Генієва Катерина Юріївна

Катерина Юріївна Генієва (1 квітня 1946(1946-04-01), Москва — 9 липня 2015(2015-07-09), Ізраїль) — радянський і російський філолог, бібліотечний, культурний та громадський діяч, експерт ЮНЕСКО, член федерального цивільного комітету партії Громадянська платформа Інституту толерантності . Генеральний директор Всеросійської бібліотеки іноземної літератури з 1993 по 2015 рік, всього в цій бібліотеці працювала 43 роки. Доктор філологічних наук. Фахівець з англійської прози XIX-XX століть. Автор статей та коментарів, присвячених творчості Чарльза Діккенса, Джейн Остін, Шарлотти та Емілі Бронте, Джеймса Джойса, Вірджинії Вулф, Сьюзен Хілл та інших авторів.

Генієва Катерина Юріївна
Нині на посаді
Народився	1 квітня 1946(1946-04-01)^[1]^[2] Москва, СРСР^[3]
Помер	9 липня 2015(2015-07-09)^[1] (69 років) Ізраїль
Похований	Введенське кладовище
Відомий як	бібліотекарка, письменниця, філологиня, літературознавиця, літературознавець
Країна	СРСР і Росія
Alma mater	^d
Нагороди

Біографія

Народилася в сім'ї актора Юрія Ароновича Розенбліта (1911—2002) та хірурга Олени Миколаївни Генієвої (1917—1982) . Батьки незабаром розлучилися, мати влаштувалася на роботу в медсанчастині ІТЛ у Магадані, і Катя провела раннє дитинство у бабусі. Бабуся, Олена Василівна Генієва (уроджена Кірсанова; 1891-1979), в 1921-1926 роках щорічно відпочивала в «Будинку поетів» Максиміліана Волошина в Коктебелі, листувалася з низкою діячів російської літератури; її кореспонденція 1925-1933 років із С. Н. Дуриліним була видана окремою книгою («Я нікому так не пишу, як Вам». М.: Рудоміно, 2010. - 525 с.) . Дід, інженер-гідролог Микола Миколайович Генієв (1882—1953), автор монографії «Водопостачання залізничних станцій» (М.: Огіз, 1932. — 484 с.) та підручника «Водопостачання» (М.: Держбудвидав, 1950 та 1958. — 578 с. ) .

Закінчила філологічний факультет МДУ (1968).

Кандидат філологічних наук (1972, тема дисертації «Художня проза Джеймса Джойса»).

2006 року захистила докторську дисертацію на тему «Бібліотека як центр міжкультурних комунікацій».

З 1972 року працювала у Всесоюзній державній бібліотеці іноземної літератури. З 1989 перший заступник директора, з 1993 генеральний директор.

Віце-президент Російської бібліотечної асоціації, перший віце-президент Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та установ – IFLA (з 1997).

За роки керівництва Генієвої в «Іноземці» відкрилися 14 зарубіжних культурних центрів (від французького та британського до болгарського та іранського), а також інститут толерантності, відділи дитячої, релігійної літератури та видань російського зарубіжжя, видавництво. .

З 1995 року Генієва була одним із керівників культурних програм Інституту «Відкрите суспільство» (фонду Сороса) в Росії (на посадах голови виконкому, президента, голови Стратегічного правління).

Генієва була президентом Російського фонду Сороса (інститут «Відкрите суспільство»), віце-президентом Міжнародної федерації бібліотек (IFLA), членом Комісії РФ у справах ЮНЕСКО, президентом Російської ради з культури та мистецтва, президентом Московського відділення Союзу англомовних (ESU) журналів «Іноземна література» та «Знамя»», у різні роки входила в редакційні ради та редколегії журналів та газет «Дитяча література», «Бібліотека», «Русская мысль» та ін.

Сім'я

• Чоловік - Юрій Самуїлович Біленький (нар. 1945), архітектор та інженер-будівельник.
• Дочка - Дар'я, дружина директора Російського державного архіву соціально-політичної історії (РДАСПІ) .

Нагороди і премії

• Орден Дружби (4 березня 1999) - за заслуги в галузі культури і мистецтва, великий внесок у зміцнення дружби та співпраці між народами, багаторічну плідну роботу
• Орден Габріели Містраль, кавалер (Чилі, 2002)
• Орден Великого князя Литовського Гядимінаса, кавалер (Литва, 2006)
• Орден Британської імперії, офіцер ( Великобританія, 2007)
• Орден "За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина", кавалер (Німеччина, 2007)
• Орден Хреста землі Марії 4 класу (Естонія, 2008)
• Орден Почесного легіону, кавалер (Франція, 2009)
• Орден Заслуг pro Merito Melitensi ( Мальтійський орден, 2010)
• Хрест зізнання (Латвія)
• Орден Вранішнього сонця III ступеня (Японія, 2015)
• Медаль «На згадку про 850-річчя Москви» (1997)
• Медаль К. Д. Ушинського ( Міністерство освіти і науки Російської Федерації, 2003)
• (Бразилія)
• Заслужений працівник культури Автономної Республіки Крим (Автономна Республіка Крим, Україна , 7 вересня 2012) — за активну участь у збереженні історико-культурної спадщини Автономної Республіки Крим, внесок у розвиток культури та міжнародного співробітництва, багаторічну сумлінну працю та у зв'язку з 10-річчям Міжнародного опікунської ради Кримської республіканської установи «Коктебельський еколого-історико-культурний заповідник «Кіммерія М. А. Волошина»
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим ( Автономна Республіка Крим, Україна, 5 вересня 2005) — за значний особистий внесок у реставрацію пам'ятки культури міжнародного значення Будинку-музею М. О. Волошина (м. Феодосія)
• Відзнака Міністерства культури Угорщини Pro Cultura Hungarica
• Лауреат премії «Людина року» ( Федерація єврейських громад Росії, 2005).

