Галеаццо I Вісконті

Галеаццо I (*Galeazzo I, 21 січня 1277 — 6 серпня 1327) — граф і синьйор Мілану в 1322—1327 роках.

Галеаццо I Вісконті
Народився	21 січня 1277(1277-01-21)
Помер	6 серпня 1328(1328-08-06) (51 рік) Пеша, Провінція Пістоя, Тоскана, Італія^[1]
Поховання	Кафедральний собор Сан-Мартіно
Країна	Міланське герцогство
Діяльність	капітан-дель-пополо
Титул	граф Мілану
Посада	^d
Термін	1322—1327 роки
Попередник	Маттео I
Наступник	Аццоне I
Конфесія	католицтво
Рід	Вісконті
Батько	Маттео I
Мати	Бонакоза Боррі
Брати, сестри	^d, ^d, Джованні Вісконті і Лукіно I Вісконті
У шлюбі з	Беатріче д'Есте
Діти	1 син і 2 доньки
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Походив з династії Вісконті. Син Маттео I, капітано-дель-пополо Мілана, та Бонакози Боррі. Про молоді роки нічого невідомо. У 1298 році призначено подестою міста Новара. Перебував на цій посаді до 1299 року. 24 червня 1300 одружився з донькою синьйора Феррари. Після вигнання роду Вісконті з Мілана у 1302 році Галеаццо знайшов притулок у Феррарі при дворі д'Есте. Там він прожив до 1311 року і там народилися його діти.

1311 року його батько відновив свою владу над Міланом за допомогою імператора Генріха VII Люксембурга. Галеаццо був призначений синьйором міста Плезанче.

У 1321 році втратив матір. Того ж року активно воював проти ворогів Вісконі, взявши в облогу Крему та Кремону, а потім захопив Лоді та П'яченцу. У травні 1322 році батько передав йому владу над Міланом. Він помер через місяць. Галеаццо I було обрано на посаду капітано-дель-пополо. У грудні народної асамблеєю проголошений синьйором Мілана. Але того ж року вимушений був залишити місто через повстання двоюрідного брата Лодрісіо Вісконті. Втім, незабаром того ж року при підтримці імператора Людовика IV Віттельсбах переміг війська Лодрісіо та папи римського Іоанн XXII.

У 1327 році молодший брат Галеаццо I — Марко, подеста Олександрії, звинуватив його в зраді імператору Людовику IV, переході на бік папи римського та вбивстві брата Стефана. Імператор повалив Галеаццо I, захопивши того в м. Монца, і відправив до в'язниці разом з братами Джованні і Лукіно. Після звільнення в березні 1328 року мешкав у м. Лукка при дворі Каструччіо Кастракані. Помер у містечку Пеша в серпні того ж року. Але його син Аццо зумів повернути владу родині.

Родина

Дружина — Беатріче, донька Обіццо II Есте, синьбйора Феррари і Модени.

Діти:

• Аццо (1302—1339), синьйор Мілану у 1328—1329 роках
• Рікарда (1304—1361), дружина Томаса II, маркграфа Салуццо

2. Коханка

Діти:

• Катерина, дружина Алаоне Спінола, генуезького аристократа

Примітки

1. Pagnoni F. Dizionario Biografico degli Italiani — 2020. — Vol. 99.
   d:Track:Q1128537d:Track:Q109664245

Джерела

• Le grandi famiglie d'Europa: i Visconti, vol. 8, Mondadori, 1972.