У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Райнхардт Георг Ганс Райнгардт нім Georg Hans Reinhardt нар 1 березня

Георг-Ганс Райнгардт
Георг-Ганс Райнгардт
Georg-Hans Reinhardt
Народження	1 березня 1887; Бауцен, Німецька імперія
Смерть	22 листопада 1963 (76 років); (Тегернзе), Баварія
Країна	Німецька імперія ; Веймарська республіка ; Третій Рейх
Приналежність	Райхсгеер ; Рейхсвер ; Вермахт
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Рід військ	кіннота ; танкові війська
Роки служби	1907–1945
Звання	Генерал-полковник
Командування	4-та танкова дивізія; 41-й моторизований корпус; 3-тя танкова армія; Група армій «Центр»
Війни / битви	Перша світова війна; Друга світова війна:; Польська кампанія; Французька кампанія; Балканська кампанія; Німецько-радянська війна Битва за Москву; Смоленська операція; Операція «Багратіон»; Вісло-Одерська операція; ;
Нагороди
Нагрудний знак «За поранення» в чорному	Великий офіцерський хрест ордена За заслуги перед ФРН
	Георг-Ганс Райнгардт у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем (Райнхардт).

Георг-Ганс Райнгардт (нім. Georg-Hans Reinhardt; нар. 1 березня 1887, Бауцен — пом. 22 листопада 1963, Тегернзе) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник (1942) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎ та Мечами (1944).

Біографія

Поступив на військову службу в березні 1907 року. Учасник Першої світової війни. За бойові заслуги відзначений численними нагородами.

Після Першої світової війни залишився на службі в рейхсвері. У листопаді 1938 року призначений командиром 4-ї танкової дивізії.

Учасник Польської кампанії. З лютого 1940 року командував 41-м моторизованим корпусом. Учасник Французької і Балканської війни, а також німецько-радянської війни.

5 жовтня 1941 призначений командувачем 3-ю танковою групою при наступі на Москву, продовжував командувати 3-ю танковою армією (перейменована з 3-ї танкової групи 31 грудня 1941 року) в складі групи армій «Центр» протягом 1942-1944 років.

Після розгрому німецької групи армій «Центр» в Білорусі влітку 1944 року, 16 серпня 1944 року призначений її головнокомандувачем. На чолі групи армій вів запеклі бої проти наступаючих радянських військ, які в той час проводили завершальний етап Білоруської стратегічної операції, а також Ломжа-Ружанську наступальну операцію і Сероцьку наступальну операцію. Відсторонений від командування і відрахований в резерв 27 січня 1945 року за нищівну поразку на початку Східно-Прусської операції.

У червні 1945 року заарештований американською окупаційною владою. У 1948 році американським військовим судом засуджений до 15 років тюремного ув'язнення. Звільнений у 1952 році.

Нагороди

Орден Франца Йосифа, лицарський хрест (22 грудня 1913)
Залізний хрест
- 2-го класу (19 квітня 1914)
- 1-го класу (8 серпня 1915)
Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (31 жовтня 1914)
Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 2-го класу з мечами (10 лютого 1915)
Військовий орден Святого Генріха, лицарський хрест (22 серпня 1915)
(Хрест «За військові заслуги» (Саксонія))
Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами
Бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
2-го класу
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
Застібка до Залізного хреста
- 2-го класу (21 вересня 1939)
- 1-го класу (2 жовтня 1939)
Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям і мечами
- лицарський хрест (27 жовтня 1939)
- дубове листя (№73; 17 лютого 1942)
- мечі (№68; 26 травня 1944)
Тричі відзначений у Вермахтберіхт (18 і 19 жовтня 1941, 21 січня 1944)
Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», великий офіцерський хрест (1 березня або 24 листопада 1962)

Військова кар'єра

Див. також

Література

Berger, Florian, Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger, 2006. .
Fellgiebel, Walther-Peer. Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. .
Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. .
Christoph Clasen: Generaloberst Hans-Georg Reinhardt, Stuttgart 1996.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Георг-Ганс Райнгардт

Stonebooks.com [ 7 серпня 2007 у Wayback Machine.]
Generals.dk [ 8 квітня 2010 у Wayback Machine.]
Mimerswell.com [ 21 вересня 2009 у Wayback Machine.]
Reinhardt, Georg-Hans [ 2 липня 2011 у Wayback Machine.]

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) Третього Рейху
Попередник: сформована	командир 4-ї танкової дивізії листопад 1938 — 10 лютого 1940	Наступник: генерал-лейтенант
Попередник: сформований	командир 41-го моторизованого корпусу 24 лютого 1940 — 5 жовтня 1941	Наступник: генерал-лейтенант (Отто-Ернст Оттенбахер)
Попередник: генерал-полковник Герман Гот	командувач 3-ї танкової армії 5 жовтня 1941 — 15 серпня 1944	Наступник: генерал-полковник Ерхард Раус
Попередник: генерал-фельдмаршал Вальтер Модель	командувач групою армій «Центр» 16 серпня 1944 — 17 січня 1945	Наступник: генерал-фельдмаршал Фердінанд Шернер