Гайовий-Грисюк Іван Андрійович

Гайовий-Грисюк Іван Андрійович (1895, Дорогинка — 9 лютого 1923, Київ) — український військовий діяч часів Радянсько-української війни, організатор антибільшовицького повстанського руху на Київщині.

Іван Андрійович Грисюк
Отаман Армії УНР
Загальна інформація
Народження	1895(1895) Дорогинка, Васильківський повіт, Київська губернія
Смерть	9 лютого 1923(1923-02-09) Київ
Військова служба
Приналежність	Російська імперія →  УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Рід військ	Сухопутні війська
Війни / битви	Перша світова війна Радянсько-українська війна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Грисюк.

Життєпис

Іван Андрійович Грисюк народився у 1895 році в селі Дорогинка Васильківського повіту, Київської губернії в заможній селянській родині.

Воював на фронтах Першої світової війни у складі російської армії. Потрапив у полон до австро-угорців. В Україну повернувся у 1918 році.

Пам'ятник Івану Гайовому в Дорогинці

Навесні 1921 року Іван Грисюк почав боротися проти більшовиків на Київщині у 2-му Гайдамацькому запорізькому курені смерті отамана Богатиренка, став помічником отамана. Загін перемістився в Дорогинський ліс. Активних дій не здійснював, що викликало неабияке нарікання козаків і старшин загону. Богатиренко мотивував це небажанням жертвувати козаками. Натомість, Гайовий рвався до рішучих дій і бездіяльність отамана його обурювала. А після відмови Богатиренка зробити спільно з отаманом Гонтою-Унятовським наліт на Фастів, Гайовий арештував отамана, проте тому вдалося втекти, уникнувши розправи.

Згодом Гайовий зібрав окремий загін і діяв самостійно у Київському та Білоцерківському повітах. Восени 1921 року, дізнавшись про вирок колегії Київської губчека у справі членів і учасників Всеукраїнського центрального повстанського комітету (39 чоловік було засуджено до розстрілу), партизани отамана Гайового 7 вересня розібрали колію між станціями Кожанкою та Фастовом, внаслідок чого продмаршрутний поїзд у складі 61 вагона, злетів з рейок. 47 вагонів розбилося, серед уламків було знайдено 27 трупів і 21 пораненого. Протягом 1921—1922 років партизани Гайового ще понад 40 разів нападали на радянські й партійні органи.

Співпрацював із Козачою Радою Правобережної України. Заарештований органами ГПУ на початку жовтня 1922 року разом з іншими повстанцями (, та іншими). 28 січня 1923 року Київревтрибунал засудив Івана Грисюка і декілька чоловік з його загону до розстрілу, після чого згодом відбулося ще кілька судів над арештованими козаками повстанської «банди Гайового». Загинув під час повстання отаманів у Лук'янівській в'язниці Києва 9 лютого 1923 року.

Реабілітований 14 грудня 2016 року рішенням Апеляційного суду Київської області.

Примітки

1. Андрій Ковальов. З Архістратигом на щитах. Нариси до історії Першої російсько-української війни на Київщині 1917-1918 років. — К.: Темпора, 2018. — с. 27. .
2. Дорогинка. Відкриття пам'ятника отаману Гайовому [ 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]; borova.org, 24 серпня 2011
3. Дросенко В. І. Отаман Ф. Богатиренко. Повстанська діяльність і трагічна доля [ 15 грудня 2017 у Wayback Machine.]; Науково-інформаційний бюлетень № 1 Фастівського міського історичного музею / Фастів: «Просвіта», «Музей на колесах», 2014 — 48 с.
4. Згадки про Кожанку [ 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]; kozhanka.org.ua. Процитовано 13 грудня 2017
5. Фастівські і мотовилівські отамани у військових змаганнях за незалежність України у 1919—1922 роках [ 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]; Фастів Інфо, 14 жовтня 2011
6. Ларіон Загородній. Останній бій Холодного Яру у Лук'янівській тюрмі [ 28 серпня 2018 у Wayback Machine.]; Роман Коваль, Історична правда, 9 лютого 2016
7. Останній бій холодноярців [ 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]; bandera.lviv.ua, 8 лютого 2012
8. Суд реабілітував отаманів Холодного Яру [ 14 грудня 2017 у Wayback Machine.]; Укрінформ, 15 грудня 2016

Джерела

• Загородній• Лицарі Холодного Яру: як засуджені до розстрілу козаки дали останній бій у Лук'янівській тюрмі [ 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]Л. Останній бій Холодного Яру у Лук'янівській тюрмі [ 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Коваль Р. М. Гайовий (справж. — Грисюк Іван Андрійович) [ 12 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — .
• Лицарі Холодного Яру: як засуджені до розстрілу козаки дали останній бій у Лук'янівській тюрмі [ 13 лютого 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

• Дорогинка. Відкриття пам'ятника атаману Гайовому [ 13 грудня 2017 у Wayback Machine.]
• Відкриття пам'ятника атаману Гайовому [ 18 лютого 2019 у Wayback Machine.]