Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Це́рква Свято́го Гео́ргія — православний парафіяльний храм у Києві, в історичному центрі, збудований у 1744—1752 роках та зруйнований у 1934 році. Розташовувався на сходженні вулиці Золотоворітської та Георгіївського провулка, на місці стародавньої Георгіївської церкви часів Київської Русі.
| Георгіївська церква | |
|---|---|
 Церква Святого Георгія | |
| 50°27′05″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 50.451539000027771920° пн. ш. 30.514215000028° сх. д.Координати: 50°27′05″ пн. ш. 30°30′51″ сх. д. / 50.451539000027771920° пн. ш. 30.514215000028° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і d |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Початок будівництва | 1744 |
| Кінець будівництва | 1752 |
| Зруйновано | 1934 |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | бароко |
| Епонім | Юрій (Георгій) Змієборець |
 Георгіївська церква у Вікісховищі | |
Історія храму
1) Софія Київська,
2) Георгіївська церква,
3) сквер із сучасним пам'ятником «Захисникам кордонів Вітчизни» («Козак на коні»).
Першу церкву на честь святого Георгія Побідоносця на цьому місці звели у XI столітті як головний храм Георгіївського монастиря. Храм і монастир заклав 1037 року князь Ярослав Мудрий, чиє хрестильне ім'я було Георгій. У XII—XIII століттях протягом міжусобних воєн монастир неодноразово грабували і спалювали, і зрештою 1240 року під час монгольської навали на Київ Георгіївський монастир був остаточно зруйнований.
У 1674 році за ініціативи тогочасного київського воєводи князя Юрія Петровича Трубецького та з благословення Лазаря Барановича на давніх фундаментах спорудили дерев'яну Георгіївську церкву із приділом на честь преподобного Сергія Радонезького. Ці приділи були освячені відповідно 26 листопада і 16 грудня (за старим стилем) того ж, 1674 року. Усе храмове начиння було місцевого виробництва. Втім, дерев'яна споруда була недовговічною та за кілька десятиліть занепала.
Мурована Георгіївська церква
У вересні 1744 року, під час свого візиту до Києва, російська імператриця Єлизавета Петрівна на фундаментах старовинного храму власноруч заклала наріжний камінь нової, вже мурованої церкви святого Георгія, та пожертвувала значну частину необхідних для будівництва коштів. У будівництві церкви значну роль відіграли військові (рейтари), що жили поруч і стали основою для парафії майбутньої церкви. Освячення новозведеного храму відбулося 1752 року.
Це була невелика (24 м у довжину і 13 м у ширину), тридільна, однобанна, одноапсидна церква із стриманим бароковим декором. Стіни північного і південного фасадів були вертикально розчленовані пілястрами, між якими розташовувалися півциркульні вікна, та завершувалися трикутними фронтонами із розписами в тимпанах; аналогічним фронтоном завершувався і нартекс. Основний об'єм увінчувався невеликою сферичною банею на восьмигранному барабані. Інтер'єр церкви прикрашав іконостас у стилі рококо. Церква мала два приділи: головний в ім'я святого Георгія та північний в ім'я святих Захарія та Єлисавети. Церкву оточувала огорожа, спершу дерев'яна, влаштована у 1755 році та відновлена у 1820 році, а пізніше, в 1869 році — ґратчаста.
Станом на 1806 рік парафія Георгіївської церкви складалася з 282 дворів і налічувала 292 особи (115 чоловіків, з яких 67 військовиків, та 177 жінок). У другій половині XVII — на початку XVIII століття при церкві святого Георгія існувало протестантське та, ймовірно, католицьке кладовища. 1816 року у притворі храму поховали Константиноса Іпсиланті, господара Молдови та Валахії, борця за незалежність Греції, який після поразки антитурецького повстання поселився у Києві. Мармурові саркофаг і надгробок створив петербурзький скульптор С. С. Піменов, хоча раніше автором вважали італійського скульптора Антоніо Канову. Перед знищенням церкви у 1934 році надгробок Іспіланті перенесли до Києво-Печерської Лаври. У 1808 році митрополит Серапіон власним коштом відремонтував храм, замінив баню на залізну та прикрасив стіни церкви всередині та ззовні розписами.
