ГЕС Охау C гідроелектростанція на Південному острові Нової Зеландії Знаходячись між ГЕС Охау B та ГЕС Benmore входить до

ГЕС Охау C — гідроелектростанція на Південному острові Нової Зеландії. Знаходячись між ГЕС Охау B та ГЕС Benmore, входить до складу каскаду у сточищі річки Waitaki, яка дренує східний схил Південних Альп та тече до впадіння у Тихий океан на східному узбережжі острова за шість десятків кілометрів на південь від Тімару.

ГЕС Охау C

44°20′30″ пд. ш. 170°10′55″ сх. д. / 44.34190000002777765° пд. ш. 170.18200000002775596° сх. д.Координати: 44°20′30″ пд. ш. 170°10′55″ сх. д. / 44.34190000002777765° пд. ш. 170.18200000002775596° сх. д.
Країна	Нова Зеландія
Адмінодиниця	Кентербері
Стан	діюча
Річка
Каскад	каскад у сточищі Waitaki
В експлуатації з	1985
Роки введення першого та останнього гідроагрегатів	1985
Основні характеристики
Установлена потужність	222 МВт
Середнє річне виробництво	970 млн кВт·год
Тип ГЕС	дериваційна
Розрахований напір	48 м
Характеристики обладнання
Тип турбін	Френсіс
Кількість та марка турбін	4 Hitachi
Кількість та марка гідрогенераторів	4 BHEL
Потужність гідроагрегатів	4х55 МВт
Власник	Meridian Energy
Оператор	^d
ГЕС Охау C
Мапа

ГЕС Охау C у Вікісховищі

Відпрацьований на станції Охау B ресурс потрапляє до дериваційного каналу завдовжки 7,2 км, прокладеного по висотах правобережжя річки Охау (правий витік Waitaki). Канал обладнаний бічною греблею, через яку можливо здійснювати скидання води до річки на випадок зупинки станції С, що дасть змогу й далі працювати розташованій вище ГЕС Охау B.

Основне обладнання станції становлять чотири турбіни типу Френсіс потужністю по 55 МВт, які при напорі у 48 метрів забезпечують виробництво 970 млн кВт-год електроенергії на рік.

Відпрацьована вода через відвідний канал довжиною 1,4 км потрапляє до водосховища Benmore, створеного у місці злиття та Текапо (лівий витік Waitaki).

Примітки

. globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 7 жовтня 2018.
Centralised Dataset Final. Nominal Generation Capacity.^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[1] . globalenergyobservatory.org (англ.). Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 7 жовтня 2018.

[2] Centralised Dataset Final. Nominal Generation Capacity.^{[недоступне посилання з липня 2019]}