Гаральд Клак бл 785 841 або 852 конунґ Південної Ютландії і Фюна можливо також частини Зеландії Відомий також як Гаральд

Гаральд Клак (бл. 785 — 841 або 852) — конунґ Південної Ютландії і Фюна (можливо також частини Зеландії). Відомий також як Гаральд II Гальфдансон. Прізвисько «Клак» перекладається як «Крук». У франкських хроніках відомий як Геріолд.

Гаральд Клак
Harald Klak
Картина «Конунґ Гаральд Клак перед імператором Людовиком»
Народився	бл. 785 Ютландія
Помер	841 або 852 Рюстрінґен
Країна	Королівство Данія
Діяльність	монарх, монарх, монарх
Титул	конунґ південної Ютландії
Посада	^d, ^d, ^d і граф
Термін	812—813, 819—823, 826—827 роки
Конфесія	католицтво
Рід	Скьйольдунґи?
Батько	Гальфдан
Брати, сестри	^d, Регінфред і Ануло
У шлюбі з	^d
Діти	Ґодфред
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походження достеменно невідоме. Переважна більшість дослідників вважають його батьком вікінга Гальфдана, який в свою чергу за різними версіями був сином або братом Гаральда Боєзуба з роду Скьйольдунґів або братом Сіґфреда I, що став конунґом у Південній Ютландії після Боєзуба. Також є версія, що Гальфдан був онуком , конунґа Румеріке (сучасна південно-східна Норвегія), що в свою чергу був праонуком свіонського конунга Інг'яльда Підступного. Більш реальною вважається перша гіпотеза.

Після раптової смерті конунґа Геммінґа сприяв оголошенню брата Ануло конунгом. Брав участь у битві проти іншого конунґа Сіґфреда II. У битві загинули обидва конунґи, проте прихильники Ануло здобули перемогу. Гаральд Клак розділив володіння з братом Реґінфредом. Яка саме частина дісталася Гаральду, невідомо. Брати-конунги підтвердили мирний договір 810 року з Франкською імперією. Як заручника відправили до Аахена брата Геммінґа Гальфдансьона.

У 813 році здійснили військовий похід проти держави Вестфолд (південна Норвегія), де взяли данину. Того ж року проти братів виступили сини колишнього конунґа Ґодфреда, які завдали поразки Гаральду Клаку і Реґінфреду. Внаслідок цього вони змушені були тікати. Конунґом став Горік I. В 814 році, згідно з «Анналами королівства франків» Гаральд з братом спробував повернути владу, але зазнав поразки, в якій Реґінфред загинув, а Гаральд знову змушений був тікати.

Того ж року прибув до двору імператора Людовика I Побожного. Останній наказав своїм васалам — саксам і ободритам надати допомогу Гаральду. Втім спроба 815 року виявилася невдалою — незважаючи на захоплення Ангельна (землі англів) і Сілленде з містом Рібе, Горік I відступив на острів (ймовірно Фюн), звідки діяв проти Гаральда, який без потужного флоту не мав змоги дати відсіч. Гаральд Клак змушений був повернутися до імператора, який проводив рейхстаг в Падербоні. Наступна спроба Гаральда відновити владу у 817 році також виявилася невдалою.

У 819 році за підтримки ободритів зумів змусити Горіка I та його братів розділити владу. Якою частиною володів Гаральд, невідомо (за різними версіями частиною Ютландії або Фюном). Згідно з «Анналами королівства франків» 822 року Гаральд Клак управляв спільно з Горіком I та його братами. Було розпочато християнізацію данів, про що свідчить результати місії реймського архієпископа в 822—823 роках. У 823 році Гаральда було повалено й він звертався по допомогу до франкського імператора з приводу конфлікту зі своїм співправителем. Ймовірно, тоді ж або 824 року вигнано з Ютландії або Зеландії.

У 826 році Гаральд з родиною та 400 вояками охрестився в Майнці, отримавши від імператора багато подарунків. Але того ж року знову втратив владу. Тому отримав феод у Фризії з містом Дорестад (деякі дослідники розглядають його як графа Фризії). Завданням Гаральда було захист узбережжя імперії від нападів данців. Невдовзі зумів повернути владу в Ютландії, поваливши Горіка I. Гаральд Клак привів з собою місіонера Ансґара. Було зведено церкву в Хедебю та школу для хлопчиків.

У 827 році його знову було повалено Горіком I. Свої спроби повернути владу Гаральд не припиняв до 829 року, проте марно. Він знову повернувся до Східної Фризії, закріпившись в Рюстрінґені, звідки діяв проти данів Горіка I. Тривалий час залишався впливовою політичною особою у прикордонні з Ютландією. За різними версіями помер 841 року або його вбив 852 року франкський граф за підозрою у змові. Його син Ґодфред успадкував володіння, залишившись на службі у франків.

Джерела

Peter Sawyer: «Da Danmark blev Danmark. Fra ca. år 700 til ca. 1050» (i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie; bind 3; København 1988; )
Simon Coupland (1998), «From poachers to gamekeepers: Scandinavian warlords and Carolingian kings», Early Medieval Europe, 7: 85–114
Poul Skaaning: Vikingestormen. Togter mod Vesteuropa 793—937; Viborg 2006;