У другій половині XIX століття серед парафіян Георгіївської церкви було багато видатних киян — підприємців, митців, громадських діячів. Серед них були, зокрема, родина Терещенків, члени якої робили значні пожертви храму, Григорій Ґалаґан із родиною, батьки Сергія та Миколи Бердяєвих. В останній третині XIX століття старостою церкви був книговидавець Стефан Кульженко, який ініціював оновлення храму. Проєкт перебудови склав архітектор В. М. Ніколаєв, будівельні роботи завершилися в серпні 1884 року. Основну частину коштів на реконструкцію — 6 тис. рублів — пожертвували Нікола Терещенко та його дружина Пелагея Георгіївна, ще 2 тисячі зібрали парафіяни. Внаслідок реконструкції Георгіївська церква набула псевдовізантійських рис: маленьку баньку змінив великий купол на масивному гранчастому барабані, над притвором надбудували одноярусну дзвіницю, трикутний фронтон на південному фасаді замінили напівциркульним. До західного фасаду добудували тамбур, увінчаний кокошником і маківкою з хрестом. Нові настінні розписи виконав молодий художник Іван Їжакевич, використавши в роботі українські народні мотиви. Також на прохання старости Стефана Кульженка того ж 1884 року при церкві, на розі вулиць Володимирської та Рейтарської збудували за проєктом В. Ніколаєва одноповерховий мурований будинок причту.
У 1895 році парафіяни церкви зібрали кошти (близько 4 тис. рублів, 3 тис. з яких пожертвували Нікола Терещенко з дружиною) на нові розписи внутрішніх стін і стелі. Роботи мав виконати іконописець Володимир Сонін під наглядом єпархіального архітектора В. М. Ніколаєва.
У 1898 році новий церковний староста, купець Порфирій Ждановський ініціював нову реконструкцію церкви, в рамках якої приміщення церкви розширили, до південного фасаду прибудували муровану ризницю за проєктом В. Ніколаєва, а 1901 року замість дерев'яної паперті збудували кам'яну за проєктом архітектора Євгена Єрмакова.
У квітні 1908 року парафіяни Георгіївської церкви звернулися до міського голови із проханням впорядкувати площу перед церквою і встановити тут фонтан. Міська влада погодила це прохання та розпорядилася перенести на Георгіївську площу чавунний фонтан виробництва заводу О. Термена, який первісно 1901 року встановили на сусідній Софійській площі — там він виявився зовсім недоречним, адже опинився фактично на проїжджій частині. Але Перша світова війна та подальші політичні події завадили цим планам, а фонтан із Софійської площі наприкінці 1920-х років взагалі прибрали.
Георгіївська церква за радянських часів
У першій половині 1920-х років церква святого Георгія належала громаді традиційної «старослов'янської» орієнтації. У 1926 році радянська влада вирішила, через нібито неспроможність церковної громади утримувати храм у належному стані, передати його в користування «обновленської» церкви, що викликало значне обурення старої громади. У 1929 або 1930 році більшовики закрили церкву для богослужінь. На право користування приміщенням колишнього храму претендували одразу кілька державних установ, зокрема, Київський Центральний історичний архів, міліція та Рада безвірників. 6 вересня 1931 року президія Київської міськради ухвалила чергове рішення про закриття Георгіївської церкви та передала приміщення Спілці войовничих безвірників, члени якої спаплюжили храмові інтер'єри, зокрема, трьохярусний іконостас середини XVIII століття роботи майстрів растреллівської школи, та надгробок Константіноса Іпсіланті, про що в березні 1932 року повідомила комісія інспектури охорони пам'яток. Георгіївську церкву планували передати Центральному історичному архіву, який давно претендував на це приміщення, але зрештою у храмі розмістили Радіотрансляційний вузол (за іншими джерелами тут розмістився клуб друкарів). Нові господарі замалювали внутрішні розписи та розламали ампірний іконостас, надгробок Іпсіланті перенесли спочатку до Софійського собору, потім — до Києво-Печерської лаври. Вибух в Лаврі 3 листопада 1941 року зруйнував надгробок, який був відновлений лише 1997 року коштом грецької діаспори.
