Петро Михайлович Гаврилов нар 30 червня 1900 19000630 пом 26 січня 1979 радянський військовик який очолював оборону Бере

Петро Михайлович Гаврилов (нар. 30 червня 1900(19000630) — пом. 26 січня 1979) — радянський військовик, який очолював оборону Берестейської фортеці у 1941 році під час німецько-радянської війни, за що із запізненням у повоєнні роки був удостоєний звання Героя Радянського Союзу (1957).

Петро Михайлович Гаврилов

тат. Петр Михаил улы Гаврилов

Народження

30 червня 1900
Казанська губернія,
Російська імперія

Смерть

26 січня 1979 (78 років)
Краснодар, СРСР

Поховання

^d

Країна

Приналежність

Освіта

Військова академія імені М. В. Фрунзе (1939) і ^d

Роки служби

1918–1947

Партія

РКП(б)

Звання

Майор

Війни / битви

Громадянська війна у Росії
Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
* Оборона Берестя (1941)

Нагороди

Гаврилов Петро Михайлович у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаврилов.

Біографія

Ранні роки

Народився в селі Альвідіно Лаишевского повіту Казанської губернії Російської імперії (нині Пестречинський район Республіки Татарстан). За національністю татарин.

Ріс без батька (батько помер ще до його народження). У 15 років пішов до Казані і вступив на завод чорноробом. Брав участь у встановленні радянської влади в Казані.

Навесні 1918 року вступив добровольцем до Червоної Армії, воював на Східному фронті проти військ Колчака, потім проти військ Денікіна і повстанців на Північному Кавказі. Після закінчення Громадянської війни у Росії залишився в армії. У 1922 році вступив в РКП (б). У 1939 році закінчив Військову академію ім. Фрунзе.

У званні майора був призначений командиром 44-го стрілецького полку. Учасник Радянсько-фінської війни 1939–1940 років. По закінченні війни його полк був переведений в Західну Білорусь, а в травні 1941 — в Берестя.

Друга світова війна

Після нападу німців на фортецю Гаврилов очолив групу бійців з 1-го батальйону свого полку і дрібних розрізнених підрозділів 333-го і 125-го стрілецьких полків, на чолі якої боровся на валу у Північних воріт Кобринського укріплення; потім очолював гарнізон Східного форту, де з 24 червня зосередилися всі захисники Кобринського укріплення. Всього у Гаврилова було близько 400 осіб з двома зенітними гарматами, декількома 45-мм гарматами і чотириствольний зенітним кулеметом.

Увечері 29 червня 1941 року після бомбардування Східного форту (одна з бомб вагою в 1,8 тонни потрапила у внутрішню підкову форту і, можливо, стала причиною підриву складу боєприпасів захисників), Гаврилов із залишками своєї групи (12 осіб з чотирма кулеметами) ховається в казематах. Кілька днів група робила вилазки, поки не була розсіяна.

Сам Гаврилов був важко поранений і 23 липня потрапив у полон. Утримувався в концтаборах і Равенсбрюк до травня 1945 року. У полоні познайомився з генералом Карбишевим.

Післявоєнний період

Після визволення з німецького полону Гаврилова виключили з ВКП (б) через втрату партійного квитка. Однак, відновлений в колишньому військовому званні, восени 1945 року він був призначений начальником радянського табору для японських військовополонених у Сибіру.

Після звільнення у відставку у зв'язку зі скороченням збройних сил виїхав до Татарії, а потім в Краснодар, де знайшов дружину і сина, з якими не бачився з першого дня війни.

30 січня 1957 року за зразкове виконання військового обов'язку під час оборони Берестейської фортеці в 1941 році і проявлені при цьому мужність і героїзм Гаврилову Петру Михайловичу присвоєне звання Герой Радянського Союзу.

Петро Михайлович Гаврилов помер у Краснодарі 26 січня 1979 року. Був похований з військовими почестями на гарнізонному меморіальному кладовищі Берестя.

Нагороди

Посилання

Гаврилов Петро Михайлович. // Сайт «Герои страны» (рос.).