Ганнібаліан

Флавій Ганнібаліан (також Ганнібалліан ; д/н —† вересень 337) був членом династії Костянтинів, яка правила Римською імперією в 4 столітті нашої ери.

Флавій Ганнібаліан
Цар царів та народу Понту лат. Rex Regum et Ponticarum Gentium лат.
Фоліс Ганнібаліана
Біографічні дані
Імена	лат. Flavius Hannibalianus
Народження	306 - 325 рр. н.е. імовірно Тулуза
Смерть	337 р н.е. Константинополь
Дружина	Костянтина
Діти	, в майбутньому дружина
Династія	Костянтини
Батько	Далмацій Старший
Мати	Невідомо
Медіафайли у Вікісховищі

Син Флавія Далматія та племінник Костянтина Великого . Володар титулу Rex Regum та . Претендент на престол Римської імперії разом із його братом Далмацієм Молодшим.

Біографія

Ганнібаліан був сином Флавія Далматія, а отже, племінником Костянтина Великого . Ганнібаліан і його брат Далматій здобули освіту в Толозі у ритора Екзюперія (його, ймовірно, не можна ототожнювати зі св. ).

У 320-х роках Костянтин викликав Флавія Далматія та його синів до Константинополя. Ганнібаліан одружився зі старшою дочкою Костянтина, Костянтиною, у 335 році і отримав . Він і Костянтина могли мати доньку на ім’я Констанція, яка пізніше вийде заміж за і стане матір’ю Рустиціани, дружини Квінта Аврелія Сіммаха .

Під час кампанії Костянтина проти Сасанідів (337 р.) Ганнібаліан був проголошений Rex Regum et Ponticarum Gentium, «Царем царів і понтійського народу». Ймовірно, Костянтин мав намір посадити Ганнібаліана на понтійський трон після поразки персів.

Похід на персів не відбувся, оскільки Костянтин помер у травні 337 року.

Змова проти племінників Костянтина Великого та смерть Ганнібаліана

Костянтин Великий, передчуваючи близьку смерть, зробив остаточний поділ Імперії між синами (і двома племінниками, Далмаціем і Ганнібаліаном). Юному Костянтину імператор віддав Галію, Іспанію і Британію. Ці землі колись належали його діду Констанцію Хлору. Таким чином Костянтин правив всією Західною імперією. При цьому Константу дісталися Італія, Африка і Паннонія, Констанцію — Азія, Сирія і Єгипет, їх двоюрідному брату Ганнібаліану Молодшому Римська Вірменія і Понт, а ще одному кузену Далмацію Молодшому — ряд балканських, придунайських та причорноморських провінцій, включаючи нову столицю імперії Константинополь. Існує думка, що таким чином імператор відновлював діоклетіанівську систему тетрархії, але на новій основі: тепер співправителі були членами однієї родини. За припущенням Якоба Буркхардт, столицю Костянтин не віддав нікому з синів, щоб ті не почали оскаржувати це місто одне в одного.

Костянтин Великий вважав Ганнібаліана Молодшого та Далмація Молодшого своїми спадкоємцями нарівні з трьома своїми синами: Костянтином II, Констанцієм ІІ та Константом.

22 травня 337 року Костянтин Великий помер на одній зі своїх вілл в Віфінії. Його тіло привезли до Константинополя. Старший син імператора, який перебував тоді на Заході, не зміг приїхати на похорон, і в його відсутність в столиці сталися трагічні події, про які мало що відомо. Солдати місцевого гарнізону збунтувалися, заявивши, що хочуть підкорятися тільки синам померлого імператора, але не племінникам, і влаштували різанину, в якій загинув цілий ряд представників династії. Зокрема, були вбиті Далмацій Молодший, Ганнібаліан Молодший, брати Костянтина Великого — Далмацій Старший, Юлій Констанцій з сином, та ще четверо племінників імператора. В результаті з усієї розгалуженої династії в живих залишилися тільки троє синів Костянтина і троє племінників: Констанцій Галл, Юліан і Непоціан.

Про причини цих подій немає єдиної думки. Філосторгій пише, що Костянтин був отруєний своїми братами і, «викривши підступний задум», зажадав від синів помститися за нього. Констанцій, єдиний з трьох, хто приїхав на похорон, виконав цю вимогу Юліан, ставши імператором, бачив в тому, що трапилося злочинне свавілля Констанція, і дослідники по-різному ставляться до такого бачення проблеми. Зокрема, існує думка, що різанина була організована спільно всіма синами Костянтина Великого. Нарешті, існують гіпотези, що троє цезарів тут ні при чому, а події 337 року можуть трактуватися як виступ військових проти створеної померлим імператором політичної системи або зіткнення нікейців з аріанами.

Висновки

Флавій Ганнібаліан досить складна особистість з точки зору історії, оскільки нам достоменно невідомо про усі його здобутки. Адже цей персонаж згадується тільки в контексті інших історичних осіб. Можемо сказати точно, що він був одним з претендентів на трон та володарем незвичайного титулу Rex Regum. Реальної влади Ганнібаліан, мабуть, ніколи не мав, а в 337 році, відразу після смерті Костянтина, згинув і сам в результаті боротьби за владу.

Примітки

1. Ammianus Marcellinus, xiv i.2.
2. Aurelius Victor, 41.20
3. Zosimus, ii.39.2.
4. Tantillo, Ignazio. Memmius Vitrasius Orfitus, signo Honorius?, «Zeitschrift für Papyrologie un Epigraphik», 190, 2014, pp. 271-278. ISSN 0084-5388. Процитовано 16 травня 2024.
5. Alan Cameron (1996). "Orfitus and Constantius: a note on Roman gold-glasses," in Journal of Roman archaeology, p. 301.
6. Bleckmann, Bruno (2003). Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. 52 (Німецькою) . с. 228.
7. Буркхард, Якоб (2003). Век Константина Великого. Центрполиграф. с. 278.
8. Григорюк (2012). 337 ГОД: КРИЗИС ВЛАСТИ В РИМСКОЙ ИМПЕРИИ И «УБИЙСТВА ПРИНЦЕВ». Вестник древней истории. 2. с. 162.
9. Филосторгий. Сокращение Церковной истории. Церковные историки IV—V веков. Т. 2. Росспэн. с. 16.
10. Zosimus, ii.40.3; , Epistula ad Athenienses, 270 C.

Список літератури

Першоджерела

• Амміан Марцеллін, Rerum Gestarum XXXI
• Epitome de Caesaribus
• Зосим, Historia Nova

Вторинні джерела

• Ді Майо, Майкл, «Ганнібаліан Рекс Регум (335-337 рр. н. е.)», у DIR