Врешті-решт, навесні 1934 року міська рада ухвалила рішення про знесення Георгіївської церкви та будівництві на її місці житлового будинку для вищого командного складу Українського військового округу; того ж року церкву розібрали. Будинок звели у 1936—1937 роках, проєкт підготував архітектор Йосип Каракіс за участю і В. Сазанського. Будівля була посунута архітектором на кілька десятків метрів вглиб провулку від місця, де був храм. На місці колишньої церкви розпланували сквер, в якому значно пізніше позначили фундаменти первісного храму XI століття.
Настоятелі церкви святого Георгія
- 1880-ті — 9 червня 1891 — Матвій Поторжинський
- 6 серпня 1891 — після 1916 — Олександр Корсаковський.
Примітки
- Топографічна зйомка Київського міськомунвідділу (1923–1930).
- Киев, 1982, с. 122.
- Кальницький, 2012, с. 76.
- Кальницький, 2012, с. 75.
- Кальницький, 2012, с. 35.
- Ковалинський, 2014, с. 449.
- Захарченко, 1888, с. 228.
- Ернст, 1930, с. 292.
- Ковалинський, 2014, с. 450.
- Похилевич, 1865, с. 77.
- Ковалинський, 2014, с. 451.
- Захарченко, 1888, с. 229.
- Сементовський, 1900, с. 112.
- Третяк, 2004, с. 26.
- Широцький, 1917, с. 24.
- Ковалинський, 2014, с. 452.
- Похилевич, 1865, с. 78.
- Геврик, 1982, с. 20.
- Широцький, 1917, с. 25.
- Захарченко, 1888, с. 227.
- Сементовський, 1900, с. 113.
- Ковалинський, 2014, с. 452—454.
- Ковалинський, 2014, с. 454.
- Ернст, 1930, с. 293.
- Ковалинський, 2014, с. 455.
- Ковалинський, 2014, с. 456.
- Третяк, 1998, с. 42.
- Третяк, 2004, с. 27.
- Ковалинський, 2014, с. 458.
- Ковалинський, 2014, с. 459.
- Ковалинський, 2014, с. 460.
- Ковалинський, 2014, с. 463.
- Ковалинський, 2014, с. 464.
- Ковалинський, 2014, с. 468.
- Ковалинський, 2014, с. 465.
- Ковалинський, 2014, с. 465—467.
- Ковалинський, 2014, с. 469.
- Третяк, 1998, с. 41.
- Ковалинський, 2014, с. 470.
- Ковалинський, 2014, с. 472.
- Олена Григор'єва (29 травня 2012). . www.unian.ua. УНІАН. Архів оригіналу за 21 липня 2020. Процитовано 25 березня 2022 року.
- Ковалинський, 2014, с. 473.
Посилання
- Мар'яна Шевелєва (10 грудня 2021). . uain.press. Український інтерес. Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 25 березня 2022 року.
- Віталій Ковалинський (26 вересня 2012). Церковь Ярослава (Георгия) Мудрого. weekend.today. Вікенд. Процитовано 25 березня 2022 року.
Джерела
- Геврик Т. Втрачені архітектурні пам'ятки Києва: каталог фотовиставки. — Нью-Йорк : Український музей, 1982. — 64 с.
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — .
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — .
- Київ: провідник / За ред. Федора Ернста. — 2-га Друк. — К. : Держтрест «К.-Д.», 1930. — 797 с.
- Третяк К. О. Київ: путівник по зруйнованому місту. — К. : Редакційно-видавничий центр «Київський університет», 1998. — 159 с. — 1000 прим. — .
- Ковалинський В. В. Долі київських храмів. Частина друга. — К. : Купола, 2014. — Т. 10. — 584 с. — (Київські мініатюри) — 1000 прим. — .
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 122. (рос.)
- Сементовський М. М. Кіевъ, его святыни, древности, достопамятности. — 7-ме. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1900. (рос. дореф.)
- Широцький К. В. Кіевъ: путеводитель. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1917. — 346 с. (рос. дореф.)
