Геоботанік

Геобота́ніка — розділ біології на межі ботаніки, географії та екології.

Це вчення про рослинність Землі, сукупність рослинних угруповань (фітоценозів), їх склад, структуру, динаміку в просторі та часі на усій території та акваторії Землі.

Повної єдності у розумінні геоботаніки як науки немає. Серед радянських ботаніків одні розуміли її як синонім фітоценології (В. В. Альохін, В. М. Сукачов, А. П. Шенніков), інші (В. Б.Сочава) включають у це поняття також ботанічну географію. Ще ширше розуміння геоботаніки із включенням до неї екології рослин поширене серед закордонних вчених.

Частини і напрямки

• Фітоценологія — вчення про фітоценози, або рослинні угруповання. Фітоценологію слід розглядати як частину геоботаніки, тобто вчення про рослинний покрив Земної кулі, що крім фітоценології включає ботанічну географію (географію рослин і географію рослинності), запроваджене Гельмутом Ґамсом у 1918 році.
• Фітоіндика́ція — один із напрямків екології, геоботаніки, що ставить за мету оцінити стан довкілля за реакцією рослинного світу, зміною флористичних ознак.

Примітки

Див. також

• Геоботанічна індикація
• Геоботанічна ординація
• Геоботанічне картографування

Джерела

• Геоботаніка. Зелена книга України / Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Національна академія наук України, Інститут ботаніки ім. М.Г. Холодного. – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с. + 48 кольор. с. – Тираж 1000 прим. – .
• Геоботаника // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
• Кучерявий В. П. Екологія. — Львів: Світ, 2001. — 500 с.

Посилання

• Геоботаніка //  : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 47.