Пам'ять

У 2015 році в Кемеровському державному інституті культури створено електронну колекцію документів ЕКД Катерини Юріївни Генієвої .

У 2016 році у Москві, при вході до Бібліотеки іноземної літератури, було відкрито пам'ятник Є.І. Ю. Генієвої (автор ідеї - продюсер і режисер Григорій Амнуель ) .

Примітки

1. http://www.telegraph.co.uk/news/obituaries/11744432/Ekaterina-Genieva-Russian-librarian-obituary.html
2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. Catalog of the German National Library
   d:Track:Q23833686
4. Надгробный памятник Ю. А. Розенблита на Востряковском еврейском кладбище. . оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
5. Обуховская, Людмила (29 березня 2014). . Крымская Правда. Архів оригіналу за 11 липня 2015. Процитовано 13 квітня 2016.
6. Гениева Е. Ю. «Я никому не писал так, как Вам…». , 2009, 26—27. оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 13 квітня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) ()
7. Ершова, Татьяна (10 липня 2015). Иностранка на Родине. Meduza. оригіналу за 11 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) ()
8. Указ Президента Российской Федерации от 04.03.1999 № 318. Государственная система правовой информации. оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 14 квітня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) ()
9. [https://www.lrp.lt/lt/prezidento-veikla/apdovanojimai/apdovanotu-asmenu-duomenu-baze/27252?sqid=6c68820ef504704d7e4cfb6abbefffda4c0a2e88 Jekaterina GENIEVA. Apdovanotų asmenų duomenų bazė]
10. Vabariigi President. оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 6 лютого 2020.
11. Медведев, Юрий (13 травня 2011). Командор и офицеры. Российская газета, Столичный выпуск № 5477 (101). оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 27 березня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) ()
12. Пятеро россиян удостоены японского ордена Восходящего солнца (рос.). РИА Новости. 29 квітня 2015. оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 27 березня 2016. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |accessyear= ()
13. О присвоении почётного звания «Заслуженный работник культуры Автономной Республики Крым» участникам Международного попечительского совета Крымского республиканского учреждения «Коктебельский эколого-историко-культурный заповедник» «Киммерия М.А. Волошина». оригіналу за 17 серпня 2022. Процитовано 17 серпня 2022.
14. О награждении работников различных отраслей. оригіналу за 17 серпня 2022. Процитовано 17 серпня 2022.
15. Алексеева, Светлана Сергеевна. Научное наследие культуролога, библиотековеда, общественного деятеля Е. Ю. Гениевой как объект электронной персонификации // Библиотечная жизнь Кузбасса : производств.-практ. изд.. — 2017. — Вип. 1 (95) (січень). — С. 44—48.
16. Соколова, Наталья (1 квітня 2016). В «Иностранке» вспоминали Екатерину Гениеву. Российская газета. оригіналу за 10 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.

Бібліографія

• Гениева Е. Ю. Трудная дорога к храму : Судьбы российских библиотек на рубеже веков. — М. : , 2004. — 192 с. — .
• Гениева Е. Ю. Библиотека как центр межкультурной коммуникации. — М. : Российская политическая энциклопедия (), 2008. — 208 с. — .
• Гениева Е. Ю. И снова Джойс. — М. : ВГБИЛ им. М. И. Рудомино, 2011. — 366 с. — .

Про Катерину Генієву

• Гениева Е. Ю. Большая российская энциклопедия : [в 36 т.] / председ. ред. кол. Ю. С. Осипов, отв. ред. С. Л. Кравец. — М. : Науч. изд-во «БРЭ», 2005. — Т. 3. «Банкетная кампания» 1904 — Большой Иргиз. — С. {{{сторінки}}}. — . (рос.)

Посилання

• Екатерина Гениева в
• Екатерина Гениева в «Школе злословия» на YouTube</img>
• Генієва Катерина Юріївна
• Гордеева, Катерина (3 липня 2015). «Дерзких планов много. Мало времени». Meduza. Процитовано 14 квітня 2016. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |accessyear= (можливо, |access-date=?) ()
• Пешкова, Майя (1 квітня 2021). Екатерине Гениевой было бы 75. Эхо Москвы. Процитовано 1 квітня 2021.
• Ямбург, Евгений (6 квітня 2021). Камерное просвещение: культуру забетонировать невозможно. МК. Процитовано 8 квітня 2021.