- Захарченко М. М. Кіевъ теперь и прежде. — К. : Тип. С. В. Кульженко, 1888. (рос. дореф.)
- Похилевичъ Л. Монастыри и церкви г. Кіева: Прежнее и нынешнее состояніе и средства содержанія причтовъ, а также иноверческие молитвенные дома. — К. : Въ типографіи губернского управленія, 1865. — 134 с. (рос. дореф.)
- Георгиевская Старо-киевская церковь. (Рейтерская, 2) // Православные церкви Киева 1037–1917 гг. : энциклопедический справочник / . — Симферополь : [б. и.], 2020. — С. 280–286. — . (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerkva svyatogo Georgiya Ce rkva Svyato go Geo rgiya pravoslavnij parafiyalnij hram u Kiyevi v istorichnomu centri zbudovanij u 1744 1752 rokah ta zrujnovanij u 1934 roci Roztashovuvavsya na shodzhenni vulici Zolotovoritskoyi ta Georgiyivskogo provulka na misci starodavnoyi Georgiyivskoyi cerkvi chasiv Kiyivskoyi Rusi Georgiyivska cerkvaCerkva Svyatogo Georgiya50 27 05 pn sh 30 30 51 sh d 50 451539000027771920 pn sh 30 514215000028 sh d 50 451539000027771920 30 514215000028 Koordinati 50 27 05 pn sh 30 30 51 sh d 50 451539000027771920 pn sh 30 514215000028 sh d 50 451539000027771920 30 514215000028Tip sporudi cerkva i dRoztashuvannya Ukrayina KiyivPochatok budivnictva 1744Kinec budivnictva 1752Zrujnovano 1934Vidbudovano ne vidbudovuvalasStil barokoEponim Yurij Georgij Zmiyeborec Georgiyivska cerkva u VikishovishiIstoriya hramuGeorgiyivska cerkva do perebudovi Foto kincya XIX st Aerofotozjomka 1918 roku 1 Sofiya Kiyivska 2 Georgiyivska cerkva 3 skver iz suchasnim pam yatnikom Zahisnikam kordoniv Vitchizni Kozak na koni Pershu cerkvu na chest svyatogo Georgiya Pobidonoscya na comu misci zveli u XI stolitti yak golovnij hram Georgiyivskogo monastirya Hram i monastir zaklav 1037 roku knyaz Yaroslav Mudrij chiye hrestilne im ya bulo Georgij U XII XIII stolittyah protyagom mizhusobnih voyen monastir neodnorazovo grabuvali i spalyuvali i zreshtoyu 1240 roku pid chas mongolskoyi navali na Kiyiv Georgiyivskij monastir buv ostatochno zrujnovanij U 1674 roci za iniciativi togochasnogo kiyivskogo voyevodi knyazya Yuriya Petrovicha Trubeckogo ta z blagoslovennya Lazarya Baranovicha na davnih fundamentah sporudili derev yanu Georgiyivsku cerkvu iz pridilom na chest prepodobnogo Sergiya Radonezkogo Ci pridili buli osvyacheni vidpovidno 26 listopada i 16 grudnya za starim stilem togo zh 1674 roku Use hramove nachinnya bulo miscevogo virobnictva Vtim derev yana sporuda bula nedovgovichnoyu ta za kilka desyatilit zanepala Murovana Georgiyivska cerkva U veresni 1744 roku pid chas svogo vizitu do Kiyeva rosijska imperatricya Yelizaveta Petrivna na fundamentah starovinnogo hramu vlasnoruch zaklala narizhnij kamin novoyi vzhe murovanoyi cerkvi svyatogo Georgiya ta pozhertvuvala znachnu chastinu neobhidnih dlya budivnictva koshtiv U budivnictvi cerkvi znachnu rol vidigrali vijskovi rejtari sho zhili poruch i stali osnovoyu dlya parafiyi majbutnoyi cerkvi Osvyachennya novozvedenogo hramu vidbulosya 1752 roku Ce bula nevelika 24 m u dovzhinu i 13 m u shirinu tridilna odnobanna odnoapsidna cerkva iz strimanim barokovim dekorom Stini pivnichnogo i pivdennogo fasadiv buli vertikalno rozchlenovani pilyastrami mizh yakimi roztashovuvalisya pivcirkulni vikna ta zavershuvalisya trikutnimi frontonami iz rozpisami v timpanah analogichnim frontonom zavershuvavsya i narteks Osnovnij ob yem uvinchuvavsya nevelikoyu sferichnoyu baneyu na vosmigrannomu barabani Inter yer cerkvi prikrashav ikonostas u stili rokoko Cerkva mala dva pridili golovnij v im ya svyatogo Georgiya ta pivnichnij v im ya svyatih Zahariya ta Yelisaveti Cerkvu otochuvala ogorozha spershu derev yana vlashtovana u 1755 roci ta vidnovlena u 1820 roci a piznishe v 1869 roci gratchasta Stanom na 1806 rik parafiya Georgiyivskoyi cerkvi skladalasya z 282 dvoriv i nalichuvala 292 osobi 115 cholovikiv z yakih 67 vijskovikiv ta 177 zhinok U drugij polovini XVII na pochatku XVIII stolittya pri cerkvi svyatogo Georgiya isnuvalo protestantske ta jmovirno katolicke kladovisha 1816 roku u pritvori hramu pohovali Konstantinosa Ipsilanti gospodara Moldovi ta Valahiyi borcya za nezalezhnist Greciyi yakij pislya porazki antitureckogo povstannya poselivsya u Kiyevi Marmurovi sarkofag i nadgrobok stvoriv peterburzkij skulptor S S Pimenov hocha ranishe avtorom vvazhali italijskogo skulptora Antonio Kanovu Pered znishennyam cerkvi u 1934 roci nadgrobok Ispilanti perenesli do Kiyevo Pecherskoyi Lavri U 1808 roci mitropolit Serapion vlasnim koshtom vidremontuvav hram zaminiv banyu na zaliznu ta prikrasiv stini cerkvi vseredini ta zzovni rozpisami U drugij polovini XIX stolittya sered parafiyan Georgiyivskoyi cerkvi bulo bagato vidatnih kiyan pidpriyemciv mitciv gromadskih diyachiv Sered nih buli zokrema rodina Tereshenkiv chleni yakoyi robili znachni pozhertvi hramu Grigorij Galagan iz rodinoyu batki Sergiya ta Mikoli Berdyayevih V ostannij tretini XIX stolittya starostoyu cerkvi buv knigovidavec Stefan Kulzhenko yakij iniciyuvav onovlennya hramu Proyekt perebudovi sklav arhitektor V M Nikolayev budivelni roboti zavershilisya v serpni 1884 roku Osnovnu chastinu koshtiv na rekonstrukciyu 6 tis rubliv pozhertvuvali Nikola Tereshenko ta jogo druzhina Pelageya Georgiyivna she 2 tisyachi zibrali parafiyani Vnaslidok rekonstrukciyi Georgiyivska cerkva nabula psevdovizantijskih ris malenku banku zminiv velikij kupol na masivnomu granchastomu barabani nad pritvorom nadbuduvali odnoyarusnu dzvinicyu trikutnij fronton na pivdennomu fasadi zaminili napivcirkulnim Do zahidnogo fasadu dobuduvali tambur uvinchanij kokoshnikom i makivkoyu z hrestom Novi nastinni rozpisi vikonav molodij hudozhnik Ivan Yizhakevich vikoristavshi v roboti ukrayinski narodni motivi Takozh na prohannya starosti Stefana Kulzhenka togo zh 1884 roku pri cerkvi na rozi vulic Volodimirskoyi ta Rejtarskoyi zbuduvali za proyektom V Nikolayeva odnopoverhovij murovanij budinok prichtu U 1895 roci parafiyani cerkvi zibrali koshti blizko 4 tis rubliv 3 tis z yakih pozhertvuvali Nikola Tereshenko z druzhinoyu na novi rozpisi vnutrishnih stin i steli Roboti mav vikonati ikonopisec