд. ш. 6°13′ сх. д. / 48.89° пд. ш. 6.22° сх. д. / -48.89; 6.22 (Геракліт C)	6,9
D	50°31′ пд. ш. 5°08′ сх. д. / 50.51° пд. ш. 5.14° сх. д. / -50.51; 5.14 (Геракліт D)	56,1
E	49°44′ пд. ш. 6°33′ сх. д. / 49.74° пд. ш. 6.55° сх. д. / -49.74; 6.55 (Геракліт E)	7,0
K	49°38′ пд. ш. 3°27′ сх. д. / 49.64° пд. ш. 3.45° сх. д. / -49.64; 3.45 (Геракліт K)	16,9

Див. також

Примітки

Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.
. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 26 лютого 2019.
John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 26 лютого 2019.
Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN .

Посилання

Цифровий фотографічний атлас Місяця [ 27 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Кратер Геракліт на карті LAC-126 [ 27 травня 2016 у Wayback Machine.]
Селенологічна карта околиць кратера [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Andersson, L.E., and E.A. Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982. [ 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.]

[LICD-1] Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.

[2] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 квітня 2021. Процитовано 26 лютого 2019.

[IAU-3] . Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 26 лютого 2019.

[4] John E. Westfall's Atlas of the Lunar Terminator, Cambridge Univ. Press (2000). Архів оригіналу за 18 грудня 2014. Процитовано 26 лютого 2019.

[5] Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN .