Гаролд Вармус

Гарольд Елліот Вармус (англ. Harold E. Varmus; народився 18 грудня 1939 року, Фріпорт, Нью-Йорк) — американський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології або медицини 1989 року «за відкриття клітинної природи ретровірусних онкогенів», яку він розділив з Майклом Бішопом. Президент і керуючий Меморіального онкологічного центру імені Слоуна — Кеттерінга (Нью-Йорк).

Гарольд Елліот Вармус
Harold Elliot Varmus
Народився	18 грудня 1939(1939-12-18) (84 роки) Фріпорт, Нью-Йорк, США
Місце проживання	Нью-Йорк^[1]
Країна	США
Діяльність	вірусолог, викладач університету
Alma mater	Емгерстський коледж,
Галузь	вірусологія
Заклад
Посада	^d, директор і директор
Науковий керівник	Джон Майкл Бішоп
Аспіранти, докторанти	^d^[2]
Членство	Лондонське королівське товариство Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Європейська організація молекулярної біології
Відомий завдяки:	відкрив механізм вірусної неоплазматичної трансформації
Нагороди	премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження (1982) Міжнародна премія Фонду Гайрднера (1984) ^d (квітень 2000) ^d премія Альфреда П. Слоуна-молодшого (1984) ^d (1999) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (26 травня 2005) ^d (14 травня 2004) ^d (2012)
Особ. сторінка	mskcc.org/mskcc/html/1780.cfm
Гаролд Вармус у Вікісховищі

Біографія

Гарольд Вармус народився 18 грудня 1939 року у Фріпорті (Нью-Йорк). Закінчив Емгерстський коледж, потім вступив до Гарвардського університету, де провчився за спеціальністю література лише один рік, після чого перейшов в (Нью-Йорк). Після закінчення медичної школи пропрацював у Колумбійському пресвітеріанському госпіталі в 1968—1969 роках і пройшов коротке стажування в Національному інституті здоров'я, де почав вивчати як цАМФ регулює експресію бактеріальних генів. У 1970 році переїхав до Сан-Франциско в Університет Каліфорнії як постдокторант лабораторії Майкла Бішопа. З 1970 року — професор відділу мікробіології та імунології. З 1984 року — іменний професор молекулярної вірусології.

У 1989 році Бішоп та Вармус отримали за свої дослідження Нобелівську премію з фізіології і медицини.

Директор Національного інституту здоров'я (1993—1999). З 2000 року — президент і керуючий Меморіального онкологічного центру Слоан-Кеттерінг (Нью-Йорк).

Нагороди та визнання

• 1982: Премія Альберта Ласкера за фундаментальні медичні дослідження
• 1984: Міжнародна премія Гайрднера
• 1984: Член Національної академії наук США
• 1984: Премія Альфреда П. Слоуна-молодшого
• 1984: Simon M. Shubitz Cancer Prize and Lectureship
• 1989: Нобелівська премія з фізіології і медицини
• 1991: Член
• 1994: Член Американського філософського товариства
• 2001: Національна наукова медаль США
• 2001: ^[en]
• 2002:
• 2005: Іноземний член Лондонського королівського товариства
• 2011: ^[en]
• 2012: ^[en]

Примітки

1. http://www.mskcc.org/mskcc/html/1780.cfm
2. https://escholarship.org/uc/item/7dw8n36h
3. . Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 19 серпня 2019.
4. . Архів оригіналу за 25 серпня 2019. Процитовано 19 серпня 2019.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. . nobelprize.org. Архів оригіналу за 13 січня 2013. Процитовано 19 серпня 2019.
6. . London: Royal Society. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015.
7. . Cold Spring Harbor Laboratory. Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.

Посилання

• Автобіографія на Нобелівському сайті [ 5 липня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)