Volodimir Sonin pid naglyadom yeparhialnogo arhitektora V M Nikolayeva U 1898 roci novij cerkovnij starosta kupec Porfirij Zhdanovskij iniciyuvav novu rekonstrukciyu cerkvi v ramkah yakoyi primishennya cerkvi rozshirili do pivdennogo fasadu pribuduvali murovanu riznicyu za proyektom V Nikolayeva a 1901 roku zamist derev yanoyi paperti zbuduvali kam yanu za proyektom arhitektora Yevgena Yermakova U kvitni 1908 roku parafiyani Georgiyivskoyi cerkvi zvernulisya do miskogo golovi iz prohannyam vporyadkuvati ploshu pered cerkvoyu i vstanoviti tut fontan Miska vlada pogodila ce prohannya ta rozporyadilasya perenesti na Georgiyivsku ploshu chavunnij fontan virobnictva zavodu O Termena yakij pervisno 1901 roku vstanovili na susidnij Sofijskij ploshi tam vin viyavivsya zovsim nedorechnim adzhe opinivsya faktichno na proyizhdzhij chastini Ale Persha svitova vijna ta podalshi politichni podiyi zavadili cim planam a fontan iz Sofijskoyi ploshi naprikinci 1920 h rokiv vzagali pribrali Georgiyivska cerkva za radyanskih chasiv U pershij polovini 1920 h rokiv cerkva svyatogo Georgiya nalezhala gromadi tradicijnoyi staroslov yanskoyi oriyentaciyi U 1926 roci radyanska vlada virishila cherez nibito nespromozhnist cerkovnoyi gromadi utrimuvati hram u nalezhnomu stani peredati jogo v koristuvannya obnovlenskoyi cerkvi sho viklikalo znachne oburennya staroyi gromadi U 1929 abo 1930 roci bilshoviki zakrili cerkvu dlya bogosluzhin Na pravo koristuvannya primishennyam kolishnogo hramu pretenduvali odrazu kilka derzhavnih ustanov zokrema Kiyivskij Centralnij istorichnij arhiv miliciya ta Rada bezvirnikiv 6 veresnya 1931 roku prezidiya Kiyivskoyi miskradi uhvalila chergove rishennya pro zakrittya Georgiyivskoyi cerkvi ta peredala primishennya Spilci vojovnichih bezvirnikiv chleni yakoyi spaplyuzhili hramovi inter yeri zokrema trohyarusnij ikonostas seredini XVIII stolittya roboti majstriv rastrellivskoyi shkoli ta nadgrobok Konstantinosa Ipsilanti pro sho v berezni 1932 roku povidomila komisiya inspekturi ohoroni pam yatok Georgiyivsku cerkvu planuvali peredati Centralnomu istorichnomu arhivu yakij davno pretenduvav na ce primishennya ale zreshtoyu u hrami rozmistili Radiotranslyacijnij vuzol za inshimi dzherelami tut rozmistivsya klub drukariv Novi gospodari zamalyuvali vnutrishni rozpisi ta rozlamali ampirnij ikonostas nadgrobok Ipsilanti perenesli spochatku do Sofijskogo soboru potim do Kiyevo Pecherskoyi lavri Vibuh v Lavri 3 listopada 1941 roku zrujnuvav nadgrobok yakij buv vidnovlenij lishe 1997 roku koshtom greckoyi diaspori Vreshti resht navesni 1934 roku miska rada uhvalila rishennya pro znesennya Georgiyivskoyi cerkvi ta budivnictvi na yiyi misci zhitlovogo budinku dlya vishogo komandnogo skladu Ukrayinskogo vijskovogo okrugu togo zh roku cerkvu rozibrali Budinok zveli u 1936 1937 rokah proyekt pidgotuvav arhitektor Josip Karakis za uchastyu i V Sazanskogo Budivlya bula posunuta arhitektorom na kilka desyatkiv metriv vglib provulku vid miscya de buv hram Na misci kolishnoyi cerkvi rozplanuvali