Гальфдан Старий

Гальфдан Старий (бл. 754 — після 807) — напівлегендарний конунг вікінгів. Відомий також як Гальфдан Фризький, у франкських хроніках — Альфдені.

Гальфдан Старий
Halfdan
Псевдо	Гальфдан Фризький
Народився	бл. 754
Помер	після 807
Діяльність	мандрівник-дослідник
Титул	конунг північної Ютландії
Батько	Гаральд Гальфдансон
Діти	1 син?
Життєпис Згідно «Саги про Іґлінґів» був сином Гаральда, конунга північної Ютландії, та онуком Ейстейна Гальфдансона, конунга Раумарікі Захоплення норманами північної частини Ютландії є доволі природним, оскільки рух данів в цей час був спрямований до центральної і південної Ютландії. Втім є гіпотеза, що міг бути родичем конунга Гаральда Боєзуба й таким чином належати до Скельдунґів, але щодо цього є сумніви. Замолоду Гальфдан стає «морським конунгом», більшу частину життя ходив Балтійським морем, здійснюючи набіги. Спробував закріпитися в Альдейгьюборґу, проте невдало. Зрештою повернувся до північної Ютландії, де став конунгом. У 782 році згідно «Анналів королівства франків» Гаральд разом з Осмундом і Ґодфредом був посланцем конунга Сіґфреда на рейхстазі в Падеброні, де вели перемовини з королем Карлом Великим. Ймовірно на той час Південна Ютландія стала союзником данів з Хедебю або визнала їх зверхність. У 807 році поступив на службу до Карла Великого. Причини цього невідомі, але найпевніше є наслідком агресивної зовнішньої політики конунга Ґодфреда, який міг на деякий час встановити владу в північній Ютландії. Про подальшу долю Гальфдана нічого невідомо. Разом з тим відсутні відомості, що він перейшов в християнство або отримав феод. Можливо мав якійсь землі або посаду у Фризії. Є припущення, що був живий до 812 року, але не достеменно. Родина Є повідомлення, що мав декілька синів. До них зараховують братів Ануло, Гаральда, Реґінфреда і Геммінґа. Ймовірно сином Геммінґа був Рорик Ютландський. Джерела Peter Sawyer: «Da Danmark blev Danmark. Fra ca. år 700 til ca. 1050» (i: Olaf Olsen (red.): Gyldendal og Politikens Danmarkshistorie; bind 3; København 1988; ) Simon Coupland (1998), «From Poachers to Gamekeepers: Scandinavian Warlords and Carolingian Kings», Early Medieval Europe, 7(1): 88 Poul Skaaning: Vikingestormen. Togter mod Vesteuropa 793—937; Viborg 2006;