ГельвеловіСтрочок осінній Gyromitra infula Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Гриби Fungi Підцарст

Гельвелові

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Гриби (Fungi)
Підцарство:	Вищі гриби (Dikarya)
Відділ:	Аскомікотові гриби (Ascomycota)
Підвідділ:	Pezizomycotina
Клас:	Пецицоміцети (Pezizomycetes)
Порядок:	Пецицальні (Pezizales)
Родина:	Гельвелові (Helvellaceae) Fr. (1822)

Типовий рід

Гельвела
L. (1753)

Посилання

Вікісховище:	Helvellaceae
EOL:	6079
ITIS:	612934
NCBI:	33159
MB:	80846
IF:	80846

Гельвелові (Helvellaceae Fr.) — родина аскомікотових грибів. Типовим представником є рід гельвела (Helvella).

Історія

Родина описана Еліасом Магнусом Фрісом в 1822 році як Elvellacai.

Згідно з дослідженнями 1997 року виявлено, що родина найбільш тісно пов'язана з (Tuberaceae).

Опис

Плодові тіла великі, м'ясисті, складаються із шапинки та ніжки, до 10 см висотою. Шапинки різноманітних форм — яйцеподібно-округлі, конічні з комірками або з хвилясто-складчастою, зморщеною поверхнею. Шапка горбкувата, лопасна, з вільним нижнім краєм, або прирослими краями, від бурого до сірого кольору. Ніжка гладка, циліндрична, інколи до основи циліндрична, порожниста, до 6-10 см довжиною. Гіменіальний шар покриває всю верхню поверхню шапинки. Сумки циліндричні. Спори великі, еліпсоїдні, одноклітинні, жовтуваті або без кольору, гладкі.

Роди

Balsamia
Cidaris
Helvella — Гельвела
Underwoodia

Поширення та середовище існування

Представники роду ростуть на ґрунті, рідко на деревині. Поширені в листяних та хвойних лісах, на узліссях, вздовж доріг. В Україні, Європі, Азії, Північній Америці. Переважно весняні гриби - квітень - травень.

Практичне використання

Багато видів не їстівні, деякі отруйні, і навіть смертельно отруйні.

Примітки

O'Donnell K, Cigelnik E, Weber NS, Trappe JM (1997). «Phylogenetic relationships among ascomycetous truffles and the true and false morels inferred from 18S and 28S ribosomal DNA sequence analysis». Mycologia. 89 (1): 48–65.

Посилання

Helvellaceae [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]

Джерела

Сержанина Г. И. Съедобные и ядовитые грибы. Определитель. Мн.: Наука и техника, 1967. — 232 с.
Смицкая М. Ф. Флора грибов Украины. Оперкулятные дискомицеты / М. Ф. Смицкая. — К. : Наукова думка, 1980. — 224 с.

Це незавершена стаття з мікології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] O'Donnell K, Cigelnik E, Weber NS, Trappe JM (1997). «Phylogenetic relationships among ascomycetous truffles and the true and false morels inferred from 18S and 28S ribosomal DNA sequence analysis». Mycologia. 89 (1): 48–65.