skver v yakomu znachno piznishe poznachili fundamenti pervisnogo hramu XI stolittya Nastoyateli cerkvi svyatogo Georgiya1880 ti 9 chervnya 1891 Matvij Potorzhinskij 6 serpnya 1891 pislya 1916 Oleksandr Korsakovskij PrimitkiTopografichna zjomka Kiyivskogo miskomunviddilu 1923 1930 Kiev 1982 s 122 Kalnickij 2012 s 76 Kalnickij 2012 s 75 Kalnickij 2012 s 35 Kovalinskij 2014 s 449 Zaharchenko 1888 s 228 Ernst 1930 s 292 Kovalinskij 2014 s 450 Pohilevich 1865 s 77 Kovalinskij 2014 s 451 Zaharchenko 1888 s 229 Sementovskij 1900 s 112 Tretyak 2004 s 26 Shirockij 1917 s 24 Kovalinskij 2014 s 452 Pohilevich 1865 s 78 Gevrik 1982 s 20 Shirockij 1917 s 25 Zaharchenko 1888 s 227 Sementovskij 1900 s 113 Kovalinskij 2014 s 452 454 Kovalinskij 2014 s 454 Ernst 1930 s 293 Kovalinskij 2014 s 455 Kovalinskij 2014 s 456 Tretyak 1998 s 42 Tretyak 2004 s 27 Kovalinskij 2014 s 458 Kovalinskij 2014 s 459 Kovalinskij 2014 s 460 Kovalinskij 2014 s 463 Kovalinskij 2014 s 464 Kovalinskij 2014 s 468 Kovalinskij 2014 s 465 Kovalinskij 2014 s 465 467 Kovalinskij 2014 s 469 Tretyak 1998 s 41 Kovalinskij 2014 s 470 Kovalinskij 2014 s 472 Olena Grigor yeva 29 travnya 2012 www unian ua UNIAN Arhiv originalu za 21 lipnya 2020 Procitovano 25 bereznya 2022 roku Kovalinskij 2014 s 473 PosilannyaMar yana Shevelyeva 10 grudnya 2021 uain press Ukrayinskij interes Arhiv originalu za 10 grudnya 2021 Procitovano 25 bereznya 2022 roku Vitalij Kovalinskij 26 veresnya 2012 Cerkov Yaroslava Georgiya Mudrogo weekend today Vikend Procitovano 25 bereznya 2022 roku DzherelaGevrik T Vtracheni arhitekturni pam yatki Kiyeva katalog fotovistavki Nyu Jork Ukrayinskij muzej 1982 64 s Tretyak K O Vtracheni sporudi ta pam yatniki Kiyeva dovidnik K Vidavnicho poligrafichnij centr Kiyivskij universitet 2004 248 s 500 prim ISBN 966 594 548 3 Kalnickij M B Zrujnovani svyatini Kiyeva vtrati ta vidrodzhennya K Vidavnichij dim Dmitra Burago 2012 224 s 600 prim ISBN 978 966 489 183 4 Kiyiv providnik Za red Fedora Ernsta 2 ga Druk K Derzhtrest K D 1930 797 s Tretyak K O Kiyiv putivnik po zrujnovanomu mistu K Redakcijno vidavnichij centr Kiyivskij universitet 1998 159 s 1000 prim ISBN 966 594 061 9 Kovalinskij V V Doli kiyivskih hramiv Chastina druga K Kupola 2014 T 10 584 s Kiyivski miniatyuri 1000 prim ISBN 978 966 8679 19 3 Kiev enciklopedicheskij spravochnik pod red A V Kudrickogo K Gl red Ukrainskoj Sovetskoj Enciklopedii 1982 S 122 ros Sementovskij M M Kiev ego svyatyni drevnosti dostopamyatnosti 7 me K Tip S V Kulzhenko 1900 ros doref Shirockij K V Kiev putevoditel K Tip S V Kulzhenko 1917 346 s ros doref Zaharchenko M M Kiev teper i prezhde K Tip S V Kulzhenko 1888 ros doref Pohilevich L Monastyri i cerkvi g Kieva Prezhnee i nyneshnee sostoyanie i sredstva soderzhaniya prichtov a takzhe inovercheskie molitvennye doma K V tipografii gubernskogo upravleniya 1865 134 s ros doref Georgievskaya Staro kievskaya cerkov Rejterskaya 2 Pravoslavnye cerkvi Kieva 1037 1917 gg enciklopedicheskij spravochnik Simferopol b i 2020 S 280 286 ISBN 978 5 905463 15 0 ros