Ганс Тарбук

Йоганн «Ганс» Тарбук, в 1904-19 роках — Тарбук фон Зенсенгорст (нім. Johann "Hans" Tarbuk von Sensenhorst; 16 липня 1886, Перемишль — 4 липня 1966, Відень) — австро-угорський, австрійський і німецький офіцер, генерал-майор вермахту (1 серпня 1940).

Ганс Тарбук
нім. Hans Tarbuk
Оберстлейтенант Тарбук (1934).
Народився	16 липня 1886(1886-07-16) Коронна земля
Помер	4 липня 1966(1966-07-04) (79 років) Відень, Австрія
Країна	Австрія
Діяльність	військовослужбовець
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-майор
Нагороди	Ювілейний хрест () Пам'ятний хрест 1912/13 Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Медаль «За вислугу років у Вермахті» Хрест «За вислугу років» (Австрія) Лицарський хрест ордена Заслуг (Австрія) Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами Нагрудний знак «За поранення» в чорному
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Представник сім'ї спадкових військових хорватського походження. Син фельдмаршал-лейтенанта і його дружини Матільди Йозефи, уродженої Байргаммер. Мав чотирьох братів (Карл, , Фелікс і Фріц) і 2 сестри.

18 серпня 1908 року вступив в австро-угорську армію. Учасник Першої світової війни, після завершення якої продовжив службу в австрійській армії. Після аншлюсу 15 березня 1938 року автоматично перейшов у вермахт і призначений офіцером зв'язку з кадрових питань ОКГ. З 1 серпня 1938 року — офіцер служби комплектування і командир військового округу Гензерндорфа, з 1 жовтня 1938 року — Нікольсбурга, з 3 січня 1940 року — 2-го військового округу Відня. З 8 червня 1940 року — командир нового 710-го залізничного інженерного полку. Учасник Французької кампанії. З 10 липня 1941 по 8 січня 1942 року — комендант 242-ї (Кіровоград), з 16 січня по 11 квітня 1942 року — 748-ї (Ренн), з 18 листопада 1942 по 20 серпня 1944 року — 660-ї, з 1 вересня 1944 року — 620-ї польової комендатури. Учасник Німецько-радянської війни. В січні 1945 року — заступник командира дивізії охорони. 23 січня 1945 року взятий в полон радянськими військами. Військовий трибунал звинуватив Тарбука у вбивстві близько 3 000 кіровоградських євреїв восени 1941 року, і 4 листопада 1947 року він був засуджений до 25 років таборів. Під час ув'язнення отримав серйозне ушкодження здоров'ю, включаючи втрату ноги. В серпні 1955 року звільнений.

Нагороди

• Ювілейний хрест
• (Пам'ятний хрест 1912/13)
• Срібна і бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Військовий Хрест Карла
• Пам'ятна військова медаль (Австрія) з мечами
• Хрест «За вислугу років» (Австрія) 2-го класу для офіцерів (25 років)
• , лицарський хрест
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (20 грудня 1940)
  • 1-го класу з мечами (20 квітня 1943)
• Залізний хрест 2-го класу (20 липня 1943)
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному (19 вересня 1943)

Література

• Genealogisches Handbuch des Adels, Adelslexikon Band XIV, Band 131 der Gesamtreihe, C. A. Starke Verlag, Limburg (Lahn) 2003, ISSN 0435-2408.
• Klaus-Dieter Muller, Thomas Schaarschmidt, Mike Schmeitzner, Andreas Weigelt: Todesurteile sowjetischer Militärtribunale gegen Deutsche (1944–1947): Eine historisch-biographische Studie. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 2015, S. 109 f., FN 32, ISBN 978-3-525-36968-5.

Посилання

• Біографія. [ 18 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Нагороди. [ 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]